Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №761/44672/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 761/44672/24

номер провадження № 22-ц/824/7298/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» - Синюка Станіслава Леонідовича на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року /суддя Волошин В.О./

за заявою представника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» - Синюка Станіслава Леонідовича про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку суброгації, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна» звернулося до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у порядку суброгації, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування матеріальної шкоди, в порядку суброгації, 3 447,11 грн, судовий збір у розмірі 3 028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку суброгації задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» завдану шкоду в порядку суброгації в розмірі 3 447,11 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. В решті судових витрат відмовлено. /т. 1 а.с. 87-90/

У лютому 2025 року до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу з відповідача у розмірі 3 000,00 грн, які сторона позивача понесла у зв`язку із розглядом вказаної справи. Заяву мотивовано тим, що у рішенні суду не було вирішено питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, яку сторона позивача понесла у зв`язку із розглядом вказаної справи, хоча позивачем було анонсовано у позовній заяві витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. Разом із вказаною заявою представником позивача подано до суду докази понесення вищезгаданих витрат.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2025 року заяву представника позивача - адвоката Синюка С.Л. про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення понесених витрат на правничу допомогу по цивільній справі за вказаним позовом було залишено без розгляду, оскільки суд дійшов висновку, що представником позивача не було заявлено про намір подати відповідні докази, які підтверджують витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в суді та оплату послуг за професійну правничу допомогу, та не подано відповідної заяви до закінчення судового розгляду у справі, як це передбачено ч. 8 ст. 141 ЦПК України та ст. 246 ЦПК України.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 липня 2025 року було скасовано ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2025 року та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що 24 лютого 2025 року судом першої інстанції було ухвалено заочне рішення, в якому судом було розглянуто питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000,00 грн, у відшкодуванні вказаних витрат було відмовлено. За таких підстав, як зазначив суд апеляційної інстанції, повторне вирішення судом першої інстанції питання про судові витрати та відмова в ухваленні додаткового рішення з підстав пропуску строку на подання доказів, що підтверджують розмір понесених витрат, не ґрунтується на вимогах процесуального закону.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року заяву представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» - адвоката Синюка Станіслава Леонідовича про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення понесених витрат на правничу допомогу по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку суброгації - залишено без задоволення. /т. 1 а.с. 237-240/

Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням, представник ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна» - адвокат Синюк С.Л. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна» 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції, неповне з`ясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що позивач у позовній заяві від 28.11.2024 авансував намір понести витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, тобто до винесення рішення 24.02.2025, та в подальшому подав відповідні докази про їх понесення. Зазначає, що позивач не був обізнаний про дату винесення рішення 24.02.2025 і не мав змоги подати докази з оплати правничої допомоги до винесення рішення, проте авансував їх понесення у позовній заяві, а тому, керуючись ст. 141 ЦПК України, такі докази подавались протягом 5 днів після ухвалення рішення суду від 24.02.2025 та є в матеріалах справи. Крім того, апелянт зазначає, що до наданих доказів вони датовані лютим 2025 року і не могли бути подані разом з позовною заявою у листопаді 2024 року. Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19, від 24 січня 2023 року у справі № 922/4022/20, від 29 травня 2024 року у справі № 676/2951/21, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, а також на ст.ст. 15, 133, 134, 137, 141, 246, 263, 270, 354, 367, 374, 376 ЦПК України, ст. 59 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Відповідач про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформований належним чином, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертався.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку суброгації задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» завдану шкоду в порядку суброгації в розмірі 3 447,11 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. В решті судових витрат відмовлено.

У зазначеному судовому рішенні судом було розглянуто питання щодо відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000,00 грн та судом було відмовлено у відшкодуванні вказаних витрат, оскільки стороною позивача не було надано до суду відомості про вартість і обсяг наданих адвокатом позивачу юридичних послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її складність в контексті пред`явлених вимог та кількість поданих представником процесуальних документів, а також час, який необхідний адвокату на їх підготовку та прийняття участі у розгляді справи.

Постановляючи оскаржене додаткове рішення, суд першої інстанції вірно керувався ст. 270 ЦПК України про те, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 430 цього Кодексу. Наведений перелік підстав, за яких може бути постановлене додаткове рішення, визначений у ст. 270 ЦПК України, є вичерпним.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що враховуючи, що рішенням суду розглянуто усі позовні вимоги позивача, вирішено питання розподілу судових витрат та визначено спосіб виконання судового рішення, у суду відсутні правові підстави для прийняття додаткового рішення у справі, а тому у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу шляхом ухвалення додаткового судового рішення слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано, що позивач у позовній заяві авансував намір понести витрати на правничу допомогу та в подальшому подав відповідні докази, відхиляються з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн було вирішено по суті - у задоволенні цих витрат відмовлено. Зазначене рішення в цій частині позивачем в апеляційному порядку не оскаржувалося.

За таких обставин, оскільки питання про судові витрати вже було вирішено заочним рішенням суду від 24 лютого 2025 року, підстави для ухвалення додаткового рішення, передбачені ст. 270 ЦПК України, відсутні. Належним способом захисту порушеного права позивача в цьому випадку було б оскарження заочного рішення суду в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, а не подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вже було вирішено заочним рішенням суду від 24 лютого 2025 року, а додаткове рішення не може змінювати суть основного рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та ґрунтуються на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» - Синюка Станіслава Леонідовича - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: