Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №340/7185/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 340/7185/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 в адміністративній справі №340/7185/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Кіровоградській області

про визнання протиправною та скасування вимоги, а також зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2019 № Ф-106833-51 на суму 26539,26 грн винесеного Головним Управлінням ДПС у Кіровоградській області на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- стягнути витрати фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 26539,26 грн шляхом списання коштів з рахунків ГУ ДПС в Кіровоградській області, а в разі відсутності у ГУ ДПС в Кіровоградській області відповідних призначень - здійснити стягнення за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з метою отримання грошового забезпечення зниклого безвісті в районі ведення бойових дій сина ОСОБА_2 , позивач відкрила в АТ КБ «Приватбанк» на своє ім`я поточний рахунок, однак, зараховані на нього від військової частини кошти відразу були заблоковані Компаніївським відділом ДВС через наявність заборгованості по єдиному соціальному внеску. Зауважено, що позивач не отримувала жодних відомостей про податкові нарахування протягом 24 років, не здійснювала підприємницької діяльності, не мала рахунків у банківських установах. Про вимогу Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 04.11.2019 №Ф-106833-51-У про стягнення з неї недоїмки по ЄСВ у розмірі 26539,26 грн позивач дізналася лише 05.08.2025. Станом на 01.10.2025 недоїмка зі сплати єдиного внеску за позицією податкового органу складає 37788,74 гривень. Також зазначено, що спірна вимога була винесена відповідачем виключно на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів (за відомостями інтегрованої картки платника податків з єдиного внеску), оскільки Свідоцтво про реєстрацію ОСОБА_1 від 13.12.1999 було погашено органом реєстрації у 2001 році, а в силу положень пункту 4 та абз. 2 пункту 8 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 01.07.2010 №2390-VI «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання» у будь-якому випадку вважається недійсним з 04.03.2012. Отже, винесену відповідачем вимогу про сплату боргу позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач не здійснювала підприємницьку діяльність, відомості про реєстрацію її як фізичної особи-підприємця у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні. Жодної податкової, чи фінансової звітності до податкових органів позивач не подавала.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС в Кіровоградській області від 04.11.2019 № Ф-106833-51 про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму на суму 26539,26 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006; ЄДРПОУ 43995486) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до даних інформаційно – комунікаційної системи ДПС, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Кропивницькій ДПІ ГУ ДПС у Кіровоградській області з 25.12.2006, як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування. Відповідно до положень Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI), позивачу автоматично нараховано єдиний внесок за: 2017 рік у сумі 8448,00 грн, за 2018 рік - 9828,72 грн, за 2019 рік - 11016,72 грн та за 2020 рік - 8495,30 грн. У зв`язку з наявністю у позивача заборгованості з єдиного внеску було сформовано та направлено до органів ДВС спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) 04.11.2019 № Ф-106833-51.

Позивач подала відзив на скаргу, в якому просила вимоги скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи від 13.12.1999 ОСОБА_1 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 13.12.1999, про що зроблено запис у журналі реєстрації справ №040550073 Ф0010055 від 13.12.1999.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за критеріями пошуку прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи-підприємця: ОСОБА_1 , та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи-підприємця: НОМЕР_1 , в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, записів не знайдено.

Такі записи не знайдені і за запитом суду, що підтверджується відповіддю №2625444 від 20.04.2026.

Кропивницька районна військова адміністрація Кіровоградської області листом від 14.08.2025 за №01-23/637/1В повідомила представнику позивача, що у розпорядженні голови Компаніївської районної державної адміністрації Кіровоградської області за 2001 - 2005 відомості про припинення підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 відсутні. Реєстраційна справа вказаної фізичної особи-підприємця до Кропивницької районної військової адміністрації не передавалась.

Відповідно до інформаційної системи органів Головного управління ДПС у Кіровоградській області, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Кіровоградській області з 25.12.2006 як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування.

Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу, відповідно до Закону України від 08.07.2010 №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” сформовано та направлено позивачу за адресою: АДРЕСА_2 , вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2019 № Ф-106833-51, згідно з якою за позивачем рахується сума боргу зі сплати єдиного внеску в розмірі 26539,26 грн.

У зв`язку з непогашенням позивачем суми заборгованості по ЄСВ згідно із спірною вимогою від 04.11.2019 № Ф-106833-51, податковий орган звернувся до Компаніївського відділу ДВС у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) стосовно її примусового виконання.

10.07.2025 начальником Компаніївського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 78573993 з примусового виконання вимоги № Ф-106833-51-У від 04.11.2019.

15.07.2025 Компаніївським відділом ДВС у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 29593,58 грн.

Листом №14808/6/11-28-13-03-04 від 07.10.2025 відповідач повідомив представнику позивача на її запит, що станом на 07.10.2025 згідно відомостей інформаційно - комунікаційних систем податкових органів по Кіріловій Марії Василівні наявна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску (код бюджетної класифікації 71040000) в розмірі 37788,74 грн, яка виникла у період з 19.02.2018 по 19.01.2021 за рахунок несплати нарахованого єдиного внеску. Зокрема, станом на 21.10.2019 - у сумі 26539,26 грн, у тому числі: за 2017 рік - 8448,00 грн; І квартал 2018 - 2457,18 грн; ІІ квартал 2018 - 2457,18 грн; ІІІ квартал 2018 - 2457,18 грн; ІV квартал 2018 - 2457,18 грн; І квартал 2019 - 2754,18 грн; ІІ квартал 2019 - 2754,18 грн; ІІІ квартал 2019 - 2754,18 грн. У зв`язку з наявністю заборгованості податковим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2019 № Ф-106833-51 на суму 26539,26 грн, та направлено засобами поштового зв`язку за місцем реєстрації платника ( АДРЕСА_2 ), яка вважається врученою 15.11.2019. У наступному, узгоджена вимога про сплату боргу (недоїмки) була направлена до Компаніївського ВДВС у Кропивницькому районі Кіровоградської області ПМУМЮ (м. Одеси).

05.11.2025 у межах виконавчого провадження ВП № 78573993 списано з банківського рахунку позивача суму боргу по ЄСВ, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у загальній сумі 29593,58 грн, що підтверджується банківською випискою АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2025 по 06.11.2025.

18.11.2025 старшим державним виконавцем Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Яременко Анастасією Сергіївною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 78573993, у зв`язку з погашенням суми боргу за вимогою від 04.11.2019 № Ф-106833-51, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак, наявності підстав для задоволення адміністративного позову частково.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог з огляду на таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі — Закон №2464-VI, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 2 статті 8 та статті 12 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування.

За приписами частини 1 статті 8 Закону №2464-VI розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзацу 3 часини 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Пунктами 2 та 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з частиною 11 статті 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною 12 статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

За приписами статті 25 Закону №2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 3 розділу VI "Порядок стягнення заборгованості з платників" Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками.

Відповідно до пункту 4 розділу VI Порядку №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи податкового органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою є сума єдиного внеску, яка своєчасно не сплачена у строки, встановлені вказаним Законом.

Отже, чинним законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платниками єдиного внеску (які не виконали обов`язок щодо самостійного обчислення і сплати цих внесків в порядку і розмірах, визначених законом).

Колегія суддів зазначає, що у даному спірному випадку є наявність у позивача статусу фізичної особи-підприємця, тобто статусу платника єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ і, як наслідок, наявності обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за 2017-2019 роки відповідно до оскаржуваної вимоги за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності.

Загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України до 01.01.2004 визначалися Законом України “Про підприємництво” від 07.02.1991 №698-XII (далі - Закон №698-XII), який втратив чинність 01.01.2004 на підставі пункту 2 розділу ІХ Прикінцеві положення Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №698-XII підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №698-XII державна реєстрація суб`єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації (далі - органи державної реєстрації) за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб`єкта, якщо інше не передбачено законом. Відомості про зареєстровані суб`єкти підприємницької діяльності вносяться до Реєстру суб`єктів підприємницької діяльності.

01.07.2004 набрав чинності Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 №755-IV (у первинній редакції), яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону №755-IV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.

Згідно з пунктом 2 розділу VIII “Прикінцеві положення” цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом №755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону №755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац дев`ятий частини першої статті 1 Закону №755-IV).

У свою чергу, Законом №755-VІ не було встановлено обов`язку суб`єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб щодо проходження обов`язкової державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі та правових наслідків не проходження такої реєстрації.

03.03.2011 набрав чинності Закон №2390-VI, яким було внесено зміни до Закону №755-IV. Пунктами 2-4 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №2390-VI було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв. Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Пунктом 8 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01.07.2004, визначений пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №2390-VI, закінчився 03.03.2012. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01.07.2004, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.

Натомість відомості про фізичних осіб - підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб - підприємців до ЄДР, зобов`язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.

З 25.04.2014 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до Єдиного державного реєстру” від 25.03.2014 №1155-VII (далі - Закон №1155-VII). Цим Законом пункт 2 розділу VIII Прикінцеві положення Закону №755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру. Водночас, Законом №1155-VII виключено пункти 2-4 і 7-9 розділу II Прикінцеві положення Закону №2390-VI.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у постанові від 01.07.2020 у справі №260/81/19 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, відповідно до якої, статус фізичної особи-підприємця є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, а тому відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 13.12.1999, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи від 13.12.1999.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача відсутні. Тобто, позивач не проходила реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV, а відтак, втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності.

Належних та допустимих доказів реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця у спірний період суду не надано та матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 4 розділу II Порядку №1162 Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162, дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку взаємного обміну інформацією передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, класу професійного ризику виробництва платника єдиного внеску за основним видом його економічної діяльності, реєстраційного номера платника єдиного внеску.

Отже, взяття на облік фізичних осіб-підприємців як платників єдиного внеску здійснюється у тому випадку, якщо відомості про них містяться в Єдиному державному реєстрі.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що відсутність офіційного підтвердження в позивача статусу фізичної особи-підприємця шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV, з одного боку, виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, та з іншого, виключає можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Враховуючи відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску за спірний період, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про безпідставність формування відповідачем оскаржуваної вимоги про сплату боргу, що має наслідком її скасування.

Інші висновки суду першої інстанції, зокрема в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачем відповідної апеляційної скарги не подано. Отже у зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.

Відтак, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення адміністративного позову частково.

Згідно з ч.1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 в адміністративній справі №340/7185/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов