Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №358/2473/25 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/2473/25 Провадження № 2/358/388/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебединець Г.С.

за участю секретаря Ведмеденко І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Чайка Ольга Вікторівна до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок та земельні ділянки,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати за ним право власності в порядку набувальної давності на житловий будинок 1970 року забудови, загальною площею 82,70 кв.м., житловою площею 43,40 кв.м., підсобною площею 39,30, з господарськими будівлями та спорудами: побріб з шийкою «В/пг», прибудова «а», сарай-літня кухня «Б», гараж «Г», сарай «Д», сарай «Е», огорожа №1, ворота з хвірткою №2, який розташований по АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку площею 0,3303 га, з кадастровим номером: 3220682201:01:014:0043, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Київська обл., Обухівський (колишній Богуславський) район, с. Ісайки; на земельну ділянку площею 0,2366 га, з кадастровим номером: 3220682201:01:014:0046, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: Київська обл., Обухівський (колишній Богуславський) район, с. Ісайки.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з липня 2014 року його мати, ОСОБА_3 здійснювала догляд за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Вона переїхала разом із позивачем у справі до належного їм житлового будинку. Між його матір`ю та відповідачем ОСОБА_2 була домовленість, за якою його матір здійснює догляд за бабусею та дідусем відповідача – подружжям ОСОБА_6 , а в подальшому ОСОБА_7 переоформить будинок та земельні ділянки, де мешкали подружжя ОСОБА_6 на ОСОБА_3 . Вказана домовленість була оформлена відповідною розпискою відповідача від 04.07.2014, після чого відповідач передала його матері оригінали правовстановлюючих документів на майно та виїхала до РФ. Відповідач своє зобов`язання не виконала, однак позивач разом з матір`ю, а після її смерті - самостійно, продовжує безперервно, відкрито та добросовісно володіти й користуватися вказаним майном, здійснюючи його утримання за власний рахунок. Оскільки правовстановлюючий документ на ім`я позивача на це майно відсутній, він змушений звернутися до суду з цим позовом про визнання за ним права власності в порядку набувальної давності.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, з підстав у ньому зазначених та просили задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечували.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином шляхом розміщення оголошення на вебсайті суду, заяв про відкладення від неї не надходило. Правом на подачу відзиву не скористалася.

На підставі вищенаведеного з урахуванням умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Вислухав пояснення позивача, доводи представника позивача, покази свідків, дослідив письмові докази, суд вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що матір`ю позивача ОСОБА_1 в свідоцтві про народження серія НОМЕР_1 від 06.06.2023 зазначена ОСОБА_3 – а.с.9.

Згідно копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Ісайки, Обухівський район, Київська область. – а.с.10.

Відповідач ОСОБА_2 є громадянкою РФ та зареєстрована: АДРЕСА_2 . – а.с.11-16.

Згідно копії договору дарування від 20.01.2009, посвідченого державним нотаріусом Богуславської районної державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 1-99, ОСОБА_4 передав в дарунок, а ОСОБА_2 прийняла в дарунок належний дарувальнику житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 . – а.с.18,19.

Згідно копії договору дарування земельних ділянок від 20.01.2009 посвідченого державним нотаріусом Богуславської районної державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 1-101, ОСОБА_4 передав в дарунок, а ОСОБА_2 прийняла в дарунок земельну ділянку, розміщену на землях Ісайківської сільської ради площею 0,2366 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3220682201:01:014:0046 та земельну ділянку, розміщену на землях Ісайківської сільської ради площею 0,3303 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3220682201:01:014:0043. – а.с.21-24.

14.08.2008 КП Білоцерківським міжміським БТІ складено технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 – а.с.25-28.

Згідно копії державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯБ № 746743 від 07.09.2010, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,3303 га в с.Ісайки, Київська область, на підставі договору дарування від 20.01.2009. – а.с.32.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.12.2025, відповідач ОСОБА_2 громадянка РФ є власником земельної ділянки кадастровий номер 3220682201:01:014:0043 для ведення особистого селянського господарства на підставі договору дарування від 20.01.2009. – а.с.33-44.

Згідно копії державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯБ № 746742 від 07.09.2010, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,2366 га для обслуговування житлового будинку в с.Ісайки, Київська область, на підставі договору дарування від 20.01.2009. – а.с.45.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.12.2025, відповідач ОСОБА_2 громадянка РФ є власником земельної ділянки кадастровий номер 3220682201:01:014:0046 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на підставі договору дарування від 20.01.2009. – а.с.46-57.

Згідно копії розписки відповідача ОСОБА_2 від 04.07.2014, оригінал якої був досліджений в судовому засіданні, остання зобов`язалася після смерті її дідуся та бабусі – подружжя ОСОБА_6 переоформити житловий будинок з господарськими будівлями на доглядальника – матір позивача ОСОБА_3 . Вказана розписка засвідчена підписами свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які допитані в судовому засіданні. – а.с.58.

Згідно нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_2 від 02.07.2015, відповідач не заперечує щодо постійного місця проживання та реєстрації в належному їй будинку АДРЕСА_1 – громадянина України позивача у справі ОСОБА_1 – а.с.59.

Згідно копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 від 23.10.2014, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Ісайки, Київська область. – а.с.60.

Згідно копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 від 06.06.2016, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Ісайки, Київська область. – а.с.61.

12.01.2017 ОСОБА_3 звернулася до нотаріальних органів із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 зі складом спадщини у вигляді земельної ділянки (паю) та недоотриманої пенсії померлої. – а.с.62.

Згідно копії заповіту від 26.01.2015, посвідченого секретарем виконкому Ісайківської сільської ради Богуславського району Київської області Кушкою З.І. та зареєстрованого в реєстрі за №03 – ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1,8627 га на території Ісайківської сільської ради та грошові вклади. – а.с.63.

Згідно довідки Виконавчого комітету Богуславської міської ради від 23.05.2025 № 306, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає з 08.09.2015 по даний час в АДРЕСА_1 . – а.с.65.

Згідно довідки Виконавчого комітету Богуславської міської ради від 28.05.2026 № 112, у ОСОБА_1 відповідно до записів Ісайківського старостинського округу в погосподарській книзі №2 об`єкт 172-1, після смерті ОСОБА_5 перебувають у користуванні земельні ділянки площею 0,2366 га із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3220682201:01:014:0046, та земельна ділянка площею 0,3303 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220682201:01:014:0043. – а.с.82.

Згідно акту про проживання від 21.04.2026, складений комісією в складі старости сіл Ісайки, Яцюки – Васильченко Г.В., жителів села Ісайки: Власенко Т.В., ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає з 08.09.2015 по даний час в АДРЕСА_1 . Здійснює догляд за будинком, утримує його в належному санітарному та технічному стані. – а.с.83.

Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 під присягою підтвердили факт власноручного написання відповідачем ОСОБА_2 розписки від 04.07.2014, за якою вона зобов`язалася після смерті її дідуся та бабусі – подружжя ОСОБА_6 переоформити житловий будинок з господарськими будівлями на доглядальника – матір позивача ОСОБА_3 . Зазначили, що вказана розписка була написана відповідачем без примусу, за її згодою та відповідала її волевиявленню.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах,

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконністю набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно володіє майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність).

Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно, не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Пунктом 9 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справа №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

За матеріалами даної справи, позивач просить суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок 1970 року забудови, загальною площею 82,70 кв.м. по АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку площею 0,3303 га, з кадастровим номером: 3220682201:01:014:0043, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Ісайки; на земельну ділянку площею 0,2366 га, з кадастровим номером: 3220682201:01:014:0046, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Ісайки.

При цьому суд звертає увагу, що згідно копії розписки відповідача ОСОБА_2 від 04.07.2014, остання обумовила із ОСОБА_3 переоформлення на неї лише житлового будинку з господарськими будівлями. Переоформлення земельних ділянок сторонами даної угоди не обговорювалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

На переконання суду, позивач надав достатні та допустимі докази, якими підтверджується факт добросовісного, відкритого та безперервного користування нерухомим майном - будинком протягом більш як десяти років, отже визнання права власності за позивачем ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання права власності на земельну ділянку площею 0,2366 га з кадастровим номером: 3220682201:01:014:0046, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Ісайки, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.120 ЗК України (в редакції станом на червень 2016 з урахуванням відкладальної умови за домовленістю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 – смерті бабусі останньої – ОСОБА_5 ), - у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Таким чином, в разі відсутності окремої угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості слід враховувати, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди).

Враховуючи цей принцип, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, право власності на яке набуває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 120 ЗК України, особи, які набули право власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. (Постанова ВС від 20.01.2021 у справі № 318/1274/18).

20 вересня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 307/2235/20, провадження № 61-10227св21 (ЄДРСРУ № 99786277) досліджував питання щодо принципу юридичної цілісності земельної ділянки та збудованого на ній нерухомого майна.

Одним із принципів набуття права власності є принцип переходу права власності на об`єкт нерухомості одночасно з переходом права власності на земельну ділянку - принцип "superficies solo cedit" (від лат. «збудоване на землі слідує за нею»), який заснований на тому, що земля є головною річчю, а інші розташовані на ній об`єкти нерухомості - її складові частини. Правова доля такого об`єкта як єдиного цілого визначається виходячи із операцій, що здійснюються з земельною ділянкою.

Механізм відчуження речових прав на житловий будинок, будівлю, споруду та прав на земельну ділянку під ними у національному законодавстві визначений в статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

При застосуванні приписів статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України у судовій практиці сформований принцип єдності юридичної долі земельної ділянки разом зі збудованим на ній об`єктом нерухомого майна, в основу якого покладено слідування землі за об`єктом нерухомості у разі переходу права власності на такий об`єкт на підставі того чи іншого юридичного факту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц зроблено висновок, що згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована.

З моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц).

Такий же принцип слідування юридичної долі земельної ділянки розташованого на ній нерухомого майна застосовано у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.10.2019 у справі №921/99/18, від 18.02.2020 у справі №907/132/19, від 16.06.2020 у справі №914/1101/19, від 23.06.2020 у справі №910/14057/18.

Аналогічний підхід відображено у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.11.2019 у справі №150/300/16, від 27.11.2019 у справі №461/2328/16-ц, від 15.01.2020 у справі №204/9373/14-ц, від 01.07.2020 у справі №2-95/12, від 15.07.2020 у справі №127/2061/16-ц.

На переконання суду, у зв`язку із тим, що судом зроблено висновок про задоволення позовних вимог позивача в частині визнання за ним права власності в порядку набувальної давності на житловий будинок АДРЕСА_1 , на підставі ст.120 ЗК та ст.377 ЦК України, позовні вимоги про визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 0,2366 га з кадастровим номером: 3220682201:01:014:0046, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Ісайки підлягають задоволенню в силу принципу юридичної цілісності земельної ділянки та збудованого на ній нерухомого майна.

В частині позовних вимог про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку площею 0,3303 га, з кадастровим номером: 3220682201:01:014:0043, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Київська обл., Обухівський (колишній Богуславський) район, с. Ісайки, суд зазначає наступне.

Право власності на земельну ділянку зареєстровано за відповідачем на підставі договору дарування земельних ділянок від 21.01.2009 року. Відповідач по справі є громадянином РФ.

Положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади, та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним, національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до положень ст.81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно ч.1,2 ст.145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

На підставі вищенаведеного відповідач протягом 2010 року повинна була відчужити спірну земельну ділянку площею 0,3303 га, з кадастровим номером: 3220682201:01:014:0043, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с.Ісайки, що не було нею зроблено, у зв`язку із чим законом передбачений інший порядок вибуття даної нерухомого майна з власності відповідача, зокрема шляхом її конфіскації.

Таким чином, вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки такий порядок переходу права власності суперечить вимогам закону, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 265, 280-285, 354-355 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

Позов – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 право власності в порядку набувальної давності на житловий будинок 1970 року забудови, загальною площею 82,70 кв.м., житловою площею 43,40 кв.м., підсобною площею 39,30, з господарськими будівлями та спорудами: побріб з шийкою «В/пг», прибудова «а», сарай-літня кухня «Б», гараж «Г», сарай «Д», сарай «Е», огорожа №1, ворота з хвірткою №2, який розташований по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 право власності в порядку набувальної давності на земельну ділянку площею 0,2366 га, з кадастровим номером: 3220682201:01:014:0046, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: Київська обл., Обухівський (колишній Богуславський) район, с. Ісайки.

В іншій частині позову – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до апеляційного суду Київської області в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець