Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №357/11618/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11618/26

3/357/3619/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ірина Дубановська

за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Чеботарьової Ю.В.,

розглянувши в м. Біла Церква справу про адміністративне правопорушення за протоколом ЕПР1 № 696913 від 19 червня 2026 року стосовно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП (далі – протокол),

У С Т А Н О В И В:

згідно з протоколом, 19 червня 2026 року о 08 год 15 хв траса М-05 78 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Mondeo, н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згодою ОСОБА_1 проводився із застосуванням газоаналізатора Drager Alcotest 7510 ARLM 0358, результат огляду 0,37 проміле, з результатом згоден.

У протоколі вказано, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «б» Правил дорожнього руху - керування транспортним засобом під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні 28 липня 2026 року, у режимі відеоконференції, ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав та пояснив, що транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння не керував, ознак сп`яніння не мав. Зазначив, що є військовослужбовцем. Вказав, що дійсно керував транспортним засобом, однак був зупинений працівниками поліції без оголошення законної підстави для зупинки. На момент зупинки в автомобілі перебували два пасажири. На вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння погодився, однак був здивований позитивним результатом огляду, у зв`язку з чим зателефонував до військової частини, де йому роз`яснили порядок проходження незалежного огляду в закладі охорони здоров`я. У той же день, прибувши за місцем служби, він негайно пройшов огляд у лікарні, за результатами якого стан сп`яніння встановлено не було. Водночас працівники поліції не доставляли його до медичного закладу.

Захисник Чеботарьова Ю.В. просила закрити провадження у справі, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Мотивувала його тим, що у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення зазначено про порушення ОСОБА_1 вимог підпункту «б» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, проте поліцейські виявили у нього ознаки саме алкогольного сп`яніння та огляд на місці зупинки проводився на стан алкогольного сп`яніння. З огляду на це, зазначений протокол не може слугувати належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 , оскільки будь-які докази на підтвердження викладених у протоколі обставин щодо керування транспортним засобом під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у матеріалах справи відсутні. Крім того, під час складення протоколу у ОСОБА_1 виникли сумніви щодо достовірності результатів газоаналізатора, у зв`язку з чим він самостійно прибув до КНП «Монастирищенська багатопрофільна лікарня» Монастирищенської міської ради Черкаської області для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. За результатами проведеного в закладі охорони здоров`я огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебував у тверезому стані. Також захисник звернула увагу на те, що, як убачається з дослідженого в засіданні відеозапису, газоаналізатор було доставлено іншим нарядом поліції, що викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності та технічної справності приладу.

Суддя, вислухавши ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Чеботарьову Ю.В., дослідивши протокол, додані до нього письмові докази та відеозаписи, дійшла висновку, що справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 слід закрити, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; чи заподіяно майнову шкоду; чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами (ч. 1 ст. 251 КУпАП).

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до практики Верховного Суду, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 08 липня 2020 року, у справі ЄУН 463/1352/16-а, посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/90264746).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами (постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 27 червня 2019 року, у справі ЄУН № 536/1703/17, посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/82707106).

Згідно з п. 2.9 «б» водієві забороняється керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.

Відповідно до п. 3 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, огляду на стан алкогольного сп`яніння, підлягає не будь-яка особа, яка керує транспортним засобом, а лише та, у якої виявлені одна або кілька ознак, перелічених у п. 3 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, серед іншого, характеризується:

- наявністю спеціального суб`єкта, яким є осудна особа, яка керує транспортним засобом (водій) і досягла віку з якого настає адміністративна відповідальність;

- наявністю умислу, тобто особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків;

- наявністю об`єктивної сторони, яка виражається у формі одного з таких протиправних діянь (дії чи бездіяльності): керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу; передача керування особі, яка перебуває в такому стані; відмова від проходження, у встановленому законом порядку, огляду на стан сп`яніння.

Суд зазначає, що відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння настає у разі, якщо вказане правопорушення належним чином кваліфіковано у протоколі про адміністративне правопорушення, водій висловив згоду з результатами огляду на місці зупинки, а у разі незгоди з ними - якщо особі було належним чином роз`яснено порядок та право проходження огляду в закладі охорони здоров`я.

При цьому суд констатує, що у протоколі про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 кваліфіковано як порушення вимог підпункту «б» пункту 2.9 Правил дорожнього руху (керування транспортним засобом під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції), за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до протоколу додано такі матеріали:

- рапорт працівника поліції від 19 червня 2026 року, у якому він просить вважати правильним у протоколі пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху;

- результат тесту за допомогою приладу «Drager» від 19 червня 2026 року (08 год 29 хв) стосовно водія ОСОБА_1 , який становить 0,37 проміле;

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння від 19 червня 2026 року;

- направлення водія транспортного засобу на огляд до закладу охорони здоров`я з метою виявлення стану сп`яніння від 19 червня 2026 року;

- рапорт працівника поліції від 19 червня 2026 року;

- диск з відеозаписами з нагрудної камери поліцейського № 476275 від 19 червня 2026 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів…

Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.

Згідно із п. 9 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Отже, працівник поліції, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, останній має доставити таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я, якому надано право проводити такий огляд.

Судом установлено, що з досліджених у судовому засіданні матеріалів справи, а саме відеозаписів з нагрудного відеореєстратора працівника поліції, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, убачається, що ОСОБА_1 після проходження огляду на місці зупинки висловив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, оскільки був не згоден з результатом, вважав себе тверезим.

Відповідно до виписки з медичної карти № 2644 КНП «Монастирищенська багатопрофільна лікарня» Монастирищенської міської ради Черкаської області від 19 червня 2026 року, за результатами клінічного огляду та даних інструментального дослідження ОСОБА_1 встановлено діагноз: «тверезий».

Згідно з результатами тестування на приладі «Drager», проведеного у вищевказаному закладі охорони здоров`я 19 червня 2026 року (о 13 год 24 хв та о 13 год 59 хв), вміст алкоголю становить 0,00 проміле.

Вказаний огляд здійснено на підставі заяви ОСОБА_1 від 19 червня 2026 року (поданої о 13 год 20 хв).

Згідно з Актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 14, складеним 19 червня 2026 року у КНП «Монастирищенська багатопрофільна лікарня», висновок та діагноз за результатами огляду: «тверезий».

Наведені обставини свідчать про те, що працівниками поліції не було забезпечено проведення огляду особи у встановленому законом порядку, а фактично покладено обов`язок щодо його проходження на саму особу. Такий порядок дій не відповідає обов`язку уповноважених осіб щодо забезпечення проведення відповідного огляду.

Зазначене підтверджує версію сторони захисту про те, що ОСОБА_1 поліцейськими не було забезпечено доставлення та проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, а всі сумніви щодо доведеності вини особи згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України мають тлумачитися на її користь.

Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення не вірно кваліфіковано порушений пункт Правил дорожнього руху України.

Зокрема, у фабулі протоколу зазначено про керування транспортним засобом під впливом лікарських препаратів (п.п. «б» п. 2.9 ПДР), тоді як усі додані до протоколу матеріали та процесуальні дії стосувалися саме перевірки на стан алкогольного сп`яніння (п.п. «а» п. 2.9 ПДР). Рапорт працівника поліції, долучений до матеріалів справи, не є процесуальним документом, який може змінювати суть чи вносити виправлення до протоколу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин сам по собі факт наявності у працівників поліції припущень щодо перебування особи у стані сп`яніння не може бути покладений в основу висновку про її винуватість у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно із ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

провадження у справі про адміністративне правопорушення, стосовно ОСОБА_1 , - закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Повернути ОСОБА_1 тимчасово вилучене посвідчення водія НОМЕР_2 .

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської областіІрина ДУБАНОВСЬКА