Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №760/35756/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 760/35756/25 Головуючий у суді І інстанції: Сердюк Н.В.

провадження №22-ц/824/10820/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Ратнікової В.М., Музичко С.Г., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 24 березня 2026 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПВГ). З 01.11.2021 року у зв`язку зі зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуг з ТЕ/ПГВ). На підставі типового договору, опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води в газеті «Хрещатик2 від 28.03.2018 № 34 (5085). Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання, а відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, а з 01.11.2021 року - послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води. У порушення вимог законодавства, відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість. Крім того, позивач, на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, укладеного між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та Комунальним підприємством (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення, інфляційної складової боргу та 3% відсотків річних. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 49357,60 грн, яка складається:

- з заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 498,10 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 85,67 грн, три відсотки річних у розмірі 24,89 грн;

- заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 11765,76 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 2011,94 грн, три відсотки річних у розмірі 528,98 грн;

- заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 26975,49 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 3874,50 грн, три відсотки річних у розмірі 1148,35 грн, пені у розмірі 1397,16 грн;

- заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1046,76 грн.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 24 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 рік послуги з централізованого опалення у розмірі 11 765,76 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 2011,94 грн, три відсотки річних у розмірі 528,98 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 26 975,49 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 3874,50 грн, три відсотки річних у розмірі 1148,35 грн, пеня у розмірі 1397,16 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1046,76 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1495 грн 38 коп..

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1495 грн 38 коп..

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Романов Д.Ю. , який представляє інтереси Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 24 березня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги до 01.05.2018 року у розмірі 498,10 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 85,67 грн та 3% річних у розмірі 24,89 грн.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що підставою ухвалення рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 498,10 грн, а також нарахованих на вказану суму основного боргу інфляційної складової у розмірі 85,67 грн та 3% річних у розмірі 24,89 грн стало те, що на думку, суду першої інстанції, у матеріалах справи не міститься належного розрахунку заборгованості за послуги, надані до 01.05.2018 року, а наданий витяг з додатку №1 до договору цесії містить відомості про боржника ОСОБА_4 , що за висновком суду позбавляє можливості перевірити, з якого періоду нарахована та яка саме заборгованість рахується за відповідачами, а отже, і правильність нарахування вказаної суми.

З такими висновками суду першої інстанції позивач не погоджується, з огляду на те, що при поданні позовної заяви у справі, на підтвердження заборгованості за надані до 01.05.2018 року послуги, позивачем було подано розрахунок заборгованості за надані (до 01.05.2018 року) послуги з централізованого опалення. На підтвердження зазначеної заборгованості також долучено Додаток № 1 до договору цесії № 602-18, відповідно до яких позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 498,10 грн до споживачів за адресою АДРЕСА_1 .

В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилався також на те, що відповідачів зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 з 1980 року та з 1983 року відповідно, а отже, в силу закону є споживачами послуг. ПАТ «Київенерго» жодних звернень від відповідачів про неотримання послуг чи звернень щодо перерахунку за вказаною адресою позивачу не передавало. Крім цього, відповідачі жодних заперечень чи відзиву щодо саме некористування послугами до 01.05.2018 року до суду не надсилали.

Таким чином, послуги за адресою відповідачів у спірний період надавались в повному обсязі, а тому позивач має право вимагати виконання обов`язку щодо оплати. В матеріалах справи містяться розрахунок заборгованості.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вважав доведеними позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів заборгованості за надані та спожиті житлово-комунальні послуги починаючи з 01 травня 2018 року, а також інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за прострочення оплати житлово-комунальних послуг.

В цій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги надані та спожиті до 01.05.2018 року, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивачем на підтвердження вимог щодо стягнення з відповідачки заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги надано Договір № 602-18 від 11 жовтня 2018 року про відступлення права вимоги (цесії), укладений між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», згідно з яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору.

Водночас, позивачем надано суду Додаток № 1 за яким право вимоги відступається до боржника ОСОБА_4 , яка не є відповідачем по справі.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач набув право вимоги саме до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також відсутні докази суми такої заборгованості.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 498,10 грн.; інфляційної складової боргу у розмірі 85,67 грн., три відсотки річних у розмірі 24,89 грн. суд першої інстанції визнав необґрунтованими та відмовив у їх задоволенні.

Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПВГ). З 01.11.2021 року у зв`язку зі зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуг з ТЕ/ПГВ).

На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІV КП «Київтеплоенерго» на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води у газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під'єднаний до мереж тепло- та водопостачання.

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 зареєстрований з 05.12.1980 року, ОСОБА_2 - з 08.02.1983 року (а.с. 5).

11 жовтня 2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та Комунальним підприємство (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесїї), за яким ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило право вимоги, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 року з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період 01.08.2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), прав вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору.

Згідно п. 3.4.2 Договору Новий кредитор має право на отримання замість Кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.

Крім того, відповідно до п. 1.3 договору цесії Кредитор відступає, Новий кредитор/Позивач набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані Кредитором та/або виникли до дати укладення цього Договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 та у Додатку № 2 до Договору цесії.

Позивач стверджує, що за вказаним вище договором набув права вимоги до відповідачів щодо стягнення заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення, інфляційної складової боргу та три відсотки річних.

За розрахунком позивача загальна сума заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, з урахування інфляційної складової боргу, 3% річних та пені, складає 49357,60 грн, яка складається з заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 498,10 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 85,67 грн, три відсотки річних у розмірі 24,89 грн; заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 11765,76 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 2011,94 грн, три відсотки річних у розмірі 528,98 грн; заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 26975,49 року грн; інфляційної складової боргу у розмірі 3874,50 грн, три відсотки річних у розмірі 1148,35 грн, пені у розмірі 1397,16 грн; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1046,76 грн.

Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (які були чинними на час виникнення спірних правовідносин - у період нарахованої заборгованості).

Вказаний Закон України «Про житлово-комунальні послуги» містить визначення комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо-та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого постачання холодної води та водовідведення.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до статті Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV, пунктів 18, 20, 30 Правил, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

З 01 травня 2019 року набула чинності нова редакція Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що позивач оскаржує рішення в частині незадоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 498,10 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 85,67 грн, 3% річних у розмірі 24,89 грн.

Відмовляючи у задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 498,10 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 85,67 грн, 3% річних у розмірі 24,89 грн, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до у додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року №602/18, який наданий позивачем, зазначено ОСОБА_4 , яка не є відповідачем по справі, а тому суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави задоволення позовних вимог в цій частині.

Однак суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.2 договору про відступлення права вимоги (цесії) №602-18 від 11 жовтня 2018 року, перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в Додатку №1 та Додатку №2 до цього договору. Всі права вимоги переходять від Кредитора до Нового кредитора в момент підписання сторонами Додатку №1 та Додатку №2 до цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 з 1980 року та 1983 року відповідно, а отже в силу Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачами послуг.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідачі звертались до позивача з заявами про неотримання послуг чи звернень щодо перерахунку за вказаною адресою.

За вказаних обставин висновки суду першої інстанції про те, що по справі відсутні докази наявності у відповідача заборгованості за спожиті послуги з гарячого водопостачання та централізованого опалення до 01.05.2018 року у розмірі 498,10 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 85,67 грн, 3% річних у розмірі 24,89 грн, є помилковими та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах Закону.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачі не надали жодних доказів на спростування вищенаведених обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог про стягнення заборгованості, надавши на підтвердження цих обставин суду належні, допустимі та достовірні докази.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем наявності заборгованості у відповідача за послуги з централізованого постачання гарячої води та централізованого опалення до 01.05.2018 року.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на вимоги закону та встановлені у справі обставини, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав до їх задоволення в частині стягнення на користь позивача з відповідача боргу за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води та централізованого опалення у розмірі 498,10 грн, а також за період 01.01.2024 року по 30.09.2025 року інфляційної складової боргу у розмірі 85,67 грн, 3% річних у розмірі 24,89 грн.

Оскільки суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, допустив неправильне застосування норм матеріального права, наслідком чого стало ухвалення помилкового рішення про відмову в задоволенні вищевказаних вимог позивача щодо стягнення боргу за централізоване опалення та гаряче водопостачання, що утворився до 01.05.2018 року, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення цих вимог.

Щодо судового збору.

Згідно з вимогами п. п. в) п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду справи рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог, що у свою чергу, призводить до зміни обсягу відповідальності відповідачів, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду також у частині розподілу судових витрат.

З огляду на збільшення розміру задоволених позовних вимог, підлягає збільшенню і розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідачів за розгляд справи в суді першої інстанції - з 2990,76 грн до 3028 грн, що становить по 1514, 00 грн з кожного відповідача.

Крім того, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у загальному розмірі 4542,00 грн, тобто по 2 271,00 грн з кожного відповідача.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині відмови в задоволенні вимог позивача щодо стягнення боргу за централізоване опалення та гаряче водопостачання, що утворився до 01.05.2018 року у розмірі 498,10 грн, а також за період 01.01.2024 року по 30.09.2025 року інфляційної складової боргу у розмірі 85,67 грн, 3% річних у розмірі 24,89 грн не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному наданні оцінці доказів і у невірному тлумаченні закону, і підлягає в цій частині та в частині судового збору скасуванню, з ухваленням нового судового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 24 березня 2026 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 498,10 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 85,67 грн, 3% річних у розмірі 24,89 грн за період з 01.01.2024 року по 30.09.2025 року та судових витратскасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 498,10 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 85,67 грн, 3% річних у розмірі 24,89 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028 грн, по 1514, 00 грн з кожного з відповідачів.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4542,00 грн, по 2 271,00 грн з кожного з відповідачів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Реквізити сторін:

Позивач: Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», код ЄДРПОУ 40538421, юридична адреса: 01001, площа Івана Франка, буд. 5, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст постанови складено «22» вересня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді В.М. Ратнікова

С.Г. Музичко