Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №355/1681/26 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1681/26

Провадження № 2/355/1393/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Троценко Т. А.

за участю секретаря Ліберацької Ю. В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в с. Баришівка Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому вказала, що відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» нею було реалізоване право на приватизацію 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 .

16.06.2000 року вона отримала свідоцтво про право власності на житло, виготовлене Гостролуцькою сільською радою Баришівського району Київської області, згідно якого вона є власником 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами розташованого по АДРЕСА_1 є позивачка по справі ОСОБА_1 .

Отримане свідоцтво в подальшому було зареєстроване в органах БТІ.

Звернувшись до нотаріальної контори з наміром посвідчити договір купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, вона дізналася, що нотаріусом їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії та повідомлено, що оригінал свідоцтва про право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами розташований по АДРЕСА_1 в неї відсутній.

В зв`язку з відсутністю оригіналу документу, що посвідчує право власності на житло в нотаріальній конторі їй було рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 для можливості в подальшому реалізації її права на розпорядження житловим будинком.

На її звернення до Архівного відділу Баришівського архівного сектору з метою отримання дублікату свідоцтва про право власності на житловий будинок, їй було надано копію рішення Гостролуцької сільської ради№4 від 25.01.2000 року «Про надання дозволу Баришівському БТІ на видачу свідоцтва про право власності на житловий будинок», дублікат свідоцтва про право власності на житло архівний відділ не має змоги видати.

В зв`язку з такими обставинами вона не має змоги вільно, на свій розсуд розпоряджатися своїм майном та змушена з даним позовом звертатися до суду, де просить визнати за нею право власності на вказане нерухоме майно.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином.

Представник позивача адвокат Куценко Н.В. в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином.

Від представника позивача адвоката Куценко Н.В. до суду надійшла заява про проведення судового засідання за її відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просила позов задовільнити.

Представник відповідача Баришівської селищної ради за довіреністю Зінченко Ю. М. в судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином. Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника. Вимоги викладені в позовній заяві визнає.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ОСОБА_1 було реалізоване право на приватизацію 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Гостролуцької сільської ради № 4 від 25. 01. 2000 року Баришівському БТІ дозволено видати свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 згідно запису у погосподарській книзі № 329.

16 червня 2000 року на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією вказаних рішень та свідоцтва.

Згідно довідки КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» № 0326047 від 31. 03. 2026 року станом на 01. 01. 2013 року за ОСОБА_1 значиться 1/2 частка частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності – довідка, видана Гостролуцькою сільською радою № 355 від 05. 10. 2000 року.

Проте на даний час в неї відсутній оригінал правовстановлюючого документу на вказане нерухоме майно, у зв`язку з чим нотаріусом відмовлено позивачу у посвідченні договору купівлі – продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду із захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійнюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так згідно ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

У ч. 1 ст. 316 ЦК України визначено поняття права власності - це право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

А у відповідності до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.

Так згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є у комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку встановленому законом.

На момент виникнення спірних правовідносин приватизація державного житлового фонду здійснювалась на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Порядок передачі квартир будинків у власність громадян та перелік документів, що підлягають оформленню визначався Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян», затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 № 56, складеним відповідно до вказаного Закону.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (тут і далі Закон в редакції від 09.04.1994) приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Абзацом 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що до членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Згідно частин першої-четвертої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків) може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації.

Передача квартир (будинків) у власність громадян відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Органи приватизації, що здійснюють приватизацію державного житлового фонду, мають право на діяльність по оформленню та реєстрації документів про право власності на квартиру (будинок). Це право засвідчується ліцензією, що видається в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян (далі - Положення) громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

При оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім`ї та займані приміщення.

У довідці вказуються члени сім`ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

Оформлена заява на приватизацію квартири (будинку) з доданими до неї довідкою про склад сім`ї та займані приміщення, а також документом, що підтверджує право на пільгові мови приватизації, подаються громадянином до органу приватизації місцевої державної адміністрації, виконкому місцевої Ради народних депутатів, чи державного підприємства, організації, установи, де вони реєструються.

Зареєстрована заява передається підприємству по оформленню документів. Орган приватизації, в разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані в залежності від складу сім`ї і розміру загальної площі квартири (будинку), оформляє розрахунки та видає розпорядження. При створенні підприємства по оформленню документів ця робота виконується вказаним підприємством (крім оформлення розпорядження).

На підставі оформленого розпорядження орган приватизації готує паспорт на квартиру, а на одноквартирний будинок - паспорт на домоволодіння, свідоцтво про право власності на житло та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі (пункти 18, 20, 21,24, 26 Положення).

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права, яке полягає у необхідності встановлення фактичної обставини і надання їй правового значення у зв`язку з невідповідністю правовстановлюючих документів.

Згідно технічного паспорту на будинок присадибного типу, виготовленого «Баришівським районним центром нерухомості» 14. 05. 2026 року ОСОБА_1 є співвласником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 122,3 кв. м., житловою 74,9 кв. м., розташованого по АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про те, що позов визнаний відповідачем, є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 316, 317, 319, 321, 328, 345 ЦК України, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. ст. 12,13, 258-263 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (картка платника податків – НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 122,3 кв. м., житловою 74,9 кв. м., розташованого по АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Баришівського

районного суду Т. А. Троценко