Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №357/11630/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11630/26

3/357/3623/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.09.2026 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко О.Л. розглянувши матеріали, що надійшли з Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі батальйону № 1, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працює керуючим ТОВ «Сільпо» № 353, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

У С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 698824, 21 червня 2026 року о 06 год. 17 хв. у м. Біла Церква по вул. Я. Мудрого, 65 ОСОБА_2 керував транспортним засобом електросамокатом, без державного номерного знака, маючи ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. На вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу газоаналізатора Drager Alcotest 7510, а також пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я (МЛ №1), ОСОБА_1 відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, зазначені дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав. Пояснив, що 21 червня 2026 року він дійсно перебував за кермом електросамоката, однак вважає, що працівники поліції безпідставно зупинили його, оскільки, на його думку, передбачених законом підстав для зупинки транспортного засобу не було. Зазначив, що працівники поліції повідомили про необхідність перевірки документів. Також ОСОБА_1 зазначив, що має посвідчення водія категорії «В». Вважає, що у зв`язку з цим він не може бути позбавлений права керування транспортними засобами за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відповідної категорії права керування у нього не було. Крім того, правопорушник заперечував належність електросамоката до механічних транспортних засобів, зазначаючи, що його технічні характеристики, зокрема потужність електродвигуна, не дають підстав для віднесення його до механічного транспортного засобу, на керування яким необхідне посвідчення водія відповідної категорії. З огляду на викладене ОСОБА_1 просив провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Чеботарьова Ю.В. просила провадження у справі закрити. На обґрунтування своєї позиції захисник зазначила, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, на який поширюються вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, а відтак мав обов`язок проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння. Захисник звернула увагу суду на те, що ОСОБА_1 керував електросамокатом, технічні характеристики якого, на думку сторони захисту, не дають підстав відносити його до механічних транспортних засобів у розумінні Правил дорожнього руху України. Зокрема, захисник зазначила, що у разі потужності електродвигуна електросамоката менше 3 кВт такий транспортний засіб не є механічним транспортним засобом, а тому вимоги п. 2.5 ПДР України щодо обов`язку водія пройти огляд на стан сп`яніння не можуть бути застосовані до ОСОБА_1 . Крім того, захисник зазначила, що ОСОБА_1 має посвідчення водія категорії «В», однак посвідчення водія категорії «А1» не отримував. У зв`язку з цим, на думку сторони захисту, навіть у разі встановлення вини ОСОБА_1 застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами є неможливим, оскільки права керування транспортним засобом відповідної категорії він не має. На думку захисника, працівниками поліції не було належним чином підтверджено наявність передбачених законом підстав для проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, а також не доведено, що на нього як на водія електросамоката поширювався встановлений п. 2.5 ПДР України обов`язок пройти такий огляд. Посилаючись на положення п. 1.10 та п. 2.5 Правил дорожнього руху України, п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, а також ст. 7, ст. 268, ст. 271 КУпАП, ст. 8 та ст. 62 Конституції України, захисник наголосила на необхідності неухильного дотримання встановленої законом процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності та вимог щодо допустимості доказів. Разом із тим захисником подано до суду письмове клопотання, в якому, у разі встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, просила застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами. Обґрунтовуючи зазначене клопотання, захисник посилалася на відсутність у ОСОБА_1 посвідчення водія категорії «А1» та зазначила, що він має посвідчення водія категорії «В». На думку сторони захисту, за таких обставин позбавити ОСОБА_1 права керування транспортними засобами неможливо, оскільки він не має права керування транспортним засобом відповідної категорії. На підтвердження своєї позиції захисник посилалася, зокрема, на постанову Київського апеляційного суду від 10.08.2026 у справі № 761/51659/25 та постанову Харківського апеляційного суду від 20.01.2026 у справі № 639/4592/25, вважаючи, що правові висновки, викладені у зазначених судових рішеннях, підлягають врахуванню під час вирішення питання про вид адміністративного стягнення. За наведених обставин захисник Чеботарьова Ю.В. просила суд провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, а у разі встановлення судом його вини застосувати адміністративне стягнення виключно у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

За клопотанням захисника у судове засідання для надання пояснень щодо обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення, підстав зупинки транспортного засобу, проведення огляду на стан сп`яніння та оформлення адміністративних матеріалів судом було викликано сержанта поліції Султанова Андрія Олександровича, поліцейського 2 взводу 1 роти 1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції.

У судове засідання ОСОБА_3 не з`явився.

Відповідно до рапорту заступника командира полку ОСОБА_4 , ОСОБА_3 не має можливості прибути до суду у зв`язку зі звільненням зі служби в Національній поліції України.

Таким чином, судом вжито заходів для забезпечення явки працівника поліції, виклик якого було здійснено за клопотанням сторони захисту, однак його допит у судовому засіданні не відбувся з причин, що не залежать від суду.

Дослідивши позицію особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , позицію його захисника адвоката Чеботарьової Ю.В. письмові клопотання сторони захисту, а також матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Щодо неналежність оформлення працівниками поліції матеріалів справи, суд зазначає наступне. Так, судом встановлено, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 698824 працівниками поліції допущено неточності при зазначенні прізвища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Зокрема, у фабулі протоколу спочатку зазначено « ОСОБА_2 », тоді як у подальшому у цьому ж протоколі зазначено « ОСОБА_1 ». Крім того, у картці обліку адміністративного правопорушення також зазначено прізвище « ОСОБА_2 » Оцінюючи зазначені обставини, суд виходить із того, що правильне зазначення анкетних даних особи у процесуальних документах є необхідною умовою належного оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. Допущення таких помилок свідчить про неналежне оформлення працівниками поліції відповідних документів.

Щодо доводів сторони захисту про те, що електросамокат, яким керував ОСОБА_1 , не є транспортним засобом, на який поширюються вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, суд зазначає наступне. Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху України механічний транспортний засіб транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. До механічних транспортних засобів належать, зокрема, транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Разом із тим саме по собі твердження ОСОБА_1 та його захисника про те, що електросамокат не є механічним транспортним засобом, не може бути покладене в основу висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення без дослідження його технічних характеристик.

Щодо доводів захисника про порушення процедури проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння суд зазначає наступне. Як встановлено судом під час безпосереднього перегляду відеозапису, о 06 год. 19 хв. працівником поліції ОСОБА_1 повідомлено про наявність у нього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запаху алкоголю з порожнини рота. Після цього працівником поліції запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Разом із тим на відеозаписі не зафіксовано, що працівником поліції ОСОБА_1 було конкретно роз`яснено порядок проходження такого огляду, запропоновано пройти огляд на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу, а також повідомлено, до якого саме закладу охорони здоров`я він може бути направлений для проходження медичного огляду. О 06 год. 20 хв. на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 відмовився від проходження запропонованого огляду. Водночас відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 7510, так і у закладі охорони здоров`я. Разом із тим зазначені у протоколі обставини не знаходять повного підтвердження під час безпосереднього перегляду відеозапису, оскільки на ньому не зафіксовано факту пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу, а також не зафіксовано належного повідомлення йому про необхідність пройти медичний огляд у конкретному закладі охорони здоров`я. Крім того, у рапорті працівника поліції зазначено, що ОСОБА_1 пропонувалося пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі у лікаря-нарколога. Проте і зазначені у рапорті обставини не знаходять повного об`єктивного підтвердження під час перегляду відеозапису. Зокрема, відеозапис не містить моменту, на якому працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки, не містить повідомлення про конкретний заклад охорони здоров`я та не фіксує пропозиції пройти огляд саме у лікаря-нарколога. Таким чином, між відомостями, зазначеними працівниками поліції у протоколі про адміністративне правопорушення та рапорті, і фактичними обставинами, безпосередньо зафіксованими на відеозаписі, наявні розбіжності щодо змісту та послідовності запропонованого ОСОБА_1 огляду. Крім того, матеріали справи містять направлення ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров`я, у якому зазначено час його оформлення 06 год. 29 хв. Разом із тим під час перегляду відеозапису судом не встановлено та не зафіксовано моменту складання, пред`явлення чи вручення ОСОБА_1 зазначеного направлення саме о 06 год. 29 хв. Також відеозапис не містить відомостей, які б давали можливість достовірно встановити, що після відмови від огляду о 06 год. 20 хв. ОСОБА_1 було вручено направлення на медичний огляд та належним чином доведено до його відома необхідність проходження такого огляду. За таких обставин суд не може визнати встановленим лише на підставі змісту направлення факт його вручення ОСОБА_1 о 06 год. 29 хв., оскільки відповідна обставина не підтверджується безпосередньо дослідженим судом відеозаписом. Разом із тим сама по собі відсутність на відеозаписі моменту оформлення документа не свідчить безумовно про те, що такий документ не складався або не оформлювався працівниками поліції. Однак при оцінці доказів суд зобов`язаний врахувати зазначену обставину, оскільки саме відеозапис є безпосереднім джерелом фіксації послідовності дій працівників поліції та поведінки ОСОБА_1 під час події. Отже, судом встановлено розбіжності між змістом протоколу, рапорту та направлення, з одного боку, та обставинами, які безпосередньо зафіксовані на відеозаписі, з іншого боку. Зазначені розбіжності підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами при вирішенні питання про дотримання працівниками поліції встановленого порядку проведення огляду та наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо факту відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом суд зазначає наступне. Під час безпосереднього перегляду судом відеозапису, наданого працівниками поліції, моменту відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не зафіксовано. Також із інших матеріалів справи судом не встановлено, що після виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння працівниками поліції фактично було здійснено його відсторонення від керування транспортним засобом у встановленому порядку. При цьому суд звертає увагу, що в рапорті працівника поліції зазначено про пропозицію ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я. Водночас зазначені у рапорті обставини щодо подальшої послідовності дій працівників поліції не знаходять повного підтвердження під час безпосереднього перегляду відеозапису. Таким чином, факт відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом судом не встановлено та на наданому відеозаписі не зафіксовано. Сам по собі рапорт працівника поліції за відсутності відповідного об`єктивного підтвердження на відеозаписі не дає суду можливості достовірно встановити, що така процесуальна дія фактично була проведена. Зазначена обставина підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні питання щодо дотримання працівниками поліції встановленого порядку документування адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо першого клопотання захисника про призначення ОСОБА_1 у разі визнання його винним адміністративного стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, суд зазначає наступне. Захисник обґрунтовує своє клопотання тим, що ОСОБА_1 має посвідчення водія категорії «В», однак посвідчення водія категорії «А1» не отримував, а тому, на думку сторони захисту, не може бути позбавлений права керування транспортними засобами відповідної категорії. Зазначені доводи підлягають оцінці судом при вирішенні питання про вид адміністративного стягнення та можливість застосування додаткового стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.Посилання захисника на постанови Київського апеляційного суду від 10.08.2026 у справі № 761/51659/25 та Харківського апеляційного суду від 20.01.2026 у справі № 639/4592/25 суд також бере до уваги, однак зазначає, що судове рішення у конкретній справі підлягає оцінці з урахуванням фактичних обставин саме тієї справи та доказів, досліджених у ній.

Щодо другого клопотання захисника про визнання процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння недійсною суд зазначає, що доводи, викладені у клопотанні, були перевірені судом під час безпосереднього дослідження матеріалів справи та перегляду відеозапису. Судом дійсно встановлено, що окремі обставини, зазначені працівником поліції у рапорті, не знайшли повного підтвердження на відеозаписі, зокрема щодо конкретизації закладу охорони здоров`я, до якого пропонувалося пройти огляд, а також щодо оформлення та вручення направлення о 06 год. 29 хв. Разом із тим суд при вирішенні питання про допустимість доказів оцінює не окремий документ або окремий фрагмент відеозапису, а всі докази у їх сукупності та взаємозв`язку. Таким чином, доводи захисника щодо процедури проведення огляду, оформлення направлення, відсутності відсторонення від керування транспортним засобом, розбіжностей у прізвищі особи та невідповідності окремих відомостей рапорту фактичним обставинам, зафіксованим на відеозаписі, підлягають оцінці судом при вирішенні питання про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вони не дають достатніх підстав для достовірного встановлення всіх обставин, необхідних для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, судом встановлено розбіжності між відомостями, зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення, рапорті працівника поліції та направленні на медичний огляд, і обставинами, які безпосередньо зафіксовані на відеозаписі.

Так, на відеозаписі не зафіксовано пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 7510, не зафіксовано повідомлення про конкретний заклад охорони здоров`я, до якого йому пропонувалося пройти медичний огляд, а також не встановлено та не зафіксовано моменту вручення ОСОБА_1 направлення на медичний огляд, оформленого, як зазначено у матеріалах справи, о 06 год. 29 хв.

При цьому судом не встановлено та на відеозаписі не зафіксовано факту відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Зазначена обставина сама по собі не свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, однак у сукупності з іншими встановленими судом розбіжностями підлягає врахуванню при оцінці повноти та належності проведення працівниками поліції передбачених законодавством дій.

Суд також бере до уваги допущені працівниками поліції неточності при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки у його фабулі зазначено прізвище « ОСОБА_2 », тоді як у подальшому в тому ж протоколі зазначено « ОСОБА_1 », а в картці обліку адміністративного правопорушення також зазначено « ОСОБА_2 ». Зазначені обставини самі по собі не є безумовною підставою для закриття провадження у справі, однак у сукупності з іншими розбіжностями підлягають оцінці при вирішенні питання про достатність та достовірність доказів.

Крім того, судом не встановлено належними та допустимими доказами технічних характеристик електросамоката, яким керував ОСОБА_1 , зокрема потужності його електродвигуна. Така обставина має істотне значення для вирішення питання про те, чи належить зазначений транспортний засіб до механічних транспортних засобів у розумінні п. 1.10 Правил дорожнього руху України та, відповідно, чи поширювалися на ОСОБА_1 у конкретних обставинах вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до ст. 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

За змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за зазначеною нормою необхідно встановити не лише факт відмови особи від запропонованого огляду, а й те, що такий огляд був запропонований особі, яка є водієм відповідного транспортного засобу, та що його проведення або направлення на медичний огляд здійснювалося у встановленому законодавством порядку.

Судом встановлено, що о 06 год. 20 хв. ОСОБА_1 відмовився від проходження запропонованого працівником поліції огляду. Разом із тим із досліджених судом доказів не вбачається можливості достовірно встановити, який саме огляд був запропонований ОСОБА_1 , чи була йому належним чином запропонована можливість пройти огляд на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу, а також чи було належним чином доведено до його відома можливість проходження медичного огляду у конкретному закладі охорони здоров`я.

За таких обставин суд позбавлений можливості достовірно встановити, що ОСОБА_1 відмовився саме від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, запропонованого та організованого працівниками поліції відповідно до встановленого законом порядку.

При цьому суд не може ґрунтувати висновок про винуватість особи на припущеннях. Наявні у справі сумніви щодо дотримання встановленого порядку проведення огляду, оформлення направлення на медичний огляд, факту відсторонення від керування транспортним засобом, а також щодо належності електросамоката до механічного транспортного засобу не усунуті під час судового розгляду.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що у судовому засіданні не здобуто достатніх, належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 усіх необхідних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За встановлених судом обставин провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Оскільки суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, питання щодо застосування до нього адміністративного стягнення, у тому числі у виді позбавлення права керування транспортними засобами, а також доводи захисника щодо неможливості застосування такого стягнення за відсутності посвідчення водія категорії «А1», вирішенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 7, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності та потерпілим, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

СуддяО.Л. ГАВЕНКО