Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №160/21151/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/21151/24

Суддя І інстанції – Кучугурна Н.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів»

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової констультації,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі №160/21151/25, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року, позовну заяву Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації задоволено.

Визнано протиправною та скасовано Індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України № 3361/ІПК/99-00-04- 01-04 ІПК від 21.06.2024.

08 червня 2026 року Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» звернулось до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду, в якій просило:

- визнати протиправним рішення Державної податкової служби України про затвердження Індивідуальної податкової консультації № 2548/ІПК/99-00-04-01-04 від 01.05.2026;

- визнати Індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України № 2548/ІПК/99-00-04-01-04 від 01.05.2026 такою, що порушує права Акціонерного Товариства «Нікопольський завод феросплавів», які були підтверджені Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі №160/21151/24, а саме щодо звільнення від нарахування податкових зобов`язань та сплати земельного податку, орендної плати за землі державної або комунальної власності, екологічного податку і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період з 01.07.2022, та до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії;

- вжити заходів визначених в ст.249 КАС України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року заяву Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», подану в порядку ст. 383 КАС України, залишено без задоволення.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просило її скасувати та прийняти нове рішення, яким вимоги позивача задовольнити.

Апеляційна скаргу обґрунтування помилковістю висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зави, поданої в порядку статті 383 КАС України. Скаржник посилається на те, що висновок ДПС України наведений у «новій» ІПК прямо суперечить висновкам суду, які наведені у рішенні від 29 жовтня 2025 року, що може свідчити про незаконність, протиправність дій відповідача та невиконання рішення суду у справі №160/21151/24.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, установлену законом.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно із частиною третьою цієї статті на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Частиною шостою статті 383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Звертаючись із заявою в порядку ст. 383 КАС України, Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» вказувало про те, що висновок ДПС України наведений у наданій на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі №160/21151/24 «новій» ІПК прямо суперечить висновкам суду, які наведені у судовому рішенні, що може свідчити про незаконність, протиправність дій відповідача та невиконання рішення суду у справі №160/21151/24.

Колегія суддів, проаналізувавши підстави звернення позивача із заявою, поданою в порядку ст. 383 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова консультація це індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За змістом підпункту 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Пунктом 52.1 статті 52 ПК України передбачено, що за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Пунктом 52.2 статті 52 ПК України встановлено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до пункту 52.3 статті 52 ПК України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов`язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Пунктом 53.2 статті 53 ПК України передбачено, що платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Отже, нова індивідуальна податкова консультація, надана контролюючим органом після скасування попередньої консультації судом, хоча і видається у зв`язку з виконанням судового рішення, водночас є самостійним правовим актом індивідуальної дії, який містить офіційне роз`яснення контролюючого органу щодо практичного використання норм податкового законодавства конкретним платником.

Сам факт того, що спірна індивідуальна податкова консультація, надана після скасування попередньої консультації, не позбавляє платника права на її судове оскарження у порядку позовного провадження, якщо платник вважає, що така нова консультація суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Положення статей 382, 383 КАС України встановлюють спеціальні процесуальні механізми судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Водночас наявність такого механізму не виключає можливості оскарження нового правового акта індивідуальної дії, який не був предметом попереднього судового розгляду та який породжує для особи самостійний правовий інтерес у його перевірці на відповідність закону.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 05 червня 2026 року у справі №260/260/8355/23.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведені висновки Верховного Суду до спірних правовідносин, беручи до ваги те, що зміст поданої позивачем в порядку ст. 383 КАС України заяви свідчить про незгоду із наданою податковим органом, на виконання рішення суду, нової індивідуальної податкової консультації, а не спонукання відповідача до виконання рішення суду, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду.

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

В повному обсязі постанова складена 21 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник