Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №367/395/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/395/26

Провадження №2-а/367/120/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді Мерзлого Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № R262538 від 19 грудня 2025 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення; стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачені ним 8 500 грн; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувана постанова ґрунтується виключно на відомостях Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про те, що він нібито не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК, тоді як фактично він не отримував від відповідача жодної повістки про виклик для проходження ВЛК і не відмовлявся від її проходження. Заяву про згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності він подав вимушено, оскільки відповідач ще до розгляду справи вніс до реєстру відомості про порушення ним правил військового обліку, здійснив відмітку в застосунку «Резерв+» про перебування його в розшуку та звернувся до Національної поліції з дорученням щодо розшуку і доставки позивача. 26 грудня 2025 року позивач сплатив 8 500 грн (50 відсотків накладеного штрафу).

Відповідач позовних вимог не визнав, подавши письмові пояснення, в яких зазначив, що обов`язок військовозобов`язаного з`явитися за викликом до відповідного ТЦК та СП встановлений законом, а не лише фактом вручення повістки (з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2022 року у справі № 300/1263/22), що позивач добровільно подав заяву про невизнання спору та згоду на притягнення до відповідальності за його відсутності, а часткова сплата штрафу є фактичним виконанням постанови та підтверджує визнання ним вини. Відповідач також послався на розподіл обов`язку доказування за статтею 77 КАС України та на практику Верховного Суду щодо неприпустимості скасування акта суб`єкта владних повноважень із суто формальних підстав, які не вплинули на правильність рішення (справи № 1640/3394/18, № 813/1790/18, № 300/3110/20, № 440/2017/20), і просив відмовити в задоволенні позову, розглянувши справу без участі його представника.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, саме на відповідача покладається обов`язок довести, що оскаржувана постанова прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, і є обґрунтованою.

Із змісту оскаржуваної постанови № R262538 вбачається, що вона ґрунтується виключно на відомостях Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про те, що позивач не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК. Разом з тим ні постанова, ні подані відповідачем пояснення не містять посилань на конкретну повістку (виклик), надіслану чи вручену позивачу в установленому законом порядку, з визначеною датою й місцем проходження ВЛК, та на докази її отримання позивачем. Посилання відповідача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 300/1263/22 про те, що обов`язок з`явитися за викликом до ТЦК та СП встановлений законом, а не лише фактом вручення повістки, не звільняє відповідача, як суб`єкта владних повноважень, від обов`язку довести конкретні обставини вчинення позивачем поставленого йому в вину діяння, а саме факт неявки на призначений медичний огляд (ВЛК), про дату й місце якого позивач мав бути належним чином повідомлений.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем не доведено обґрунтованості оскаржуваної постанови в частині наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Щодо доводів відповідача про те, що подання позивачем заяви про невизнання спору та згоду на притягнення до відповідальності за його відсутності, а також часткова сплата штрафу свідчать про визнання позивачем вини, суд зазначає таке. Із матеріалів справи вбачається, що зазначена заява була подана позивачем після того, як відповідач вже вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення позивачем правил військового обліку, здійснив відмітку в застосунку «Резерв+» про перебування останнього в розшуку та звернувся до Національної поліції з дорученням щодо розшуку і доставки позивача. Ці обставини відповідачем не спростовані. За таких умов подання позивачем відповідної заяви та часткова сплата штрафу не можуть розцінюватися судом як безумовне й достовірне визнання позивачем факту вчинення інкримінованого йому правопорушення, а є спробою уникнути додаткових примусових заходів, що саме по собі не позбавляє позивача гарантованого статтею 55 Конституції України права на судове оскарження рішення суб`єкта владних повноважень.

Стосовно посилань відповідача на практику Верховного Суду щодо неприпустимості скасування акта суб`єкта владних повноважень із суто формальних (процедурних) підстав, які не вплинули на правильність рішення (справи № 1640/3394/18, № 813/1790/18, № 300/3110/20, № 440/2017/20), суд зазначає, що встановлена судом у цій справі недоведеність самого факту вчинення позивачем поставленого йому в вину діяння не є формальним (процедурним) порушенням у розумінні наведеної практики, а стосується суті (обґрунтованості) оскаржуваного рішення, а тому наведена відповідачем практика до цих правовідносин незастосовна.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова № R262538 від 19 грудня 2025 року є необґрунтованою, прийнятою без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, а тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача – закриттю.

Оскільки постанову про накладення адміністративного стягнення скасовано, сплачені позивачем на її виконання кошти в розмірі 8 500 грн підлягають поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Судові витрати позивача підлягають стягненню з відповідача в межах документально підтверджених сум.

На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 55 Конституції України, частиною третьою статті 210-1 КУпАП, статтями 2, 6, 9, 77, 79, 90, 139, 241-246, 255, 286, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № R262538 від 19 грудня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та закрити провадження у справі про це адміністративне правопорушення.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 грошові кошти, сплачені на виконання скасованої постанови, у розмірі 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

4. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі в межах документально підтверджених сум.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано, а у разі подання апеляційної скарги – після закінчення апеляційного розгляду справи, якщо рішення не скасовано.

6. Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 21 вересня 2026 року.

Суддя: Л.В. Мерзлий