Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №363/5493/25 — Вишгородський районний суд Київської області

"22" вересня 2026 р. Справа № 363/5493/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Дьоміна О.П., розглянувши матеріали, які надійшли з Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за ст. 124 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.

Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №446573 від 07.09.2025 року слідує, що 07.09.2025 року о 16 год. 50 хв. в м. Вишгороді по трасі Вишгород – Ровжі, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки MAZDA, д/н НОМЕР_1 , виїжджаючи з другорядної на головну дорогу, не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки KIА, д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , із-за чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив п. 10.2 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Під час розгляду справи в суді ОСОБА_1 з обставинами, викладеними в протоколі не погодився, посилався на те, що ДТП сталася на регульованому перехресті, а водій ОСОБА_1 не здійснював виїзд з прилеглої території. З протоколу вбачається, що ОСОБА_1 порушив саме п. 10.2 ПДР України, тобто виїжджаючи на дорогу з прилеглої території, не дав дорогу транспортному засобу, що рухається по ній – іншому учаснику ДТП. В даному випадку водії повинні були керуватися правилами проїзду регульованих перехресть та правилами обгону. Таким чином, 07.09.2025 року водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки MAZDA, д/н НОМЕР_1 , виїжджаючи з другорядної на головну дорогу, не порушував правил проїзду регульованого перехрестя, що вказує на відсутність складу правопорушення за ст. 124 КУпАП.

Крім того, представник ОСОБА_1 - адвокат Шалденко Є.М. просив суд закрити провадження по цій справі на підставі ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Інший учасник ДТП, водій автомобіля марки KIА, д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 , надав суду письмові пояснення, в яких пояснив, водій ОСОБА_1 , виїжджаючи з другорядної на головну дорогу, не переконався, що це буде безпечним для інших учасників руху. Зі схеми вбачається, що ОСОБА_1 здійснював виїзд з другорядної дороги на головну по якій рухався водій автомобіля KIА, д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 , він рухався по проїзній частині а/ш Вишгород-Ровжі в напрямку руху зі сторони с. Лебедівка в бік м. Вишгород та, наближаючись до автомобіля, який рухався в межах смуги руху в напрямку до м. Вишгорода з меншою швидкістю ніж швидкість автомобіля KIА, д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , впевнившись у відсутності зустрічного транспорту та подивившись у дзеркало заднього огляду, впевнився, що на зустрічній смузі руху нікого не має, розпочав виконувати маневр обгону з виїздом на смугу руху по напрямку до м. Вишгорода в дозволеному для цього місці, тобто розпочав виконання цього маневру після того, як переконався, що це безпечно і не створить перешкод, або небезпеки іншим учасникам руху, зокрема і попутним транспортним засобам, впевнившись, що смуга руху, котру він займає вільна від зустрічних транспортних засобів, крім того, з матеріалів справи слідує, що по напрямку руху автомобіля KIА, д/н НОМЕР_2 відсутні будь-які дорожні знаки, які б вказували на наявність попереду перехрестя, тобто в даній ситуації, з технічної точки зору, в діях водія ОСОБА_2 не вбачається невідповідності вимогам п. 14.6 ПДР України

Представник ОСОБА_2 – адвокат Мазманян Е.Р. просив суд визнати винним ОСОБА_1 та притягнути його до відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Суд, вислухавши особу, яка притягається до відповідальності, її представника, іншого учасника ДТП та його представників, експерта, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного:

Відповідно до ст. 1 КУпАП України, завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний зокрема з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 2 ст. 251 КУпАП наголошує, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За нормою ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини. Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 9 КУпАП зазначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При цьому, вирішуючи питання щодо винуватості та притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд має перевірити наявність обставин, що виключають притягнення особи до відповідальності.

Статтею 124 КУпАП визначає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами

на строк від шести місяців до одного року.

Таким чином, зі змісту ст. 124 КУпАП слідує, що відповідальність за вказаною статтею настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження зокрема транспортних засобів.

Тобто умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин:

- встановлення факту порушення особою ПДР,

- наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна,

- причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.

Диспозиція сформульованих у ст. 124 КУпАП норм є бланкетною, а тому обставинами, що підлягають з`ясуванню, є те, в чому саме виразилося порушення особою правил дорожнього руху і, чи наявна вина особи у цих порушеннях.

Так, відповідно до вимог ст. 14 ЗУ "Про дорожній рух» - учасники дорожнього руху повинні знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 2.3 (б) ПДР України - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, згідно п. 10.2 ПДР України, виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.

Згідно дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу (розділ 33 Дорожні знаки)» ПДР України - водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 – транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.

Пункт 16.11 ПДР України зазначає, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Відповідно до ст. 251 КУпАП - доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Таким чином, зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення, зобов`язана скласти протокол, в якому в обов`язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто, дії особи, які відповідають диспозиції ст. 124 КУпАП

та утворюють об`єктивну сторону складу зазначеного правопорушення.

Так, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №446573 від 07.09.2025 року слідує, що 07.09.2025 року о 16 год. 50 хв. в м. Вишгороді по трасі Вишгород – Ровжі, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки MAZDA, д/н НОМЕР_1 , виїжджаючи з другорядної на головну дорогу, не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки KIА, д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , із-за чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Зазначеним протоколом про адміністративне правопорушення зафіксовано обставини вчинення правопорушення ОСОБА_1 , в ньому відображені необхідні й передбачені ст. 256 КУпАП відомості.

Так, протокол оформлений компетентною уповноваженою особою в межах повноважень, наданих особі, яка його склала, в протоколі викладено місце, час вчинення і суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Зміст зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення вказує на факт роз`яснення його процесуальних прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що зроблена відмітка у протоколі. Вказаний протокол підписано особою, що його склала та самим ОСОБА_1 .

Відомості про те, що ОСОБА_1 оскаржував у встановленому законом порядку дії працівників поліції за фактом складання відносно нього цього протоколу у справі також відсутні. А відтак, на підставі викладеного, суд доходить висновку, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №446573 від 07.09.2025 року відповідає вимогам, установленим ст. 256 КУпАП та Інструкції за №1376.

Під час розгляду цієї справи судом, ОСОБА_1 та його представник заперечувати проти обставин, викладених в протоколі, посилаючись на те, що ДТП сталася на регульованому перехресті, а водій ОСОБА_1 не здійснював виїзд з прилеглої території. З протоколу вбачається, що ОСОБА_1 порушив саме п. 10.2 ПДР України, тобто виїжджаючи на дорогу з прилеглої території, не дав дорогу транспортному засобу, що рухається по ній – іншому учаснику ДТП. В даному випадку водії повинні були керуватися правилами проїзду регульованих перехресть та правилами обгону. Таким чином, 07.09.2025 року водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки MAZDA, д/н НОМЕР_1 , виїжджаючи з другорядної на головну дорогу, не порушував правил проїзду регульованого перехрестя, що вказує на відсутність складу правопорушення за ст. 124 КУпАП.

В той же час, факт порушення водієм ОСОБА_1 07.09.2025 року в м. Вишгороді по трасі Вишгород – Ровжі ПДР України, що в свою чергу спричинило пошкодження транспортних засобів, підтверджується дослідженими судом доказами, а саме:

- схемою місця ДТП від 07.09.2025 року (якою зафіксоване місце події, розташування транспортних засобів та їх пошкодження), з зазначеною схемою два водія погодилися та жодних заперечень не вказали;

- поясненнями ОСОБА_1 , зі змісту яких слідує, що він виїхав з котеджного містечка на трасу Вишгород-Десна, здійснюючи поворот праворуч та впевнившись у відсутності інших транспортних засобів на головній дорозі, почав повертати праворуч, як в цей час водій автомобіля КІА, д/н НОМЕР_2 , почав обгін трьох автомобілів та рухаючись зустрічною смугою на великій швидкості, де суцільна розмітка, лівим боком здійснив удар в автомобіль ОСОБА_1

- поясненнями ОСОБА_2 , який вказував на те, що рухався по дорозі Вишгород-Ровжі, в напрямку м. Вишгород, зі швидкістю близько 80 км/год, здійснював обгін в дозволеному місці, як під час виїзду з прилеглої території автомобіль MAZDA, д/н НОМЕР_1 не пропустив його, внаслідок чого і відбулося зіткнення;

- копією посвідчення водія ОСОБА_1 .

Крім того, постановою суду від 10.11.2025 року по вказаній справі була призначена автотехнічна експертиза, проведення якої було доручено експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

За клопотанням експерта, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були надані додаткові матеріали та пояснення, на підставі яких і було проведено експертне дослідження.

Так, згідно висновку експерта за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи від 10.03.2026 року за №СЕ-19-25/69129-ШТ,

який спрямований до суду 26.03.2026 року встановлено наступне:

Якщо швидкість руху автомобіля КІА, д/н НОМЕР_2 становила 90 км/год, відповідно до фактичних даних з показів водія ОСОБА_2 від 02.02.2026 року, то в ДТП, що досліджувалася, водій автомобіля MAZDA, д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_1 повинен був діяти згідно з технічними вимогами дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу (розділ 33 Дорожні знаки)» та п. 16.11 ПДР України. При цьому в діях водія автомобіля MAZDA, д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вбачаються невідповідності технічним вимогам дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу (розділ 33 Дорожні знаки)» та п. 16.11 ПДР України. Водій автомобіля MAZDA, д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем КІА, д/н НОМЕР_2 , шляхом виконання вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу (розділ 33 Дорожні знаки)» та п. 16.11 ПДР України. В діях водія автомобіля MAZDA, д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вбачаються невідповідності технічним вимогам дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу (розділ 33 Дорожні знаки)» та п. 16.11 ПДР України, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з настанням події ДТП.

Якщо швидкість руху автомобіля КІА, д/н НОМЕР_2 становила 100 км/год, відповідно до фактичних даних з показів водія ОСОБА_1 від 29.01.2026 року, то в ДТП, що досліджувалася, водій автомобіля MAZDA, д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_1 повинен був діяти згідно з технічними вимогами дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу (розділ 33 Дорожні знаки)» та п. 16.11 ПДР України. При цьому в діях водія автомобіля MAZDA, д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вбачаються невідповідності технічним вимогам дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу (розділ 33 Дорожні знаки)» та п. 16.11 ПДР України. Водій автомобіля MAZDA, д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем КІА, д/н НОМЕР_2 , шляхом виконання вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу (розділ 33 Дорожні знаки)» та п. 16.11 ПДР України. В діях водія автомобіля MAZDA, д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вбачаються невідповідності технічним вимогам дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу (розділ 33 Дорожні знаки)» та п. 16.11 ПДР України, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з настанням події ДТП.

Допитаний в суді експерт ОСОБА_3 суду пояснив, що для дослідження експерту були надані матеріали, які є носіями фактичних (вихідних) даних, що мають об`єктивний характер (схема місця ДТП) так і суб`єктивний характер (свідчення та пояснення учасників ДТП). Наявність в схемі огляду місця ДТП даних щодо кінцевого розташування транспортних засобів, дозволила експерту провести графічну реконструкцію обстановки місця пригоди та забезпечити належну достовірність дослідження.

Так, експерт пояснив, що ДТП відбулася під час виїзду автомобіля MAZDA, д/н НОМЕР_1 із другорядної дороги, що веде з котеджного містечка, на автомобільну дорогу Вишгород-Ровжі, яка є головною. На виїзді з другорядної дороги для водія автомобіля MAZDA, д/н НОМЕР_1 встановлено дорожній знак 2.1 «Дати дорогу», що зобов`язує його надати перевагу у русі транспортним засобам, які рухаються головною дорогою. А у напрямку, протилежному руху автомобіля КІА, д/н НОМЕР_2 , завчасно встановлений попереджувальний знак 1.23.2 «Прилягання другорядної дороги з правого боку». Перед самим перехрестям з другорядною дорогою в обох напрямках встановлено знак 2.3 «Головна дорога». Експертом було встановлено, що водій автомобіля КІА, д/н НОМЕР_2 , рухаючись по головній дорозі, розпочав виконання маневру обгону вантажного фургону, в цей час, до виконання повороту праворуч, виїжджаючи з другорядної дороги, приступив водій автомобіля MAZDA, д/н НОМЕР_1 . Зіткнення цих автомобілів відбулося на зустрічній смузі руху по ходу руху автомобіля КІА, д/н НОМЕР_2 . В напрямку руху автомобіля КІА, д/н НОМЕР_2 попереджувальні знаки, які б інформували водія про наближення до перехрестя з другорядною дорогою, були відсутні. Також перед перехрестям відсутні заборонні знаки та відповідна горизонтальна розмітка, що могла б додатково інформувати водія про заборону обгону на даній ділянці, а відтак, водій ОСОБА_2 не мав об`єктивної можливості завчасно визначити наявність перехрестя попереду.

Експерт зазначив, що фактичні дані, що містяться в показах водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині механізму зближення транспортних засобів до зіткнення не суперечать слідовій інформації, що виявлена під час огляду місця ДТП та відображена в схемі.

Оскільки фактичні дані, що містяться в показах водіїв різняться між собою відносно швидкості руху автомобіля КІА, д/н НОМЕР_2 до зіткнення,

то дослідження експертом щодо оцінки дій водіїв проводилося за двома варіантами розвитку ДТС, 90 км/год та 100 км/год.

Так, за результатами проведеної ним експертизи, водій автомобіля MAZDA, д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у досліджуваній ДТС, рухаючись другорядною дорогою та виїжджаючи на нерегульоване перехрестя нерівнозначних доріг з котеджного містечка, повинен був дати дорогу автомобілю КІА, д/н НОМЕР_2 , що наближався справа по головній дорозі, тобто водій ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно вимогам дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу (розділ 33 Дорожні знаки)» та п. 16.11 ПДР України.

Експерт зазначив, що з огляду на те, що за умови виконання водієм ОСОБА_1 вимог дорожнього знаку 2.1«Дати дорогу (розділ 33 Дорожні знаки)» та п. 16.11 ПДР України, останній мав технічну можливість запобігти зіткненню і невідповідність зазначеним вимогам в його діях, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв`язку з подією ДТП.

Що стосується порушення водієм ОСОБА_1 п. 10.2 ПДР України, як зазначено працівниками поліції в протоколі про адміністративне правопорушення, то експерт вказував на те, що в даному випадку водій ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу (розділ 33 Дорожні знаки)» та п. 16.11 ПДР України, якби не було зазначеного знаку його дії могли бути кваліфіковані як порушення ним в цій ситуації п. 10.2 ПДР України.

Після дослідження судом всіх доказів, представник ОСОБА_1 – адвокат Шалденко Є.М. просив суд закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу зазначеного правопорушення. При цьому зазначав, що в даному випадку водії автомобіля марки MAZDA та автомобіля марки KIА мали керуватися правилами проїзду нерегульованих перехресть, правилами розташування транспортних засобів на дорозі та правилами обгону. Таким чином, 07.09.2025 року у діях водія ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення – порушення п. 10.2. ПДР. Дії саме водія автомобіля КІА перебувають у прямому причинному зв`язку із виникненням ДТП. Фактично у діях водія автомобіля марки MAZDA ОСОБА_1 відсутні будь-які порушення ПДР. Більше того, за умови виконання усіма учасниками дорожнього руху вимог ПДР, траєкторія руху транспортних засобів, що рухаються у напрямку м. Вишгород, тобто наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, жодним чином не перетинається із траєкторією руху автомобіля марки MAZDA, який здійснює поворот праворуч у напрямку с. Ровжі, тобто рухається по другорядній дорозі.

Представник ОСОБА_4 – адвокат Мазманян Е.Р. та сам Петраковський С.О. просили суд винести постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним за ст. 124 КУпАП у вчиненні вказаної ДТП.

Суд, не приймає до уваги доводи представника ОСОБА_1 – адвоката Шалденка Є.М., оскільки під час розгляду справи встановив, що 07.09.2025 року о 16 год. 50 хв. в м. Вишгороді по трасі Вишгород – Ровжі, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки MAZDA, д/н НОМЕР_1 , виїжджаючи з другорядної дороги на головну дорогу, не надав дорогу автомобілю КІА, д/н НОМЕР_2 , що наближався справа по головній дорозі, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки KIА, д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , із-за чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Зазначене підтверджується дослідженими судом доказами: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями учасників ДТП, схемою місця ДТП, фотознімками наданими учасниками та висновком експерта за результатами проведення судової експертизи.

При цьому, при проведенні експертизи від 10.03.2026 року за №СЕ-19-25/69129-ІТ експертом були досліджені матеріали справи про адміністративне правопорушення, в тому числі і протокол про адміністративне правопорушення та схема місця ДТП до протоколу. Так, зазначені документи, а саме схема місця ДТП підписана учасниками події, в тому числі і ОСОБА_1 , жодних заперечень чи уточнень до вказаної схеми, останній не зазначив, а відтак погодився з місцем розташування транспортних засобів після ДТП та виявленими пошкодженнями. Крім того, експертом ретельно були дослідженні пояснення самих водіїв, як письмові, додані до протоколу так і ті, що були надані вказаними особами вже під час розгляду справи судом. З дослідницької частини висновку експертизи чітко вбачається,

що експертом було ретельно досліджено місце зіткнення транспортних засобів, проаналізована речова та слідові інформація, фотознімки транспортних засобів з місця ДТП, в підсумку експерт прийшов до висновку, що ДТП відбулася під час виїзду автомобіля MAZDA, д/н НОМЕР_1 із другорядної дороги, що веде з котеджного містечка, на автомобільну дорогу Вишгород-Ровжі, яка є головною. На виїзді з другорядної дороги для водія автомобіля MAZDA, д/н НОМЕР_1 було встановлено дорожній знак 2.1 «Дати дорогу», що зобов`язує його надати перевагу у русі транспортним засобам, які рухаються головною дорогою. А у напрямку, протилежному руху автомобіля КІА, д/н НОМЕР_2 , завчасно встановлений попереджувальний знак 1.23.2 «Прилягання другорядної дороги з правого боку». Перед самим перехрестям з другорядною дорогою в обох напрямках встановлено знак 2.3 «Головна дорога». Експертом було встановлено, що водій автомобіля КІА, д/н НОМЕР_2 , рухаючись по головній дорозі, розпочав виконання маневру обгону вантажного фургону, в цей час, до виконання повороту праворуч, виїжджаючи з другорядної дороги, приступив водій автомобіля MAZDA, д/н НОМЕР_1 . Зіткнення цих автомобілів відбулося на зустрічній смузі руху по ходу руху автомобіля КІА, д/н НОМЕР_2 . В напрямку руху автомобіля КІА, д/н НОМЕР_2 попереджувальні знаки, які б інформували водія про наближення до перехрестя з другорядною дорогою, були відсутні. Також перед перехрестям відсутні заборонні знаки та відповідна горизонтальна розмітка, що могла б додатково інформувати водія про заборону обгону на даній ділянці, а відтак, водій ОСОБА_2 не мав об`єктивної можливості завчасно визначити наявність перехрестя попереду.

А відтак, вважати, що фабула, викладена в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 працівниками ВРПП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, не відповідає матеріалам справи, фактичним обставинам та висновку експерта у суду не має жодних підстав.

Як було встановлено в судовому засіданні під час дослідження висновку експерта та допиту експерта порушень вимог ЗУ «Про судову експертизу» та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень які б призвели до істотного порушення прав і свобод людини виявлено не було. Експертиза проведена експертною установою, визначеною судом, експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України. Експертне дослідження проведено на підставі матеріалів адміністративної справи та доказів наданих самими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , експертом надано відповіді на порушені в постанові суду запитання, випадків самостійного збору матеріалів, що підлягають дослідженню та/або самостійного вибору вихідних даних для проведення експертизи не встановлено, навпаки експертом в повному обсязі досліджено докази (пояснення, матеріали, надані самими учасниками ДТП), а відтак вважати вказаний висновок експерта неналежним та недопустимим доказом у суду підстав не має.

Дійсно зі змісту протоколу вбачається, що в провину ОСОБА_1 ставиться те, що він керуючи автомобілем марки MAZDA, д/н НОМЕР_1 , виїжджаючи з другорядної на головну дорогу, не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки KIА, д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , тобто порушив п. 10.2 ПДР України.

Отже, посилання інспектором Вишгородського РУП ГУНП в Київській області на п. 10.2 ПДР України в даному випадку є формальною помилкою, яка не спростовує правильності встановлених працівником поліції фактичних обставин самої події. Вказані дії ОСОБА_1 фактично підпадають під вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу (розділ 33 Дорожні знаки)» ПДР України - водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 – транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі та п. 16.11 ПДР України, згідно якого на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Але наявність вказаної формальної помилки не змінює суті порушення, водій ОСОБА_1 , рухаючись другорядною дорогою та виїжджаючи на нерегульоване перехрестя нерівнозначних доріг, повинен був надати дорогу водію ОСОБА_2 , що наближався справа по головній дорозі.

Така неточність у посиланні на пункт ПДР не впливає на юридичну кваліфікацію дій як адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно з усталеною судовою практикою, підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є не помилкове зазначення номера пункту ПДР, а встановлення фактичних обставин події, що свідчать про порушення вимог безпеки дорожнього руху, яке спричинило пошкодження транспортних засобів.

Зібрані у справі докази в сукупності підтверджують достовірність викладених у протоколі фактів. Суд визнає ці обставини належним чином встановленими та такими, що не викликають сумнівів у своїй достовірності.

Таким чином, правова оцінка дій водія ОСОБА_1 підлягає уточненню як порушення ним вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу (розділ 33 Дорожні знаки)» та п. 16.11 ПДР України

Таким чином, дії водія ОСОБА_1 підлягають кваліфікації за ст. 124 КУпАП, а зазначення у протоколі іншого номера пункту ПДР України є формальною помилкою, яка не впливає на обґрунтованість висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки зміст обставин правопорушення в протоколі викладено вірно, а суть інкримінованого порушення не змінюється йдеться про невиконання обов`язку водія дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.

Суд виходить з того, що він не може самостійно перебирати на себе функції обвинувачення і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає об`єктивності при вирішені питання про тягар доказування у такій категорії справ.

Факт вчинення правопорушення повинен бути доведений та перевірений за допомогою протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речових доказів, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколів про вилучення речей і документів, а також інших документів.

В цьому контексті суд зазначає наступне:

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (у даному випадку особи уповноваженої на складання протоколу) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень, у даному випадку суб`єкт уповноважений на складня протоколу в особі уповноважених на це представників.

Під час розгляду зазначеної справи в суді було доведено винуватість ОСОБА_1 в порушенні ним ПДР України та як наслідок вчинення правопорушення за ст. 124 КУпАП, оскільки висновком експерта, його допитом, схемою місця ДТП, доказами, наданими безпосередньо самими учасниками ДТП, підтверджено, що в діях водія ОСОБА_1 вбачаються невідповідності технічним вимогам дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» (розділ 33 Дорожні знаки) та п. 16.11 ПДР України та вказаний водій мав технічну можливість запобігти зіткненню шляхом виконання вказаних вимог.

Таким чином судом повно, всебічно, об`єктивно й неупереджено досліджено письмові матеріали, надані уповноваженим правоохоронним органом (протокол про адміністративне правопорушення, схема місця ДТП, пояснення учасників ДТП тощо), які зібрані й задокументовані органом Національної поліції без участі суду та отримані судом, за клопотанням експерта від самих учасників ДТП. При цьому суд вважає, що зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях водія ОСОБА_1 , що мали місце 07.09.2025 року, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Оцінивши досліджені докази, суд приходить до висновку про те, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст. 124 КУпАП, вину останнього суд вважає доведеною.

Оскільки у судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник – адвокат Шалденко Є.М. категорично заперечували винність ОСОБА_1 у ДТП, що мала місце 07.09.2025 року та просили закрити провадження по справі за ст. 124 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вказаного правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 має бути визнаний винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого за ст. 124 КУпАП.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29.04.2020 року (справа за №686/4557/18) підтверджує правову позицію, згідно з якою закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення.

В той же час, згідно з ч. 2 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій -шостій цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, адміністративне правопорушення за протоколом серії ЕПР1 за №446573 вчинено ОСОБА_1 07.09.2025 року, про що в цей же день складений відповідний протокол. Адміністративна справа надійшла до суду повторно (після повернення суддею Шубочкіною Т.В.) 07.10.2025 року, 10.11.2025 року по справі була призначена судова автотехнічна експертиза, висновок якої, спрямований до суду 08.01.2026 року. Таким чином, на даний час, передбачений законом строк накладення адміністративного стягнення, сплив.

Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП - провадження, у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Враховуючи вищенаведене, провадження по справі підлягає закриттю у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.

У відповідності до вимог п. 11 Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженої постановою КМУ від 01.07.1996 року за №710, відповідно до ч. 2 ст.15 Закону України «Про судову експертизу» витрати за проведення експертизи слід віднести за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 124, 247, 268, 279, 280, 283, 284, 287 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 КУпАП - закрити, відповідно до вимог ст. 247 п. 7 КУпАП,

у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення постанови.

Суддя О.П. Дьоміна