Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №370/1320/26 — Макарівський районний суд Київської області

"15" вересня 2026 р. Справа № 370/1320/26

Провадження № 2/370/735/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рік с-ще Макарів

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бізяєвої Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мінасян Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Макарів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інстресах якого діє представник – адвокат Бабійчук Олександр Сергійович до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити певні дії та проведення остаточного розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інстресах якого діє представник – адвокат Бабійчук О.С. звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити певні дії та проведення остаточного розрахунку, в якій позивач просить суд:

-визнати припиненими трудові відносини між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 24 квітня 2026 року у зв`язку із звільненням з посади за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України;

-зобов`язати ФОП ОСОБА_2 внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_3 про припинення трудових відносин з 24 квітня 2026 року та направити трудову книжку за адресою проживання ОСОБА_1 ;

-зобов`язати ФОП ОСОБА_2 провести з ОСОБА_1 остаточний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства, а саме: нарахувати та виплатити розрахункові виплати при звільненні, у тому числі компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки. Також просив стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 16 листопада 2021 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 та призначений на посаду оператор диспетчерської служби, що підтверджується відомістю з ПФУ про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб станом на 02.04.2026р. А також, відповіддю на адвокатський запит Головного Управління ДПС У Львівській області якою підтвердило, що згідно до інформації ІКС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) подано повідомлення про прийняття працівника на роботу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) дата початку роботи 16.11.2021р. Починаючи з 01.01.2022р. Відповідач фактично не здійснює нарахування та виплати, заробітної плати по теперішній час не нараховується та не виплачується. Водночас, жодних офіційних про припинення трудового договору Відповідач Позивачу не надавала. Крім того Відповідачем, станом на сьогодні не здійснюється нарахування та сплата внесків до Пенсійного фонду України та податків, що підтверджується довідками з Пенсійного фонду України форми ОК-7 та ОК-5 (копії додаються). Згідно відповіді від 21.04.2026 № 1000-0202-8/46189 на адвокатський запит Головного Управління Пенсійного Фонду України у Київській області фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована у Львівській області. Відповідно до відомостей Реєстру застрахованих осіб встановлено, що трудові відносини ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_2 розпочались 16.11.2021 року, при цьому дата їх припинення у Реєстрі відсутня. На початку січня 2026 року Позивач почав влаштовуватись на нову роботу. Однак, новий роботодавець повідомив, що він досі офіційно перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 . У зв`язку з цим Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 18.05.2026 року позовну заяву було залишено без руху.

22.05.2026 року представник позивача подав позов у новій редакції, відповідно якої просив суд: визнати припиненими трудові відносини між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 24 квітня 2026 року у зв`язку із звільненням з посади за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Ухвалою суду від 25.05.2026 року позовну заяву у новій редакції прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно новій редакціх, позивач просить суд визнати припиненими трудові відносини між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 24 квітня 2026 року у зв`язку із звільненням з посади за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі та участі позивача. Позовні вимоги просив задовольнити.

Відповідач в судові засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи у спрощеному провадженні, а також про необхідність у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують її відзив.

У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи..

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-7), а також Листом Головного управління ДПС у Львівській області Державної податкової служби України №6/13-01-24.04.-10 від 13 квітня 2026 р. відповідно якого зазначено, що гр. ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) був прийнятий на роботу ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), дата початку роботи – 16.11.2021 року.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 06 квітня 2022 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача як фізичної особи-підприємця.

Разом із тим саме по собі припинення фізичною особою статусу підприємця не припиняє її цивільних чи інших обов`язків, які виникли під час здійснення підприємницької діяльності.

Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 182/2646/16-ц зазначив, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності, однак у разі припинення підприємницької діяльності фізичної особи її права та обов`язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою. У цій же постанові Верховний Суд виходив із того, що припинення підприємницької діяльності не припинило обов`язків відповідача перед працівником, з яким було укладено трудовий договір.

07 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 скерував рекомендований лист з повідомленням на адресу ФОП ОСОБА_2 з заявою про звільненняза за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП, який не був отриманий відповідачем та повернутий до поштового відправлення (з відміткою: одержувач відсутній за вказаною адресою).

Відповідно до ст.24 КЗпП України - трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи передбачені законодавством про працю, колективним договором, або угодою сторін.

Зі змісту ст.21 КЗпП України випливає, що трудовий договір є двостороннім договором між працівником та роботодавцем, які по відношенню один до одного мають відповідні права та обов`язки. Інші суб`єкти мають право втручання у взаємовідносини цих сторін лише у випадках та в порядку передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Частиною першою статті 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даною норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року №14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року №8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року №2-рп/2008 зазначив, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було скеровано заяву про звільнення за власним бажанням 07 квітня 2026 року.

Вимога про припинення трудових відносин за певних обставин є належним способом судового захисту, такий висновок ВС у постанові КЦС ВС від 15 лютого 2023 року у справі №377/169/20.

Відповідно до правової позиції ВС висловленої у постанові ВС від 31 жовтня 2019 року, звільнення з ініціативи працівника не передбачає обов`язкової наявності згоди роботодавця на таке звільнення, оскільки в даному випадку працівник реалізовує своє право, передбачене трудовим законодавством, а роботодавець вимушений погодитись зі звільненням працівника незалежно від свого бажання.

ВС судової палати КЦС у постанові від 21 грудня 2020 року у справі №359/6858/19 проаналізував питання щодо можливості звільнення працівника, який подав заяву про звільнення за власним бажанням, у день подачі заяви про звільнення, у випадку, коли відсутні причини, які свідчать про неможливість продовження працівником роботи. Зокрема, суд вказав, що сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку. За наявності такої домовленості працівника можна звільнити навіть у день подачі заяви про звільнення.

Виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між сторонами, суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин з ФОП ОСОБА_2 на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що на теперішній час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана, тому, враховуючи ті обставини, що трудові обов`язки ОСОБА_1 припинив з відповідачем, що підтверджується поданою заявою, повідомленням, однак відповідачем не прийнято рішення відповідно до вимог діючого трудового законодавства у встановленні строки.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач належним чином реалізував право на припинення трудових відносин за власною ініціативою, а трудові відносини між сторонами підлягають визнанню припиненими з 24 квітня 2026 року на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням вимоги про припинення трудових відносин з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1331 грн 20 коп.

Керуючись ст. 12, 13, 19, 81, 141, 247, 263-265, 268, 272, 273-276, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інстресах якого діє представник – адвокат Бабійчук Олександр Сергійович до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити певні дії та проведення остаточного розрахунку- задовольнити.

Визнати припиненим трудові відносини між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) з 24 квітня 2026 року у звязку із звільненням з посади за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення складено в повному обсязі 21 вересня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: фізична особа – підприємець ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя: Н.О. Бізяєва