Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №367/8459/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/8459/26

Провадження №2/367/7630/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

22 вересня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді Мерзлого Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», в інтересах якого діє Київська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу розподілу природного газу,

В С Т А Н О В И В:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі — позивач, Оператор ГРМ), в інтересах якого діє Київська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», до ОСОБА_1 (далі — відповідач) про стягнення заборгованості за послугу розподілу природного газу.

Ухвалою суду від 14.07.2026 відкрито провадження у справі № 367/8459/26; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву та роз`яснено наслідки його неподання.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви з додатками надіслано відповідачу за адресою її зареєстрованого місця проживання, зазначеною позивачем у позовній заяві та підтвердженою наявними у справі доказами.

Роз`яснене відповідачу право подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі реалізовано не було: у встановлений судом строк, а також на час ухвалення цього рішення, відзив на позовну заяву відповідач не подала, доказів поважності причин неподання відзиву та заперечень проти позову суду не надала, з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не зверталася.

У позовній заяві позивач зазначив про свою згоду на ухвалення заочного рішення у справі та просив, у разі неявки відповідача та за наявності передбачених законом підстав, ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки відповідач без поважних причин не подала відзив на позовну заяву у встановлений судом строк, доказів протилежного суду не надала, а позивач не заперечує проти такого способу вирішення справи, суд, керуючись статтями 280-281 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення рішення при заочному розгляді справи (заочного рішення) на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі ліцензії, виданої постановою НКРЕКП від 26.12.2022 № 1839 (зі змінами від 31.08.2023 № 1596), Київська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» з 01.09.2023 провадить на території Київської області господарську діяльність з розподілу природного газу як оператор газорозподільної системи. Позивач послався на приписи Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, та Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, за якими договір розподілу природного газу є договором приєднання, а фактом приєднання споживача до умов такого договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема документально підтверджене споживання природного газу (з посиланням на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 717/341/21 та від 01.11.2021 у справі № 591/4825/20).

Позивач зазначив, що об`єктом газоспоживання є будинок АДРЕСА_1 , який, за твердженням позивача, належить відповідачу, що підтверджується інформацією, отриманою з відкритого реєстру нерухомого майна через інформаційний ресурс «ОПЕНДАТАБОТ», станом на 09.06.2026 року. Оператору ГРМ вказаному об`єкту присвоєно EIC-код 56XM18F83119871T та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Крім того, позивач додав довідку Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» без дати, підписану начальником дільниці Ірпінської дільниці Києво-Святошинського УЕГГ, про те, що споживачем ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) після початку провадження господарської діяльності на території Київської області Київською філією (01.09.2023) здійснюється фактичне документально підтверджене споживання природного газу.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, за період з 01.09.2023 по 31.05.2026 утворилась заборгованість за послугу розподілу природного газу в розмірі 2331,53 грн; крім того, позивач нарахував 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання за період з 01.01.2024 по 31.05.2026 у розмірі 113,08 грн та інфляційні втрати за той самий період у розмірі 406,36 грн, а всього просив стягнути 2851,07 грн та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3328,00 грн.

Позивач також повідомив, що раніше звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення цієї ж заборгованості, проте ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 19.12.2025 у справі № 367/13996/25 у видачі судового наказу було відмовлено, у зв`язку з чим позивач звернувся з тотожними вимогами в порядку позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; кожна сторона розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі статтями 76, 77, 78, 79 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для справи; докази мають бути належними, допустимими та достовірними; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи. Відповідно до частини шостої статті 81 цього Кодексу доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд враховує, що неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та доказів на спростування позовних вимог саме по собі не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, оскільки за змістом статей 12, 13, 81 Цивільного процесуального кодексу України обов`язок доказування покладається на сторону, яка посилається на відповідні обставини, незалежно від процесуальної поведінки іншої сторони.

Щодо приналежності об`єкта газоспоживання відповідачу

Обґрунтовуючи позовні вимоги саме до ОСОБА_1 , позивач послався на те, що об`єкт газоспоживання — будинок АДРЕСА_1 — належить відповідачу, що, на переконання позивача, підтверджується інформацією, отриманою з відкритого реєстру нерухомого майна через інформаційний ресурс «ОПЕНДАТАБОТ».

Дослідивши наданий позивачем документ, суд встановив, що він не є витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» — тобто офіційним документом, що формується державним реєстратором (нотаріусом) за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру, має реєстраційний номер витягу, дату і час його формування та засвідчується кваліфікованим електронним підписом державного реєстратора. Натомість наданий документ є роздруківкою (знімком екрана) з веб-сайту приватного інформаційного сервісу «opendatabot.ua», що пропонує платну послугу пошуку («Вартість послуги 99 грн») за реєстраційним номером облікової картки платника податків, та містить лише перелік адрес нерухомого майна й кадастрових номерів земельних ділянок, пов`язаних із зазначеним ідентифікаційним номером, без зазначення виду речового права (власність, оренда, іпотека тощо), дати його державної реєстрації, підстави виникнення та без будь-якого засвідчення відповідності цих відомостей даним Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на дату формування документа.

За таких обставин суд дійшов висновку, що надана позивачем інформація з ресурсу «ОПЕНДАТАБОТ» не є належним і допустимим доказом права власності відповідача на об`єкт газоспоживання в розумінні статей 76, 77, 95 Цивільного процесуального кодексу України та не може братися судом до уваги як підтвердження обставини, на якій позивач ґрунтує свою вимогу саме до ОСОБА_1 .

Щодо довідки про фактичне споживання газу

Суд також дослідив додану до позовної заяви довідку Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», якою повідомляється, що споживачем ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) здійснюється фактичне документально підтверджене споживання природного газу. Суд враховує, що ця довідка видана самим позивачем (його структурним підрозділом), не містить первинних даних приладового обліку, розрахунків обсягів спожитого газу чи інших документів, якими саме підтверджується «документальне» споживання, а також не містить відомостей про те, на якій підставі особовий рахунок № НОМЕР_1 було відкрито саме на ім`я відповідача (зокрема, чи подавалася відповідачем заява-приєднання, чи рахунок було відкрито автоматично при зміні оператора з 01.09.2023 на підставі відомостей, наявних у попереднього оператора).

З огляду на викладене, суд вважає, що самі по собі довідка, видана позивачем, та відкриття на ім`я відповідача особового рахунку без первинних документів обліку споживання і без доказів отримання та визнання відповідачем рахунків (платіжних документів) Оператора ГРМ, не є достатнім доказом у розумінні частини другої статті 79 Цивільного процесуального кодексу України для висновку про те, що саме відповідач фактично проживає (перебуває) за вказаною адресою, користується об`єктом газоспоживання та є особою, зобов`язаною оплачувати надані послуги з розподілу природного газу.

Таким чином, позивач не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме — що відповідач ОСОБА_1 є власником та/або фактичним користувачем об`єкта газоспоживання за адресою: АДРЕСА_1 , та є особою, зобов`язаною сплачувати позивачу заборгованість за послугу розподілу природного газу за вказаним об`єктом. За таких обставин позовні вимоги є недоведеними, а тому не підлягають задоволенню.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, судові витрати позивача (сплачений судовий збір у розмірі 3328,00 грн) відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76–81, 95, 133, 141, 258, 259, 263–265, 268, 273, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 11, 319, 322, 509, 526, 610–612, 625, 629 Цивільного кодексу України, Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», в інтересах якого діє Київська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу розподілу природного газу — відмовити.

2. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3328,00 грн залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України».

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України — https://court.gov.ua/sud1013/ — та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Л.В. Мерзлий