Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №340/6974/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 340/6974/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року про відмову у прийнятті звіту щодо виконання судового рішення та зміну способу і порядку виконання судового рішення ухваленого у справі №340/6974/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 07.10.2009 по 20.12.2018 у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі № 340/10554/23.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 07.10.2009 по 20.12.2018 у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахованої пенсії в серпні 2025 року на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі № 340/10554/23.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області – відмовлено.

Змінено спосіб і порядок виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі №340/6974/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 донарахованих та невиплачених сум у розмірі 189943,61 грн.

Ухвала суду мотивована тим, що постанова суду у цій справі набрала законної сили, та на час розгляду судом звіту відповідача минуло більше двох місяців, натомість рішення суду залишається невиконаним, а відповідач не наводить навіть приблизні строки його виконання, а тому на підставі частини 3 статті 382-3 КАС України слід змінити спосіб і порядок виконання судового рішення ухваленого у цій справі. При цьому, суд враховуючи правову позицію Верховного Суду про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів (постанова від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 24.01.2018 у справі №405/3663-а, тощо) зробив висновок про можливість звільнення відповідача від сплати штрафу, передбаченого частиною 3 статті 382-3 КАС України.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 року у справі № 340/6974/25 в частині зміни способу і порядку виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16.04.2026 року та в частині звільнення керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від сплати штрафу. Постановити нову ухвалу, якою: у зміні способу і порядку виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16.04.2026 року у справі № 340/6974/25 відмовити; накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області штраф у порядку частини 3 статті 382-3 КАС України, половину суми якого стягнути на користь ОСОБА_1 ; встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Кіровоградській області новий строк подання звіту про виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16.04.2026 року та продовжити судовий контроль за її виконанням.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи. Також, зазначає про те, що звільнення керівника відповідача від сплати штрафу є безпідставним і безпосередньо порушує майнові права позивача, адже звільнивши керівника відповідача від сплати штрафу, суд позбавив позивача належної їй за законом половини цієї суми. Крім того, позивач зазначає про те, що суд змінив спосіб виконання за власною ініціативою, всупереч волі особи, в інтересах якої цей механізм існує, у підсумку позивач втратила єдиний дієвий важіль впливу на боржника, отримавши натомість грошову вимогу, виконання якої відбуватиметься в загальному порядку, у черговості та в межах бюджетних асигнувань, тобто протягом невизначеного строку.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при постановленні оскарженої ухвали, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 1291 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Також колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Частиною 1 статті 382 КАС України визначено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, частиною 1 статті 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Судом з`ясовано, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 07.10.2009 по 20.12.2018.

На виконання постанови суду ОСОБА_1 розраховано компенсацію втрати частини доходів за період з 07.10.2009 по 20.12.2018 в сумі 192383,61 грн.

На виконання Постанови КМУ «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» № 821 в червні 2026 року ОСОБА_1 виплачено частину компенсації втрати частини доходу в сумі 2440,00 грн (розмір доплати визначений пропорційно виділеним Пенсійним Фондом України на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням згідно з Постановою № 821) (а.с.131).

Залишок невиплачених коштів складає 189 943,61 (192383,61 грн - 2440,00 грн).

Вказана сума доплати, за твердженням відповідача, буде виплачена відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 (далі- Постанова № 821), яка набрала законної сили 17.07.2025 року. Викладені обставини свідчать про те, що відповідачем здійснено нарахування та часткову виплату нарахованих на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року прийнятої у справі №340/6974/25 коштів.

Зважаючи на те, що відповідачем нараховано та частково виплачено кошти на виконання судового рішення ухваленого у цій справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що судове рішення у цій справі не виконано у повному обсязі, а тому суд обґрунтовано відмовив у прийнятті та затвердженні звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Частиною 3 статті 382-3 КАС України передбачено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до частини 9 статті 3823 КАС України, суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.

Частинами 1 та 3 статті 378 КАС України визначено, що суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, серед іншого, встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення суду. Питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення є невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. Зважаючи на те, що відповідач (боржник), який у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень, протягом більше ніж двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі судове рішення не виконав, суд першої інстанції обґрунтовано застосував право надане суду на зміну способу і порядку виконання судового рішення за ініціативою суду.

Щодо доводів позивача про необхідність накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, колегія суддів зазначає наступне.

Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, котрий він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту чи невиконання рішення суду.

Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Зважаючи на те, що відповідачем проведено нарахування ОСОБА_1 сум на виконання судового рішення ухваленого у цій справі, при цьому подальша їх виплата здійснювалася із застосуванням Порядку №821, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, адже ці обставини спростовують твердження позивача про умисне невиконання рішення суду і недобросовісність дій суб`єкта владних повноважень.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі №340/6974/25 - залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі №340/6974/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Сафронова

суддя В.А. Шальєва