Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №160/3634/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/3634/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 в адміністративній справі №160/3634/26

за позовом ОСОБА_1

до Криничанської селищної ради,

третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність Криничанської селищної ради, код ЄДРПОУ 04338380, Дніпропетровська область, Кам`янський р. селище Кринички вул. Грушевського Михайла, 2, яка виразилася у фактичній відмові розгляду звернення ОСОБА_1 про виділення та передачу в натурі його власності- земельної частки -паю;

- зобов`язати Криничанську селищну раду, код ЄДРПОУ 04338380 Дніпропетровська область, Кам`янський р. селище Кринички вул. Грушевського Михайла, 2, розглянути питання про виділення та передачу в натурі його власності- земельної частки -паю, посвідченого Сертифікатом НОМЕР_1 , розташованого на території колишнього КСП ім.Леніна с. Новоселівка Криничанського району Дніпропетровської області виданого 19 серпня 1997 року Криничанською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, розміром 5,38 в умовних кадастрових гектарах, без надання графічних матеріалів на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки;

- стягнути з Криничанської селищної ради, код ЄДРПОУ 04338380 Дніпропетровська область, Кам`янський р., селище Кринички вул. Грушевського Михайла, 2, сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу, на підставі доказів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправну бездіяльність відповідача по справі - Криничанської селищної ради, яка виразилася у фактичній відмові в розгляді питання про виділення та передачу в натурі його власності- земельної частки -паю. Така бездіяльність порушує гарантовані його Конституційні права, а саме, право власності, та безперешкодного володіння, користування та розпорядження своїм нерухомим майном.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Криничанської селищної ради, яка виразилася у фактичній відмові розгляду звернення ОСОБА_1 про виділення та передачу в натурі його власності- земельної частки -паю.

Зобов`язано Криничанську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.10.2025 року про виділення та передачу в натурі його власності - земельної частки -паю, посвідченого Сертифікатом НОМЕР_1 , розташованого на території колишнього КСП ім. Леніна с. Новоселівка Криничанського району Дніпропетровської області виданого 19 серпня 1997 року Криничанською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, розміром 5,38 в умовних кадастрових гектарах, без надання графічних матеріалів на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду здійснених у цій справі.

У іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Криничанської селищної ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 998,40 гривень.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, в частині, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі 160/3634/26 від 20.04.2026 року - змінити, виключити із мотивувальної частини судового рішення, а саме розділу VII. Оцінка суду, абзаци з 15 по 24 включно, в частині зазначення судом про відстрочення виконання рішення суду та посилання на статтю 378 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що він не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині зазначення судом про неможливість виконання рішення суду до припинення (скасування) воєнного стану в Україні, та надання відповідачу фактично завідомо безпідставного “дозволу” для відстрочення виконання рішення суду, тобто невиконання рішення суду, поки діє воєнний стан в Україні, вважає його протиправним та таким, що не відповідає діючим вимогам законодавства. Вказує на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме, подп. 5 п. 27 розділу X Земельного кодексу України (мораторій на безоплатну передачу земель під час війни). Позивач наголошує, що виділення земельної частки (паю) в натурі за Сертифікатом від 1997 року є реалізацією вже існуючого права, оформленого у спадщину (відповідно до Закону України № 899-IV), а не новою безоплатною приватизацією («з нуля»). Крім того, апелянт зазначає про порушення принципу ефективного захисту (ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, посилаючись на те, що надання відстрочки «до закінчення війни» при наявності законодавчо встановленого строку оформлення прав на паї до 01.01.2028 (Закон України № 3680-ІХ) ставить під загрозу остаточну реалізацію його майнових прав.

Відповідач - Криничанська селищна рада подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 року в адміністративній справі №160/3634/26 задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 року в адміністративній справі №160/3634/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні адміністративного позову.

У відзиві зазначив, що суть вимог позивача зводиться до виділення в натурі та передачі у приватну власність земельної частки (паю) без подання графічних матеріалів. Відповідно до статті 1 Закону №899-IV право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Згідно з частиною першою статті 2 Закону №899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Відповідно до статті 3 Закону №899-IV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Відповідно до статей 118, 122 ЗК України та ст. 5 Закону № 899-IV, при подані заяви окремим власником обов`язковим є надання графічних матеріалів із зазначенням бажаного місця розташування ділянки.

Зауважив, що у випадку подання заяви про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) одним власником сертифікату орган місцевого самоврядування повинен керуватись нормами статей 25 та 118 ЗК України, які визначають порядок приватизації земельних ділянок громадянами.

Також відповідач зауважив, що право на безоплатне отримання земельної ділянки у власність під час дії воєнного стану мають тільки громадяни України, яким на праві приватної власності належать об`єкти нерухомого майна, у тому числі індивідуальні житлові будинки, гаражі, садові будинки та інші будівлі, право власності на які оформлено згідно діючого законодавства. Відповідно, вимоги, заявлені у позовній заяві стосовно передачі в натурі його власності - земельної частки - паю, посвідченого Сертифікатом НОМЕР_1 , розташованого на території колишнього КСП ім. Леніна с. Новоселівка Криничанського району Дніпропетровської області виданого 19 серпня 1997 року Криничанською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, розміром 5,38 в умовних кадастрових гектарах, без надання графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, є, на думку відповідача, безпідставними.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 травня 2021 року позивач, ОСОБА_1 , успадкував після своєї бабусі - ОСОБА_2 , право на земельну частку(пай), посвідченого сертифікатом НОМЕР_1 , розташованого на території колишнього КСП ім. Леніна с. Новоселівка Криничанського району Дніпропетровської області, виданого 19 серпня 19997 року Криничанською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, розміром 5,38 в умовних кадастрових гектарах.

Встановлено, що земельна ділянка, сертифікат, на яку успадкував позивач, входила до складу земель, розпорядником яких був КСП ім. Леніна с.Новоселівка Криничанського району, яке в подальшому було реорганізовано в СТОВ «Агро Днепр Інвест» с.Степанівка Криничанського району Дніпропетровської області, і станом на 01.04.1999 року, відповідно до Договору №190 був переданий його власником ОСОБА_3 , на умовах оренди КСП ім.Леніна.

Успадкувавши земельну ділянку, позивач ОСОБА_1 , маючи бажання господарювання на даній земельній ділянці, неодноразово протягом 2021-2025 років звертався до Криничанської селищної ради з приводу виділення та передачі йому зазначеної земельної ділянки в натурі для ведення сільськогосподарської діяльності.

Рішенням Криничанської селищної ради від 29 червня 2021 року №25 9/VIII «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» було відмовлено у наданні дозволу на розроблення Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у розмірі земельної частки (паю) 5,38 умовних кадастрових га із земель колективної власності колишнього КСП ім.Леніна для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), оскільки до клопотання не надано графічний матеріал з зазначеним місцем розташування земельної ділянки( відповідно до п.6 ст.118 Земельного кодексу України).

Також, рішенням Криничанської селищної ради від 29 липня 2021 року №24-10/VIII «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» було відмовлено гр. ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) у наданні дозволу на розроблення Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у розмірі земельної частки (паю) 5,38 умовних кадастрових га із земель колективної власності колишнього КСП ім.Леніна для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, так як до клопотання не надано графічний матеріал з зазначеним місцем розташування земельної ділянки (відповідно до п.6 ст.118 Земельного кодексу України).

Зазначено, що після цього, гр. ОСОБА_1 , як особисто, так і через свого представника продовжив звернення до Криничанської селищної ради з того ж самого питання. Листом від 03.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Криничанської селищної ради із заявою «про виготовлення та надання йому викопіювання із нанесенням місця розташування земельної ділянки, завірене печаткою районної та підписом голови, а також рішення сесії сільської ради про надання дозволу на виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку».

На дану заяву Криничанська селищна рада листом від 11.07.2025 року №03/12-150/0/2-25 надала відповідь, у якій було в чергове роз`яснено вимоги статті 122 Земельного кодексу України, зокрема норму про те, що до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

25.07.2025 року до Криничанської селищної ради надійшов адвокатський запит адвоката Єсіпової К.В. від 22.07.2025 року про надання інформації, чи є в розпорядженні Криничанської селищної ради наявні не витребувані паї, які знаходилися на території колишніх земель КСП ім.Леніна с.Новоселівка (реорганізованого в СТОВ АгроДнепрИнвест), з яких може бути реалізовано право ОСОБА_1 на земельну ділянку-пай.

На даний запит Криничанська селищна рада листом від 07.08.2025 року №03/12-150/0/2-25 надала відповідь, у якій було зазначено про відсутність запитуваної інформації, в тому числі про відсутність укладених договорів оренди із земель КСП ім.Леніна с.Новоселівка.

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Криничанської селищної ради із заявою від 02.10.2025 року, у якій просив вирішити питання щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки відповідно до Сертифіката. До заяви було додано копію свідоцтва про право на спадщину за законом; копію сертифіката ДП №0203259; копію свідоцтва про право власності; копію договору №120 на право тимчасового управління. Ці ж самі документи заявник додавав і до своїх попередніх клопотань 2021-2025 років.

Як зазначено Криничанською селищною радою, до заяви не було додано графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Враховуючи неодноразові звернення гр. ОСОБА_1 протягом 2021-2025 років з одного і того ж питання, на які вже надавалася відповідь, в тому числі за результатами розгляду на сесіях селищної ради, стосовно звернення від 02.10.2025 року було прийнято рішення згідно з приписами статті 8 Закону України «Про звернення громадян».

Адвокату позивача на її запит було роз`яснено, що це не позбавляє права гр. ОСОБА_1 на звернення до Криничанської селищної ради, з урахуванням наданих йому раніше роз`яснень та після усунення попередніх недоліків, тобто, з доданням до клопотання графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Посилаючись на протиправну бездіяльність відповідача - Криничанської селищної ради, яка виразилася у фактичній відмові розгляду питання про виділення та передачу в натурі його власності- земельної частки -паю, позивач звернувся до суду із позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак, наявності підстав для задоволення адміністративного позову частково.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку згідно з мотивами апеляційної скарги ОСОБА_1 , суд звертає увагу на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з приписами статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі Закон №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через місцеві ради, які представляють інтереси територіальних громад.

Статтею 25 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За правилами частини першої статті 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Відповідно до ч. 5 ст. 25 ЗК України особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Згідно з ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Пунктом 16 Розділу Х Перехідні положення ЗК України передбачено, що громадянам власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Згідно з пунктом 17 Розділу Х Перехідні положення ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14.02.1992 № 2114-XII об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство.

Частиною 5 ст. 10 вказаного Закону визначено, що розподіл земель колективної власності підприємства здійснюється відповідно до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Так, Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 № 899-IV (далі Закон № 899-IV) визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

Відповідно до ст. 1 Закону № 899-IV право на земельну частку (пай) мають, зокрема: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 2 Закону № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:

свідоцтво про право на спадщину;

посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);

рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Частиною 1 ст. 3 Закону № 899-ІV передбачено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Статтею 5 Закону № 899-ІV визначено повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Зокрема, сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону № 899-ІV встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV у разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу).

Таким чином, аналіз означених положень законодавства свідчить про те, що вирішення питання щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо виділення громадянам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Як встановлено з матеріалів справи, 21 травня 2021 року позивач успадкував після своєї бабусі - ОСОБА_2 , право на земельну частку(пай), посвідченого сертифікатом НОМЕР_1 , розташованого на території колишнього КСП ім. Леніна с. Новоселівка Криничанського району Дніпропетровської області, виданого 19 серпня 19997 року Криничанською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, розміром 5,38 в умовних кадастрових гектарах.

Встановлено, що земельна ділянка, сертифікат, на яку успадкував позивач, входила до складу земель, розпорядником яких був КСП ім. Леніна с.Новоселівка Криничанського району, яке в подальшому було реорганізовано в СТОВ «Агро Днепр Інвест» с.Степанівка Криничанського району Дніпропетровської області, і станом на 01.04.1999 року, відповідно до Договору №190 був переданий його власником ОСОБА_3 , на умовах оренди КСП ім.Леніна.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово продовжувався і діє дотепер.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» №389-VIII від 12.05.2015 воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» №2145-IX від 24.03.2022 внесено зміни, зокрема, до Земельного кодексу України. Розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктами 27 і 28.

Згідно з пп. 5 п. 27 розділу Х ЗК України, під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Вказані приписи пп. 5 п. 27 Розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України набрали чинності з 07.04.2022.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» від 19.10.2022 № 2698-IX підпункт 5 доповнено другим реченням такого змісту: «Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом».

Аналіз вказаних вище норм права дає підстави для висновку, що до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Разом з тим, ч. 1 ст. 81 ЗК України передбачено, що серед підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки можуть бути:

- безоплатна передача із земель державної і комунальної власності;

- приватизація земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

- виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За приписами п. 8 Прикінцевих Положень ЗК України члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу.

Тобто, колегія суддів зазначає, що пряма заборона у підпункті 5 пункту 27 Перехідних положень ЗК України стосується виключно безоплатної передачі земель із земель державної і комунальної власності (пункт «б» частини 1 статті 81 ЗК).

Між тим, механізм набуття права власності громадянином України за пунктом «ґ» частини 1 статті 81 ЗК (виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю)) не містить жодних заборон у контексті Перехідних положень Земельного кодексу України.

Отже, вказане правило стосується виключно порядку безоплатної передачі земель державної та комунальної власності (в тому числі надання дозволів на розроблення проектів землеустрою), в той час як заборони на надання дозволу на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі у приватну власність земель, що не належать до земель державної або комунальної власності, чинне законодавство не містить.

Суд зазначає, що звернення позивача до відповідача обумовлено не метою отримання земельної ділянки із фонду державної або комунальної власності, а вчинене з метою оформлення права власності на земельну частку (пай) із земель колективного сільськогосподарського підприємства.

Судом першої інстанції вищеозначеного враховано не було, у зв`язку з чим суд дійшов помилкового висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин пп. 5 п. 27 Розділу X Перехідні положення ЗК України, що призвело до ухвалення судового рішення, яке у відповідній частині не відповідає приписам статті 242 КАС України.

Щодо клопотання відповідача у відзиві про часткове задоволення апеляційної скарги та повну відмову в позові, колегія суддів зазначає, що відповідач самостійно рішення суду в апеляційному порядку не оскаржив, а заперечення, викладені у відзиві, не можуть слугувати підставою для погіршення становища позивача за відсутності відповідної апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, та помилково застосовано до спірних правовідносин пп.5 п.27 Перехідних положень Земельного кодексу України, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для відстрочення виконання рішення суду в порядку ч. 3 ст. 378 КАС України є помилковими, ухваленими при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог (про задоволення позову в частині зобов`язання розглянути заяву) є правильним, проте в розділі VII «Оцінка суду» мотивувальної частини містить помилкові висновки щодо застосування п. 27 розд. X ЗК України, ч. 3 ст. 378 КАС України та відстрочення виконання рішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та зміни рішення суду першої інстанції шляхом виключення з його мотивувальної частини відповідних абзаців.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року в адміністративній справі № 160/3634/26 - змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 160/3634/26 (а саме з розділу «VII. Оцінка суду») абзаци з 15 по 24 включно, що містять висновки про застосування підпункту 5 пункту 27 розділу X Земельного кодексу України, частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України та відстрочення виконання судового рішення до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 160/3634/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов