Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №935/1153/26 — Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/1153/26

Провадження № 2/935/1119/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02 вересня 2026 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого – судді Василенка Р.О., зі секретарем – Криворучко Я.В., розглянувши у спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 , в обґрунтування позову зазначено, що 05.10.2012 року Коростишівський районний суд Житомирської області ухвалив рішення по справі № 611/1593/12, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/5550/74/138385 від 30.09.2008 р. у розмірі 718198,22грн. З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане в розумінні чинного законодавства. Таким чином, рішення, яке постановив Коростишівський районний суд Житомирської області не виконувалось Відповідачем у період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 року.

Надалі, право вимоги первісним кредитором було відступлено до ТОВ "ФК Довіра та гарантія" на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги №114/70/1 від 19.07.2019 року. Даний факт також підтверджено в судовому порядку - Коростишівський районний суд Житомирської області постановив судовий документ (ухвалу) по справі 611/1593/12, яким, серед іншого, підтверджено перехід права вимоги за кредитним договором № 014/5550/74/138385 від 30.09.2008 до ТОВ "ФК Довіра та гарантія". Одночасно, позивач просить вирішити питання про відшкодування судових витрат, що полягають у сплаті суми судового збору 2659,48 грн., витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить розміщене оголошення на офіційному веб сайті суду. Відзиву, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надходило, а тому суд розглянув справу без його участі.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, на засадах змагальності та в межах позовних вимог, дійшов наступного висновку.

Так, Коростишівський районний суд Житомирської області 05.10.2012 року постановив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/5550/74/138385 від 30.09.2008 р. у розмірі 718198,22 грн. Дата набрання законної сили: 16.10.2012

Відповідно до ухвали Коростишівського районного суду Житомирської області від 17.03.2021 суд постановив замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у справі № 611/1593/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором №014/5550/74/138385 від 30.09.2008 року.

25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 змінено найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239). Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання Протоколу № 1706 від 25.07.2024 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів Товариства

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

У відповідності до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 1049 ЦК України).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного Кодексу.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді цього питання слід мати на увазі, що проценти, визначені статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 ЦК України, є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення. Поряд з цим за порушення виконання грошового зобов`язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Беручи до уваги різну правову природу процентів, передбачених статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 ЦК України, і процентів, що стягуються у відповідності до ст. 625 ЦК України, а також відсутність в чинному законодавстві обмежень, одночасне стягнення процентів, передбачених ст. 536 ЦК України та іншими статтями, та відшкодування інфляційних збитків за весь час прострочення, а також сплата трьох процентів річних від простроченої суми, передбачених ст. 625 ЦК України, є правомірним (за умов, що такі вимоги заявлені кредитором).

Ця позиція підтверджується практикою Верховного Суду України (постанова ВСУ від 29 травня 2013р. у справі № 6-39цс13), відповідно до якої правильним є стягнення з відповідача на користь позивача процентів за банківськими вкладами за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів вкладнику, а також 3 % річних та суми відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Правова позиція Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-2168цс15 - за період прострочення виконання рішення суду стягувач на підставі ст. 625 ЦК України має право стягнути з боржника 3% річних та інфляційні витрати за весь період прострочення виконання рішення суду, незважаючи від діяльності виконавчої служби з цього приводу.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), зазнакчила, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Суд погоджується з правовим обгрунтуванням та математичною коректністю виконаних позивачем нарахувань 3 % річних та інфляційних збитків за період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року тобто з дати набуття прав вимоги як новим кредитором до фактичного введення воєнно стану та вважає необхідним стягнути з відповідача три проценти річних від простроченої суми в розмірі 64578 грн. 82 коп. та інфляційні втрати в розмірі 157 044 грн. 41 коп.

Оскільки відповідачем не здійснено належне виконання взятих на себе зобов`язань з повернення суми кредиту, нарахованих відсотків, а позивачем за достатніх правових підстав набуто право вимоги до такої особи, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, в тому числі й щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі є витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги № 97 від 03.12.2025 укладений між АДВОКАТСЬКЕ БЮРО «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ» та ТОВ «Він фінанси», акт виконаних робіт від 16.04.2026 року на суму 7 000 грн.

Тож відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позов задоволено повністю, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2659 грн. 48 коп. та судові витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 258-279 ЦПК України, ст. ст. 512, 514, 526, 610, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» три проценти річних від простроченої суми в розмірі 64578 грн. 82 коп. та інфляційні втрати в розмірі 157 044 грн. 41 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» судовий збір в сумі 2659 грн. 48 коп. та судові витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», код ЄРДПОУ 38750239, місцезнаходження: м. Київ, вул..Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, 04112.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1

Повне судове рішення складено 07.09.2026.

Суддя Роман ВАСИЛЕНКО