Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №440/10580/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 р. Справа № 440/10580/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/10580/25

за позовом ОСОБА_1

до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України"

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (далі – відповідач), в якому просила:

- визнати протиправним рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» № ЦО 6903 від 17.02.2025 щодо висновку про необґрунтованість та таким, що не відповідає чинному законодавству, встановлення 16.01.2024 ІІ (другої) групи інвалідності, загальне захворювання, терміном на 3 роки;

- скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» № ЦО 6903 від 17.02.2025 щодо висновку про необґрунтованість та таким, що не відповідає чинному законодавству, встановлення 16.01.2024 II (другої) групи інвалідності, загальне захворювання, терміном на 3 роки;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», ЕДРПОУ: 03191673, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять грн. двадцять коп.) сплаченого судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилалась на те, що вважає рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи № ЦО 6903 від 17.02.2025 року необґрунтованим та прийнятим із порушенням вимог законодавства. Протиправність дій з боку відповідача полягає у: безпідставному виклику позивача на обстеження через третіх сторонніх осіб, неналежному проведенні самого обстеження, безпідставному зволіканні з ознайомлення її з результатами обстеження та прийнятого на підставі цього рішення, не у порядку та не у спосіб, визначених чинним законодавством.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 позов ОСОБА_1 у справі №440/10580/25 залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне дослідження матеріалів справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 по справі № 440/10580/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідач подав відзив на позов із суттєвим порушення норм КАС України, а саме майже через п`ять місяців з дати відкриття провадження у справі, чому суд оцінки не надав. Також суд першої інстанції не надав оцінки тому, що відповідач 03.06.2026 подав уточений відзив на позовну заяву, до якого долучив докази, які до попереднього відзиву надані не були, однак КАС України не передбачено надання повторного/уточненого відзиву. Суд першої інстанції не ухвалював рішення щодо поновлення відповідачу строків для подачі відзиву на адміністративний позов, водночас рішення суду практично ґрунтується на доводах, викладених у цих відзивах. Також апелянт вказує, що відповідачем проігноровано вимоги суду та не надано засвідчених копій її медико-соціальної справи та інших наявних матеріалів, відповідно суд їх не дослідив, а прийняв оскаржуване рішення лише на підставі відзиву.

По суті позовних вимог апелянт зазначає, що у другій половині робочого дня 16.01.2025 їй на роботі працівником кадрового підрозділу був вручений під розпис лист-повідомлення від 27.12.2024 № 454/13-19 (адресований особисто ОСОБА_1 ) про виклик її до клініки ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України», який знаходиться за адресою: пров. Феодосія Макаревського, 1-А, м. Дніпро, для проведення аналізу документів її медико-соціальної справи та для проведення обстеження у термін із 06.01.2025 по 17.01.2025. Апелянт вказує, що вказаний лист їй був вручений некомпетентними особами, які не мали на це жодного права та не мали взагалі ніякого відношення до процедури виклику, як того чітко вимагає Порядок.

Також зазначає, що підставою для виклику стали листи СБУ від 04.11.2024 № 14/1-6971 та ДБР від 06.11.2024 № 10-2-02-01-27449, які не є процесуальними рішення компетентного органу, на підставі якого ЦМСЕК МОЗ уповноважена була викликати її та проводити перевірку обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення їй інвалідності. Натомість лист ДБР від 31.01.2025 № 3187-25/10-2-02-01-1348/25, до якого долучено копію постанови слідчого від 31.01.2025, і який відповідач зазначає як підставу обстеження, був виданий та направлений до ЦМСЕК МОЗ набагато пізніше, і він ще навіть не існував на момент виклику ОСОБА_1 до установи згідно листа-повідомлення від 27.12.2024 № 454/13-19. Тобто, на момент виклику апелянта від 27.12.2024 та проведення її обстеження у період з 27.01.2025 по 31.01.2025 працівники установи не були залучені у кримінальному провадженні в якості спеціалістів для проведення дослідження та у них була відсутня правова підстава для його здійснення, оскільки постанова надійшла до установи лише 09.02.2025, отже виклик позивача до установи та проведення їй формального обстеження були здійснені взагалі безпідставно та у порушення вимог законодавства. У контексті спірних відносин саме належне дотримання процедури оцінювання повсякденного функціонування особи є фундаментальним показником правомірності прийнятого рішення.

Відповідач, скориставшись правом, передбаченим ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що на виконання постанови про залучення спеціалістів від 31.01.2025 року по кримінальному провадженню №62024000000000923 від 21.10.2024 року, яка надійшла від Державного бюро розслідувань листом №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025, в якій визначено:

1. Залучити у кримінальному провадженні №62024000000000923 від 21.10.2024 року в якості спеціалістів для проведення дослідження працівників ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

2. Перелік питань, які підлягають дослідженню спеціалістами:

Чи обґрунтовано прийняті рішення медико-соціальними експертними комісіями про встановлення групи інвалідності наступним особам: 1347 ОСОБА_1 .

Отже, експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи законно та в межах повноважень визначених чинним законодавством був проведений ретельний аналіз документів медико-експертної справи Позивача на підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК щодо встановлення групи інвалідності, а також експертна команда мала повне законодавчо обґрунтоване право для скасування попереднього рішення МСЕК. Оскаржуване рішення приймалось на підставі медичних документів, які раніше були сформовані за результатами обстеження позивача.

З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 р. у справі № 440/10580/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення.

На підставі положень ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У період з 27.07.2026 по 21.08.2026 головуючий суддя Фоміна Л.О. перебувала у щорічній відпустці.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, дійшла таких висновків.

Судом встановлено такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася у смт. Нові Санжари Полтавської області, працює прокурором відділу Полтавської обласної прокуратури.

16.01.2024 ОСОБА_1 була повторно встановлена 2 група інвалідності строком до 01.02.2026, про що Міжрайонною МСЕК № 2 м. Полтава видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ № 527813. Підстава: акт огляду МСЕК № 158.

Позивач повідомляє, що 16.01.2025 їй на роботі працівником кадрового підрозділу був вручений під розпис лист-повідомлення від 27.12.2024 № 454/03-19 за підписом голови Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ України І. Ханюкової про виклик на обстеження до клініки Інституту з 06.01.2025 до 17.01.2025 з метою проведення ретельного аналізу документів медико-експертної справи та підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК щодо встановлення групи інвалідності.

У вищевказаному листі зазначено, що до ЦМСЕК МОЗ України надійшов лист Служби безпеки України від 04.11.2024 № 14/1-6971 та ДБР від 06.11.2024 №10-2-02-01-27449, згідно з якими Комісію зобов`язано провести перевірку обґрунтованості рішення щодо встановлення ОСОБА_1 відповідної групи інвалідності шляхом проведення медико-соціальної експертизи згідно з нормами Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2024 № 1276. Також позивачці роз`яснено, що абзацом пункту 13 Положення про медико-соціальну експертизу встановлено наступне: у разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії.

У період з 27.01.2025 по 31.01.2025 ОСОБА_1 пройшла обстеження у відділенні експертизи, відновлення функціонування і тифлореабілітації ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України», що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 442 від 31.01.2025 та довідкою № 120 від 31.01.2025.

Відповідно до протоколу та рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 17.02.2025 № ЦО 6903 стосовно позивача установлено таке.

Здійснено перевірку рішення від 16.01.2024 № 158. Підстава для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці: перевірка спецконтингенту. Реквізити документів, на підставі яких ініційовано перевірку обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці: Лист від ДБР №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025, кримінальне провадження №62024000000000923 від 21.10.2024. Дата перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці, з 31.01.2025 до 17.02.2025.

Рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці: Команда вивчила надану експертну документацію, та прийшла до висновку, що на 16.01.2024 ІІ (друга) група інвалідності, загальне захворювання, терміном на 3 роки, встановлена необґрунтовано та не відповідає чинному законодавству. При оцінюванні функціонального стану ОСОБА_1 мають місце незначні патологічні зміни, які не дають підстав визнати її особою з інвалідністю. Підстава: «Постанова КМУ від 03.12.2009р №1317»; «Наказ МОЗ України №561 від 05.09.2011р», «Постанова КМУ від 21.01.2015 №10».

Вважаючи зазначене рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення протиправним, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач мав прямий обов`язок виконати вимоги Положення №1317 (у редакції постанови КМ №1276) та наказу МОЗ №1809 за повідомленнями правоохоронних органів щодо необхідності проведення перевірки обґрунтованості рішення щодо позивача. ЦМЕК МОЗ, маючи достатні правові підстави та в межах наданих повноважень листом від 27.12.2024 №454/03-19 повідомила позивача про необхідність прибуття до Інституту з метою надання всіх медичних документів та проходження медичного обстеження для перевірки і підтвердження законності підстав встановлення їй групи інвалідності. Суд зауважив, що спірне рішення прийняте з дотриманням вимог законодавства та на виконання Рішення РНБО від 22.10.2024, доручень МОЗ України, СБУ, ДБР про здійснення перевірок обґрунтованості рішень Обласних МСЕК щодо зазначених у додатках до запитів осіб. Повноваження відповідача щодо виклику особи для переогляду виникають лише в разі сумніву щодо документів, на підставі яких визначалася група інвалідності особі. За наслідком дослідження змістового наповнення оскаржуваного рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи від 17.02.2025 №ЦО6903 суд установив, що такий акт індивідуальної дії є цілком обґрунтованим, прийнятим суб`єктом владних повноважень у межах по повноважень та у спосіб, визначений вищенаведеними законодавчими приписами.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі – Закон № 875-XII) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до ст. 1 Закону № 875-XII особа з інвалідністю - особа із стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які при взаємодії з різними бар`єрами можуть заважати її повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV (далі - Закон № 2961-IV) інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист; втрата здоров`я - наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять до фізичного, душевного і соціального неблагополуччя.

Положеннями ст. 7 Закону № 2961-IV передбачено, що залежно від ступеня стійкого обмеження повсякденного функціонування, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», уведеним в дію Указом Президента України від 12.09.2023 № 576/2023, зокрема, визначено Кабінету Міністрів України забезпечити у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні (тобто з 24.02.2022). У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень визначено ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.

Крім того, рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (далі - Рішення РНБО від 22.10.2024), що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Підпунктом «б» пункту 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 встановлено Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів (далі - робочі групи).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19 грудня 2024 року № 4170-IX (далі - Закон № 4170-ІХ) внесено зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Згідно з абзацом першим пункту 1 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4170-ІХ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року (окрім деяких пунктів).

Відповідно до абзацу 1-6 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4170-IX, установлено, що: особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності;

документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є:

- видані до 31 грудня 2024 року органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я;

- витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я;

- рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України «Про військовий обов`язок та військову службу» та «;Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування;

- особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності);

На період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні перелік причин неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4170-ІХ установлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31 грудня 2024 року.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абз. 10 п. 13 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил.

15.11.2024 Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова № 1338), якою затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до п. 3 Постанови установлено зокрема, що з моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи: перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою КМУ № 1338 (далі - Положення № 1338, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає основні організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди) (п. 1 Положення № 1338).

Згідно з п. 3 Положення № 1338 експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи.

Оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи; експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я (п. 6 Положення № 1338).

Пунктом 8 Положення № 1338 визначено, зокрема, що Центр оцінювання функціонального стану особи:

1) надає організаційно-методичне консультування експертним командам;

2) проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова;

3) здійснює обмін інформацією з питань, пов`язаних з організацією проведення оцінювання, відповідно до Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженого МОЗ;

4) узагальнює, аналізує та інформує МОЗ та правоохоронні органи про випадки необґрунтованого прийняття рішень експертними командами;

5) перевіряє під час оскарження рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання (медико-соціальної експертизи) та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

У такому випадку оцінювання за рішенням Центру оцінювання функціонального стану особи проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров`я, куди направлено особу Центром оцінювання функціонального стану особи, але обов`язково з урахуванням екстериторіального принципу.

У разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

У свою чергу Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 (далі - Порядок № 1338, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання).

Відповідно до п. 51 Порядку № 1338 Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями:

на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду;

за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу);

за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється.

Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, або рішенні, ухвалі суду від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Згідно з п. 52 Порядку № 1338 центр оцінювання функціонального стану особи під час оскарження рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій перевіряє обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання (медико-соціальної експертизи) та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами чого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

Оцінювання за рішенням Центру оцінювання функціонального стану особи проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров`я, де функціонує експертна команда, і куди направлено особу Центром оцінювання функціонального стану особи, але обов`язково з урахуванням екстериторіального принципу.

У разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття цієї особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідач має право проводити перевірку обґрунтованості рішень МСЕК стосовно відповідної особи не лише за її ініціативою або у разі настання встановленого строку, а й за наявності чітко визначених підстав, що випливають з його контрольно-моніторингових функцій. Такими підставами можуть бути: (1) на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді; (2) за запитом робочої групи з моніторингу; (3) за результатами внутрішнього моніторингу, здійснення якого забезпечується безпосередньо Центром оцінювання функціонального стану особи.

Отже, визначальним для перевірки дотримання відповідачем порядку здійснення перевірки оскаржуваного рішення є встановлення підставності його перегляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2026 у справі № 280/4630/25.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що підставою для її виклику стали листи СБУ від 04.11.2024 № 14/1-6971 та ДБР від 06.11.2024 № 10-2-02-01-27449, які не є процесуальними рішення компетентного органу, на підставі якого ЦМСЕК МОЗ уповноважена була викликати її та проводити перевірку обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення інвалідності. Натомість лист ДБР від 31.01.2025 № 3187-25/10-2-02-01-1348/25, до якого долучено копію постанови слідчого від 31.01.2025, і який відповідач зазначає як підставу обстеження, був виданий та направлений до ЦМСЕК МОЗ набагато пізніше, і він ще навіть не існував на момент виклику ОСОБА_1 до установи згідно листа-повідомлення від 27.12.2024 № 454/13-19. Тобто, на момент виклику апелянта від 27.12.2024 та проведення її обстеження у період з 27.01.2025 по 31.01.2025 працівники установи не були залучені у кримінальному провадженні в якості спеціалістів для проведення дослідження та у них була відсутня правова підстава для його здійснення, оскільки постанова надійшла до установи лише 09.02.2025, отже виклик позивача до установи та проведення їй формального обстеження були здійснені взагалі безпідставно та у порушення вимог законодавства.

Колегія суддів вважає зазначені доводи обґрунтованими з огляду на таке.

З матеріалів справи встановлено, що листом від 27.12.2024 №454/03-19, за підписом голови ЦМСЕК МОЗ України Ткаченко Л.В. викликано на обстеження до клініки ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» за адресою провулок Феодосія Макаревського,1-А, м. Дніпро, 49005, з метою проведення ретельного аналізу документів медико-експертної справи та підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК щодо встановлення групи інвалідності.

Підставою такого виклику зазначено, що до ЦМСЕК МОЗ України надійшов лист Служби безпеки України від 04.11.2024 №14/1-6971 та ДБР від 06.11.2024 р. №10-2-02-01-27449, згідно з яким Комісію зобов`язано провести перевірку обґрунтованості рішення щодо встановлення відповідної групи інвалідності, шляхом проведення медико-соціальної експертизи згідно з нормами Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 р. № 1317, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2024 р. №1276.

Також позивачу роз`яснено, що абзацом пункту 13 Положення про медико-соціальну експертизу встановлено наступне: у разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії.

Колегія суддів зауважує, що пунктом 51 Порядку № 1338 передбачено, що відповідна перевірка проводиться, окрім іншого, на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді.

Суд зі змісту рішення експертної команди від 17.02.2025 № ЦО 6903 встановив, що перевірку обґрунтованості рішення про встановлення інвалідності позивачу проведено на підставі листа ДБР від 31.01.2025 № 3187-25/10-2-02-01-1348/25.

Водночас у листі від 27.12.2024 №454/03-19 як на підставу проведення перевірки обґрунтованості рішення вказано лист Служби безпеки України від 04.11.2024 №14/1-6971 та ДБР від 06.11.2024 р. №10-2-02-01-27449.

Поміж тим, суд враховує, що відповідно до частини 3 статті 110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

Таким чином, лист ДБР не є процесуальним рішенням компетентного органу, на підставі якого Центр оцінювання функціонального стану особи уповноважений проводити перевірку обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення інвалідності.

Також колегія суддів зауважує, що зі змісту протоколу від 17.02.2025 № ЦО 6903 вбачається, що перевірка проводилась у період з 31.01.2025 до 17.02.2025, однак лист ДБР від 31.01.2025 № 3187-25/10-2-02-01-1348/25, до якого долучено копію постанови слідчого від 31.01.2025, і який відповідач зазначає як підставу обстеження, був отриманий відповідачем 04.02.2025, що підтверджується штампом про реєстрацією вхідної кореспонденції, тобто станом на дату початку перевірки (31.01.2025) зазначених документів у розпорядженні відповідача не було, а на дату виклику позивача відповідно до листа відповідача 27.12.2024 № 454/03-19 зазначених документів ще не існувало, а тому вони не могли бути підставою для проведення перевірки обґрунтованості рішення щодо встановлення позивачу інвалідності.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в оскаржуваному рішенні від 17.02.2025 № ЦО 6903 відповідач зазначаючи про необгрунтованість встановлення позивачу інвалідності послався на постанову Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи", яка втратила чинність 01.01.2025.

Щодо доводів апелянта про неналежне повідомлення її про проведення аналізу документів медико-соціальної справи та проведення обстеження колегія суддів зазначає таке.

У силу абзацу другого підпункту 2 пункту 8 Положення № 1338, передбачено обов`язок експертної команди повідомити особу про проведення повторного оцінювання на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Проте, матеріали справи не містять доказів завчасного повідомлення позивача, а позивач отримання такого повідомлення заперечила.

Натомість, за твердженням позивача, її 16.01.2025, тобто менш ніж за добу до завершення призначеного терміну проведення обстеження, працівником кадрового підрозділу Полтавської обласної прокуратури ознайомлено з листом-повідомленням (викликом) Голови Центральної МСЕК МОЗ України, за яким ОСОБА_1 з 06.01.2025 по 17.01.2025 належало прибути до ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» з метою ретельного аналізу документів її медико-соціальної справи та підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК щодо встановлення групи інвалідності.

Суд враховує, що Порядок № 1338 не передбачає повідомлення зацікавленої особи про проведення повторного оцінювання за місцем роботи, внаслідок чого ознайомлення позивача з листом Голови Центральної МСЕК МОЗ України у відділі кадрів Полтавської обласної прокуратури не можна вважати належним повідомленням.

Колегія суддів зазначає, що саме дотримання процедури є необхідною умовою правомірності рішення експертної команди незалежно від наявності підстав для проведення самої перевірки.

Однак, матеріалами справи не підтверджується, що під час проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК (повторного оцінювання особи) відповідачем було дотримано зазначені вимоги.

Посилання апелянта на те, що відповідач подав відзив на позов із суттєвим порушення норм КАС України, а саме майже через п`ять місяців з дати відкриття провадження у справі, чому суд першої інстанції оцінки не надав, при цьому суд не ухвалював рішення щодо поновлення відповідачу строків для подачі відзиву на адміністративний позов, колегія суддів вважає слушними, однак зауважує, що в силу положень ч. 3 ст. 317 КАС України зазначене не є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає, що дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що проведення перевірки обґрунтованості та скасування рішення МСЕК, яким позивачу встановлено інвалідність, здійснено без дотримання встановленої процедури перевірки обґрунтованості рішення МСЕК.

Верховний Суд у постанові від 30.11.2020 у справі № 200/14695/19-а вказав, що суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Колегія суддів зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття рішення необхідно розуміти не як вимоги до самого документа, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття рішення, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

У цьому випадку суб`єкт владних повноважень - Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» не надав доказів на підтвердження обґрунтованості та вмотивованості оскаржуваного в цій справі рішення від 17.02.2025 № ЦО 6903.

Отже, оскаржуване рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 17.02.2025 № ЦО 6903 не може вважатись законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Судом першої інстанції при ухваленні судового рішення по справі вказаного вище враховано не було, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом ч. 1-2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Таким чином, з огляду на викладене вище колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 1, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як підтверджується матеріалами справи, позивачем при поданні позову та апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн (квитанція №9386-1313-0367-6337) та 1816,80 грн (квитанція №8419-0474-9576-2239), усього - 3028 грн.

Таким чином, з огляду на прийняття рішення про задоволення позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року по справі № 440/10580/25 - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» № ЦО 6903 від 17.02.2025.

Скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» № ЦО 6903 від 17.02.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (код ЄДРПОУ 03191673; пров. Ф. Макаревського, 1-А, м. Дніпро, 49005), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко