Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №520/30140/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 р. Справа № 520/30140/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Чернігівщини"про ухвалення додаткової постанови в адміністративній справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Чернігівщини" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 , головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., по справі № 520/30140/25

за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Чернігівщини"

про стягнення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області звернулося до суду із позовом, у якому просило стягнути з ТОВ «ФАРМАЦІЯ ЧЕРНІГІВЩИНИ» в дохід державного бюджету (ГУК у Черніг. обл/тг м. Чернігів/21081100; код отримувача (ЄДРПОУ) 37972475; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); номер рахунку (IBAN) UA288999980313000106000025739) штраф у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ТОВ «ФАРМАЦІЯ ЧЕРНІГІВЩИНИ» в дохід державного бюджету (ГУК у Черніг. обл/тг м. Чернігів/21081100; код отримувача (ЄДРПОУ) 37972475; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); номер рахунку (IBAN) UA288999980313000106000025739) штраф у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Чернігівщини" задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 по справі № 520/30140/25 скасовано.

Адміністративний позов Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Чернігівщини" про стягнення штрафу залишено без розгляду.

До Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи у розмірі 17000,00 грн., та судового збору у розмірі 3633,6 грн.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши заяву про ухвалення додаткового судового рішення, матеріали справи, вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Враховуючи те, що при розгляді апеляційної скарги судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про необхідність ухвалення додаткової постанови.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною другою зазначеної статті кодексу встановлено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відповідно до частини п`ятої статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець розмежував правовий режим судових витрат суб`єкта владних повноважень та інших учасників адміністративного процесу. Так, закон обмежує можливість покладення на приватну особу витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних зі сплатою судового збору, однак не містить заборони щодо компенсації судових витрат особі, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою такого правового регулювання є забезпечення ефективного судового захисту особи у публічно-правових відносинах та недопущення покладення на неї надмірного фінансового тягаря у зв`язку із необхідністю захисту своїх прав у суді. Адміністративне судочинство за своєю природою спрямоване на захист особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, а тому тлумачення норм щодо судових витрат має здійснюватися з урахуванням принципу ефективності судового захисту та процесуальної рівності сторін.

У цій справі суд апеляційної інстанції задовольнив апеляційну скаргу товариства, скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове судове рішення про залишення позову суб`єкта владних повноважень без розгляду. Отже, саме відповідач - юридична особа, яка не є суб`єктом владних повноважень, виявився стороною, на користь якої вирішено спір за результатами апеляційного перегляду.

Частиною шостою статті 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, у разі ухвалення нового рішення суд апеляційної інстанції зобов`язаний вирішити питання про розподіл судових витрат з урахуванням результату розгляду справи та правового статусу сторін.

Так, загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Частина перша статті 139 КАС України закріплює підхід, за яким у разі вирішення спору на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, понесені нею судові витрати підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому відсутність у статті 139 КАС України окремого прямого припису щодо компенсації судових витрат юридичній особі у випадку ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення про залишення позову суб`єкта владних повноважень без розгляду не свідчить про наявність законодавчої заборони на такий розподіл судових витрат.

Інше тлумачення фактично призводило б до ситуації, за якої особа, яка успішно оскаржила судове рішення, була б позбавлена права на компенсацію понесених нею витрат лише з підстав відсутності спеціального процесуального застереження щодо саме такого процесуального результату спору.

Отже, оскільки ТОВ «ФАРМАЦІЯ ЧЕРНІГІВЩИНИ» понесло витрати зі сплати судового збору у зв`язку з необхідністю оскарження рішення суду першої інстанції, яке у подальшому було скасоване апеляційним судом, а позов суб`єкта владних повноважень залишено без розгляду, відсутні правові підстави для покладення на цю особу тягаря остаточного несення таких витрат.

Зі змісту заяви ТОВ «ФАРМАЦІЯ ЧЕРНІГІВЩИНИ» встановлено, що відповідачем заявлено вимоги щодо відшкодування судових витрат, які складаються із судового збору 3633,6 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 17000,00 грн.

Відповідно до частин другої-сьомої ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судовим розглядом встановлено, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції правова допомога позивачу надавалась Адвокатським об`єднанням «СТАТУС ЛЕКС» на підставі договору про надання правничої допомоги № 05-06-23/Ф-ЧЕРК від 05.06.2023.

Згідно п. 1.2. Договору сторони узгодили, що конкретний вид послуг, що будуть надаватися виконавцем замовнику зазначається у додатках, що після укладання сторонами є невід`ємними частинами цього договору. У кожному додатку до цього Договору повинно бути зазначено чіткий предмет послуги, де вона повинна надаватися та ціна.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата послуг за цим Договором проводиться в розмірі, що зазначається у кожному конкретному додатку до цього Договору, на підставі підписаного Сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг).

22.12.2025 сторонами підписано Додаток № 4 до Договору про надання правничої допомоги № 05-06-23/Ф-ЧЕРК від 05.06.2023, яким визначено примірний перелік робіт (послуг), які планує виконати виконавець, відповідно до доручення замовника.

В подальшому складений Акт виконаних робіт (наданих послуг) до Додатку №4 до Договору про надання правничої допомоги № 05-06-23/Ф-ЧЕРК від 05.06.2023, згідно з яким виконавець надав, а замовник прийняв наступні послуги:

- ознайомлення з позовом та доказами, якими він обґрунтований та надання консультації щодо найефективнішого способу захисту Замовника у судовій справі – 2000 грн.;

- складання заяви про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з порушенням строку на звернення до суду з позовом - 3000 грн.;

- ознайомлення з Рішенням та Ухвалою від 23.02.2026 та визначення найефективнішого способу захисту Замовника у судовій справі - 4000 грн.;

- складання апеляційної скарги на Рішення та Ухвалу суду першої інстанції від 23.02.2026 - 8000 грн.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Так, аналізуючи зміст наданих позивачу в суді апеляційної інстанції послуг, слід вказати, що фактично результатом представництва інтересів відповідача, який відображено у акті виконаних робіт (наданих послуг) до Додатку №4 до Договору про надання правничої допомоги № 05-06-23/Ф-ЧЕРК від 05.06.2023, стало складання заяви про залишення адміністративного позову Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області від 26.12.2025 у суді першої інстанції та апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 по справі № 520/30140/25.

Водночас такі послуги як ознайомлення з позовом та доказами, якими він обґрунтований та надання консультації щодо найефективнішого способу захисту замовника у судовій справі та ознайомлення з рішенням та ухвалою від 23.02.2026 є невід`ємною частиною процесу, результатом якого стало складання вище зазначених заяви про залишення адміністративного позову без розгляду та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, а отже окреме їхнє виділення є необґрунтованим, у зв`язку підстави для відшкодування понесених при цьому витрат відсутні.

У той же час, дослідивши зміст апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що остання частково відтворює зміст заяви про залишення позовної заяви без розгляду, не містить нових чи додаткових доводів та обґрунтувань.

Основний аргумент скаржника залишився незмінним і полягає в тому, що суд мав застосувати правові наслідки пропуску Головним управлінням Держпродспоживслужби в Чернігівській області встановленого строку звернення до суду з цим позовом.

Отже, аналізуючи перелік фактично наданих послуг, дослідивши наявні в матеріалах справи докази розміру витрат, пов`язаних з оплатою професійної правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи, враховуючи принцип співмірності, складність справи, предмет позову та обставини справи, характер і тривалість професійних відносин адвоката з позивачем, колегія суддів дійшла висновку про відшкодування понесених при цьому витрат у розмірі 7000,00 грн. на користь відповідача.

Таким чином, заява позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Стосовно розподілу витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Із матеріалів справи встановлено, що позивачем за подачу апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 по справі № 520/30140/25 сплачений судовий збір у розмірі 3633, 60 грн. відповідно до платіжної інструкції № 959 від 03.04.2026 (а.с. 99).

Отже, враховуючи, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2026 вимоги апеляційної скарги ТОВ «ФАРМАЦІЯ ЧЕРНІГІВЩИНИ» задоволено, колегія суддів доходить висновку про необхідність відшкодування витрат за сплату судового збору у розмірі 3633,60 грн.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази розміру витрат зі сплати судового збору та витрат, пов`язаних з оплатою професійної правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи, враховуючи принцип співмірності колегія суддів дійшла висновку, що заява представника позивача про розподіл судових витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, підлягає частковому задоволенню та стягненню на користь відповідача підлягають витрати у сумі 7000,00 грн. у якості відшкодування витрат на правничу допомогу та 3633,60 грн. - витрати зі сплати судового збору..

Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, ст. ст. 243, 250, 252, 311, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Чернігівщини"- задовольнити частково.

Ухвалити додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області (14034, м. Чернігів, пр. Грушевського Михайла, 180, код ЄДРПОУ 40310334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Чернігівщини" (61038, м. Харків, в`їзд Білостоцький, буд. 3, ЄДРПОУ 43649066) витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків. передбачених п.2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.

Судді Катунов В.В. Мінаєва К.В.