Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №200/9962/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року справа №200/9962/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 р. у справі № 200/9962/25 (головуючий І інстанції Загацька Т.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській, Харківській областях (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті серії ОПШ №084410 від 08.07.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору та професійної правничої допомоги у повному обсязі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті №084410 від 08.07.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 17000,00 грн.

Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів зазначає, що поясненнями позивача з підтверджуючими доказами, що він у спірних відносинах не був автомобільним перевізником, повинні були повідомленні відповідачу до моменту винесення спірної постанови.

Примірник договору оренди був відсутній у водія (або ним не пред`явлено).

Надана позивачем до суду копія договору оренди не є достатнім, належним та допустимим доказом того, що вказаний транспортний засіб наданий позивачем в оренду дійсно перебував в оренді на момент перевезення пасажирів та здійснення перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки і позивач не був автомобільним перевізником під час перевезення пасажирів у зазначену дату.

Таким чином, доводи позивача про те, що належний йому автомобіль перебував в оренді на час вчинення порушення не підтверджені належними та допустимими доказами, а наявні у справі письмові докази підтверджують той факт, що позивач, як власник транспортного засобу, так і суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів, в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» є перевізником, отже несе встановлену законом відповідальність за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Позивач – ОСОБА_1 , відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований, як фізична особа-підприємець (РНОКПП 3401201111), основний вид економічної діяльності: “49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення”.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , власником транспортного засобу «MERCEDES-BENZ SPRINTER 519 CDI» з номерним знаком НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 .

01.05.2025 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “БАСТРАНС” укладено договір оренди транспортного засобу №2/05-25, відповідно до пункту 1.1 якого транспортний засіб марки “MERCEDES-BENZ SPRINTER 519 CDI”, реєстраційний номер НОМЕР_2 , передано Товариству з обмеженою відповідальністю “БАСТРАНС” у тимчасове користування. Згідно з пунктом 6.1 цього договору строк дії договору вказано з 01 травня 2025 по 05 травня 2028 року.

Територіальним сервісним центром видано тимчасовий реєстраційний талон серії ХХР №115120 про належність вказаного транспортного засобу Товариству з обмеженою відповідальністю “БАСТРАНС”.

Відповідно до Ліцензії серії АЕ №572946 від 08.04.2015 року ТОВ “БАСТРАНС” має право здійснювати внутрішні перевезення пасажирів автобусами.

Також, транспортний засіб “MERCEDES-BENZ SPRINTER 519 CDI” з номерним знаком НОМЕР_2 є застрахованим, що підтверджується Полісом №227801996 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 16.03.2025, який є дійсним (чинним) до 15.03.2026.

Відповідно до направлення на перевірку Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті №ОНР 002305 від 06.06.2025 співробітниками відповідача проводилась рейдова перевірка транспортних засобів на адміністративній території Донецької, Луганської, Харківської областях, та міста Харків, з 09.06.2025 по 15.06.2025.

13.06.2025 о 12 год. 10 хв. здійснено перевірку транспортного засобу “MERCEDES-BENZ SPRINTER 519 CDI”, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Відповідно до Акту серії ОАР №063016 від 13.06.2025, під час перевірки виявлено порушення п.53 Постанови КМУ від 18.02.1997 року №176, здійснення посадки/висадки пасажирів у пункті (АС-1, платформа 4) визначеному для посадки/висадки пасажирів для маршрутів з регулярних перевезень без документів передбачених ст.39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме без витягу з дозволу для міжобласного маршруту, передбаченого п.30 Постанови КМУ від 18.02.1997 №176, схеми маршруту, таблиці вартості проїзду затвердженої перевізником, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України про автомобільний транспорт.

Постановою в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті № 084410 від 08.07.2025 року на підставі абз. 3 ч. 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” застосовано до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За змістом пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзац 2).

Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Відповідно до приписів статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:

для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:

для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для автомобільного самозайнятого перевізника:

ліцензія, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сервісна книжка, медична довідка.

Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи на перевезення пасажирів автобусами для власних потреб:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для водія юридичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для фізичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач заперечував правомірність оскаржуваної постанови, вказуючи, що він не є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-III, а відтак не може бути притягнутий до відповідальності за порушення зазначеного законодавства.

Позивач не заперечує, що транспортний засіб зареєстрований на нього, однак на момент перевірки він перебував у користуванні ТОВ «БАСТРАНС», що підтверджується тимчасовим реєстраційним посвідченням, яке було надано водієм при перевірці.

Приписами статті 1 Закону № 2344-III передбачено, що:

- автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

- водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка;

- послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Як вбачається з матеріалів справи, акт проведення перевірки серії ОАР №063016 від 13.06.2025 містить фактичні відомості про те, що автомобільним перевізником є товариство з обмеженою відповідальністю «БАСТРАНС», фактичним власником – фізична особа-підприємець ОСОБА_1 .

Водночас у спірній постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідач визначив автомобільним перевізником фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .

Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 вказав, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема, інформацію про автомобільного перевізника.

У постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу. При цьому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

У постанові від 21.12.2023 у справі № 280/2150/23 Верховний Суд зазначив, що на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який, у розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-III, має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

Отже, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що транспортний засіб марки MERSEDES-BENZ SPRINTER 519 CDI державний номерний знак НОМЕР_2 використовувався позивачем у його господарської діяльності, тобто позивач в розумінні вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» не є перевізником, а отже не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт в межах спірних правовідносин, як наслідок підстави для застосування до позивача адміністративно господарського штрафу, передбаченого ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відсутні.

Щодо клопотання апелянта про поновлення строку для подання доказу листа ГУ ДПС у Запорізькій області від 19.01.2026 № 1728/6/08-01-24-07-06, в якому повідомлено про відсутність в інформаційних системах контролюючого органу інформації про працевлаштованих осіб у ТОВ «БАСТРАНС» за період 2023-2025 роки, суд зазначає, що даний лист ніяким чином не впливає на вищевказані висновки суду щодо відсутності підстав для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, передбаченого статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, відсутність інформації про працевлаштованих осіб, не спростовує факт користування ТОВ «БАСТРАНС» транспортним засобом та не робить позивача (власника) суб`єктом відповідальності в межах спірних правовідносин.

Суд, згідно з ч.1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладені судом висновки, відповідач не довів правомірності оскаржуваної постанови, що є підставою для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 р. у справі № 200/9962/25 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 р. у справі №200/9962/25 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко