Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №520/28456/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Мар`єнко Л.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 р. Справа № 520/28456/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Мінаєвої К.В. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2026, по справі № 520/28456/24

за позовом Головного управління ДПС у Харківській області

до Фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Харківській області звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення до бюджету України з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , суму податкового боргу у розмірі 223239,85 гривень.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2026 адміністративний позов задоволено.

Стягнуто до бюджету України з фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , суму податкового боргу у розмірі 223239 (двісті двадцять три тисячі двісті тридцять дев`ять) гривень 85 копійок.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що рішенням Господарського суду Харківської області від 28.01.2026 у справі № 922/2962/25 визнано недійсним договір оренди землі № 37 від 09 серпня 2021 року, а тому, вважає, що нарахування орендної плати у сумі 164 408,35 грн є протиправним. Також, зазначає, що оскільки земельна ділянка, яка була передана у користування відповідача, знаходиться на території Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області, а відтак за 2022 податковий (звітний) рік, а саме з 1 березня по 31 грудня, ФОП ОСОБА_1 був звільнений від сплати орендної плати за землю, а тому, вважає, що у позивача були відсутні правові підстави для її нарахування відповідачу.

Щодо стягнення суми податкового боргу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 58 831,50 грн за 2021-2023 відповідач зазначає, що як вбачається з податкового повідомлення-рішення від 02.03.2023 та з податкового повідомлення-рішення від 03.07.2023, грошове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено фізичній особі ОСОБА_2 як власнику об`єкта нерухомого майна. Водночас, зазначає, що позов в цій частині податкового боргу пред`явлено до фізичної особи-підприємця, а отже позивач звернувся до суду з вимогами до неналежного відповідача. Крім того, зазначає, що оскільки нерухоме майно ОСОБА_1 розміщене у Височанській селищній територіальній громаді Харківського району Харківської області, відтак з 01 березня по 31 грудня 2022 року ОСОБА_1 як фізична особа, а не ФОП звільнений від сплати податку на нерухоме майно за об`єкти нежитлової нерухомості.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , зареєстрований як суб`єкт господарювання в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.10.2005 року, податковий номер 2377517497.

Основний вид діяльності за КВЕД: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Харківській області, Харківська ДПІ (Харківський район).

Судом з наданого представником позивача витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна що до суб`єкта від 24.09.2024 №396230918 встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є власником виробничої будівлі літ."А-4" площею 1414,6 кв.м та гаражної будівлі літера "Б" площею 2287,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 .

Також, відповідно до рішення Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області ХІ сесії VІІІ скликання від 14.07.2021 №956-VІІІ, ФОП ОСОБА_1 передано в користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 1,3519 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (КВЦПВ 11.02), кадастровий номер 6323383001:01:002:0094, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на території Наталинської сільської ради, терміном на 5 років.

Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою встановлена в розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно інформації податкового органу, відповідач має несплачений податковий борг у загальній сумі 223239,85 гривень, який складається:

1) з орендної плати з фізичних осіб за 2021, 2022 та 2023 роки в сумі 164408,35 грн, що виник на підставі:

- податкового повідомлення-рішення №313378-2414-2016-UA63060070000031032 від 29.06.2023, термін сплати 17.11.2023 року, в сумі 75818,57 гривень;

- податкового повідомлення-рішення №313379-2414-2016-UA63060070000031032 від 29.06.2023, терміну сплати 17.11.2023 року, в сумі 22660,59 грн;

- податкового повідомлення-рішення №313380-2414-2016-UA63060070000031032 від 29.06.2023, термін сплати 17.11.2023 року, в сумі 65929,19 грн.

2) з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2021, 2022 рік в загальній сумі 58831,50 грн, що виник на підставі:

- податкового повідомлення-рішення №0029588-2417-2023 від 02.03.2023, термін сплати 30.11.2023 року, в сумі 4202,25 грн;

- податкового повідомлення-рішення №0320197-2417-2023-UA63120030000035245 від 03.07.2023, термін сплати 15.12.21023, в сумі 54629,25 грн.

Сума заборгованості обліковується в інтегрованих картках платника за відповідним платежем.

Згідно п.п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України платнику податку направлено податкову вимогу №0001481-1310-2040 від 15.03.2024 у сумі 223239,85 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога до суду не оскаржувались, податковий борг відповідачем у встановлений строк не сплачений, що слугувало підставою для звернення податкового органу до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки наявність у відповідача податкового боргу підтверджено матеріалами справи у їх сукупності та відповідачем не спростовано, отже позовні вимоги Головного управління ДПС у Харківській області є правомірними та обгрунтованими.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Положеннями пункту 58.3 статті 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно пунктів 42.1 та 42.2 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

За правилами пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

У зв`язку із наведеним слід зазначити, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення спору судом першої інстанції; далі - КАС України) встановлено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 9 Кодексу).

Статтею 46 КАС України встановлено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

При цьому, п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлює, що відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

У відповідності до частин першої, третьої статті 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулися не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного відповідача належним відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Зі змісту наведених положень процесуального законодавства слідує, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 21.12.2018 р. у справі № 803/1252/17 (провадження № К/9901/50685/18).

З матеріалів справи судом встановлено, що при зверненні до суду першої інстанції контролюючим органом заявлені вимоги до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду та підтверджено матеріалами справи, згідно корінця податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №313378-2414-2016-UA63060070000031032 від 29.06.2023. на суму грошового зобов`язання у розмірі 75818,57 грн. за платежем «орендна плата з фізичних осіб» визначено фізичній особі ОСОБА_1 .(а.с. 14).

Згідно корінця податкової вимоги форми «Ф» №313379-2414-2016-UA63060070000031032 від 29.06.2023, на суму грошового зобов`язання у розмірі 22660,59 грн. за платежем «орендна плата з фізичних осіб», ця вимога виставлена фізичній особі ОСОБА_1 .(а.с. 18).

Згідно корінця податкової вимоги форми «Ф» №313380-2414-2016-UA63060070000031032 від 29.06.2023, на суму грошового зобов`язання у розмірі 65929,19 грн. за платежем «орендна плата з фізичних осіб» ця вимога виставлена фізичній особі ОСОБА_1 .(а.с. 23).

Також, згідно корінця податкових повідомлень-рішень форми «Ф» №0029588-2417-2023 від 02.03.2023, на суму податкового зобов`язання у розмірі 54629,25 грн. та №0320197-2417-2023-UA63120030000035245 від 03.07.2023 на суму 4202,25 за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості», визначені фізичній особі ОСОБА_1 .(а.с. 32).

Отже, фактично спірні правовідносини виникли не за участю ОСОБА_1 як ФОП, а з фізичною особою (громадянином) у зв`язку із прийнятими щодо нього податковими повідомленнями-рішеннями.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскільки щодо ФОП ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення та податкова вимога про сплату боргу не формувалися, та, відповідно, суб`єкту господарювання не направлялися, підстави для стягнення з відповідача податкового боргу відсутні.

Крім того, задоволення позову до неналежного відповідача, виявлене судом апеляційної інстанції, є підставою для скасування судового рішення та відмови у задоволенні позову.

Отже, враховуючи те, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 по справі №520/28456/24 прийняте з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2026 по справі № 520/28456/24 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Головного управління ДПС у Харківській області - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді К.В. Мінаєва В.В. Катунов