Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №340/99/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 340/99/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Кропивницької митниці на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 в адміністративній справі №340/99/26 за позовом Акціонерного товариства "Ельворті" до Кропивницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

АТ «Ельворті» звернулося до суду з вимогою визнати незаконним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 17.12.2025 року №UA901000/2025/000090/2.

Підставами позову слугували такі обставини:

1.Визначення митної вартості за основним методом: позивач наголошує, що митна вартість імпортованого товару (сталевих коліс для сільськогосподарської техніки) була правомірно визначена за основним методом — за ціною договору (відповідно до статті 58 Митного кодексу України).

2.Наявність повного пакета документів: позивач стверджує, що на підтвердження заявленої вартості та умов поставки було надано повний комплект документів, передбачений ч. 2 статті 53 МК України, зокрема:

зовнішньоекономічний контракт від 29.04.2021 № 425/341;

специфікацію від 25.09.2025 № EVL2509251SP;

проформу-інвойс та комерційний інвойс;

банківські платіжні документи про повну оплату товару;

довідку про транспортні витрати.

3.Безпідставність та неправомірність застосування резервного методу: на думку позивача, митний орган безпідставно відмовив у застосуванні основного методу, не навів належного обґрунтування для коригування та неправомірно застосував резервний метод (за статтею 64 МК України), використавши як джерело інформації декларацію, яка не відповідає вимогам щодо часової наближеності та суті товару.

4.Порушення порядку з боку митниці: позивач вказує на порушення митним органом вимог статей 53– 64 МК України під час прийняття рішення про коригування митної вартості від 17.12.2025 № UA901000/2025/000090/2.

Кіровоградський окружний адміністративний суд в рішенні від 17.04.2026 року дійшов висновків на підставі яких вимоги Товариства задоволено.

Суд вказав на належне документальне підтвердження, оскільки декларант надав повний пакет первинних документів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України (контракт, специфікацію, інвойси, банківські платіжні доручення тощо), які в сукупності підтверджують реальну ціну товару та відсутність розбіжностей.

Суд зазначив про необґрунтованість дій митниці, оскільки митний орган не довів наявності обґрунтованих підстав для сумнівів у правдивості поданих відомостей та безпідставно вимагав додаткові документи, які не спростовують задекларовану вартість.

Апеляційна скарга надійшла від митниці. Позиція Кропивницької митниці (відповідача) полягає в наступному:

1.Наявність розбіжностей у документах: митний орган під час перевірки поданих документів встановив розбіжності та відсутність відомостей, необхідних для підтвердження складових митної вартості. Зокрема, у комерційному інвойсі не було посилання на контракт, транспортні документи містили невідповідності щодо місця завантаження і вартості перевезення, а також не були відображені окремі витрати.

2.Низький рівень задекларованої вартості: митниця зазначила, що рівень заявленої позивачем митної вартості є нижчим за аналогічні показники наявних у митного органу даних.

3.Ненадання додаткових документів: у зв`язку з виявленими сумнівами митний орган витребував у декларанта додаткові документи (каталоги виробника, інші платіжні та бухгалтерські документи, висновки експертних організацій), проте позивач їх не надав, повідомивши про їх відсутність.

4.Застосування резервного методу: через ненадання витребуваних додаткових документів та наявність розбіжностей митниця дійшла висновку про неможливість визначення митної вартості за основним методом і правомірно застосувала резервний метод відповідно до статті 64 МК України, взявши за основу числового значення іншу митну декларацію.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Між позивачем та компанією "JANTSA JANT SANAYI ve TICARET A.S." (Турецька Республіка) укладено зовнішньоекономічний контракт від 29.04.2021 року № 425/341 на поставку сталевих коліс для сільськогосподарської техніки (а.с.9-11).

Згідно зі специфікацією від 25.09.2025 року №EVL2509251SP до даного контракту, а також проформою-інвойсом від 25.09.2025 року №EVL2509251, позивач придбав сталеві колеса для комплектації сівалок на загальну суму 48 513,60 доларів США (а.с.12).

Відповідно до банківських платіжних документів, позивач здійснив оплату товару у два етапи, а саме: авансовий платіж у розмірі 14 554,08 доларів США згідно квитанції від 01.10.2025 року № 66 (а.с.14) та остаточний платіж у розмірі 33 959,52 доларів США згідно квитанції від 08.12.2025 року № 73 (а.с.16), що в сукупності становить 48 513,60 доларів США (а.с.14-15).

З комерційного інвойсу від 09.12.2025 року №JIH2025000003131 також вбачається, що товар поставлено на загальну суму 48 513,60 доларів США (а.с.15).

Аналогічні відомості щодо вартості товару містяться у митній декларації країни відправлення від 09.12.2025 року № 25350300EX00159821, в якій зазначено вартість товару у сумі 48 513,60 доларів США. Поставка товару здійснювалась на умовах FCA Umurlu (Турецька Республіка) відповідно до правил Інкотермс (а.с.21).

Згідно довідки про транспортні витрати від 09.12.2025 року №2663/25, витрати на транспортування товару становили: Aydin (Турецька Республіка) Рені (Україна) (1377 км) 166 297 грн; Рені Кропивницький (Україна) (612 км) 54 500 грн, а також експедиційна винагорода у розмірі 4 800 грн; страхування вантажу не здійснювалося (а.с.17).

16.12.2025 року позивачем подано до Кропивницької митниці митну декларацію №25UA901020009243U0 у митному режимі імпорту, визначивши митну вартість товару за основним методом за ціною договору відповідно до статті 58 Митного кодексу України (а.с.51зв.).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом із митною декларацією надано наступні документи: декларацію митної вартості; зовнішньоекономічний контракт від 29.04.2021 № 425/341; специфікацію від 25.09.2025 № EVL2509251SP; проформу-інвойс від 25.09.2025 № EVL2509251; комерційний інвойс від 09.12.2025 №JIH2025000003131; банківські платіжні документи від 01.10.2025 № 66 та від 08.12.2025 № 73; довідку про транспортні витрати від 09.12.2025 № 2663/25.

Під час здійснення митного контролю відповідачем було встановлено наявність, на його думку, розбіжностей у поданих документах, у зв`язку з чим позивачу запропоновано надати додаткові документи, зокрема каталоги виробника, інші платіжні та бухгалтерські документи, висновки експертних організацій щодо вартості товару.

На виконання зазначеної вимоги позивач листом від 17.12.2025 року №425-251/1-1 повідомив митний орган про відсутність інших додаткових документів (а.с.58).

17.12.2025 року Кропивницькою митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA901000/2025/000090/2, згідно якого митну вартість визначено із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України на рівні 6,16 доларів США за кілограм товару, що загалом становить 108 908,80 доларів США. Як убачається зі змісту зазначеного рішення, джерелом числового значення митної вартості відповідач визначив митну декларацію від 05.08.2025 року №25UA100340315474U7 (а.с.48-51, 53зв.).

Незгода позивача з таким рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

За приписами частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частиною першою статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, митний орган має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Повертаючись до обставин справи, з урахуванням встановлених обставин, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо визначення митної вартості за основним методом (ст. 58 МКУ)

Позивач надав вичерпний та послідовний пакет документів, які повністю підтверджують заявлену вартість за ціною договору:

-Контракт, специфікація та інвойс містять ідентичну суму — 48 513,60 доларів США.

-Банківські платіжні документи (аванс та залишок) у сумі точно дорівнюють ціні товару.

-Митна декларація країни відправлення (Туреччини) підтверджує, що товар було експортовано саме за цією ціною.

Верховний Суд України неодноразово зазначав, що експортна декларація країни відправлення є вагомим доказом на підтвердження заявленої вартості.

Щодо включення транспортних витрат (FCA).

Оскільки поставка здійснювалася на умовах FCA Umurlu, позивач правильно надав довідку про транспортні витрати для включення до митної вартості лише тієї частини маршруту, що проходила до кордону України (Aydin — Рені, вартість 166 297 грн + частина експедиторських).

Витрати по Україні (Рені — Кропивницький) відповідно до ст. 58 МКУ не включаються до митної вартості.

Щодо безпідставності вимоги додаткових документів.

Митниця вимагала каталоги, прайс-листи тощо.

Проте, згідно з ч. 3 ст. 53 МКУ, витребування додаткових документів є правомірним виключно у разі наявності обґрунтованих розбіжностей або ознак підробки у базових документах.

Якщо митниця у своєму рішенні не зазначила, які саме конкретні розбіжності та суперечності виявлено у поданих інвойсах чи платіжках, сама лише вимога додаткових документів є протиправною.

Щодо порушення послідовності методів (ст. 59-64 МКУ).

Митний орган застосував резервний метод (ст. 64 МКУ).

Проте митниця зобов`язана послідовно обґрунтувати неможливість застосування кожного з попередніх методів (за ціною угоди щодо ідентичних товарів, щодо подібних товарів, на основі віднімання чи додавання вартості).

Відсутність такого обґрунтування в рішенні є самостійною підставою для його скасування.

Щодо різниці в часі та характеристик порівнюваного товару.

Митниця використала для порівняння декларацію від 05.08.2025 року, тобто за чотири місяці до поставки позивача, та оцінила товар на рівні 6,16 доларів США за кг (що збільшило вартість більше ніж удвічі — до 108 908,80 USD).

За таких обставин, суд зазначає, що відповідач не довів ідентичність чи подібність товарів у порівнюваній декларації (колеса для сільгосптехніки можуть суттєво відрізнятися за матеріалом, призначенням, виробником, радіусом, технічними характеристиками та вагою).

Щодо відсутності посилання на контракт у комерційному інвойсі.

Митниця вказує, що в інвойсі №JIH2025000003131 відсутні реквізити зовнішньоекономічного контракту № 425/341, що не дозволяє ідентифікувати поставку.

З цього приводу слід зазначити, що відсутність у рахунку-фактурі (інвойсі) посилання на договір не є свідченням неукладення угоди або невідповідності товару, якщо інші документи дозволяють чітко ідентифікувати поставку.

Зв`язок між контрактом та інвойсом повністю підтверджується специфікацією та проформою-інвойсом від 25.09.2025 року № EVL2509251SP, де є пряме посилання на контракт, а також ідентичністю предмета договору (сталеві колеса), їх кількості, ціни за одиницю та загальної суми (48 513,60 доларів США). Крім того, банківські платіжні квитанції містять призначення платежу, яке зв`язує ці документи в єдине.

Щодо невідповідності у транспортних документах щодо місця завантаження.

Митниця зазначає, що у транспортних документах (наприклад, СМR або тир-карнеті) вказані різні пункти (наприклад, місто Aydin та місто Umurlu).

Насамперед, Umurlu є промисловим районом/передмістям міста Aydin (айдину) у Туреччині, де фізично розташований завод компанії "JANTSA JANT SANAYI ve TICARET A.S.".

Зазначення в одних документах міста Айдин (як адміністративного центру чи місця реєстрації/відправлення водія), а в інших Умурлу (як безпосереднього пункту завантаження на заводі) не є розбіжністю у розумінні ст. 53 МКУ. Це єдина географічна та логістична локація, що підтверджує реальність здійснення операції на умовах FCA.

Невідповідності щодо вартості перевезення та "невідображені витрати".

Митниця зазначає, що наявні суперечності у вартості перевезення, або митниця вважає, що до вартості не включено додаткові витрати (наприклад, завантаження, страхування тощо).

Колегія суддів зазначає, поставка здійснювалася на умовах FCA (Франко-перевізник) відповідно до Інкотермс. Це означає, що продавець (JANTSA) за свій рахунок здійснює завантаження товару на транспортний засіб покупця у визначеному місці. Тому жодних додаткових витрат на завантаження, які мав би оплачувати покупець і включати до митної вартості, не існує.

Крім того, вартість доставки чітко розділена та підтверджена довідкою про транспортні витрати №2663/25:

до кордону України (Aydin — Рені) — 166 297 грн (саме ця сума легітимно включається до митної вартості);

по території України (Рені — Кропивницький) — 54 500 грн (відповідно до п. 2 ч. 10 ст. 58 МКУ, витрати на транспортування після ввезення не включаються до митної вартості, якщо вони виділені з загальної суми);

щодо страхування: у довідці прямо зазначено — "страхування вантажу не здійснювалося". Ризики несла компанія самостійно, тому витрати на страхування дорівнюють нулю і не можуть бути відображені.

Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що виявлені митницею "розбіжності" є виключно формальними (технічними) зауваженнями, які ніяк не впливають на числове значення митної вартості, структуру ціни або кількість товару.

Верховний Суд неодноразово наголошував: наявність формальних неточностей у документах не є підставою для відхилення основного методу визначення митної вартості, якщо вони не ставлять під сумнів сам факт здійснення правочину та узгоджену сторонами ціну.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кропивницької митниці залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 в адміністративній справі №340/99/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 15 вересня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова