Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №340/4439/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 340/4439/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року про повернення позовної заяви у справі №340/4439/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу і рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації;

- визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 31.01.2026 №263 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ;

- визнання протиправним та скасування рішення про включення позивача до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_2 і відправлені до військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування на військову службу по мобілізації, до списку особового складу та на всі види забезпечення ОСОБА_1 ;

- зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виключити та звільнити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , з урахуванням висновків суду у даній справі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу.

Ухвала суду мотивовано тим, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, залишеної без руху ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 року.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що клопотання про витребування доказів – оскаржуваного наказу, було зазначено в заяві про уточнення позовних вимог. Усі необхідні додатки на підтвердження факту звернення до відповідача з метою отримання копії оскаржуваного наказу та неможливості його отримання були надані суду ще у позовній заяві, тому відсутня необхідність повторного долучення до матеріалів справи копії адвокатського запиту на адресу відповідача з доказами його направлення, в якому представник позивача просив надати копію наказу про зарахування ОСОБА_1 до військової частини.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства зокрема є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У рішенні у справі «Беллет проти Франції» від 04.12.1995 (заява № 23805/94, пункт 36) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

ЄСПЛ у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження (рішення у справі «Волчлі проти Франції» від 26.07.2007, заява № 35787/03, пункт 29). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 3256-57). Водночас ЄСПЛ розмежовує формалізм та надмірний формалізм, визнаючи формалізм явищем позитивним та необхідним, оскільки такий забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм, як зазначає ЄСПЛ, заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Своєю чергою, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № П/9901/736/18 (провадження № 11-989заі18) указала, що положення Конвенції вимагають уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Отже, застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватись із урахуванням обставин конкретної справи та мати на меті забезпечення ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень вже на стадії звернення до суду може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу і рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху та позивачу надано десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: уточненої позовної заяви щодо уточнення назви населеного пункту місцезнаходження Військової частини НОМЕР_1 , уточнення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін, конкретизації реквізитів оскаржуваного наказу, копії уточненої позовної заяви для відповідача; копії оскаржуваного наказу або клопотання про витребування такого доказу з обґрунтуванням неможливості його надання; доказів сплати судового збору.

Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не уточнено реквізити оскаржуваного наказу та не надано суду його копії, що свідчить про не усунення недоліків позовної заяви, залишеної без руху.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, 17.07.2026 року до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій ОСОБА_1 просив суд, зокрема, витребувати у Військової частини НОМЕР_1 копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування на військову службу по мобілізації, до списку особового складу та на всі види забезпечення ОСОБА_1 (а.с. 62-66).

При цьому, як вбачається з додатків до позовної заяви, представник позивача адвокатським запитом від 13.02.2026 звертався до Військової частини НОМЕР_1 з вимогою надати, зокрема, копію наказу про зарахування ОСОБА_1 до складу Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 8, 22).

Вказані обставини свідчать про те, що передумовою звернення до суду з цим позовом було звернення представника ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 з вимогою надати, зокрема, копію наказу про зарахування ОСОБА_1 до складу Військової частини НОМЕР_1 , натомість доказів того, що позивачу було надано такий наказ матеріали справи не містять.

Враховуючи те, що позивач звертався до відповідача із вимогою надати, зокрема, копію наказу про зарахування ОСОБА_1 до складу Військової частини НОМЕР_1 , натомість доказів того, що позивачу було надано такий наказ матеріали справи не містять, суд апеляційної інстанції вважає, що не надання суб`єктом владних повноважень копії такого наказу позивачу не може бути перешкодою доступу до правосуддя.

При цьому, колегія суддів враховує і те, що суд першої інстанції зробивши висновок про не усунення позивачем недоліку позовної заяви в частині уточнення реквізитів оскаржуваного наказу повернув позовну заяву повністю, незважаючи на те, що ця позовна заява містить вимоги і до іншого відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , вирішення яких не залежить від такого наказу, що є самостійною підставою для скасування ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду зробила висновок про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 320, статтями 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року про повернення позовної заяви у справі №340/4439/26 - задовольнити.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року у справі №340/4439/26 – скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Сафронова

суддя В.А. Шальєва