Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №280/1060/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/1060/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2026 в адміністративній справі №280/1060/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати додаткової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень на підставі абзацу 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153;

зобов`язати відповідача в особі Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду у розмірі 1 000 000 гривень на підставі абзацу 2 пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153.

Підставами позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 є:

1.Порушення права на виплату: позивач вважає, що він підпадає під умови постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби...», оскільки проходив військову службу та брав безпосередню участь у бойових діях.

2.Протиправна бездіяльність: відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату йому додаткової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень, передбаченої абзацом 2 пункту 4 зазначеної постанови КМУ.

3.Порушення законних інтересів: невиплата коштів, на які позивач має право, порушує його права як військовослужбовця, який брав участь у заходах з забезпечення оборони України.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2026 року у задоволені вимог позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суд враховував позицію відповідача зазначивши про притягнення до кримінальної відповідальності, відповідач посилався на те, що позивач підпадає під дію абзацу 5 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153, оскільки його було притягнуто до кримінальної відповідальності (суд ухвалою зафіксував визнання вини за частиною 5 статті 407 КК України — самовільне залишення частини). Згідно з умовами експериментального проєкту, військовослужбовцям, які притягувалися до кримінальної відповідальності, така винагорода не виплачується. Крім того, позивач на момент звернення вже був виключений зі списків їх особового складу та проходив службу в іншій військовій частині.

З апеляційною скаргою звернувся позивач з підстав викладених в обґрунтування позову.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , проходив військову службу у період з 31 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2025 року у військових частина НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та НОМЕР_1 .

Під час проходження військової служби у зазначених військових частинах позивач неодноразово приймав участь у бойових діях, про що вбачається неодноразове нарахування додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень за обставин безпосередньої участі у бойових діях та здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, що підтверджується виписками по картковому рахунку № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 .

Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №916 від 31 жовтня 2025 року позивач виключений із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Станом на 20 березня 2026 року ОСОБА_1 проходить Військову службу у Військовій частині НОМЕР_7 , що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_7 від 20 березня 2026 року № 639.

17 листопада 2025 року позивач засобами телефонного зв`язку звернувся на гарячу лінію Міністерства оборони України щодо вирішення питання з приводу бездіяльності з боку Військової частин НОМЕР_1 щодо не здійснення жодних дій передбачених дорученням Міністра оборони України стосовно нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153.

08 грудня 2025 року у відповідь на зазначене звернення листом від 08 грудня 2025 року за №20709 командуванням Військової частини НОМЕР_1 позивача повідомлено про те, що рапорт щодо нарахування та виплати додаткової грошової винагороди від позивача не надходив та документальне підтвердження безпосередньої участі в бойових діях у відповідача відсутнє.

На момент подання позовної заяви відповідач не здійснив нарахування та виплату позивачу одноразової грошової винагороди.

Вважаючи, що відповідач протиправно не здійсним нарахування та виплату позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби у бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до постанови КМУ № 153 від 11 лютого 2025 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

11 лютого 2025 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", яка набула чинності 13 лютого 2025 року, пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (з подальшими змінами Постановою КМУ №387 від 01 квітня 2025 року, дата набрання чинності: 08 квітня 2025 року та Постановою КМУ №942 від 30 липня 2025 року, дата набрання чинності: 07 серпня 2025 року).

Пунктом 3 Постанови № 153, чинної станом на 08 квітня 2025 року, установлено, що учасникам експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до абзаців 1 5 пункту 4 Постанови № 153 громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Повертаючись до матеріалів справи колегія суддів зазначає, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №811 від 24 вересня 2024 року ОСОБА_1 вважається таким, що 24.09 2024 року самовільно залишив військову частину з району виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №914 від 28 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , який 24 вересня 2024 року самовільно залишив військову частину з району виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, вважається таким, що 28 жовтня 2024 року повернувся до розташування військової частини НОМЕР_1 в пункт постійної дислокації та приступив до виконання службових обов`язків.

Згідно витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань №42024052210004560 на ОСОБА_1 було відкрите кримінальне провадження.

Згідно наявної в матеріалах справи копії Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 04 квітня 2026 року по справі №211/2659/25 обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частини 5 статті 407 КК України.

Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності за статтями 407, 408 КК України не притягувався, добровільно висловив своє бажання продовжити військову службу у лавах Збройних Сил України, надана згода командира військової частини, суд прийшов до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною 5 статті 407 КК України, на підставі частини 5 статті 401 КК України та закриття кримінального провадження №42024052210004560 від 27 листопада 2024 року на підставі пункту 1 частини 2 статі 284 КПК України.

З вищевикладеного вбачається, що позивач до кримінальної відповідальності притягувався, однак у зв`язку із визнанням своєї вини в повному обсязі, з огляду на бажання продовжувати військову службу, його було звільнено від кримінальної відповідальності та на підставі пункту 1 частини 2 статі 284 КПК України закрито кримінальне провадження №42024052210004560 від 27 листопада 2024 року.

Отже, судом першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено правомірно, оскільки суд застосував імперативні обмеження, встановлені самою Постановою КМУ № 153.

Абзац 5 пункту 4 Постанови КМУ № 153 містить пряме застереження: військовослужбовцям, які притягувалися до кримінальної відповідальності за скоєння військових злочинів (зокрема, СЗЧ або дезертирство), виплата додаткової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн не здійснюється.

Те, що суд виніс ухвалу (наприклад, про звільнення від відбування покарання з випробуванням, або затвердження угоди про визнання вини), де зафіксовано визнання вини за ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджує факт притягнення до кримінальної відповідальності.

Для дії обмежень у Постанові № 153 не обов`язково мати відбутий строк у колонії — достатньо самого юридичного факту визнання винуватості у вчиненні злочину під час дії цього експериментального проєкту.

Щодо доводів про виключення зі списків особового складу військової частини

Процедура нарахування та виплати грошового забезпечення (і додаткових винагород) здійснюється виключно тією військовою частиною, де військовослужбовець перебуває на забезпеченні (у списках особового складу) на момент виникнення права на виплату або подання рапорту.

Враховуючи матеріали справи, Військова частина НОМЕР_1 втратила статус належного відповідача в частині зобов`язання нарахувати та виплатити кошти після того, як позивач був виключений з її списків та переведений до іншої частини. Колишня частина фізично та юридично не має права здійснювати фінансові операції щодо особи, яка в ній вже не служить.

Враховуючи вищезазначене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2026 в адміністративній справі №280/1060/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 15 вересня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко