Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №204/4071/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 204/4071/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 09.06.2025 в адміністративній справі №204/4071/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 №385 від 02 квітня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 09.06.2025 в адміністративній справі №204/4071/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – залишино без задоволення.

Не погодившись із таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна, умисна або необережна дія чи бездіяльність, яка посягає на встановлений законом порядок і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, полягає у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідним є встановлення конкретного порушення нею визначеного законом обов`язку, а також вини особи у такому порушенні.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02 квітня 2025 року ОСОБА_1 було запропоновано отримати направлення №2/1386 на проходження військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач від отримання зазначеного направлення відмовився, мотивуючи це небажанням проходити ВЛК саме в місті Умані та висловивши готовність пройти відповідний медичний огляд за місцем його військового обліку.

Зазначена обставина підтверджується актом, складеним уповноваженими посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також відеозаписом, долученим відповідачем до матеріалів справи.

Разом з тим сама по собі відмова особи від отримання конкретного направлення на проходження ВЛК у певному місці не є тотожною відмові від проходження медичного огляду як такого.

Зміст відеозапису, на який посилається відповідач, також не свідчить про те, що позивач категорично відмовився від проходження військово-лікарської комісії. Навпаки, відповідно до встановлених судом обставин, позивач повідомив про готовність пройти ВЛК за місцем свого військового обліку.

Таким чином, з матеріалів справи не вбачається безумовного та однозначного підтвердження того, що ОСОБА_1 мав намір ухилитися від проходження медичного огляду або від виконання військового обов`язку.

Більше того, істотною для правильного вирішення спору є та обставина, що після відмови позивача від отримання направлення №2/1386 до Уманської ВЛК йому була вручена під особистий підпис повістка №2/1083 з вимогою з`явитися 04 квітня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Дніпрі для уточнення військово-облікових даних та проходження медичного огляду.

Отже, фактична поведінка позивача та подальші дії самого відповідача не дають підстав для висновку про те, що позивач відмовився від проходження ВЛК або вчинив дії, спрямовані на ухилення від її проходження.

Колегія суддів звертає увагу, що адміністративна відповідальність за статтею 210-1 КУпАП настає не за будь-яку незгоду особи з діями посадової особи ТЦК та СП, а за конкретне порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, склад якого має бути належним чином встановлений і доведений.

У цьому випадку відповідачем не доведено, що позивач, відмовившись від отримання направлення саме до Уманської ВЛК, порушив конкретний обов`язок, покладений на нього законодавством, у спосіб, який утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Суд першої інстанції, встановивши факт відмови позивача від отримання направлення №2/1386, без достатніх правових підстав ототожнив таку відмову з відмовою від проходження військово-лікарської комісії.

При цьому судом не враховано, що позивач не заперечував необхідності проходження медичного огляду, а навпаки, просив забезпечити можливість його проходження за місцем перебування на військовому обліку.

Зазначене підтверджується також подальшим врученням позивачу повістки до ІНФОРМАЦІЯ_4 , яку він отримав під особистий підпис.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивач відмовився від проходження медичного огляду, не відповідає фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.

Колегія суддів також вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на те, що відсутність у позивача права на відстрочку від призову або відсутність доказів непридатності до військової служби підтверджує склад адміністративного правопорушення.

Наявність або відсутність права на відстрочку сама по собі не доводить факту вчинення особою конкретного адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.

Так само сам факт перебування особи на військовому обліку не є достатньою підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності без встановлення конкретного порушення військовозобов`язаним вимог законодавства та його вини у такому порушенні.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому постанова №385 від 02 квітня 2025 року не може вважатися законною та обґрунтованою.

Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно оцінив наявні докази та дійшов помилкового висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 241-246, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 09.06.2025 в адміністративній справі №204/4071/25 -скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення -задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 №385 від 02 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень -скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення -закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та є остаточною, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Кальник