Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №200/1864/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року справа №200/1864/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Крамаренко Ганни Миколаївни на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року (повне судове рішення складено 19 березня 2026 року) у справі № 200/1864/26 (суддя в І інстанції Молочна І.С. ) за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Зенкевич Ніни Леонідівни відділу державної реєстрації Виконавчого комітету Ковельської міської ради, державного реєстратора Мороз Тетяни Володимирівни відділу державної реєстрації Виконавчого комітету Ковельської міської ради, Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

В березні 2026 року адвокат Крамаренко Ганна Миколаївна в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до державного реєстратора Зенкевич Ніни Леонідівни відділу державної реєстрації Виконавчого комітету Ковельської міської ради, державного реєстратора Мороз Тетяни Володимирівни відділу державної реєстрації Виконавчого комітету Ковельської міської ради, Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 12 серпня 2021 року №1001979960003002654 державного реєстратора Мороз Тетяни Володимирівни відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ковельської міської ради щодо заборони вчинення реєстраційних дій щодо корпоративних прав в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІНАЛ-КОВЕЛЬ», на підставі постанови державного виконавця про арешт корпоративних прав від 08 вересня 2021 року ВП №59179621;

- скасувати запис державного реєстратора ОСОБА_2 12 серпня 2021 року №1001979960003002654 в частині заборони вчинення реєстраційних дій з корпоративними правами в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІНАЛ-КОВЕЛЬ»;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Зенкевич Ніни Леонідівни відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ковельської міської ради про відмову у вчиненні реєстраційних дій щодо корпоративних прав ОСОБА_1 в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІНАЛ-КОВЕЛЬ» в розмірі 6250,00 грн., що становить 12,5% статутного капіталу;

- зобов`язати державного реєстратора Зенкевич Ніну Леонідівну відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ковельської міської ради здійснити реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІНАЛ-КОВЕЛЬ» відповідно до поданих ОСОБА_3 16 вересня 2025 року документів;

- визнати протиправною бездіяльність Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо невчинення дій відносно припинення арешту корпоративних прав ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «ТЕРМІНАЛ-КОВЕЛЬ» в розмірі 6250,00 грн., що становить 12,5% статутного капіталу, накладеного постановою державного виконавця від 08 липня 2021 року у виконавчому провадженні №5917962.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Ковель» (ЄДРПОУ 43962192). Йому належить частка у статутному капіталі Товариства у розмірі 6 250,00 грн, що становить 12,5 % статутного капіталу та відповідний відсоток права голосу.

Крім Позивача, учасниками Товариства є ще чотири особи (три фізичні особи та одна юридична особа), кожна з яких володіє окремою, індивідуально визначеною часткою у статутному капіталі.

16.09.2025 Позивач у зв`язку з відчуженням належної йому частки на користь третьої особи, подав документи для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу (зміна складу учасників)» щодо ТОВ «Термінал-Ковель». Документи були прийняті державним реєстратором, що підтверджується описом прийнятих документів (завірена копія опису додається). Того ж дня, 16.09.2025, за результатами розгляду поданих документів Відповідач-1 ухвалив рішення про відмову у проведенні державної реєстрації. Підставою відмови зазначено наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про арешт корпоративних прав на підставі постанови про арешт корпоративних прав від 08.07.2021 у межах виконавчого провадження № 59179621.

З відмови, наданої Відповідачем-1, вбачається, що запис про заборону у проведенні реєстраційних дій у ЄДР сформульований узагальнено та не містить індивідуалізації об`єкта арешту: не зазначено, яка саме частка арештована, кому вона належить і чи є власник цієї частки боржником у відповідному виконавчому провадженні. За таких умов обмеження фактично блокує розпорядження частками інших учасників, у тому числі Позивача, який не є боржником у виконавчому провадженні на підставі якого було накладено арешт на корпоративні права. Арешт, за змістом закону, за наявності підстав може стосуватися лише частки конкретного боржника, а не корпоративних прав товариства чи його усіх учасників/засновників загалом.

Постановою державного виконавця № 59179621 від 08.07.2021 накладено арешт на корпоративні права ТОВ «ТЕРМІНАЛ-КОВЕЛЬ» по судовому рішенню щодо стягнення заборгованості по цивільній справі з ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 (співзасновник ТОВ «ТЕРМІНАЛ-КОВЕЛЬ») на користь ОСОБА_5 . Станом на день подання позову, відсутні будь які арешти та заборони щодо частки в статутному капіталі ТОВ «ТЕРМІНАЛ-КОВЕЛЬ», яка належить ОСОБА_1 .

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу місцевого суду, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що корпоративний спір між учасниками товариства відсутній, а арешт на корпоративні права накладено державним виконавцем в рамках виконання рішення суду по цивільній справі № 161/15229/21 про стягнення боргу з одного з учасників Товариства ОСОБА_4 боргу за договором позики на користь фізичної особи, яка не є учасником товариства.

Тобто, позивач в даній справі не має жодного відношення до спору в справі № 161/15229/21 і немає процесуальної здатності оскаржити дії державного виконавця в рамках Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не є стороною виконавчого провадження. На думку позивача, цей спір підлягає вирішенню виключно в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

В даній справі ставилось питання про перевірку виконання державними реєстраторами своїх владно-публічних та управлінських функцій та порушення ними вимог п. 2 частини 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV (далі - Закон №755), відповідно до якого, державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України.

Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Пунктом 1 частини першої статті 20 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду (частина третя статті 20 КАС України).

Водночас, частиною першою статті 21 КАС України передбачено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Згідно з частиною першою статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Як вбачається з позовних вимог, позивач просить серед іншого визнати протиправною бездіяльність Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо невчинення дій відносно припинення арешту корпоративних прав ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «ТЕРМІНАЛ-КОВЕЛЬ» в розмірі 6250,00 грн., що становить 12,5% статутного капіталу, накладеного постановою державного виконавця від 08 липня 2021 року у виконавчому провадженні №5917962.

Водночас, із доданого до позовної заяви листа Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 30 грудня 2025 року вбачається, що арешт на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІНАЛ-КОВЕЛЬ» код ЄДРПОУ 43962192, винесено в рамках виконавчого провадження №59179621 про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 , відповідно до постанови державного виконавця про арешт майна боржника від 16 листопада 2021 року, що належить боржнику: ОСОБА_4 . Також встановлено заборону державному реєстратору проводити будь-які реєстраційні дії відносно реєстрації чи перереєстрації статутного фонду та корпоративних прав, а також вносити зміни до частки боржника ОСОБА_4 .

Тобто, стягувачем та боржником у виконавчому провадження №59179621 про стягнення заборгованості виступають фізичні особи: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , відповідно.

Крім того, як вбачається із означеного листа, згідно інформації, що міститься в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, виконавчі провадження, де боржником є ОСОБА_1 , у відділі відсутні.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

За частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Тобто, якщо законом установлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до суду, який ухвалив відповідне рішення, як це передбачено для виконання судових рішень, у такому випадку виключається юрисдикція адміністративних судів у такій категорії справ.

Аналогічна правова позиція щодо юрисдикції відповідних спорів висловлена в постанові Великої палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №213/2012/16 (провадження №14-13цс18).

Отже, у даному випадку, позивач оскаржує бездіяльність Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо невчинення дій відносно припинення арешту корпоративних прав ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «ТЕРМІНАЛ-КОВЕЛЬ» в розмірі 6 250,00 грн., що становить 12,5% статутного капіталу, накладеного постановою державного виконавця від 08 липня 2021 року у виконавчому провадженні №5917962, в якому він взагалі не є учасником, та в рамках якого здійснюється стягнення заборгованості з однієї фізичної особи на користь іншої фізичної особи.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки позивач, серед іншого, оскаржує бездіяльність Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні, учасниками якого є дві фізичні особи, така позовна вимога повинна розглядатись судом, який видав виконавчий документ, тобто відповідним місцевим загальним судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Відтак, оскільки інші позовні вимоги не є похідними від зазначеної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, окружний суд вірно констатував, що у позовній заяві об`єднано різні позовні вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Згідно з частиною шостою статті 21 та частиною четвертою статті 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Отже, враховуючи, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог і відсутні підстави для застосування положень статті 172 КАС України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача Крамаренко Ганни Миколаївни – залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі № 200/1864/26 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 22 вересня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук