Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №160/10734/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/10734/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року

у адміністративній справі № 160/10734/26 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року відмовлено у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Дніпропетровської обласної прокуратури щодо неналежної реєстрації звернення ОСОБА_1 від 01.04.2026 у встановлений законом строк та про зобов`язання Дніпропетровської обласної прокуратури зареєструвати звернення позивача від 01.04.2026, надати письмове підтвердження реєстрації із зазначенням дати та реєстраційного номера звернення на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку позивачем по справі з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та допущення істотних порушень норм процесуального права, у зв`язку із чим посилаючись на положення ст.ст. 242, 317 КАСУ просить його скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким: визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо нереєстрації звернення ОСОБА_1 від 01 квітня 2026 року; зобов`язати Дніпропетровську обласну прокуратуру зареєструвати зазначене

звернення відповідно до вимог Закону України «Про адміністративну процедуру»; зобов`язати Дніпропетровську обласну прокуратуру повідомити апелянта про дату реєстрації та реєстраційний номер звернення шляхом направлення повідомлення на електронну адресу, зазначену у зверненні, а у разі якщо колегія суддів дійде висновку про неможливість ухвалення нового рішення у зв`язку з неповнотою встановлення фактичних обставин справи, то скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до

Дніпропетровського окружного адміністративного суду в іншому складі суду.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що суд першої інстанції формально дослідив подані у цій справі докази, та не виконав покладений на нього обов`язок щодо повного, всебічного та об`єктивного встановлення усіх обставин справи, неправильно розподілив тягар доказування між сторонами, допустив вибіркову оцінку доказів та фактично поклав негативні наслідки неналежного виконання відповідачем власних процесуальних обов`язків на позивача. Вважає, що рішення суду не відповідає вимогам ст.242 КАС України, оскільки при ухваленні оскаржуваного рішення судом були істотно порушені норми Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про адміністративну процедуру», Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про прокуратуру», а також міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також фактично залишив без належної правової оцінки ті обставини, які були встановлені самим судом під час розгляду справи та підтверджували неналежне виконання відповідачем ухвал суду про витребування доказів. Зокрема, позивач звертає увагу на те, що суд не надав оцінки тому, що відповідач не надав жодного первинного технічного доказу, який би підтверджував відсутність факту надходження електронного звернення позивача, а подав виключно власні пояснення своїх працівників та лист стороннього провайдера, які не підтверджують фактичних обставин предмета доказування, внаслідок чого зробив висновок про правомірність бездіяльності відповідача виключно з тієї підстави, що позивач не подав додаткових технічних підтверджень відправлення електронного листа, що суперечить не лише нормам процесуального права України, але й принципу верховенства права, принципу справедливого судового розгляду, принципу рівності сторін, принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи та усталеній практиці Верховного Суду і Європейського суду з прав людини.

Крім того, позивач акцентує увагу на порушення судом встановлених ст.ст.72-90 КАСУ правил оцінки доказів, застосувавши різні стандарти оцінки доказів сторін, здійснивши вибіркову оцінку доказів, безпідставно визнавши належними внутрішні пояснення відповідача, і проігнорував власну ухвалу про витребування доказів, оскільки правильно визначивши, які саме докази є необхідними для встановлення істини у той же час не застосував процесуальні наслідки ненадання доказів, і тим самим суд фактично дозволив відповідачу отримати перевагу від власного неналежного ведення електронного документообігу, а залишивши поза увагою принцип офіційного з`ясування всіх обставин

справи порушив принцип добросовісності діяльності суб`єкта владних повноважень. У наведений спосіб на переконання позивача суд першої інстанції не забезпечив виконання власної ухвали про витребування доказів, не застосував передбачених законом процесуальних наслідків ненадання відповідачем доказів, не врахував, що зазначені докази перебували виключно під контролем відповідача, безпідставно поклав негативні наслідки втрати доказів на позивача, порушив принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи та принцип належного урядування і принцип добросовісності діяльності суб`єкта владних повноважень, що у сукупності свідчить про істотне порушення статей 9, 72- 80, 90, 242 КАС України, статті 19 Конституції України, а також принципу good governance, сформованого у практиці Європейського суду з прав людини, що відповідно до пунктів 1, 3 та 4 частини першої статті 317 КАС України є самостійною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Окремо позивач акцентує увагу суду апеляційної інстанції на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, положень Законів України «Про адміністративну процедуру», «Про звернення громадян», «Про електронні документи та електронний документообіг», а внаслідок неправильного визначення предмету доказування та неврахування принципу належного урядування, суд першої інстанції фактично створив небезпечний правовий прецедент у спірному випадку, чим по суті порушив Конституцію України, Конвенцію про захист прав і основоположних свобод, Конвенцію ООН про права осіб з інвалідністю та практику Європейського Суду з прав людини. При цьому, проаналізувавши матеріали справи та мотивувальну частину рішення суду першої інстанції і норми національного та міжнародного законодавства, позивач вважає рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 року таким, що постановлене з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким: визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо не реєстрації звернення ОСОБА_1 від 01 квітня 2026 року, та зобов`язати Дніпропетровську обласну прокуратуру зареєструвати зазначене звернення відповідно до вимог Закону України «Про адміністративну процедуру», і зобов`язати Дніпропетровську обласну прокуратуру повідомити апелянта про дату реєстрації та реєстраційний номер звернення шляхом направлення повідомлення на електронну адресу, зазначену у зверненні.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказуючи на безпідставність доводів позивача звертає увагу колегії суддів на те, що в органах прокуратури приймання, реєстрація, відправлення документів в паперовій формі та в електронному вигляді здійснюється службою діловодства (відповідним працівником) у передбаченому Тимчасовою інструкцією з діловодства в органах прокуратури України, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 12.02.2019 № 27 порядку, а оскільки усі вхідні, внутрішні та вихідні документи, підлягають реєстрації в інформаційній системі «Система електронного документообігу органів прокуратури України» то й усі звернення, у тому числі електронні, що надходять до прокуратури у спосіб та порядку, передбачені чинним законодавством, підлягають обов`язковій реєстрації та розгляду, з подальшим інформуванням заявників про результати їх вирішення, проте, під час судового розгляду беззаперечно встановлено, що зазначене позивачем при зверненні до суду його звернення на електронну адресу Самарівської окружної прокуратури не надходило, що підтверджено: довідкою головного спеціаліста Самарівської окружної прокуратури відповідального за ведення діловодства про відсутність у вхідній кореспонденції електронної пошти nov@prokuratura.dp.ua звернення ОСОБА_1 від 01.04.2026; знімком екрана вкладки вхідних повідомлень поштової скриньки Самарівської окружної прокуратури nov@prokuratura.dp.ua за період з 30.03.2026 по 07.04.2026, відповідно до якого у вказаний період у папці «Вхідні» будь-які звернення від ОСОБА_1 відсутні; а також

пояснювальною запискою головного спеціаліста відділу інформаційних технологій Дніпропетровської обласної прокуратури, яким проведено перевірку налаштувань офіційного поштового сервера та не встановлено технічного блокування, вибіркової фільтрації або видалення, зокрема автоматичного, вхідних електронних повідомлень від ОСОБА_1 про серверні налаштування обробки електронної кореспонденції, які є типовими та однаковими для всіх електронних поштових скриньок (у тому числі nov@prokuratura.dp.ua), що обслуговуються на цьому сервері, без застосування окремих винятків чи спеціальних умов для конкретних відправників або адресатів.

Окремо відповідач звертає увагу колегії суддів на те, що обласною прокуратурою було вжито усіх вичерпних заходів, спрямованих на належне виконання ухвали суду від 16.06.2026 щодо надання витягів з лог-файлів (mail logs) та системних журналів реєстрації з`єднань офіційного поштового сервера, але водночас, спеціалізованою організацією (провайдером послуг), на яку покладено безпосереднє надання послуг зв`язку, технічне адміністрування поштового домену, внесення змін до конфігурації серверів, а також повний комплекс налаштувань систем безпеки (антивірусного захисту, фільтрації спаму, обмежень та захисту від DDoS-атак) органів прокуратури області, повідомлено, що надання витягу з лог-файлів (mail logs) та системних журналів за 01.04.2026 року є технічно неможливим,

оскільки, через обмежений об`єм дискового простору на серверному обладнанні, системні журнали реєстрації з`єднань автоматично зберігаються лише протягом 30 календарних днів, після чого видаляються системою безповоротно.

Оскільки надані позивачем докази підтверджують лише факт направлення електронного звернення на електронну адресу nov@prokuratura.dp.ua, але не доводять факт отримання вказаного документа відповідачем, відповідач акцентує увагу, що сам факт направлення електронного документа не є беззаперечним доказом того, що адресат його отримав, оскільки документ міг не надійти з різних причин, у тому числі збоїв технічного чи програмного характеру, пов`язаних з роботою веббраузера, маршрутизатора, обладнання постачальника інтернет - послуг, наявністю у вкладенні гіперпосилань, які поштові сервіси могли помилково розцінити як потенційно небезпечні, тощо, а тому вважає, що встановлені під час судового розгляду обставини у їх сукупності дійсно підтверджують ненадходження звернення ОСОБА_1 від 01.04.2026 на електронну адресу Самарівської окружної

прокуратури nov@prokuratura.dp.ua, а отже й про відсутність бездіяльності відповідача, пов`язаної з неналежною його реєстрацією, тому просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, як законного та обґрунтованого, прийнятого судом на підставі повного і всебічного з`ясування обставин, наданих сторонами доказів та оцінки всіх доводів учасників

справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги позивача та відзиву відповідача по справі, перевіривши за матеріалами справи повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин спірних правовідносин та правильність застосування до них норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача виходячи з нижченаведеного

Судом першої інстанції встановлено та під час апеляційного перегляду даної справи підтверджено, що предметом спору у цій справі є бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо неналежної реєстрації направленого на електронну адресу Самарівської окружної прокуратури nov@prokuratura.dp.ua. звернення від 01.04.2026 стосовно бездіяльності прокурора ОСОБА_2., та не надання відповідачем відповідді у встановлений законом строк на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1

Оскільки заявлені позивачем у цій справі вимоги мотивовані тим, що надіслана ним 01.04.2026 на електронну адресу Самарської окружної прокуратури (як підрозділу відповідача) письмової скарги на бездіяльність прокурора ОСОБА_2., яка містила вимогу зареєструвати її та повідомити реєстраційний номер на e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , але станом на день подання позову у цій справі відповідач через свій структурний підрозділ не зареєстрував вказане звернення, не присвоїв йому вхідного номера та не надав жодної відповіді, що є порушенням строків, встановлених ч.3 ст.42 Закону України «Про адміністративну процедуру», суд першої інстанції прийнявши ухвалою від 28 квітня 2026 року позовну заяву до розгляду та відкривши спрощене провадження в адміністративній справі також витребував від Дніпропетровської обласної прокуратури ухвалою від 03 червня 2026 року засвідчені належним чином копії доказів реєстрації звернення ОСОБА_1 від 01.04.2026, дати отримання та реєстрації цього звернення та докази надання відповіді на це звернення.

Як встановлено за матеріалами справи, від відповідача 09.06.2026 надійшли до суду першої інстанції витребувані докази та заяву, в якій на обґрунтування безпідставності доводів ОСОБА_1 щодо залишення без реєстрації та відповіді на датоване 01.04.2026 звернення, відповідач вказував, що згідно з наданими Самарівською окружною прокуратурою інформацією і копіями документів, у період з 01.04.2026 по 03.04.2026 на електронну адресу окружної прокуратури nov@prokuratura.dp.ua, призначену для отримання звернень громадян та запитів на публічну інформацію, звернення ОСОБА_1. стосовно бездіяльності прокурора - процесуального керівника у кримінальному провадженні № 12026042350000249 ОСОБА_2 не надходило.

Крім того, за матеріалами адміністративної справи встановлено, що у зв`язку з поданим позивачем 09.06.2026 клопотанням з долученням скріншоту папки вхідної кореспонденції поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою суду від 16 червня 2026 року від Дніпропетровської обласної прокуратури було витребувано засвідчені належним чином копії витягу із лог-файлів (mail logs) та системних журналів реєстрації з`єднань офіційного поштового сервера Самарівської окружної прокуратури за 01.04.2026, що відображають усі факти надходження електронної кореспонденції або спроб встановлення сесії зв`язку з електронної адреси ОСОБА_1 та довідки ІТ-підрозділу (адміністратора сервера) щодо перевірки факту блокування, фільтрації (як спаму чи шкідливого програмного забезпечення) або автоматичного видалення вхідних повідомлень із зазначеної адреси, а від ОСОБА_1 було витребувано засвідчені належним чином копії роздрукованого електронного звіту із поштової скриньки відправника (папка «Надіслані») із відображенням повних технічних заголовків листа, що підтверджують точний час відправлення, перелік вкладених файлів, коректність адреси отримувача та статус успішного доставлення повідомлення.

На виконання вказаної ухвали суду від 16 червня 2026 року, відповідачем 23.06.2026 було надано до суду заяву з долученими до неї матеріалами відділу інформаційних технологій Дніпропетровської обласної прокуратури, а від позивача 24.03.2026 надійшло клопотання з поясненнями про те, що надані відповідачем матеріали не містять інформації щодо предмета доказування і відповідно, на переконання позивача відповідач не виконав вимоги ухвали суду в частині надання витребуваних доказів, подавши натомість лише документи, які констатують факт відсутності таких доказів.

Як встановлено колегією суддів, судом першої інстанції під час вирішення заявлених позивачем у цій справі вимог було детально перевірено як доводи та вимоги позивача, так і доводи відповідача з урахуванням положень: ст.ст.19, 40 Конституції України; ст.ст.1, 2 Закону України «Про прокуратуру»; ч.1 ст.1, ст.3, ст.7, ст.15, ст.16, ч.1 ст.18, ч.1 ст.19, ч.1 ст.20 Закону України «Про звернення громадян» №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР) на підставі детального аналізу яких суд правильно акцентував увагу саме на функціях прокуратури і правах громадян звертатися з оформленими належним чином і поданих у встановленому порядку заявами (клопоатннями) з проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також з висловленням думки щодо поліпшення їх діяльності, які в свою чергу мають бути прийняті та розглянуті об`єктивно і вчасно у визначені законом строки, з перевіркою викладених в них фактів та прийняттям рішень відповідно до чинного законодавства і забезпеченням їх виконання, а також повідомленням громадян про наслідки розгляду їх заяв (клопотань).

Разом з тим, з огляду на предмет спору у цій справі, суд першої інстанції обгрунтовано звернув увагу не лише на загально визначені законодавцем правила звернення громадян і процедуру їх розгляду та вирішення по суті, а на й на положення п.1.8. п.4.2.1. п.4.2.2. п.4.2.3 Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 12.02.2019 № 27 (далі - Інструкція №27), якими чітко визначено службу в органах прокуратури, на яку покладається ведення діловодства (Департамент, управління, відділ, відповідних працівників), та прописано процедуру приймання і обов`язкового попереднього розгляду централізовано службою діловодства документів, що надходять до прокуратури як в електронному вигляді, так і в паперовій формі, задля визначення необхідності їх реєстрації та розподілу на ті, що потребують обов`язкового розгляду керівництвом прокуратури, і на ті, що передаються виконавцям відповідно до функціональних обов`язків.

Виходячи з того, що звернення ОСОБА_1 від 01.04.2026 стосовно бездіяльності прокурора ОСОБА_2 направлялося ним на електронну адресу Самарівської окружної прокуратури ІНФОРМАЦІЯ_2 , а звертаючись до суду з позовом у цій справі ОСОБА_1 оскаржує саме бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо неналежної реєстрації і розгляду у встановлений законом строк вказаного звернення від 01.04.2026, суд першої інстанції цілком правильно визнав за необхідне проаналізувати у спірному випадку положення пунктів 5.1.1, 5.1.2, 5.1.3, 5.1.4 Інструкції №27, які стосуються реєстрації документів усіх вхідних, внутрішніх, вихідних та інших документів в ІС «СЕД» з оформленням реєстраційно-моніторингової картки, саме з урахуванням змісту яких і досліджував надані учасниками у справі докази, зокрема:

- наданий позивачем знімок екрана вкладки «всі скриньки» повідомлень поштової скриньки позивача,

- зміст наданих відповідачем пояснень про те, що у період з 01.04.2026 по 03.04.2026 на електронну адресу окружної прокуратури nov@prokuratura.dp.ua, призначену для отримання звернень громадян та запитів на публічну інформацію, звернення ОСОБА_1 стосовно бездіяльності прокурора - процесуального керівника у кримінальному провадженні № 12026042350000249 ОСОБА_2 не надходило і знімку екрана вкладки вхідних повідомлень поштової скриньки nov@prokuratura.dp.ua на підтвердження того, що за період з 30.03.2026 по 07.04.2026 від позивача не надходило жодних звернень;

- зміст наданих відповідачем пояснювальних записок: головного спеціаліста відділу інформаційних технологій обласної прокуратури, в якій зазначено, що на виконання вимог ухвали суду було проведено перевірку налаштувань офіційного поштового сервера щодо можливого блокування, фільтрації або видалення вхідних електронних повідомлень, зокрема, автоматичного кореспонденції від ОСОБА_1 , а за результатами перевірки встановлено, що на поштовому сервері обласної прокуратури не налаштовано автоматичне видалення вхідних електронних листів, а також відсутні будь-які правила, обмеження, фільтри чи інші параметри блокування електронних повідомлень від ОСОБА_1 , та додатково повідомлено, що серверні налаштування обробки електронної кореспонденції є типовими та однаковими для всіх електронних поштових скриньок (у тому числі nov@prokuratura.dp.ua), що обслуговуються на цьому сервері, без застосування окремих винятків чи спеціальних умов для конкретних відправників або адресатів, а під час перевірки ознак цілеспрямованого технічного блокування, вибіркової фільтрації або автоматичного видалення вхідних повідомлень від зазначеного відправника не виявлено; та пояснювальної записки, в якій вказано, що окружні прокуратури не мають власних ІТ-підрозділів (системних адміністраторів) та автономних поштових серверів, а функції з адміністрування локальних облікових записів (створення, видалення та первинне налаштування поштових скриньок) здійснюють працівники відповідного підрозділу обласної прокуратури, при тому, що безпосереднє надання послуг зв`язку, технічне адміністрування поштового домену, внесення змін до конфігурації серверів, а також повний комплекс налаштувань систем безпеки (антивірусного захисту, фільтрації спаму, обмежень та захисту від DDoS-атак) органів прокуратури області покладено на сторонню спеціалізовану організацію (провайдера послуг), яка розташована у м. Києві.

- а також витребувану ІТ-підрозділом обласної прокуратури на виконання ухвали суду з організації-провайдера послуг (м. Київ) інформацію стосовно витягів із лог-файлів за 01.04.2026 року, наявності/відсутності будь-яких електронних заявок (запитів) від органів прокуратури на проведення блокувань, фільтрації чи обмежень стосовно поштової адреси ОСОБА_1 , у відповідь на що провайдер послуг повідомив, що «надання витягу з лог-файлів (mail logs) та системних журналів за 01.04.2026 року є технічно неможливим, оскільки через обмежений об`єм дискового простору на серверному обладнанні системні журнали реєстрації з`єднань автоматично зберігаються лише протягом 30 календарних днів, після чого безповоротно видаляються системою, і таким чином, на момент надходження ухвали суду, технічна інформація щодо поштових сесій за вказану дату на сервері вже фізично відсутня».

За наведених обставин якими підтверджено відсутність в діях відповідача ознак цілеспрямованого технічного блокування, вибіркової фільтрації або автоматичного видалення вхідних повідомлень від ОСОБА_1 та того, що позивачем не надано на вимогу ухвали суду від 16 червня 2026 року засвідчені належним чином копії роздрукованого електронного звіту із поштової скриньки відправника (папка «Надіслані») із відображенням повних технічних заголовків листа, що підтверджують точний час відправлення, перелік вкладених файлів, коректність адреси отримувача та статус успішного доставлення повідомлення, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання відповідачем скарги ОСОБА_1 від 01.04.2026 року, суд першої інстанції виходячи з предмету спору у цій справі дійшов цілком обгрунтованого у цій справі висновку про те, що Дніпропетровською обласною прокуратурою у спірному випадку не допущено протиправної бездіяльності щодо неналежної реєстрації звернення ОСОБА_1 від 01.04.2026 у встановлений законом строк з огляду на неотримання від позивача 01.04.2026 скарги.

Доводами апеляційної скарги позивача наведені висновки суду першої інстанції не спростовуються, оскільки факт відправлення заявником відповідного звернення на дійсну та коректну адресу отримувача (у даному випадку це є прокуратура), також як і факт успішного доставлення цього звернення (повідомлення) має бути доведений саме позивачем належними доказами.

Оскільки згідно з українським законодавством та сталою судовою практикою звичайний email без додаткових ідентифікаторів не є належними доказами, якими не фіксується факт отримання та вміст відправлення, суд обговорюючи питання врахування/не врахування наданих стороном електронних доказів

- у разі електронного листування не може обмежуватися лише самим по собі звичайним скриншотом папки «Надіслані», а має перевіряти: наявність накладеного КЕП на файл звернення, що підтверджує авторство та цілісність документа; надіслання листа (звернення) саме на офіційну електронну адресу держоргану чи установи (наприклад, зазначену в ЄДР або на їхньому офіційному вебсайті); а також факт доставлення (Технічні метадані) такі як електронне повідомлення про доставку (Delivery Receipt) та про прочитання (Read Receipt), які генеруються поштовим сервером, та скриншот екрана або роздруківка електронного листа разом із технічними заголовками листа (Internet headers), де відображено унікальний Message-ID, IP-адреси поштових серверів та статус успішного доставлення (250 OK або Delivered).

-а у разі електронного листування через спеціалізовані цифрові системи (Електронний суд, Електронний кабінет, тощо), суд має перевірити автоматично згенеровану системою електронну квитанцію і скриншот з особистого кабінету відправника, де зафіксовано статус звернення: «Доставлено в кабінет отримувача», «Зареєстровано» із зазначенням дати, часу та вхідного номера.

Як зазначалося вище по тексту постанови, позивачем не надано суду наведеного у попередньому абзаці переліку доказів, що в свою чергу взагалі позбавило суд можливості поставити під сумнів твердження відповідача про ненадходження звернення ОСОБА_1 від 01.04.2026 на електронну адресу Самарівської окружної прокуратури nov@prokuratura.dp.ua, а задля перевірки доводів позивача про допущену відповідачем протиправну бездіяльність внаслідок неналежної реєстрації його (позивача) звернення від 01.04.2026 суд як мінімум має отримати докази на підтвердження того, що вказане звернення позивачем направлено на офіційну електронну адресу та отримано адресатом.

Помилковими колегія суддів вважає посилання позивача на порушення відповідачем вимог Закону України «Про адміністративну процедуру» і його (позивача) вимоги зобов`язати Дніпропетровську обласну прокуратуру зареєструвати зазначене звернення відповідно до вказаного Закону, оскільки звернення ОСОБА_1 про бездіяльність прокурора ОСОБА_2., як процесуального керівника у кримінальному провадженні № 12026042350000249, подано в межах кримінального процесу і відповідно має здійснюватися виключно в передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку, оскільки на діяльність прокуратури у кримінальних провадженнях не поширюється Закон України «Про адміністративну процедуру», який призваний регулювати відносини у сфері публічної адміністрації (надання послуг, наглядова та контрольна діяльність виконавчої влади й ОМС), а діяльність прокурорів під час розслідування та підтримання обвинувачення відноситься до кримінальної процесуальної діяльності, відповідно, згідно з профільним законодавством будь-які рішення чи бездіяльність прокурора в кримінальному процесі оскаржуються виключно за правилами КПК України (зокрема за статтями 303, 306, 313), а не в порядку адміністративного оскарження.

Підсумовуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів керуючись положеннями ст.2, ст.4, ст.9, ст.77, ст.90 КАС України визнає цілком законними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції у цій справі про відмову у задоволені заявлених у цій справи вимог позивача та не знаходить правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача оскільки останнім не доведено в суді протиправності бездіяльності відповідача внаслідок неналежної реєстрації звернення ОСОБА_1 стосовно бездіяльності прокурора - процесуального керівника у кримінальному провадженні № 12026042350000249 ОСОБА_2. від 01.04.2026 року, яке на призначену для отримання звернень громадян та запитів на публічну інформацію електронну адресу прокуратури у період з 01.04.2026 по 03.04.2026 не надходило.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у адміністративній справі № 160/10734/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п.2 ч.5 ст.328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Кальник