Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №369/16011/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/16011/24

Провадження № 2/369/1989/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Козак І.А.,

при секретарі Кавун Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2024 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» звернулось до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 23 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 2219591123, який разом із Правилами надання споживчих кредитів, затвердженими 17.10.2022 року, становить єдиний договір, що містить усі істотні умови правовідносин сторін.

Позивач зазначає, що Договір позики укладено в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронну комерцію» шляхом підписання його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора. На підтвердження укладення договору Позивачем надано, зокрема, роздруківку електронного листування, яким на електронну адресу Відповідача було направлено одноразові ідентифікатори для підписання Договору позики № 2219591123 та паспорта споживчого кредиту.

Відповідно до умов Договору позики Позивач зобов`язався надати Відповідачу грошові кошти у розмірі 9 800,00 грн, а Відповідач - повернути отримані кошти у встановлений договором строк та сплатити проценти за користування позикою.

Договором визначено строк позики 29 днів - з 23.11.2023 року по 22.12.2023 року включно. Дисконтна процентна ставка за користування позикою становила 0,99 % на день, а позаакційна (базова) процентна ставка - 2,99 % на день.

Позивач посилається на те, що свої зобов`язання за Договором позики виконав належним чином та перерахував Відповідачу грошові кошти у розмірі 9 800,00 грн, що підтверджується довідкою про перерахування коштів.

Водночас Відповідач свої договірні зобов`язання належним чином не виконала, отримані грошові кошти у встановлений договором строк не повернула та проценти за користування позикою не сплатила.

У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем умов Договору позики Позивачем здійснено розрахунок заборгованості, відповідно до якого станом на 20.09.2024 року загальна сума заборгованості становить 97 999,02 грн, з яких 9 800,00 грн - заборгованість за основною сумою позики та 88 199,02 грн - заборгованість за процентами за користування позикою.

Позивач зазначає, що проценти нараховано відповідно до умов Договору позики за ставкою 2,99 % на день за 301 день користування коштами, а саме: 9 800,00 грн ? 2,99 % ? 301 день = 88 199,02 грн.

Посилаючись на положення статей ЦК України, а також умови укладеного сторонами Договору позики, Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором про надання грошових коштів у позику № 2219591123 у розмірі 97 999,02 грн, а також судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.01.2025 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Разом з тим, представник позивача у прохальній частині позовної заяви просив суд розгляд справи проводити у його відсутності. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення не заперечував.

У судове засідання відповідач не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Письмовий відзив на позов не подав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, причини неявки суду не повідомив.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання в силу вимог ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального Кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

У відповідності до ч. 5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явилися всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно зясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 23 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (далі - Позивач, Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач, Позичальник) укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 2219591123 (далі - Договір позики).

Відповідно до умов Договору позики разом із Правилами надання споживчих кредитів, затвердженими 17 жовтня 2022 року, вони складають єдиний договір, у якому визначено всі його істотні умови, з якими Позичальник був попередньо ознайомлений.

Договір позики укладено в електронній формі шляхом створення електронного документа та його підписання сторонами відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», з урахуванням особливостей, передбачених статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 1 Договору позики Позикодавець зобов`язався надати Позичальнику позику у розмірі 9 800,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок (банківську картку), а Позичальник зобов`язався повернути позику у погоджений Договором строк та сплатити проценти за користування нею на умовах, визначених Договором.

За умовами Договору позики сторонами погоджено, зокрема, такі істотні умови: тип позики - кредит; мета отримання кредиту - для власних потреб, не пов`язаних із підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; строк позики (строк дії Договору) - 29 днів; дата надання позики - 23 листопада 2023 року; дата повернення позики - 22 грудня 2023 року.

Договором передбачено дисконтну (знижену) процентну ставку у розмірі 0,99 % на день (361,35 % річних), яка застосовується відповідно до умов Програми лояльності ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та Правил акції ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» «Повторний кредит».

Разом із тим пунктом 1.1.5 Договору позики встановлено позаакційну (базову) процентну ставку у розмірі 2,99 % на день (1091,35 % річних), фіксовану.

Відповідно до пунктів 1.4, 1.4.1 Договору позики на період строку позики, визначеного пунктом 1.2 Договору, нарахування процентів здійснюється за дисконтною процентною ставкою у розмірі 0,99 % від суми позики за кожний день користування позикою з урахуванням умов Програми лояльності ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та Правил акції «Повторний кредит».

Згідно з пунктами 1.5, 1.5.1 Договору позики у випадку користування позикою понад строк, встановлений договором, з наступного дня після спливу строку позики умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою перераховуються та до взаємовідносин сторін застосовується позаакційна (базова) процентна ставка у розмірі 2,99 % на день від суми позики за кожен день користування позикою з першого дня дії Договору.

Пунктом 1.9 Договору позики визначено порядок його укладення та підписання в електронній формі. Зокрема, Договір підписується електронним підписом Позикодавця та надсилається Позичальнику для ознайомлення і погодження умов в особистий кабінет разом з електронним повідомленням із пропозицією укласти Договір.

На вказану Позичальником електронну адресу або шляхом SMS-повідомлення надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання Договору, згенерований під час проходження Позичальником процедури його укладення. Позичальник, приймаючи пропозицію Позикодавця укласти Договір, підписує в інформаційно-телекомунікаційній системі електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором шляхом натискання кнопки «підписати». Після цього сформовані електронні підписи Позичальника та Позикодавця накладаються на Договір, умови якого вважаються прийнятими сторонами, а Договір - укладеним.

На підтвердження укладення Договору позики Позивачем надано роздруківку електронного листування з електронної пошти support@finsfera.ua на електронну адресу Відповідача tamila5500@gmail.com, яким було направлено одноразові ідентифікатори для підписання Договору позики № 2219591123 та паспорта споживчого кредиту. Вказані одноразові ідентифікатори також зазначені у тексті Договору позики та паспорті споживчого кредиту після їх підписання сторонами.

Отже, за умовами вказаного Кредитного договору, підписуючи його, позичальник підтвердив, що йому надані та він отримав інформацію, та погодився з усіма його умовами.

Разом із тим суд не може погодитися з доводами позивача про те, що надана ним довідка сама по собі є достатнім та належним доказом фактичного перерахування відповідачу кредитних коштів.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення справи. Водночас за змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Надана позивачем довідка про перерахування коштів містить відомості про здійснення операції, однак сама по собі не підтверджує рух коштів за рахунком позивача та їх фактичне зарахування на рахунок (картку) відповідача. Така довідка не є випискою з рахунку, меморіальним ордером або іншим первинним документом, який би безпосередньо підтверджував проведення платіжної операції та зарахування відповідної суми на рахунок відповідача.

При цьому позивачем не надано виписки з рахунку, платіжної інструкції, меморіального ордера чи іншого належного первинного документа, який би дозволив суду перевірити факт списання 9 800,00 грн з рахунку позивача (або його платіжного посередника) та їх зарахування на рахунок відповідача.

За таких обставин надана довідка про перерахування коштів, оцінена у сукупності з іншими доказами, не є достатньою для беззаперечного встановлення факту фактичної видачі відповідачу кредитних коштів у заявленому розмірі.

При вирішенні справи, суд виходить з наступного.

Частиною першою ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи судом встановлено, що 23.11.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір надання грошових коштів у позику № 2219591123, яким погодили отримання відповідачем кредиту у розмірі 9 800,00 грн. За домовленістю сторін кредитні кошти надаються шляхом переказу на картковий рахунок позичальника.

На підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором суду надано довідку, відповідно до якої ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» через ТОВ ФК «Контрактовий дім» перерахувало 9 800,00 грн. на картку НОМЕР_1 .

Вказана довідка, яка надана суду позивачем, не є доказом перерахування коштів, оскільки не належить до засобів доказування, передбачених ст. 76 ЦПК України, і не є первинним бухгалтерським документом.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Окремо суд зважає на те, що довідки інших фінансових компаній також не є а ні первинними бухгалтерськими документами, а ні документами зведеного обліку (виписками), не містять усіх передбачених законом реквізитів для переказу коштів і не відповідають імперативним вимогам належності та допустимості до таких доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Фактично позивачем не надано належних та допустимих доказів видачі позичальнику кредиту у заявленій сумі, а саме: меморіальний ордер чи інший первинний бухгалтерський документ, що підтверджує перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника, виписки з рахунку кредитора за дату виплати коштів відповідачу відповідно до ст. 19 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», ч. 2 ст. 78 ЦПК України.

У випадку, якщо розрахунки ведуться готівкою, мають залишитись первинні касові документи (в той же час положення договору, як і позиція позивача, прямо передбачають саме безготівковий розрахунок).

Розрахунки заборгованості є внутрішніми документами фінансових установ та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18) дійшов висновку про те, що банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Позивачем суду не надано належних доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів згідно кредитних договорів на рахунок відповідача, а також фактичного користування ним кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина перша, п`ята-шоста статті 81 ЦПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Додані до позовної заяви копія договору про надання грошових коштів у позику та розрахунок заборгованості не свідчать про отримання відповідачем кредитних коштів.

Досліджуючи наданий розрахунок, такий сам по собі не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості та її розмір за договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, підтвердження отримання останнім кредитних коштів відповідно до укладеного договору позивачем не надано. Розрахунок є виключно внутрішнім документом банку, підготовленим його працівниками, та відображає односторонню арифметичну калькуляцію позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.

Указане узгоджується з постановою Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18.

Суд наголошує, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 462/2056/20 засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Суд зауважує, що виникненню у позичальника обов`язку повернути позику має передувати виконання позикодавцем своїх зобов`язань щодо надання такої позики, а за відсутності доказів належного виконання своїх зобов`язань позикодавцем суд не може стверджувати про виникнення у позичальника зобов`язання щодо повернення позики.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що будь-яких належних та допустимих доказів фактичної видачі кредиту відповідачу матеріали справи не містять, відтак такі твердження позивача не можуть бути прийняті судом. У зв`язку із не доведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за кредитом відсутні, а тому позов задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись Закону України «Про платіжні послуги», Закону України «Про електронну комерція», ст.ст.205, 207, 626, 628, 638, 639, 526, 1054 ЦПК України, ст.ст. 4, 7, 8, 12, 77, 80, 81,83, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 11.09.2026 року.

Суддя Ірина КОЗАК