Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №215/6564/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 215/6564/26

Суддя І інстанції Демиденко Ю.Ю.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради в особі начальника відділу правового забезпечення Гулі Ганни Сергіївни про встановлення наявності компетенції (повноважень) та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:

- встановити наявність компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради в особі начальника відділу правового забезпечення Гулі Ганни Сергіївни при отриманні заяви від 29.05.2026 вх. С-278-П розглянути заяву, де присутня вимога про звільнення її начальника і визнати відсутність відмови від такої процедури протиправною бездіяльністю, а розгляд заяви протиправною діяльністю та зобов`язати організувати роботу до правової позиції ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» і надати запрошення для повторного розгляду заяви.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю згідно ст. 315 КАС України, а також звернутися до колегіального органу суддівського врядування згідно ст. 249 КАС України.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що ухвала суду першої інстанції не відповідає порядку та положенням адміністративного процесуального закону, суперечить правовій позиції ст. 248 КАС України.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради просило відмовити у її задоволенні та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Також, до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому позивач просила:

- повернути відповідно до ч.2 ст. 167 КАС України та кваліфікувати такий відзив як відмову відповідача надати відзив на позов в строк;

- продовжити строк для подання відповіді на відзив після розгляду цього клопотання;

- зобов`язати відповідача виконати вимоги змісту відзиву відповідно ст.162 КАС України, предмету позова, скарги, підтвердити повноваження ОСОБА_2 ;

- надати ухвалу від 13.08.2026 Третього апеляційного адміністративного суду.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

По-перше, як вбачається з відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на підтвердження наявності повноважень на підписання і подачу відзиву на апеляційну скаргу, відповідачем до відзиву були долучені відповідні документи. Підстави для застосування положень ч.2 ст. 167 КАС України до поданого відзиву відсутні.

По-друге, нормами КАС України не передбачено подання відповіді на відзив на апеляційну скаргу, що свідчить про відсутність підстав для продовження строку для подання відповіді на відзив на апеляційну скаргу.

По-третє, копії ухвал Третього апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2026 року ОСОБА_1 отримано 18 серпня 2026 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Виходячи з підстав заявленого позову, позивачем фактично порушено питання щодо розгляду відповідачем її заяви від 29.05.2026 вх. С-278-П.

Суд першої інстанції, враховуючи зміст заявлених позивачем вимог, дійшов правильного висновку про те, що справа за позовом ОСОБА_1 предметно не підсудна місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з положеннями ч.1 ст.20 КАС України, якою визначено вичерпний перелік справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Оскільки, частиною 2 статті 20 КАС України визначено, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті, то суд першої інстанції, врахувавши територіальну підсудність, дійшов вірного висновку про те, що переданий на вирішення суду спір предметно підсудний Дніпропетровському окружному адміністративному суду.

Колегія суддів враховує, що Кодекс адміністративного судочинства України не визначає порядок дій суду першої інстанції у разі подання до нього позову, який предметно не підсудний цьому суду, а саме не визначає можливості повернення такого позову заявнику чи направлення його до суду, до предметної підсудності якого віднесено розгляд таких справ.

В той же час, порушення судом першої інстанції предметної підсудності є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції (ч.1 ст.318 КАС України).

Тобто, положення Кодексу адміністративного судочинства України мають прогалину в частині визначення дій суду першої інстанції у вказаному випадку.

Відповідно до ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Таким чином, суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо предметної підсудності, обґрунтовано застосував аналогію закону, яким визначено порядок дій суду при вирішенні питання щодо територіальної підсудності (ст.29 КАС України).

Щодо доводів скаржника про те, що судом першої інстанції не було розглянуто подану нею заяву про відвід, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що адміністративний позов датований 16.07.2026 та зареєстрований судом першої інстанції 17.07.2026. Разом з позовом ОСОБА_1 подано заяву від 16.07.2026 про відвід суддів Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Демиденко Ю.Ю., Камбул М.О. та Данилевського М.А.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2026 дана адміністративна справа розподілена судді Демиденко Ю.Ю.

Згідно з ч. 3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Аналіз наведеної вище норми КАС України свідчить про те, що приписами процесуального законодавства встановлені строки, протягом яких учасник справи має право заяви відвід складу суду, а саме: протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Цією ж нормою визначено у виняткових випадках (коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку), відвід може бути заявлений не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Колегія суддів зазначає, що в межах цієї справи заяву про відвід заявлено фактично до моменту визначення складу суду, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для її розгляду, саме як заяви про відвід, у порядку, що визначений частинами 3-6, 11 статті 40 КАС України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми процесуального права.

Стосовно вимоги позивача про винесення окремої ухвали передбаченої статтею 249 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Водночас, судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при постановленні ухвали не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, колегія суддів не вбачає підстав для застосування наслідків, передбачених приписами статті 249 КАС України, відтак вимоги скаржника про постановлення окремої ухвали, задоволенню не підлягають.

Згідно частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В даному випадку оскаржена ухвала прийнята судом першої інстанції у відповідності до наведених вище вимог КАС України, підстави для її скасування або зміни відсутні, з огляду на що, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 липня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник