Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №160/33940/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/33940/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року в адміністративній справі №160/33940/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газавтосервіс" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказу та рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Газавтосервіс" - адвокат Матвієвський Олександр Володимирович звернувся через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 24.09.2025 року № 5908-п "Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Газавтосервіс";

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17 жовтня 2025 року № 672 "Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності" в частині припинення дії ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 25.09.2024 року, реєстраційний номер 04610414202400427, з терміном дії до 27.09.2029 року, та ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі від 28.06.2024 року, реєстраційний номер 990614202400665, з терміном дії до 01.07.2029 року.

Також позивач просить суд стягнути на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

В обґрунтування позову вказано, що рішенням відповідача від 17 жовтня 2025 року № 672 «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності» (далі рішення № 672), згідно з Додатком 2 до вказаного рішення, позивачу було припинено дію ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 25.09.2024 року, реєстраційний номер 04610414202400427, з терміном дії до 27.09.2029 року та ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі від 28.06.2024 року, реєстраційний номер 990614202400665, з терміном дії до 01.07.2029 року. Позивач вважає протиправним вказане рішення, оскільки наявні недоліки проведення фактичної перевірки позивача та оскаржуваних рішень відповідача, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2026 адміністративний позов задоволенол частково.

Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17 жовтня 2025 року № 672 "Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності" в частині припинення дії ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 25.09.2024 року, реєстраційний номер 04610414202400427, з терміном дії до 27.09.2029 року, та ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі від 28.06.2024 року, реєстраційний номер 990614202400665, з терміном дії до 01.07.2029 року.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газавтосервіс" (49124, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 9, код ЄДРПОУ 30172207) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 7000 грн., що складає 9422,40 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що наказ про призначення перевірки відповідає вимогам закону. Аналогічних висновків дійшов суд першої інстанції, при дослідженні матеріалів справи.

Вказує, що відповідач мав право провести перевірку ТОВ «Газавтосервіс» як за адресою: м. Дніпро, вул. Передова, 798 Л, так і за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська, 9, і в обох випадках виявлення відсутності Позивача за зареєстрованими адресами – застосувати відповідальність передбачену п. 10 ч. 2 ст. 46 Закону № 3817-IX. Додатково до суду надано відеозапис (назва: video5334996289606157940), згідно з яким перевіряючими зроблено круговий огляд точки, яка згідно «Google Maps» відповідає за адресу: м. Дніпро, вул. Курсантська, 9. Наголошує, що судом не було досліджено цей доказ, а так само – не була надана будь-яка оцінка у судовому рішенні, хоча це є одним з трьох головних доказів відсутності Позивача за місцем здійснення господарської діяльності.

30 липня 2026 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано про те, що він не оспорює, що перевіряючи зафільмували місце розташування саме підприємства «ВОСТОК-2». І справді згідно з даними сайту UA region (платформа для просування бізнесу) у тому місці розташоване саме те підприємство. Однак за даними вказаного сайту зазначена зовсім інша адреса – вул. Курсантська, 22. І при введенні на «Google Maps» цієї адреси також вказується місце розташування підприємства «ВОСТОК-2», тобто, того місця, на якому робили відеозйомку працівники відповідача 24.09.2025 року.

На підтвердження юридичної адреси позивача на місцевості позивач додав до своєї відповіді на відзив на позов фото, на якому зображена поштова адреса «вул. Курсантська, 9». На сайті «Візіком карти» (https://maps.visicom.ua) при введенні адреси вулиця Курсантська, 9 відображається справжнє розташування позивача на вулиці Курсантській. Тому позивач наполягає, що працівники відповідача помилилися при визначенні місця розташування суб`єкта господарювання під час намагання здійснити перевірку його діяльності. Вини з боку позивача в цьому немає. На підтвердження позивач додає до цього відзиву скрін вищезазначених сайтів для наглядності.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗАВТОСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 30172207) зареєстровано юридичною особою 13.01.2005 року, номер запису про державну реєстрацію 1 224 123 0000 006539, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основним видом діяльності позивача є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

25 вересня 2024 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області позивачу видано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 27.09.2024 року, реєстраційний номер 04610414202400427, з терміном дії з 27.09.2024 року до 27.09.2029 року, адреса місця зберігання: м. Дніпро, вул. Передова, 798 Л.

28 червня 2024 року відповідачем позивачу видано ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990614202400665, з терміном дії з 01.07.2024 року до 01.07.2029 року.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області керуючись 191.1.4, 191.1.14, 191.1.15, 191.1.16, 191.1.17, 191.1.18, 191.1.19, 191.1.20 пункту 191.1 статті 191, статті 20, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) та наказу від 24.09.2025 року №5908-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ГАЗАВТОСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 30172207)» здійснено вихід за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 9, з метою проведення фактичної перевірки.

В ході виходу встановлено факт відсутності суб`єкта господарювання ТОВ «ГАЗАВТОСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 30172207) за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 9, за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, у зв`язку з чим проведення фактичної перевірки неможливо, про що складено акт про неможливість проведення фактичної перевірки від 29.09.2025 року №2600/04-36-09-02/30172207.

Рішенням відповідача від 17 жовтня 2025 року № 672 «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності» (далі рішення № 672), згідно з Додатком 2 до вказаного рішення, позивачу було припинено дію Ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 25.09.2024 року, реєстраційний номер 04610414202400427, з терміном дії до 27.09.2029 року та ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі від 28.06.2024 року, реєстраційний номер 990614202400665, з терміном дії до 01.07.2029 року.

Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, вважаючи його протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначені Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (далі Закон № 481/95).

Згідно статті 1 Закону № 481/95 анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Порядок видачі, анулювання ліцензій на виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального врегульовано статтею 3 вказаного вище закону України.

Імпорт, експорт, оптова і роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального врегульовано статтею 15 вказаного вище закону України.

Оскаржуване розпорядження обгрунтовано посиланням на статтю 15 Закону № 481/95.

Відповідно до приписів ст. 15 Закону №481/95, ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі: встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії. До такого акта долучається мультимедійна інформація щодо фіксації зазначеного факту технічними приладами та/або технічними засобами, що здійснюють або мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису, та/або засобами фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису;

Наказом ДПС України від 04.09.2020 № 470 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків затверджено Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, розроблено відповідно до вимог ПК України та рекомендовано для застосування посадовими особами органів ДПС (з урахуванням визначених ст. 19-1 Кодексу функцій) при організації, проведенні та реалізації матеріалів документальних перевірок платників податків з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, а також фактичних перевірок щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, дотримання роботодавцем законодавства стосовно укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 1.4.5 цього Положення, визначено організацію роботи у разі неможливості проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням.

У разі коли при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення (у тому числі у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням) посадовими (службовими) особами територіального органу ДПС, невідкладно складається у двох примірниках у довільній формі та підписується акт про неможливість проведення перевірки, що засвідчує цей факт.

У такому акті рекомендується зазначати інформацію про дату встановлення факту та причини неможливості проведення перевірки (у тому числі у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням, у зв`язку з отриманням інформації оператора поштового зв`язку щодо неможливості вручення платнику податків або повернення без вручення письмового запиту територіальному органу ДПС про надання пояснень та їх документальних підтверджень, надісланого такому платнику податків з метою організації перевірки тощо), адресу місцезнаходження платника податків, за якою встановлено відсутність платника, інформацію про підстави для проведення перевірки (реквізити наказу, направлень тощо - зазначаються у випадку, якщо факт неможливості проведення перевірки встановлено після їх оформлення) та інші фактичні обставини, що засвідчують такі факти. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені у такому акті.

Зазначений акт не пізніше наступного робочого дня після його складання реєструється у електронному Спеціальному журналі реєстрації актів.

У такому ж порядку реєструються інші передбачені Методичними рекомендаціями акти (крім актів (довідок) перевірок).

Датою акта є дата реєстрації акта в електронному Спеціальному журналі реєстрації актів у територіальному органі ДПС структурним підрозділом, який склав такий акт (довідку).

При складанні акта йому присвоюється номер, який містить, зокрема, але не виключно, порядковий номер з єдиного електронного Спеціального журналу реєстрації актів у межах територіального органу ДПС, який склав акт, та комплексний індекс підрозділу, який склав акт (довідку).

Другий примірник акта про неможливість проведення перевірки разом з копіями матеріалів надсилається територіальним органом ДПС платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 ПК України.

При цьому, підрозділ територіального органу ДПС, який здійснює (очолює) перевірку та встановив неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням, протягом 2 робочих днів з дня, наступного за днем складання цього акта, доповідною запискою повідомляє про це керівника (його заступника або уповноважену особу) територіального органу ДПС та готує запит на встановлення місцезнаходження платника податків.

До запиту додаються копія акта про неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням, копія наказу про проведення перевірки (у разі його складання) та інші документи (або їх копії), що підтверджують відсутність платника податків за місцезнаходженням.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) територіального органу ДПС, працівники якого здійснюють (очолюють) перевірку, реєструється та направляється у загальновстановленому порядку, визначеному відповідним нормативно-правовим актом до відповідного органу.

Зразок форми запиту наведено у додатку 5 до цих Методичних рекомендацій.

При отриманні органом ДПС від відповідного органу інформації щодо встановлення місцезнаходження платника податків, структурним підрозділом, який здійснює (очолює) перевірку (ініціатором запиту), вживаються заходи з організації та проведення перевірки платника податків, у разі отримання відповіді про невстановлення місця знаходження платника податків за його місцезнаходженням - вживаються заходи щодо встановлення місця знаходження платника податків до настання обставин, які унеможливлюють проведення відповідної перевірки (наприклад, у зв`язку з припиненням діяльності платника податків, спливом визначених законодавством термінів давності для проведення перевірки тощо).

Отже, остаточному висновку про відсутність платника податків за місцезнаходженням передує направлення контролюючим органом запиту на встановлення місцезнаходження платника податків із повідомлення керівника цього органу про відсутність платника податків за його місцезнаходженням.

У спірному випадку відповідачем не був складений акт про відсутність ліцензіата (позивача) та/або його уповноважених осіб за місцезнаходженням та/або за місцем провадження діяльності, що зазначені в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального та/або про відсутність уповноваженої особи за місцем зберігання, яке внесено до Єдиного реєстру місць зберігання за договорами про надання послуг із складського зберігання.

Що стосується питання відсутності позивача за його юридичною адресою, то вона не підтверджена актом про неможливість проведення перевірки, оскільки, якщо відповідач і намагався здійснити фактичну перевірку позивача 24 вересня 2025 року, то він помилково намагався це зробити з протилежного боку бази, яка займає значну за площею територію.

Вказане підтверджується доданими до позовної заяви файлами скрінкарти з карти Дніпра гул, зробленими позивачем за аналогією подібно до файлу, наданого відповідачем до відповіді на адвокатський запит, але за правильним розташуванням (юридичною адресою позивача).

З урахуванням наведеного, відповідачем не доведено факту відсутності позивача за місцезнаходженням, а тому у відповідача були відсутні підстави для припинення ліцензії саме на цій підставі.

Між тим, як слушно зазначає позивач, що також врахував суд першої інстанції, формальне долучення фото- чи відеоматеріалів не є належним доказом, якщо на них неможливо чітко встановити обставини, які підтверджують факт відсутності.

Неможливо встановити, чи справді зйомка проводилася саме за вказаною адресою. Фотографії та відеоматеріали не розкривають відсутності Позивача або його уповноважених осіб.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішенні у справі Рисовський проти України ЄСПЛ вказав на те, що принцип належного урядування, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).

Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункт 74).

За вказаних обставин відповідач не дотримався принципу належного врядування під час прийняття оскаржуваного рішення, оскільки порушив процедуру його прийняття та необгрунтовано анулював ліцензії 04610414202400427, з терміном дії до 27.09.2029 року, та ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі від 28.06.2024 року, реєстраційний номер 990614202400665, з терміном дії до 01.07.2029 року.

Стосовно витрат на правову допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17 встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача до заяви надано наступні документи: 1 - копію договору про надання професійної правничої допомоги від 22.10.2025 року №б/н; - копію акту приймання-передачі з надання професійної правничої допомоги №1 від 23.10.2025 року; - копію договору про надання професійної правничої допомоги від 13.11.2025 року №б/н; - копію акту приймання-передачі з надання професійної правничої допомоги №1 від 27.11.2025 року; - копію акту приймання-передачі з надання професійної правничої допомоги №2 від 24.12.2025 року - копію платіжної інструкції №5858 від 26.11.2025 року на суму 10000,00 грн; - копію платіжної інструкції №5885 від 25.12.2025 року на суму 5000,00 грн; - копію ордеру на надання правничої допомоги від 26.11.2025 року серії АЕ №1448689..

Аналізуючи наведені вище докази стосовно правничої допомоги, апеляційний суд зазначає, що позивачу надані послуги з питання оскарження рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17 жовтня 2025 року № 672 "Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності" в частині припинення дії ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 25.09.2024 року, реєстраційний номер 04610414202400427, з терміном дії до 27.09.2029 року, та ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі від 28.06.2024 року, реєстраційний номер 990614202400665, з терміном дії до 01.07.2029 року. Вказана категорія справ є типовою та поширеною, а спірні правовідносини зрозумілими та нескладними.

Разом з тим, представником позивача жодним чином не обґрунтовано кількість часу, який витрачено на кожну вказану послугу та суму кожної такої послуги, враховуючи типовість та зрозумілість предмету спору.

Колегія суддів звертає увагу, що а ні в договорі про надання правничої допомоги, а ні у доданих до нього документах не зазначено спосіб оплати наданих адвокатом послуг.

З огляду на зазначене, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Таким чином, зважаючи на предмет спору, складність адміністративної справи, яка не є складною та розглянута судом у письмовому провадженні, сталу судову практику щодо аналогічних спорів, апеляційний суд вважає що витрати на правничу допомогу, які визначені в заяві про стягнення витрат на правничу допомогу 15000, 00 грн., так і витрати, визначені судом першої інстанції в додатковому рішенні в розмірі 7000,00 гривень, є не співмірними зі складністю адміністративної справи, обсягом та часом, витраченим на надання правничої допомоги, у зв`язку із чим достатнім та обґрунтованим розміром таких витрат є 2000,00 грн. з відповідача.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідно до статті 317 КАС України існують підстави для зміни додаткового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області – задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року в адміністративній справі №160/33940/25 - змінити.

В абзаці третьому резолютивної частини рішення слова та цифри « 7000 грн.» замінити словами та цифрами « 2000,00 грн.».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Сафронова

суддя В.А. Шальєва