Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №294/927/26 — Чуднівський районний суд Житомирської області

провадження № 1-кп/294/512/26

справа № 294/927/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м Чуднів

Чуднівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,за участі

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ;

прокурора – ОСОБА_3 ,

прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

потерпілої – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026060630000091 від 29.04.2026 про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Поліське Овруцького району Житомирської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ст. 128 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

І. Історія провадження

25.05.2026 до Чуднівського районного суду Житомирської області надійшли матеріали кримінального провадження №12026060630000091 від 29.04.2026 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ст. 128 КК України.

Ухвалою судді від 09.06.2026 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

12.08.2026 закінчено підготовче судове засідання, кримінальне провадження призначено до судового розгляду.

ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

28.04.2026 о 21 год 40 хв ОСОБА_5 перебував в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за місцем спільного проживання зі своєю дружиною ОСОБА_6 , а саме в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де між ними виник конфлікт, в ході якої у нього виник раптовий умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень останній.

Реалізуючи свій протиправний умисел, в цей же день, час, місці та за вказаних обставин ОСОБА_5 ігноруючи загальноприйняті сімейні цінності та норми моралі, маючи фізичну перевагу над потерпілою, яка не могла чинити йому опір, умисно наніс своїй дружині ОСОБА_6 два удари кулаками в область голови та обличчя, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової та лицевої травми у вигляді струсу головного мозку, підшкірної гематоми та саден лобної ділянки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Крім того, через деякий час після спричинення легких тілесних ушкоджень та припинення суперечки ОСОБА_5 , не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій у вигляді спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження, хоча міг і повинен був їх передбачити, вийшовши на ґанок будинку, де перебувала дружина, та рукою штовхнув її, яка не втримавшись на ногах, втратила рівновагу та при падінні на землю отримала тілесне ушкодження, а саме: перелом лівої ліктьової кістки, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, як таке, що не є небезпечним для життя, але призвело до тривалого розладу здоров`я.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у спричиненні легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.

Таким чином, своїми діями, які виразились в спричиненні з необережності тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України.

ІІІ. Позиція учасників судового провадження

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений та затверджений прокурором 21.05.2026.

З огляду на обвинувальний акт прокурор вважав встановленим те, що обвинувачений вчинив проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України, та злочин, передбачений ст. 128 КК України, та, зважаючи на повне визнання обвинуваченим своєї вини, просив суд здійснювати розгляд кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, при цьому дослідивши протокол огляду місця події та висновки судово — медичної експертизи.

В судових дебатах прокурор просив суд визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 2 ст. 125, ст. 128 КК України, з призначенням покарання за ч. 2 ст. 125 КК України - у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ст. 128 КК України — 1 року позбавлення волі з застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України та призначенням остаточного покарання у виді 1 року позбавлення волі із звільненням від його відбування з іспитовим строком 1 рік. Також просив застосувати до обвинуваченого обмежувальні заходи, передбачені ст.. 91-1 КК України, а саме: направити обвинуваченого ОСОБА_5 для проходження програми для кривдників.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 вину у скоєнні правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ст. 128 КК України, визнав у повному обсязі, фактичні обставини його вчинення, а також правову кваліфікацію не оспорював. Надав показання, що 28.04.2026 прийшов додому у стані алкогольного сп`яніння, потерпіла ОСОБА_6 почала сваритись з ним, він не витримав та вдарив дружину, після чого вона пішла на ґанок. ОСОБА_5 вийшов за потерпілою та сварка між ними продовжилась, він штовхнув ОСОБА_6 , внаслідок чого вона впала. ОСОБА_5 підняв дружину та допоміг зайти в будинок, після чого вона викликала швидку допомогу. У шлюбі перебувають уже довгий час, з 1987 року, однак такий випадок між ними стався вперше, у вчиненому щиро розкаюється.

У судових дебатах ОСОБА_5 просив суд його суворо не карати, у вчиненому розкаюється, таких випадків не повториться. Додатково суд повідомив, що нещодавно переніс інсульт, а тому просив вказаний факт врахувати при призначенні покарання.

В останньому слові ОСОБА_5 вказав, що усе зрозумів, однак, на жаль, уже пізно.

Показання ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Потерпіла ОСОБА_6 висловився в судовому засіданні про відсутність претензій до обвинуваченого, просила його суворо не карати, повідомила, що вони уже примирились.

ІV. Межі судового розгляду кримінального провадження

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою вину у повному обсязі та не оспорював фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони встановлені в обвинувальному акті, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та потерпілу, які надали згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані ними обставини, які не досліджувались судом, в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілої, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 , тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також даних протоколу огляду місця події, даних висновків судових експертиз, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження.

З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.

V. Встановлені судом обставини та докази на їх підтвердження

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Крім визнання винуватості обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ст. 128 КК України, за встановлених обставин підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку, а саме:

- протоколом огляду місця події від 29.04.2026, проведеного дізнавачем СД ВП №2 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_7 території домоволодіння АДРЕСА_1 , в ході якого потерпіла ОСОБА_6 вказала на бетонний поріг, де вона впала, та місце на кухні, де їй було спричинено тілесні ушкодження. Під час огляду місця події нічого не вилучалося;

- висновком судово — медичного експерта №647 від 29.04.2026, відповідно до якого у потерпілої ОСОБА_6 виявлено: закриту черепно-мозкову та лицеву травми у вигляді струсу головного мозку, підшкірної гематоми та саден лобної ділянки, які утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я; садна лівої кисті (без зазначення точної форми, розмірів, морфологічних особливостей), які утворилися від дії тупих твердих предметів, відносяться до легких тілесних ушкоджень; перелом лівої ліктьової кістки, який утворився при падінні на витягнуту руку, відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, як такий, що не є небезпечним для життя, але призвів до тривалого розладу здоров`я. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_6 могли утворитися в термін та за обставин, вказаних в описовій частині постанови про призначення судово-медичної експертизи;

- консультативним заключенням невропатолога від 29.04.2026, відповідно до якого у потерпілої ОСОБА_6 діагностовано струс головного мозку;

- протоколом рентгенологічного дослідження від 29.04.2026, згідно з яким у ОСОБА_6 виявлено перелом голівки та шийки лівої променевої кістки зі зміщенням лівого ліктьового суглобу; кістково — травматичні та кістково-деструктивні зміни склепіння черепа не візуалізуються.

Також судом було досліджено протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 28.04.2026, згідно якого потерпіла ОСОБА_6 звернулась до ВП №2 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області з заявою про вчинення відносно неї кримінальних правопорушень її чоловіком ОСОБА_5 та що стало підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також відповідні постанови від 29.04.2026, якими підтверджується початок досудового розслідування у кримінальному провадженні №12026060630000091, а також склад групи слідчих та прокурорів в даному кримінальному провадженні.

Проаналізувавши всі досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вони логічні, послідовні, за своїм змістом не містять протиріч, співвідносяться з показаннями обвинуваченого ОСОБА_5 , на їх підставі судом встановлені та перевірені обставини, які в силу ст. 91 КПК України підлягають доказуванню в кримінальному провадженні.

VІ. Висновки суду

Сукупність наведених та досліджених у судовому засіданні доказів свідчать про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковано вірно за ч. 2 ст. 125 КК України, так як він своїми умисними та протиправними діями завдав потерпілій ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Крім того, сукупність наведених та досліджених у судовому засіданні доказів свідчать про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковано вірно за ст. 128 КК України, так як він своїми протиправними діями з необережності спричинив потерпілій ОСОБА_6 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Повно та всебічно з`ясувавши та встановивши під час судового розгляду обставини вчинення кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ст. 128 КК України в судовому засіданні доведена повністю.

VІІ. Мотиви суду при призначенні покарання

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він має середню спеціальну освіту, одружений, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності не має, малолітніх та непрацездатних осіб на утриманні не має, за місцем мешкання характеризується посередньо, зловживає алкогольними напоями, що стає причиною сварок у сім`ї, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, однак притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 67 КК України, є вчинення кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп`яніння та щодо подружжя.

Відповідно до вимог статтей 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Згідно з принципами співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

Виходячи з указаної мети й вищезазначених принципів, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком та нетяжким злочином, наявність пом`якшуючої покарання обставини та двох обтяжуючих покарання обставини, дані про особу обвинуваченого, зазначені вище.

Зважаючи на вказане, суд погоджується із позицією прокурора, висловленою в судових дебатах, про необхідність призначення ОСОБА_5 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 125 та ст. 128 КК України у виді штрафу та позбавлення волі в мінімальному розмірі.

З урахуванням думки потерпілої, яка просила не карати обвинуваченого суворо, та зважаючи на обставини справи, враховуючи те, що ОСОБА_5 страждає гіпертонічною хворобою серця ІІІ ступеня, у червні 2026 року переніс геморагічний інсульт, що підтверджується медичною випискою №6644 від 01.06.2026, суд дійшов висновку про можливість застосування при призначенні покарання ст. 75 КК України та звільнення обвинуваченого від його відбування з встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Перешкод для призначення даного виду покарання суд не вбачає та не вказані такі обставини, що перешкоджають призначенню даного покарання, учасниками провадження.

Визначене покарання, на думку суду, відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є адекватним та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, а також таким, яке відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Вирішуючи питання щодо необхідності застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 обмежувальних заходів, суд враховує, що захист від домашнього насильства є надзвичайно важливим, соціально значущим і актуальним завданням, вирішення якого носить важливий характер.

Відповідно до ч. 1 ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів.

За змістом положень ст. 24, 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» направлення кривдника на проходження програми для кривдників є спеціальним заходом щодо протидії домашньому насильству, суд має право направити на таку програму, а відповідальним суб`єктом за її виконання, організацію і забезпечення проходження кривдником такої програми є, зокрема, орган місцевого самоврядування.

Оскільки суд вважає доцільним призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, не пов`язане з позбавленням волі, враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що в інтересах потерпілого від кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, необхідно застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід, поклавши на нього обов`язок, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме направити обвинуваченого для проходження програми для кривдників на строк два місяці, що, на переконання суду, сприятиме його виправленню та у сукупності з призначеним покаранням забезпечить досягнення мети кримінальної відповідальності.

VІІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

Арешт на майно не накладався.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні не обирався і підстав для його обрання суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 65-67, 70,75, 76, 368-371, 373-374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ст. 128 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 125 КК України - у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

- за ст. 128 КК України — у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України направити ОСОБА_5 для проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», строком на два місяці.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення засудженого до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Чуднівський районний суд Житомирської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_8