Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №280/1049/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/1049/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року в адміністративній справі №280/1049/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі – відповідач), в якій позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11 серпня 2025 року № 084650012383;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію ОСОБА_1 з 06.12.2024 року, зарахував до загального стажу роботи: період з 01.09.1985 по 18.06.1988 року, з 14.06.1991 по 16.04.1992, з 03.05.2001 по 28.01.2005, з 01.02.2006 по 31.05.2006 року, з 01.12.2006 року по 31.06.2007 року, з 01.01.2009 по 31.01.2009, з 01.01.2022 року по 15.07.2022 року та зарахував до пільгового періоду роботи за списком №2 : періоди з 01.09.1985 по 18.06.1988, з 20.06.1988 року по 11.05.1990, з 01.06.1990 року по 13.06.1991, з 14.06.1991 року по 16.04.1992 року, з 20.04.1992 по 16.11.1992, з 14.12.1992 по 18.07.1994, з 12.12.1994 по 11.03.1996, з 17.09.1996 по 08.09.1997, з 07.10.1997 по 01.04.1999, з 02.04.1999 по 01.10.1999, з 02.10.1999 по 06.04.2001, з 03.05.2001 по 28.01.2005, з 19.09.2005 по 12.02.2009, з 26.10.2009 по 31.12.2009, з 22.12.2010 по 29.09.2011, з 01.05.2015 по 31.05.2015, з 28.09.2021 по 28.09.2021, з 01.01.2022 по 15.07.2022.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивач посилається на те, що позивач 04.08.2025 звернувся із заявою про призначення пенсії, однак рішенням відповідача № 084650012383 йому відмовлено з мотивів незарахування періоду навчання з 01.09.1985 по 18.06.1988 через розбіжності в написанні прізвища та по батькові в дипломі; період роботи з 14.06.1991 по 16.04.1992 у Соборі Олександра Невського через відсутність документів про сплату страхових внесків, період роботи в рф з 03.05.2001 по 28.01.2005, період роботи з 01.01.2022 по 15.07.2022 через відсутність відомостей про сплату страхових внесків у персоніфікованому обліку, а до пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано період роботи з 26.10.2009 по 15.07.2022 за довідкою № 1552 з мотивів відсутності підпису головного бухгалтера. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки подані ним документи підтверджують спірні періоди, а формальні недоліки в оформленні документів, відсутність відомостей про сплату внесків або подальше припинення участі України чи російської федерації у міжнародних угодах не можуть позбавляти його права на належне пенсійне забезпечення. Також позивач посилається на те, що періоди роботи на шкідливих та важких роботах підтверджуються трудовою книжкою та іншими наданими документами, а працівник не може нести негативні наслідки порушень, допущених роботодавцем чи органами державної влади. Просить задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року в адміністративній справі №280/1049/26, зокрема, позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.08.2025 № 084650012383 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.08.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, зокрема щодо періоду навчання з 01.09.1985 по 18.06.1988, періоду роботи в Соборі Олександра Невського з 14.06.1991 по 16.04.1992, періоду роботи в Російській Федерації з 03.05.2001 по 28.01.2005, періоду роботи з 01.01.2022 по 15.07.2022, питання про зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періоду з 26.10.2009 по 15.07.2022 за довідкою № 1552.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1064 грн 96 коп.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не погоджується з висновками Запорізького окружного адміністративного суду, наданими при дослідженні обставин справи та їх правовій оцінці, вважає, що висновки суду є передчасними та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України, у зв`язку з чим просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.08.2025 подав заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке прийняло рішення від 11.08.2025 № 084650012383 про відмову у призначенні пенсії.

У спірному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 25 років 9 місяців 13 днів, пільговий стаж за Списком № 2 — 11 років 1 місяць 22 дні. Також у рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано: період роботи в ОСОБА_2 з 14.06.1991 по 16.04.1992; період роботи з 03.05.2001 по 28.01.2005 в російській федерації; період навчання з 01.09.1985 по 18.06.1988; період роботи з 01.01.2022 по 15.07.2022. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 26.10.2009 по 15.07.2022 за довідкою № 1552.

Отже, зі змісту оскарженого рішення вбачається, що як окремі підстави відмови у призначенні пенсії відповідач зазначив лише: незарахування до страхового стажу періоду роботи в ОСОБА_2 з 14.06.1991 по 16.04.1992; незарахування до страхового стажу періоду роботи в російській федерації з 03.05.2001 по 28.01.2005; незарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1985 по 18.06.1988; незарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2022 по 15.07.2022; а також незарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи з 26.10.2009 по 15.07.2022 згідно з довідкою № 1552.

Інші періоди, на зарахуванні яких наполягає позивач, у спірному рішенні як самостійні мотиви відмови не наведені.

Не погодившись із правомірністю прийнятого відповідачем рішення про відмову у призначені пенсії, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Відносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж — це період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними системи персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження цієї системи — на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше.

За пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, які визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги в частині незарахування періоду навчання з 01.09.1985 по 18.06.1988, колегія суддів виходить із такого.

Пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено зарахування до стажу роботи часу навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах. Пункт 8 Порядку № 637 передбачає, що час навчання підтверджується дипломами, свідоцтвами, посвідченнями, а також іншими документами, виданими на підставі архівних даних.

Підставою відмови в зарахуванні цього періоду відповідач визначив розбіжності у написанні прізвища та по батькові в дипломі. Водночас Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 зазначив, що на особу не може перекладатися тягар доведення достовірності даних у документах, а працівник не може нести негативні наслідки через недоліки в оформленні документів не з його вини. Формальні розбіжності у написанні прізвища та по батькові самі по собі не спростовують факт навчання, якщо належність документа особі може бути встановлена в сукупності з іншими доказами.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, відмова у зарахуванні цього періоду лише з підстав формальних розбіжностей у написанні персональних даних без оцінки інших ідентифікуючих обставин є необґрунтованою.

Щодо незарахування періоду роботи в Соборі Олександра Невського з 14.06.1991 по 16.04.1992.

Підставою відмови в зарахуванні цього періоду відповідач визначив відсутність документів про сплату страхових внесків. Разом з тим зазначений період припадає на час до впровадження сучасної системи персоніфікованого обліку, а тому підлягає оцінці за правилами законодавства, чинного на той час.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 зазначив, що працівник не може відповідати за неналежне ведення документації роботодавцем. У постанові від 17.07.2019 у справі № 302/757/17-а Верховний Суд вказав, що відсутність окремих архівних чи супровідних документів не може автоматично позбавляти особу права на зарахування стажу, якщо факт роботи підтверджується належними доказами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність окремих відомостей про сплату внесків за період 1991– 1992 років, за наявності документів, що підтверджують сам факт роботи, не могла бути достатньою підставою для відмови у зарахуванні цього періоду до страхового стажу.

Щодо незарахування періоду роботи в російській федерації з 03.05.2001 по 28.01.2005.

На момент набуття позивачем цього стажу діяла Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, стаття 6 якої передбачала врахування трудового стажу, набутого на території будь-якої держави-учасниці, для встановлення права на пенсію. Також діяла Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993, відповідно до якої трудовий стаж, у тому числі пільговий, набутий на території обох держав, підлягав взаємному визнанню.

Постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328, якою Україна вийшла з Угоди від 13.03.1992, регулює правовідносини на майбутнє та не скасовує юридичного значення стажу, правомірно набутого особою в період дії цієї Угоди.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про те, що виконання роботи на території російської федерації само по собі не є безумовною підставою для відмови у її зарахуванні за відсутності належної оцінки всіх наявних у справі доказів.

Щодо незарахування періоду роботи з 01.01.2022 по 15.07.2022.

Відповідач відмовив у зарахуванні цього періоду, пославшись на відсутність відомостей про сплату страхових внесків згідно з індивідуальними відомостями застрахованої особи.

Верховний Суд у постанові від 28.01.2025 у справі № 300/8132/23 зазначив, що під час вирішення питання про зарахування періоду роботи до страхового стажу пенсійний орган та суд повинні оцінювати всі наявні докази, які підтверджують факт трудових відносин та правову природу відповідного періоду. У цій же постанові Верховний Суд підтримав висновок про скасування відмови Пенсійного фонду та повторний розгляд заяви у випадку, коли пенсійний орган не здійснив належної перевірки всіх доказів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сама лише відсутність відомостей у персоніфікованому обліку, без оцінки поданих документів та без витребування додаткових матеріалів, не може вважатися достатньою підставою для відмови у зарахуванні цього періоду стажу.

Щодо незарахування до пільгового стажу періоду з 26.10.2009 по 15.07.2022 за довідкою № 1552.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 спеціальний стаж підтверджується, зокрема, уточнюючими довідками підприємств або їх правонаступників.

Згідно з ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності

Виходячи із системного аналізу вищевказаних правових норм, у випадку наявності сумнівів з приводу наданих позивачем документів, відповідач не був позбавлений встановленого законом права вчинити відповідні дії щодо проведення їх перевірки.

Верховний Суд у постанові від 21.11.2018 у справі № 672/914/16-а та у постанові від 11.07.2019 у справі № 127/1849/17 зазначив, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви щодо їх обґрунтованості самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць не може бути підставою для відмови у зарахуванні спеціального стажу, оскільки відповідальність за це покладається на роботодавця, а не на працівника.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність у довідці № 1552 підпису головного бухгалтера без витребування додаткових документів, без перевірки її обґрунтованості та без оцінки інших доказів у сукупності не може вважатися достатньою правовою підставою для відмови у зарахуванні відповідного періоду до пільгового стажу.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує такого суб`єкта вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення в частині підстав для відмови, наведених у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.08.2025 № 084650012383.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання зазначеного рішення протиправним, його скасування та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 04.08.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 139, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року в адміністративній справі №280/1049/26 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року в адміністративній справі №280/1049/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова