Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №520/7221/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 р. Справа № 520/7221/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 (головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/7221/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо - дослідний центр «Агротех»

до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо - дослідний центр «Агротех» (далі – позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив ухвалити додаткове рішення у справі №520/7221/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, яким стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» за рахунок бюджетних асигнувань Відповідачів, витрати Позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 2415 грн. 00 коп.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначав, що з адміністративним позовом було надано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Зокрема, позивачем було зазначено, що витрати останнього на професійну правничу допомогу орієнтовно становлять 24150,00 грн. У відповідності до абзацу 2 частини 7 ст. 139 КАС України позивачем було зазначено, що остаточний розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу та докази витрат позивача на професійну правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у справі. При цьому, докази понесених витрат на професійну правничу допомогу (в тому числі акт здачі-приймання наданих послуг з конкретним переліком виконаних робіт адвокатом) надаються після ухвалення рішення у справі, з огляду на те, що на початку судового процесу неможливо достеменно спрогнозувати обсяг та конкретний перелік наданих юридичних послуг, а отже надати докази, що підтверджують їх надання.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 ухвалено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» 1.000,00 грн у якості компенсації витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що після подання позовної заяви ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі №520/6642/26 відбулося роз`єднання позовних вимог у шість самостійних справ №520/6642/26; №520/7220/26; №520/7218/26; №520/7221/26; №520/7216/26; №520/7223/26). Відтак, у межах справи №520/7221/26 адвокатом було надано частину правничої допомоги згідно Акту №28 від 15.05.2026р. здачі-приймання наданих послуг: підготовка та подання до Харківського окружного адміністративного суду додаткових пояснень (робота в межах справи №520/7221/26) (1 год) - 2415,00 грн.

Вирішуючи питання співмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зважав на те, що спір не є складним як за обсягом доказів, так і за природою суджень суб`єкта владних повноважень, котрі були покладені в основу оскарженого рішення; причина виникнення спору, предмет спору, обсяг предмету доказування об`єктивно не вимагали вжиття значних зусиль для з`ясування справжніх обставин фактичної дійсності, вивчення змісту належних норм права, спростування мотивів суб`єкта владних повноважень. Текст додатково поданого стороною позивача процесуального документа не має суттєвих та істотних відмінностей від доводів та підстав позову. Справа слухалась в порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін. Відтак, суд першої інстанції дійшов до переконання про те, що обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт за подання додаткових пояснень на 2415,00 грн. є неспівмірним з обставинами даного конкретного спору.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Харківській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, зокрема, просить скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 по справі № 520/7221/26, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) відмовити.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що всупереч передбаченому КАС України порядку розгляду заяви про стягнення судових витрат, суд першої інстанції прийняв рішення за правилами письмового провадження без участі сторін. ГУ ДПС зазначає, що заяву про розподіл судових витрат фактично отримано 25.08.2021 (вх. ГУ ДПС № 74119/6), а додаткове рішення прийнято вже наступного дня, тобто 26.08.2021, чим позбавлено відповідача на участь у судовому засіданні та надання своїх заперечень на заяву позивача. Скаржник зауважує, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 1000,00 грн не підтверджений належними аргументами, які б доводили 1. необхідність та 2. неминучість понесення правничих витрат.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу положень частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи повідомлені про перегляд додаткового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та призначення адміністративної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Враховуючи, що додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За частиною третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження розміру судових витрат на правничу допомогу позивачем було надано суду, зокрема: Договір №А/2026.03.07 від 20.03.2026 про надання юридичних послуг (правової допомоги) (далі – Договір), додаткова угода №1 від 23.03.2026, рахунок на оплату №21 від 23.03.2026 на суму 24150,00 грн, платіжна інструкція №364 від 13.05.2026 на суму 24150,00 грн, акт №28 від 15.05.2026 здачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до пункту 1.1 Договору виконавець зобов`язується надати клієнту юридичні послуги (правову допомогу) в обсязі та на умовах передбачених цим Договором, а клієнт, в свою чергу, зобов`язується прийняти та оплатити її.

Згідно з пунктом 1.2 Договору юридичні послуги (правова допомога) за цим Договором включають:

1) аналіз матеріалів, переданих клієнтом. Підготовка та подання адміністративного позову (разом із додатками) до Харківського окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування рішень комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби України в Харківській області, а саме рішень:

- № 13512926/24342900 від 16 грудня 2025 року про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 15 квітня 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо - дослідний центр «Агротех»;

- № 13512927/24342900 від 16 грудня 2025 року про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 15 квітня 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо - дослідний центр «Агротех»;

- № 13512928/24342900 від 16 грудня 2025 року про відмову в реєстрації податкової накладної №14 від 23 травня 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо - дослідний центр «Агротех»;

- № 13500514/24342900 від 11 грудня 2025 року про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 12 серпня 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо - дослідний центр «Агротех»;

- № 13500516/24342900 від 11 грудня 2025 року про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 13 серпня 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо - дослідний центр «Агротех»;

- № 13500515/24342900 від 11 грудня 2025 року про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 15 серпня 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо - дослідний центр «Агротех»;

та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №3 від 15 квітня 2025 року; №4 від 15 квітня 2025 року; №14 від 23 травня 2025 року; №1 від 12 серпня 2025 року; №2 від 13 серпня 2025 року; №3 від 15 серпня 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо - дослідний центр «Агротех» датою їх подання на реєстрацію;

2) підготовка відповіді на відзиви відповідачів у справі;

3) підготовка (у разі необхідності) заяв, клопотань та інших процесуальних документів по справі;

4) представництво інтересів клієнта в судових засіданнях під час розгляду справи в Харківському окружному адміністративному суді;

5) підготовка заяви про отримання остаточного судового рішення у справі. Отримання рішення суду першої інстанції у справі.

Згідно з актом №28 від 15.05.2026 здачі-приймання наданих послуг до Договору адвокатським об`єднанням «Юридична фірма АЙ ЕЛ ЕФ» в особі Харитонова Олексія Вікторовича виконані та належним чином оформлені, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо - дослідний центр «Агротех» прийняті наведені вище юридичні послуги (правова допомога).

Беручи до уваги, що після подання позовної заяви ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі №520/6642/26 відбулося роз`єднання позовних вимог у шість самостійних справ (№520/6642/26; №520/7220/26; №520/7218/26; №520/7221/26; №520/7216/26; №520/7223/26), у межах справи №520/7221/26 адвокатом було надано частину правничої допомоги згідно Акту №28 від 15.05.2026 здачі-приймання наданих послуг: підготовка та подання до Харківського окружного адміністративного суду додаткових пояснень (робота в межах справи №520/7221/26) (1 год) - 2415,00 грн.

Також з наявних в матеріалах справи документів встановлено, що Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма АЙ ЕЛ ЕФ» виставлено позивачу рахунок на оплату №21 від 23.03.2026 на суму 24150,00 грн. Вказану суму сплачено позивачем відповідно до платіжної інструкції №364 від 13.05.2026.

Відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц від 19.02.2020 саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Таким чином, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 по справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.

З матеріалів справи встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому відповідач зазначав, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 2415,00 грн у немайнових спорах явно не є співрозмірним із складністю справи та ціною позову. Більш того, невідомо, як саме було розраховано адвокатом розмір гонорару, який наразі просить відшкодувати.

Колегія суддів бере до уваги позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22, відповідно до якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою статті 134 КАС України, однак, не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

Отже, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Колегія суддів враховує, що ця справа належить до категорії справ незначної складності, була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції.

Враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на ступень складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума 2415,00 грн не відповідає обсягу та змісту наданих адвокатом послуг, водночас співмірною та пропорційною сумою відшкодування таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 1000,00 грн.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції порядку розгляду заяви про стягнення судових витрат колегія суддів зауважує, що відповідно до частини третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Отже, наведена норма не встановлює обов`язку суду розглядати заяву про ухвалення додаткового судового рішення у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Проведення такого засідання у силу вимог вказаної норми є правом суду у разі необхідності.

Крім того, Головним управлінням ДПС у Харківській області подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, яке було враховано судом першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення. При цьому у вказаному клопотанні відповідачем не викладено позицію щодо доцільності розгляду заяви про стягнення судових витрат у судовому засіданні.

Враховуючи, що за відсутності необхідності суд вправі розглянути заяву про ухвалення додаткового судового рішення без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи, колегія суддів вважає доводи апелянта в цій частині необґрунтованими.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 по справі №520/7221/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна