Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №285/3658/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/3658/26

провадження у справі № 2/0285/2469/26

21 вересня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої - судді Михайловської А.В.

за участі секретаря судового засідання - Кравець І.А.,

сторони у справі: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

16.06.2026 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просила розірвати шлюб з відповідачем, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 всіх видів його заробітку ( доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму встановленого законом для дитини відповідного віку, з дня подачі позовної заяви до суду і до повноліття дітей. Судові витрати просила покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що сімейне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на сімейні відносини, непорозуміння та часті сварки. Шлюбні відносини між ними фактично припинені, спільне господарство не ведуть. Подальше збереження шлюбу та відновлення нормальних сімейних відносин є неможливим та суперечить їх інтересам та інтересам їх дітей. Діти проживають з нею та та перебувають на її утриманні. Відповідач не надає у добровільному порядку регулярної та належної матеріальної допомоги на їх утримання. Позивач вказала, що дітям має бути забезпечено належний рівень життя, натомість відповідач ухиляється від свого обов`язку утримувати дітей. Відповідач офіційно не працює, регулярного доходу немає, на обліку в центрі зайнятості як безробітний не перебуває, осіб на утриманні немає, тому може надавати дітям аліменти в розмірі 1/3 частки всіх свої доходів.

18.06.2026 відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання.

13.07.2026 від позивача надійшла письмова заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

13.07.2026 від відповідача надійшла письмова заява, в якій вказав, що позовні вимоги в частині стягнення аліментів визнає у повному обсязі, просить справу розглянути за його відсутності.

13.07.2026 за клопотання відповідача сторонам надано строк на примирення терміном на 1 місяць, провадження у справі зупинено до закінчення строку на примирення.

28.08.2026 провадження у справі поновлено.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Позивач у письмовій заяві просить позовні вимоги задовольнити повністю. Відповідач у письмовій заяві вказав про повне визнання позовних вимог.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення за наступних підстав.

Встановлено, що сторони у справі, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебувають у шлюбі з 29.05.2020, який зареєстровано виконкомом Городницької селищної ради Новоград - Волинського району Житомирської області, актовий запис № 6, що слідує з свідоцтва про шлюб.

Згідно до копії свідоцтва про народження сторони у справі є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з ст. ст. 21, 24 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред"явлений одним із подружжя.

Згідно ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Таким чином, з урахуванням обставин, викладених в позовній заяві та письмових заявах сторін, перебуваючи у шлюбі, сторони не змогли створити міцної сім`ї, поступово втратили зв`язки між собою, а, отже, сім`я припинила своє існування.

Наданий судом строк на примирення сім`ю не примирив.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що сім`я розпалася остаточно. Шлюб існує лише формально і його збереження суперечило б інтересам позивача, що має суттєве значення для неї, тому є підстави для розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів, то суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що неповнолітні діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживають з позивачкою, перебувають на її повному утриманні та забезпеченні, проти чого заперечень не надійшло.

Отже, позивач посилається у позові на те, що неповнолітні діти потребують належного та достатнього матеріального утримання в рівних частинах як від матері так і від батька, однак утримуються лише нею, оскільки батько дітей самоусунувся від надання утримання.

Відповідач є працездатною особою, офіційно не працевлаштований, інших утриманців немає.

Вказані обставини відповідачем не оспорені та не спростовані.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 pоку, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Це положення закріплене в українському законодавстві. Зміст глави 15 СК України вказує на обов`язок кожного з батьків утримувати дитину. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

В пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Жодних документів, які б підтверджували непрацездатність відповідача, суду надано не було. Отже будь-яких поважних причин, що унеможливлюють надання ним матеріальної допомоги своїм дітям судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як відповідач, так і позивач, в рівних частках повинні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, що разом із присудженою сумою аліментів забезпечить достатнє та належне їх утримання.

Отже, як встановлено судом з матеріалів справи, діти перебувають на утриманні матері, а відповідач взмозі сплачувати аліменти на утримання дітей, є фізично здоровою, працездатною особою та не приймає участі в утриманні дітей, на спростування чого останнім не було подано заперечень, натомість подано заяву про визнання позовних вимог.

Тому суд, враховуючи також, розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, передбачений Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», та визнання відповідачем позовних вимог, доходить висновку, що відповідач спроможний сплачувати аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що буде відповідати як інтересам дітей, так і матеріальному становищу та стану здоров`я платника аліментів.

Саме такий розмір буде справедливим та відповідати рівності обов`язку батьків утримувати свою дитину, зможе в повній мірі забезпечити належні умови утримання та проживання дитини.

Разом з цим, суд враховує ту обставину, що неповнолітні діти проживають з матір`ю, а тому весь тягар по їх щоденному утриманні та забезпеченні покладено саме на позивачу.

Відповідно до положень ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 79, ч.1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання (пред`явлення) позовної заяви.

Вирішуючи питання судових витрат, суд керується наступним.

Беручи до уваги повне задоволення позовних вимог, судові витрати слід покласти на відповідача.

Разом з тим, враховуючи також визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені нею витрати по сплаті судового збору у сумі 665,60 грн, що становить 50 % від розміру судового збору, сплаченого останньою при подачі позовної заяви ( 1331,20 грн ). Решту частину судового збору, а саме 50 відсотків, що становить 665,60 грн, суд повертає позивачу з державного бюджету.

Також у відповідності до вимог ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суд стягує з відповідача на користь держави 605,60 грн судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів, що становить 50% від розміру судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 191, 258, 259, 265, 268, 279, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити повністю.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , зареєстрований 29.05.2020 виконкомом Городницької селищної ради Новоград - Волинського району Житомирської області, актовий запис № 6 - розірвати.

Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 (однієї третьої) частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення з дня подання позову до суду з 16.06.2026.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 665,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у сумі 665,60 грн.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету, сплачений судовий збір згідно платіжного документу № RYKU-LYZ3-BMKE від 10.06.2026 у сумі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

позивач — ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання - АДРЕСА_2 ),

відповідач — ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_3 ).

Дата складення повного судового рішення – 21.09.2026.

Суддя А.В.Михайловська