Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №344/17677/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17677/26

Провадження № 1-кп/344/1385/26

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківськ, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, не одруженого, військовослужбовця, раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем самовільно залишив місце служби тривалістю понад три доби в умовах воєнного стану, за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_4 , будучи обізнаним із вимогами законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст.ст. 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 01 грудня 2024 року самовільно залишив тимчасове місце дислокації військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза її розташуванням до 16 червня 2025 року, тим самим проводив службовий час на власний розсуд, не пов`язуючи його із проходженням військової служби.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та беззастережно, не оспорюючи кваліфікацію своїх дій підтвердив всі без винятку викладені в обвинувальному акті обставини вчинення кримінального правопорушення та суду пояснив, що самовільно залишив військову часину через те, що перебував в стані стресу. Був відсутній з 2024 року по 2025 рік, весь час перебував вдома, час проводив на власний розсуд. У вчиненому щиро каявся та просив суд суворо його не карати.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою всіх учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються і визнаються самим обвинуваченим. Суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відтак суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправленнята попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; дані про особу винного; його вік; стан здоров`я та його майновий стан; він не одружений; знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» з 25 грудня 2014 року по 26 грудня 2014 року, у період з 01 січня 2024 року по даний час в КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» та в КНП «ПНЦ ІФ ОР» амбулаторну допомогу не отримує; відповідно до висновку експерта від 27 серпня 2026 року на період часу, що відноситься до інкримінованого йому злочину під експертний ОСОБА_4 перебував в стані і перебуває на даний час, при якому здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними; а також те, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності – раніше не судимий.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає повне та беззастережне визнання вини і щире каяття.

Обставини, які б обтяжували покарання, судом не встановлено.

Отже, враховуючи вищенаведене, думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, обвинуваченого та захисника, які просили призначити обвинуваченому мінімальне покарання, суд, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, вважає, що ОСОБА_4 слід призначити основне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України, і такепокарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Крім цього, суд зазначає, що положення ст.ст. 69 і 75 КК України у випадку засудження особи за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого зокрема ст. 407 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану, - не застосовуються.

Процесуальні витрати та речові докази в даному кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд –

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з часу його фактичного затримання, тобто з 17 червня 2026 року.

Відповідно до ст. 72 Кримінального кодексу України в строк відбуття покарання ОСОБА_4 зарахувати термін його попереднього ув`язнення з 17 червня 2026 року до дня набрання вироком суду законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення, інші учасники мають право отримати його копію.

Головуючий-суддя ОСОБА_6