Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №520/4334/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 р. Справа № 520/4334/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/4334/26

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до ОСОБА_1

про стягнення збитків (шкоди) за невиконання умов контракту,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 (далі – В/ч НОМЕР_1 , позивач, апелянт) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , відповідач), в якому просила:

- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь військової частини НОМЕР_1 (ЄРДПОУ НОМЕР_3 , р/р НОМЕР_4 у Чугуївському управлінні ДКСУ в Харківській області, МФО 820172) збитки в сумі 651 600,00 грн. (шістсот п`ятдесят одна тисяча шістсот гривень 00 копійок) за невиконання умов Контракту;

- судові витрати покласти на Відповідача, стягнувши їх з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 (ЄРДПОУ НОМЕР_3 , р/р НОМЕР_4 у Чугуївському управлінні ДКСУ в Харківській області, МФО 820172) в сумі 9974,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами службового розслідування встановлено, що відповідач – військовослужбовець ОСОБА_1 не виконав взятих на себе зобов`язань по виконанню обов`язків військової служби згідно з умовами Контракту, що заподіяло збитків (шкоди) Державі в особі військової частини НОМЕР_1 у розмірі 651 600,00 грн, оскільки не з`явився з лікувального закладу до місця несення служби в умовах воєнного стану, не виконав умови Контракту та фактично не виконує обов`язків військової служби з моменту нез`явлення з лікувального закладу до місця служби в умовах воєнного стану.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неврахування судом доводів військової частини та ненадання їм оцінки, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким позов задовольнити, повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення помилково послався на положення п. 21 Порядку № 153, як на спеціальну правову норму у виниклих правовідносинах, та не надав належної оцінки умовам письмового контракту, про які сторони домовились та погодились при його укладенні з подальшим порушенням цих умов відповідачем. Таким чином апелянт вважає, що мав право звернутись до суду про стягнення збитків (шкоди) за невиконання умов укладеного контракту без необхідності обов`язкового притягнення відповідача до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На підставі положень ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У період з 27.07.2026 по 21.08.2026 головуючий суддя Фоміна Л.О. перебувала у щорічній відпустці.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, дійшла таких висновків.

Судом встановлено такі обставини справи.

07.05.2025 між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України укладено Контракт про проходження громадянином України віком від 18 до 25 років військової служби в Збройних Силах України, Національної гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі – Контракт) відповідно до Порядку реалізації експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби в Збройних Силах України, Національної гвардії України та Державній прикордонній службі України під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07 травня 205 року № 135 рекрута ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18 листопада 2025 року № 338 військовослужбовець за контрактом розвідник розвідувального відділення розвідувального взводу НОМЕР_5 штурмового батальйону солдат ОСОБА_1 18 листопада 2025 року вибув до Комунального некомерційного підприємства Запорізької міської ради «Міська лікарня № 9» міста Запоріжжя на лікування.

Згідно з випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 11356 ОСОБА_1 25 листопада 2025 року виписаний в задовільному стані до військової частини.

Проте, 25 листопада 2025 року солдат ОСОБА_1 не з`явився до місця тимчасового розташування підрозділу, а саме в населений пункт АДРЕСА_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 5076 від 27.11.2025 на підставі рапорту тимчасово виконуючого обов`язки командира розвідувального взводу 1 штурмового батальйону старшого сержанта ОСОБА_2 за вхідним № 8685/р від 27.11.2025, з якого стало відомо про те, що солдат ОСОБА_1 не прибув з лікувального закладу, з метою уточнення причин та обставин, що мали місце, призначено службове розслідування.

За результатами службового розслідування встановлено, що після проведеного лікування, 25 листопада 2025 року ОСОБА_1 виписаний з лікарні у зв`язку з поліпшенням стану здоров`я та направлений до військової частини НОМЕР_1 . Проте 25 листопада 2025 року солдат ОСОБА_1 не з`явився до місця тимчасового розташування підрозділу, а саме: в населений пункт Васильківка Синельниківського району Дніпропетровської області. Негайно вжиті заходи щодо з`ясування місцезнаходження солдата ОСОБА_1 , а саме: спроби встановити з ним та його рідними телефонний зв`язок, опитування співслужбовців; позитивних результатів не надали. До теперішнього часу його місцезнаходження невідоме. Тобто ОСОБА_1 вчинив діяння, що містить ознаки складу кримінального правопорушення, пов`язаного з нез`явленням до місця служби з лікувального закладу в умовах воєнного стану. Неправомірні дії солдата ОСОБА_1 полягають у неприбутті з лікувального закладу до місця служби в населений пункт АДРЕСА_1 , відсутність на військовій службі без поважних причин, тривалістю понад 3 (три) доби, з 25 листопада 2025 року по теперішній час. Вказані вище неправомірні дії солдата ОСОБА_1 призвели до його ухилення від подальшого проходження військової служби в умовах воєнного стану.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 5841 від 04 грудня 2025 року «Про результаті проведення службового розслідування», службове розслідування завершено, за нез`явлення з лікувального закладу до місця служби в умовах воєнного стану, відсутність на військовій службі без поважних причин тривалістю понад 3 (три) доби, з 25.11.2025 по час завершення службового розслідування, грубе порушення вимог, передбачених абзацами 2, 3, 5, 7 статті 11, статтею 16, абзацами 5, 8, 9 статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацами 2, 6 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відносно військовослужбовця військової служби за контрактом розвідника розвідувального відділення розвідувального взводу НОМЕР_5 штурмового батальйону солдата ОСОБА_1 , у разі повернення до місця служби, розглянути питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у разі повернення до місця служби.

Відповідно до довідки-розрахунку від 19.12.2025 № 26/1/8828 загальний розмір отриманої за умовами Контракту додаткової винагороди ОСОБА_1 на момент нез`явлення з лікувального закладу до місця служби в умовах воєнного стану, тобто на 25.11.2025, складає 651 600,00 грн., що складається з суми фактично перерахованих коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 в розмірі 492 500,00 грн, утриманого та сплаченого військового збору (1,5%) в розмірі 7 500,00 грн, сплаченого податку з доходів фізичних осіб (18%) в розмірі 90 000,00 грн та сплаченого єдиного соціального внеску (22%) в розмірі 61 600,00 грн.

З огляду на невиконання відповідачем умов Контракту позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доказів притягнення відповідача до кримінальної або до адміністративної відповідальності матеріали справи не містять. До дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 не притягнуто, лише прийнято рішення щодо розгляду питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у разі повернення його до місця служби військовослужбовця за контрактом. Тобто, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 збитків в сумі 651 600,00 грн за невиконання умов Контракту, заявлені позивачем передчасно, оскільки відповідач не притягався ані до кримінальної, ані до адміністративної, ані до дисциплінарної відповідальності. Також суд першої інстанції зазначив, що з наданої довідки-розрахунку від 19.12.2025 № 26/1/8828 встановлено, що на картковий рахунок ОСОБА_1 фактично перераховано 492 500,00 грн. Водночас, до розрахунку збитків, заявленого позивачем до стягнення у розмірі 651 600,00 грн, включено сплачений податок з доходів фізичних осіб (18%) в розмірі 90 000,00 грн та сплачений єдиний соціальній внесок (22%) в розмірі 61 600,00 грн, які не підлягають стягненню з відповідача, а отже вказаний розрахунок не відповідає дійсним обставинам справи.

Колегія суддів, надаючи оцінку спірним правовідносинам, виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації з 24.02.2022 5:30 год в Україні введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до тепер.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII).

За змістом ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частин 1-4 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється:

громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом;

іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За змістом частин 1-4 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджений наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. 26.06.2018 за № 745/32197 (далі – Порядок № 260).

Згідно з п. 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем було підписано Контракт про проходження громадянином України віком від 18 до 25 років військової служби в Збройних Силах України, Національної гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу відповідно до Порядку реалізації експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби в Збройних Силах України, Національної гвардії України та Державній прикордонній службі України під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 (далі – Порядок № 153).

Відповідно до п. 1 Порядку № 153 цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

За змістом п. 2 Порядку № 153 під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років.

Згідно з п. 4 Порядку № 153 громадяни України, зазначені в пункті 2 цього Порядку, укладають контракт, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Відповідно до п. 15 Порядку № 153 військовослужбовцям, які уклали контракт відповідно до цього Порядку, виплачується одноразова грошова допомога після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов`язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - одноразова грошова допомога), у розмірі 1 млн. гривень, яка виплачується трьома частинами:

перша частина - 200000 гривень протягом п`яти робочих днів після підписання контракту та вступу до виконання обов`язків за посадою, на яку призначений;

друга частина - 300000 гривень протягом п`яти робочих днів після проходження відповідної підготовки та залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань, про що оголошується наказом командира військової частини;

третя частина - 500000 гривень у день виключення із списків особового складу військової частини, а у разі продовження військової служби за новим контрактом - в останній день дії контракту, укладеного відповідно до цього Порядку.

Отже, положення Порядку № 153 визначають підстави та механізм отримання особою, яка підписала контракт про проходження військової служби відповідно до умов цього Порядку, одноразової грошової допомоги у розмірі 1 000 000 грн.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд першої інстанції приймаючи рішення помилково послався на положення п. 21 Порядку № 153, як на спеціальну правову норму у виниклих правовідносинах, та не надав належної оцінки умовам письмового контракту, про які сторони домовились та погодились при його укладенні з подальшим порушенням цих умов відповідачем, тобто позивач мав право звернутись до суду про стягнення збитків (шкоди) за невиконання умов укладеного контракту без необхідності обов`язкового притягнення відповідача до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності.

Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки апелянт не зазначає, які ж саме умови контракту (конкретні пункти) не врахував суд першої інстанції і які визначають підстави стягнення з відповідача отриманої ним одноразової грошової допомоги.

При цьому суд зауважує, що п. 17 Контракту передбачено, що відповідач зобов`язується у разі невиконання ним умов цього контракту повернути одноразову грошову допомогу, виплачену згідно з умовами цього контракту, а відповідно до п. 24 Контракту у разі порушення умов, визначених контрактом, сторони несуть відповідальність згідно із законом.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що контракт містить лише загальні положення щодо відповідальності сторін за невиконання умов контракту, водночас підстави такої відповідальності передбачені саме положеннями Порядку № 153.

Згідно з п. 21 Порядку № 153 у разі систематичного невиконання військовослужбовцем умов контракту він відшкодовує в повному обсязі виплачену йому одноразову грошову допомогу, неотримана частина/частини такої допомоги не виплачується/не виплачуються.

Систематичним невиконанням військовослужбовцем умов контракту вважається неналежне виконання ним або відмова від виконання взятих ним на себе під час укладення контракту обов`язків, коли він притягувався до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни в Міноборони, Національній гвардії або Держприкордонслужбі і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

Водночас колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів притягнення відповідача до кримінальної або до адміністративної відповідальності.

Що стосується дисциплінарної відповідальності, то матеріалами службового розслідування підтверджено, що ОСОБА_1 до неї не притягнуто, а лише прийнято рішення щодо розгляду питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності у разі його повернення до місця служби.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимоги В/ч НОМЕР_1 .

Щодо доводів апелянта про невмотивованість судового рішення, колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції є змістовним, містить аналіз спеціальних правових норм, які регулюють спірні правовідносини, а також аналіз обставин справи. Крім того, апелянт, вказуючи на те, суд першої інстанції обмежився лише формальними висновками щодо суті спірних правовідносин, не зазначає, які саме доводи позивача не врахував суд та не надав їм оцінку.

Зважаючи на вказане, посилання позивача на порушення судом першої інстанції положень ст. 242 КАС України щодо невмотивованості судового рішення висновків суду не спростовують.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а отже апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки судом було правильно встановлено всі обставини справи, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року по справі № 520/4334/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко