Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №160/4535/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/4535/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ЛІТАН"

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 в адміністративній справі №160/4535/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ЛІТАН"

до Південно-Східної митниці

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південно-Східної митниці №11000020266 від 27.01.2026 на загальну суму грошового зобов`язання зі сплати ПДВ на суму 107473,71 грн. (у тому числі, податкові зобов`язання на суму – 97703,37 грн., штрафні (фінансові) санкції 9770,34 грн.);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південно-Східної митниці №11000020267 від 27.01.2026 на загальну суму грошового зобов`язання зі сплати мита на суму 537368,54 грн., (в тому числі, податкові зобов`язання на суму – 488516,85 грн., штрафні (фінансові) санкції – 48851,69 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 03 лютого 2026 року на адресу ТОВ «Торговий дім «Літан» надійшов лист Південно-Східної Митниці №7.5-02/19-02/13/502 від 27.01.2026 року, яким позивачу було направлено податкові повідомлення-рішення, а саме: податкове повідомлення-рішення №11000020266 від 27.01.2026 на загальну суму грошового зобов`язання зі сплати ПДВ на суму 107 473,71 грн. (в тому числі, податкові зобов`язання на суму – 97 703,37 грн., штрафні (фінансові) санкції – 9 779,34 грн.), яким встановлено порушення вимог п.1 ст.15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження від 08.11.2017 в частині відсутності підтвердження статусу преференційного походження товару, п.2 ч.3 ст.75 МКУ, п.190.1 статі 190 ПКУ; податкове повідомлення-рішення №11000020267 від 27.01.2026 на загальну суму грошового зобов`язання зі сплати мита на суму 537 368,54 грн., (в тому числі, податкові зобов`язання на суму – 488 516,85 грн., штрафні (фінансові) санкції – 48 851,69 грн.), яким встановлено порушення п.1 ст.15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження від 08.11.2017 в частині відсутності підтвердження статусу преференційного походження товару, п.2 ч.3 ст.75 МКУ. Вказано, що при митному оформленні товару декларант не порушив вимог щодо визначення преференційного походження та мав право на розмитнення товару за преференційною ставкою ввізного мита. При цьому, митним органом в акті перевірки жодним належним і допустимим способом не було доведено вини декларанта у застосуванні преференцій щодо задекларованих товарів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Південно-Східною митницею не обґрунтовано наявність обставин, які б давали підстави для сумнівів у походженні ввезеного ТОВ «ТД «Літан» з Європи товару. А також не вказано: про достатність підстав для сумнівів стосовно дійсності сертифіката та вірогідності даних, наведених у ньому; про наявність доручення Державної митної служби України для проведення вибіркової перевірки. Вказано, що здійснення митного контролю після завершення митного оформлення можливе виключно за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Такого порушення не було, що підтверджується відсутністю будь-яких відмов, зауважень, запитів на надання додаткових документів під час митного оформлення.

Також звернуто увагу, що Південно-Східною митницею не вказано та не надано будь-яких доказів щодо подання ТОВ «ТД «Літан» під час здійснення митного контролю та митного оформлення недостовірних документів. У разі митного оформлення товару, що ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатися тарифними преференціями, які передбачені Угодою. Застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, з якими пов`язується їх застосування, а саме, за загальним правилом, декларантом подається сертифікат з перевезення товару EUR.1, за винятком випадків, коли може бути подана декларація-інвойс. Проте, ДМС України не зверталась із запитом щодо проведення перевірки сертифіката EUR.1 № с.ОР 3329134, за яким здійснювалося митне оформлення Автобуса, натомість ДМС України здійснювала запит щодо перевірки іншого сертифіката EUR.1 - № с.Ty 3329134. Тому позивач вважає, що були відсутні підстави для здійснення перевірки митним органом Чеської Республіки та Південно-Східною митницею.

Апелянт також послався на те, що при митному оформленні товарів декларант ТОВ «ТД «Літан» надав достатній обсяг документів на підтвердження походження товару з країн Європейського Союзу. А отже, до транспортного засобу, який ввозився на територію України, правомірно було застосовано преференційний митний режим у межах Протоколу I Угоди, оскільки вказаний Автобус був виготовлений у країнах ЄС, які є державами-членами цієї угоди.

При цьому долучений сертифікат EUR.1, який подавався до митного оформлення, не анульований, не визнаний недійсним, не відкликаний. Також відсутні докази того, що вказаний документ був підроблений або одержаний незаконним шляхом.

Вказано, що відповідальність за оформлення та видачу сертифіката EUR.1 і правдивість інформації, що в ньому зазначена, покладена виключно на експортера (продавця), а у ТОВ «ТД «Літан» відсутній обов`язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі відповідного сертифіката. Застосовуючи преференцію при митному оформленні товарів за спірними митними деклараціями, ТОВ «ТД «Літан» обґрунтовано сподівалося на добросовісність дій свого контрагента-експортера та не мало підстав піддавати сумніву правомірність наданого продавцеві сертифіката EUR.1 та інших наданих продавцем документів. Тим більше, що товаром є автобус марки Mercedes-Benz.

При цьому митним органом не було надано доказів існування у ТОВ «ТД «Літан» намірів фінансового характеру, спрямованих на ухилення від сплати всіх необхідних платежів при митному оформленні. Тому не доведено вини ТОВ «ТД «Літан», що, на думку скаржника, виключає можливість покладення на нього додаткових податкових зобов`язань.

Апелянт вважає, що інформація, отримана від уповноважених органів Чеської Республіки, не може бути єдиним та беззаперечним доказом порушення ТОВ «ТД «Літан» митних правил. При цьому Південно-Східною митницею не надано доказів, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Чеської Республіки до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера.

Також апелянт вважає, що лист уповноважених митних органів Чеської Республіки від 05.11.2025 не містить «документально підтверджених відомостей щодо країни походження, які відрізняються від задекларованих» та не може слугувати підставою для донарахування ТОВ «ТД «Літан» митних та податкових платежів.

Також звернуто увагу, що Акт перевірки не містить даних, з посиланням на відповідні первинні документи або інші матеріали, щодо: надання ТОВ «ТД «Літан» недостовірних документів чи недостовірної інформації; інших протиправних дій декларанта, які спричинили заниження обов`язкових платежів під час митного оформлення; невідповідності даних, які містяться в документах, поданих ТОВ «ТД «Літан» для здійснення митного оформлення, фактичним даним, виявленим під час перевірки. В акті перевірки не зазначено про наявність первинних документів та інших матеріалів, що свідчать про наявність порушень.

Отже, скаржник вважає, що він підтвердив належними документами, що автобус MERCEDES-BENZ, модель О530 CITARO G, номер кузова НОМЕР_1 , ввезений згідно із зазначеною в акті митною декларацією, придбано у контрагента, який зареєстрований у Чеській Республіці, тобто у країні ЄС. Тому автобус Mercedes-Benz, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією, вказаною в акті перевірки, та сертифікатом перевезення товару EUR.1, є таким, що має преференційне походження з країн Європейського Союзу, а відтак, пільги були надані (отримані) ТОВ «ТД «Літан» правомірно, з дотриманням вимог Протоколу I Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами. Разом з цим, відповідач жодним чином не довів законності та обґрунтованості своїх дій та не спростував доводів позивача щодо відсутності у відповідача правових підстав для звернення із запитом до митних органів Чеської Республіки, а також відсутності надходження від митних органів Чеської Республіки документально підтверджених відомостей щодо країни походження, які б відрізнялися від тих, що задекларовані позивачем.

Додатково звернуто увагу, що відповідач не долучав до матеріалів справи перекладів наданих документів, у тому числі й листа уповноваженого митного органу Чеської Республіки від 05.11.2025. Тому твердження щодо змісту такого листа є припущенням відповідача та свідчить про відсутність у суду підстав для встановлення змісту документів, наданих відповідачем без перекладу.

Отже, позивач вважає рішення суду першої інстанції незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно ухвалене за неповного з`ясування обставин справи, недоведеності визнаних встановленими обставин, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а також із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

Також від Південно-Східної митниці до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких звернуто увагу на правові висновки, висловлені Верховним Судом у постановах від 01.03.2021 у справі №240/7093/19 та від 11.04.2022 у справі №260/2805/20, що стосується подібних правовідносин та аналогічного предмета доказування.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03 червня 2024 року між Міжнародним іноваційним офісом (Mezinarodni Inovativni Kancelar s.г.о., Продавець, Чеська Республіка) та ТОВ «Торговий дім «Літан» (Покупець, далі – «Позивач») укладено Договір купівлі-продажу №018.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що Продавець на умовах, погоджених у цьому Договорі, зобов`язується продати (поставити) Покупцеві, а Покупець зобов`язується купити (отримати та сплатити) не нові (з пробігом) автобуси. Найменування автобусів: Автобус Mercedes-Benz Citaro O530 G, кількість 5 шт.

Ціна за одиницю 58 700 EUR. Загальна сума, ПДВ 0%: 293 500 EUR. Найменування автобусів: Автобус MAN Lion’s City A (модифікації А23, А40), кількість 5 шт. Ціна за одиницю 58 700 EUR. Загальна сума, ПДВ 0%: 293 500 EUR.

У зоні діяльності Житомирської митниці за митною декларацією здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 03.06.2024 №018, укладеного між Міжнародним іноваційним офісом та ТОВ «Торговий Дім «Літан».

10 грудня 2024 року ТОВ «ТД «Літан» здійснювалося правомірне митне оформлення із застосуванням митних №24UA101020043077U2, щодо: преференцій за Митною декларацією Автобус пасажирського для цивільного використання, на дорогах загального значення. марка - MERCEDES-BENZ, модель - CITARO O 530 G, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна – дизель, кількість сидячих місць разом з водієм – 46, вартість 55 700 євро. . Країна виробництва – DE (далі «Автобус»).

З метою здійснення митного оформлення автобусу ввезеного на підставі Договору Житомирській митниці надано такі документи: Договір купівлі-продажу №018 від 03.06.2024; Додаткова угода №1 від 21.08.2024 до договору купівлі-продажу №018 від 03.06.2024; Митна декларація від 10.12.2024 №24UA101020043077U2, країна походження DE - Німеччина ; Фотографії автобусу, MERCEDES-BENZ, модель О530 CITARO G, номер кузова- НОМЕР_1 , що підлягав митному оформленню, із заводською табличкою виробника Evobus GMBH (Німеччина); Сертифікат з перевезення товару EUR.1 с.ОР 3329134 щодо автобусу, MERCEDES-BENZ, О530 CITARO G, номер модель кузова- НОМЕР_1 , що підлягав митному оформленню (зазначено: країна, група країн або територія, в яких продукти вважаються такими, що походять - ЄС ); Експортна декларація з країни відправлення 24CZ51000001PH06A2; Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження завершеного колісного транспортного засобу від 09.12.2024, у якому визначено найменування та місцезнаходження виробника Evobus GMBH, Німеччина Свідоцтво про розподіл щодо автобусу MERCEDES-BENZ, модель О530 CITARO G, номер кузова - НОМЕР_1 ; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу щодо автобусу MERCEDES BENZ, модель О530 CITARO G, номер кузова - НОМЕР_1 ; Рахунок-фактура №2024013 щодо автобусу MERCEDES-BENZ, модель О530 CITARO G, номер кузова - НОМЕР_1 (країна походження Німеччина); Рахунок-фактура №10240769 від 17.09.2024; Платіжні інструкції №12 від 10.06.2024, №25 від 16.10.2024, №16 від 01.08.2024, №19 від 12.09.2024, №18 від 08.08.2024, №17 від 02.08.2024, №21 від 27.09.2024, №14 від 26.06.2024, №26 від 21.10.2024, №8 від 19.08.2024; Роз`яснення ТОВ «ТД «Літан» Житомирській митниці від 09.12.2024; Електронні витяги з сайту mobile.de по ціні аналогічних автобусів.

Відповідно до листа Житомирської митниці від 11.02.2026 року, митним органом вказано про те, що у зв`язку із неспрацюванням критеріїв ризику за даною митною декларацією Житомирською митницею не надсилались повідомлення про надання додаткових документів.

Житомирською митницею зауважень до повноти та змісту наданих позивачем документів не було надано та рішень про відмову в митному оформленні товарів митним органом не приймалось, як і рішень про відмову в застосуванні позивачем режиму вільної торгівлі.

04 лютого 2025 року Державна митна служба України звернулася до Головного управління митниці Чеської Республіки із листом №15/15-03/11/674 від 04.02.2025, яким просила здійснити перевірку щодо автентичності серед інших сертифіката з перевезення товарів EUR.1 № с.Ty 3329134 від 02.12.2024, а також правильності інформації, зазначеної в цих документах.

Підставою для проведення перевірки є наступне: сумніви щодо автентичності сертифікатів EUR.1 та правильності зазначеної в них інформації. Лист було надіслано електронною поштою.

05 листопада 2025 року уповноваженими органами Чеської Республіки надіслано на адресу Державної митної служби України лист від 05.11.2025 №7604 12/2025-900000-22020/ZD (0044-0048/2025), в якому зазначено про те, що експортер не надав необхідні документи, які підтверджують походження товарів з ЄС, у встановлений строк.

Таким чином, товар, зазначений у Сертифікаті від 02.12.2024 № с.ОР 3329134, не може вважатися виробленим в ЄС у відповідності до положень Доповнень І та відповідним положенням Доповнення ІІ до Конвенції.

01 грудня 2025 року наказом №491 Південно-Східної митниці призначено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «Торговий дім «Літан» вимог законодавства України з питань митної справи.

На підставі пункту 2 частини третьої статті 345, пункту 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (із змінами), доповідної записки управління проведення митного аудиту Південно-Східної митниці від 26 листопада 2025 року №19/19-02/15224, у зв`язку з надходженням від уповноважених органів Чехії листом від 11 червня 2025 року №7604-12/2025 900000-22020/ZD (0044-0048/2025) документально підтвердженої інформації щодо непідтвердження преференційного статусу походження товарів, яка свідчить про порушення законодавства України з питань митної справи, наказано: провести документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «Торговий Дім «ЛІТАН» вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару «Автобус пасажирський для цивільного використання, марка MERCEDES BENZ, модель CITARO 0530, номер кузова - НОМЕР_1 , рік виготовлення 2009» за митною декларацією від 10.12.2024 № 24UA101020043077U2 тривалістю 8 робочих днів з 15 грудня 2025 року у приміщенні Південно-Східної митниці за адресою: м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, будинок 22, кабінет 312.

Встановлено, що митним органом було надіслано рекомендованим листом із повідомленням про вручення письмове повідомлення № 7.5-01/19-02/13/6786 від 02.12.2025 разом із копією наказу № 491 від 01.12.2025 про проведення з 15.12.2025 документальної невиїзної перевірки за адресою митниці: м.Дніпро, вул..Княгині Ольги, буд.22.

Поштове відправлення № R067048912904 було вручене ТОВ «Торговий Дім «ЛІТАН» 25.12.2025 року, що підтверджується відповідним корінцем про вручення, наявним в матеріалах перевірки.

07.01.2026 року комісією, уповноваженою на проведення перевірки, було складено Акт №0002/26/7.5-19/0036440036 «Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «Торговий Дім «ЛІТАН» (код ЄДРПОУ 36440036) вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару за митною декларацією від 10.12.2024 №24UA101020043077U2».

З Акту перевірки встановлено наступне: у зоні діяльності Житомирської митниці за митною декларацією від 10.12.2024 №24UA101020043077U2 здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного договору купівлі продажу від 03.06.2024 № 018, укладеного між компанією -нерезидентом «Mezinarodni Inovativni Kancelar s.r.o.» 13000 м. Прага 3, вул. Рокицанова 240/27 (Чеська Республіка) та ТОВ «Торговий Дім «ЛІТАН» (Україна).

За МД від 10.12.2024 №24UA101020043077U2 декларантом позивача задекларовано товар: «Автобус пасажирський для цивільного використання, на дорогах загального значення, марка - MERCEDES-BENZ, модель - CITARO O 530 G, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна – дизель, кількість сидячих місць разом з водієм 46, кількість місць для пасажирів на інвалідних візках – 1, кількість стоячих пасажирських місць – 95, номер двигуна - нема даних, робочий об`єм циліндрів двигуна - 11967 см3, тип кузова – CG, призначення - для перевезення пасажирів, що був в використанні, календарний рік виготовлення – 2009, модельний рік виготовлення – 2009, дата першої реєстрації - 09.12.2009.

Країна виробництва DE», фактурна вартість – 55 700,000 EUR (за курсом на дату оформлення – 2 442 584,25 грн.), митна вартість – 2 442 584,25 грн. Код згідно з УКТ ЗЕД – 8702 10 19 90. Країна походження згідно з гр. 34 митної декларації заявлено – DE (Німеччина).

У якості підстав для здійснення митного оформлення подано документи, зазначені в графі 44 митної декларації, зокрема інвойс від 01.12.2024 №UA2024013, зовнішньоекономічний контракт від 03.06.2024 №018, сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 02.12.2024 № c.OP 3329134.

Митне оформлення зазначеного товару здійснювалося із застосуванням тарифної преференції зі сплати ввізного мита у відповідності до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі Угода), ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII.

Декларування вищевказаних товарів здійснено із зазначенням відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» (зі змінами):

- у графі 36 митної декларації коду преференції по ввізному миту « 410» (товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС [Абзац перший частини першої статті 29 додатка 1-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони];

- у графі 44 – коду преференційного документу « 0954» (сертифікат з перевезення товару EUR.1). З метою застосування тарифної преференції зі сплати ввізного мита, в якості підтвердження походження товару ТОВ «Торговий Дім «ЛІТАН» за вказаною митною декларацією було надано сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 02.12.2024 №c.OP 3329134, виданий експортеру «Mezinarodni Inovativni Kancelar s.r.o.».

Під час перевірки митний орган дійшов висновку про застосування позивачем преференційного режиму до товарів, оформлених ТОВ «Торговий Дім «ЛІТАН» за митною декларацією від 10.12.2024 № 24UA101020043077U2 у відповідності до Доповнення І до Конвенції.

З метою забезпечення належного контролю за правильністю визначення країни походження товарів, які оподатковуються преференційними ставками ввізного мита, в рамках дії Угоди Державною митною службою України було направлено на перевірку листом від 04.02.2025 №15/15-03/11/674 до уповноважених органів Чеської Республіки сертифікат з перевезення EUR.1 від 02.12.2024 №c.OP 3329134, виданий експортеру «Mezinarodni Inovativni Kancelar s.r.o.».

Причиною направлення на перевірку документів про походження товарів були сумніви щодо преференційного походження товару.

Державною митною службою України отримано лист уповноваженого митного органу Чеської Республіки від 05.11.2025 № 760412/2025-900000-22020/ZD (0044 0048/2025) (вх. Держмитслужби № 32199/11/15 від 07.11.2025), в якому зазначено, що експортер не надав необхідні документи, які підтверджують походження товарів з ЄС, у встановлений строк.

Таким чином, товар, зазначений в Сертифікаті від 02.12.2024 № c.OP 3329134, не може вважатися виробленим в ЄС у відповідності до положень Доповнення І та відповідним положенням Доповнення ІІ до Конвенції.

За результатами проведеної перевірки представником уповноваженого органу Чеської Республіки в графі 14 «Результати перевірки» сертифікату з перевезення товару форми EUR.1 від 02.12.2024 № c.OP 3329134 зроблено відмітку: «не відповідає вимогам автентичності та точності», яка засвідчена підписом та штампом.

Таким чином, митний орган дійшов висновку, що статус походження товару, зазначеного у сертифікаті з перевезення товару форми EUR.1 від 02.12.2024 № c.OP 3329134, оформленого за митною декларацією 10.12.2024 №24UA101020043077U2, не підтверджено у відповідно до вимог Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, а відтак до цього товару не може бути застосований преференційний режим з наданням звільнення від оподаткування ввізним митом.

За результатами перевірки встановлено неправомірне застосування ТОВ «Торговий Дім «ЛІТАН» режиму вільної торгівлі до товарів, оформлених за митною декларацією від 10.12.2024 №24UA101020043077U2, у зв`язку з чим, відповідач дійшов висновку про порушення пункт 2 частини 3 статті 75 МКУ, що призвело до заниження податкового зобов`язання зі сплати ввізного мита у розмірі – 488 516,85 гривень.

У зв`язку із заниженням суми ввізного мита, як складової бази оподаткування податком на додану вартість, ТОВ «Торговий Дім «ЛІТАН» занижено податкове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі – 97 703,37 грн., чим порушено пункт 2 частини 3 статті 75 МКУ та пункт 190.1 статті 190 ПКУ.

Встановлені перевіркою порушення призвели до заниження ТОВ «Торговий Дім «ЛІТАН» податкових зобов`язань по сплаті митних платежів на загальну суму 586 220,22 грн., в тому числі ввізне мито – 488 516,85 грн. та податок на додану вартість – 97703,37 гривень.

Розрахунок заниження податкового зобов`язання по видам митних платежів в розрізі товарів за митними деклараціями наведено у додатку 1, який є невід`ємною частиною Акта перевірки.

Позивач, не погодившись із такими рішеннями відповідача, звернувся до суду із позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, а відтак, наявності підстав для відмови в задоволенні позову, оскільки за результатами перевірки відповідачем обґрунтовано було встановлено неправомірне застосування ТОВ «Торговий Дім «ЛІТАН» режиму вільної торгівлі до товарів, оформлених за митною декларацією від 10.12.2024 №24UA101020043077U2, що призвело до заниження ТОВ «Торговий Дім «ЛІТАН» податкових зобов`язань по сплаті митних платежів на загальну суму 586 220,22 грн., в тому числі ввізне мито – 488 516,85 грн. та податок на додану вартість – 97 703,37 гривень.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку згідно з мотивами апеляційної скарги, суд зазнає наступне.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Частинами першою та другою статті 293 МК України передбачено, що особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

За правилами, наведеними у статті 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи (частина перша).

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України (частина друга).

Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або умовам процедури кінцевого використання, та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території (частина третя).

Згідно з частиною шостою статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, здійснення заходів, передбачених законами України.

Частиною другою статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі, зокрема, виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, під час здійснення пост-митного контролю, аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Відповідно до частини першої статті 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Таким чином, митний орган вправі проводити документальні перевірки платників податків після проведення митного оформлення товару та його випуску у вільний обіг з підстав виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до частини першої статті 271 МК України, мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Нормами підпункту «в» пункту 185.1. статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Згідно з пунктом 187.8. статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно з пунктом 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.

Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Верховна Рада Законом України №1678-VII від 16.09.2014 ратифікувала Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Стаття 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол I, до цієї Угоди).

Стаття 29 частини 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Пункт 1 статті 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до пункту 1 статті 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

За змістом пунктів 1-6 статті 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16 (1) (b) цього Протоколу, може бути складена:

(a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу,

Або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов`язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.

Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу I).

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І).

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I).

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу I).

Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини першої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частина третя статті 43 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до частини восьмої статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною дев`ятою цієї статті Кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Згідно з частинами першою, другою статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару. У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу в обов`язковому порядку лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

За змістом частини першої статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що згідно з Актом, документальною невиїзною перевіркою з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, а саме: правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом 410, згідно з Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року, під час митного оформлення товару за митною декларацією від 10.12.2024 року №24UA101020043077U2 встановлено порушення ТОВ «Торговий Дім «ЛІТАН»:

- пункту 1 статті 15 Доповнення І в частині відсутності підтвердження статусу преференційного походження товару, пункту 2 частини 3 статті 75 МКУ, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 488 516,85 грн.;

- пункту 2 частини 3 статті 75 МКУ, пункту 190.1 статті 190 ПКУ, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 97 703,37 гривень.

Сума заниженого податкового зобов`язання у розмірі 586 220,22 грн. (у тому числі: мито - 488 516,85 грн., ПДВ - 97 703,37 грн.), була визначена контролюючим органом на підставі підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПКУ, згідно частини 2 статті 293, частини 1 статті 298 МКУ та підпункту 16.1.4 пункту16.1 статті 16 ПКУ, повинна бути сплачена платником податків до Державного бюджету України.

Митним органом були прийняті спірні рішення: від 27.01.2026 №UA11000020266 на загальну суму грошового зобов`язання зі сплати ПДВ на суму 107 473,71 грн. (в тому числі, податкові зобов`язання на суму 97 703,37 грн., штрафні (фінансові) санкції – 9 770,34 грн.) та від 27.01.2026 № UA11000020267 на загальну суму грошового зобов`язання зі сплати мита на суму 537 368,54 грн., (в тому числі, податкові зобов`язання на суму – 488 516,85 грн., штрафні (фінансові) санкції – 48851,69 грн.).

Вирішуючи спірні правовідносини, апеляційний суд зазначає, що основним спірним питанням наявності у платника податків права на митне оформлення товару, що імпортується за преференційною ставкою ввізного мита є підтвердження походження цих товарів.

Пунктом 6 статті 32 Доповнення І Конвенції передбачено, що у разі, якщо відповідь на запит про перевірку не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутністю виняткових обставин відмовити у наданні права на преференцію.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 11.08.2022 у справі №460/8509/21, які полягають у такому.

Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених МК України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом.

У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, контролюючий орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов`язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.

Верховний Суд у вказаній справі визнав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що зазначення товариством відомостей про характеристики товарів (преференційне походження), які відрізняються від даних, отриманих від уповноважених органів іноземних держав (митний орган Республіки Польща), призвело до безпідставного застосування преференційних ставок ввізного мита, замість застосування повних ставок ввізного мита та сплати митних платежів згідно Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 № 584-VII.

Апеляційний суд при вирішенні цього спору також враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 240/7093/19, від 11.04.2022 у справі № 260/2805/20, відповідно до яких міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів. Враховуючи те, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами восьмою, дев`ятою статті 43 МК України, Верховний Суд дійшов висновку, що митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

Частиною другою статті 334 МК України встановлено, що відомості з офіційних документів, наданих для митного контролю, не потребують додаткового підтвердження.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 354 МК України, рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах (відповідно до пункту 54.4 статті 54 ПК України).

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з наявністю відповідей компетентних органів, що видали документ, або компетентної організації країни, зазначеної як країна походження товару, щодо проведення перевірки документів про походження товару.

З матеріалів справи встановлено, що за результатами проведеної перевірки представником уповноваженого органу Чеської Республіки в графі 14 «Результати перевірки» сертифікату з перевезення товару форми EUR.1 від 02.12.2024 № c.OP 3329134 було зроблено запис: «не відповідає вимогам автентичності та точності», яка засвідчена підписом та штампом.

Таким чином, статус походження товару, зазначеного у сертифікаті з перевезення товару форми EUR.1 від 02.12.2024 № c.OP 3329134, оформленого за митною декларацією 10.12.2024 №24UA101020043077U2, не підтверджено у відповідності до вимог Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, а відтак до цього товару не може бути застосований преференційний режим з наданням звільнення від оподаткування ввізним митом.

Як вбачається з матеріалів справи, листом Державної митної служби України від 11.11.2025 року №15/15 03/7/6469 було направлено митному органу для вжиття відповідних заходів відповідь уповноваженого митного органу Чеської Республіки від 05.11.2025 № 7604-12/2025 900000-22020/ZD (0044-0048/2025) (вх. Держмитслужби №32199/11/15 від 07.11.2025), в якому зазначено, що експортер не надав необхідні документи, які підтверджують походження товарів з ЄС, у встановлений строк. До листа уповноваженого органу країни експорту було додано копію Сертифікату від 02.12.2024 № c.OP 3329134 із заповненою графою « 14.Результати перевірки», в якій зроблено відмітку у полі «не відповідає вимогам щодо достовірності та правильності» з проставленням дати, підпису уповноваженої особи і засвідченням печаткою.

Отже, оскільки спір стосується правомірності застосування преференційного режиму щодо товару, задекларованого за митною декларацією від 10.12.2024 № 24UA101020043077U2, а уповноважені органи країни експорту не підтвердили правомірність видачі наданого сертифіката EUR.1, застосування відповідної тарифної пільги колегія суддів вважає неправомірним.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що статус походження товару, зазначеного у сертифікаті з перевезення форми EUR.1 від 02.12.2024 № c.OP 3329134, не підтверджено відповідно до вимог Доповнення I до Конвенції в рамках Угоди про асоціацію, у зв`язку з чим підстави для застосування до цього товару преференційного режиму зі звільненням від сплати ввізного мита були відсутні, та, як наслідок, висновки акту перевірки ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Аналогічні висновки наведені Верховним Судом у постанові від 05.06.2024 у справі № 380/2397/22, де Верховний Суд зробив висновок, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, стосовно країни походження при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника на підставі відомостей, зазначених у таких документах, безвідносно до завершення митного оформлення товару та їх виписку.

Доводи апелянта про те, що митний орган не мав права покладатися виключно на відповідь уповноваженого органу іноземної держави, колегія суддів вважає безпідставними. Оскільки, згідно з п.6 ст.32 Доповнення І до Регіональної конвенції, якщо відповідь на запит не підтверджує походження товару, митні органи мають відмовити у наданні тарифної преференції, за винятком наявності виняткових обставин, існування яких позивачем не доведено.

Не заслуговують на увагу також доводи апелянта про відсутність його вини та добросовісність при декларуванні товару. Предметом спору у цій справі є не притягнення позивача до юридичної відповідальності за винне правопорушення, а визначення суми митних платежів, які не сплачені внаслідок протиправного застосування тарифної преференції. Тому, обов`язок зі сплати відповідних платежів виникає незалежно від наявності чи відсутності умислу декларанта.

Покликання апелянта на принцип добросовісності, верховенства права та практику Європейського суду з прав людини не спростовують правомірності дій митного органу, оскільки застосування зазначених принципів не може бути підставою для збереження податкової вигоди, якщо документально підтверджено відсутність правових підстав для її отримання.

Колегія суддів також враховує, що матеріалами справи підтверджується дотримання митним органом процедури проведення документальної невиїзної перевірки: перевірку проведено на підставі належного наказу, позивача повідомлено у встановленому законом порядку, акт перевірки та податкове повідомлення-рішення направлено відповідно до вимог МК України та ПК України. Обставин, які б свідчили про істотні порушення процедури, що могли вплинути на правильність прийнятого рішення, судом не встановлено.

Доводи скаржника про подання разом із МД рахунка-фактури від 01.12.2024 № UA2024013 із зазначенням країни походження (Німеччина) на автобус MERCEDES-BENZ (модель О530 CITARO G, номер кузова НОМЕР_1 ) колегія суддів вважає безпідставними для застосування преференційної ставки ввізного мита, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 43 МК України, рахунок-фактура є лише декларацією про походження товару, яка підтверджує факт випуску товару у вільний обіг, проте не є належним правовим документом для надання тарифних преференцій.

Щодо доводів скаржника про відсутність перекладу листа уповноваженого органу Чеської Республіки від 05.11.2025, суд звертає увагу, що зазначений лист складено англійською мовою, яка відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про застосування англійської мови в Україні» № 3760-IX, є мовою міжнародного спілкування, а згідно зі ст. 254 МК України - мовою подання документів митним органам. Відтак, під час проведення перевірки у відповідача був відсутній обов`язок залучати суб`єкта судово-експертної діяльності чи професійного перекладача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ґрунтуються переважно на власному тлумаченні норм законодавства та незгоді з висновками суду першої інстанції, однак, не спростовують встановленого факту не підтвердження преференційного походження товару та правомірності визначення митним органом суми грошового зобов`язання.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Південно-Східної митниці діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, підстави для розподілу судових витрат відповідно до приписів статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ЛІТАН" - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 в адміністративній справі №160/4535/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова