Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №759/13122/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 759/13122/25

номер провадження 22-ц/824/9822/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянуву порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 лютого 2026 року /суддя Твердохліб Ю.О./

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 126 149,40 грн, яка складається з: 27 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 99 149,40 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 24 лютого 2026 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором № 120015069 від 01.11.2023 у розмірі 126 149,40 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, а всього 9 422,40 грн. /а.с. 133-141/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції, неповне з`ясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту перерахування коштів саме відповідачу на банківську картку, а також факту отримання саме відповідачем таких коштів. Зазначає, що лише банківські виписки з рахунку відповідача є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком. Вказує, що лист АТ «Універсал Банк» від 03.07.2025 № БТ/-5296 не містить інформації про те, що грошові кошти перераховані саме відповідачу на банківську картку, яка належить саме йому, та не містить відомостей щодо повного номеру банківської картки. Наголошує, що розрахунок заборгованості не є первинним документом у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі кредиту. Крім того, апелянт зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн є надмірними та неспівмірними зі складністю справи, оскільки представник позивача в судових засіданнях присутнім не був, справа не є складною, а інших процесуальних документів, окрім позовної заяви, від представника позивача не надходило. На обґрунтування своєї позиції апелянт посилається на ст.ст. 626, 627, 628, 633, 1054, 1056-1, 1077, 1078, 1081, 1087, 1088 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 89, 95, 137, 141, 263, 264, 367, 374, 376 ЦПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» через представника Сахарову О.І. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що на підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжне доручення від 01.11.2023 з відміткою кредитодавця, яке містить всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа. Вказує, що кредитодавець є небанківською фінансовою установою та не надає фінансових платіжних послуг, а тому не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів. Наголошує, що документальним підтвердженням зарахування коштів на рахунок клієнта може надати виключно емітент платіжної карти клієнта, який відкрив та обслуговує відповідний рахунок. Зазначає, що на виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів АТ «Універсал Банк» надав офіційну відповідь, з якої вбачається, що первинним кредитором здійснено перерахування коштів у розмірі 27 000,00 грн на банківську карту відповідача. Вказує, що розрахунки заборгованості узгоджуються з іншими доказами у справі. Щодо витрат на правничу допомогу зазначає, що позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення таких витрат.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що 01 листопада 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 120015069 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за допомогою мережі інтернет.

Відповідач підписав кредитний договір та додаток № 1 до договору (графік розрахунків) електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора ESJY-3744.

Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 27 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. Згідно з пунктом 2.3 договору кредитодавець надає перший транш за договором у сумі 27 000,00 грн одразу після укладення договору, 01.11.2023.

01 листопада 2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 27 000,00 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , що підтверджується копією платіжного доручення (призначення платежу: переказ коштів за договором № 120015069 від 01.11.2023, ОСОБА_1 ) та листом АТ «Універсал Банк» від 03.07.2025 № БТ/-5296, згідно з яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_1 і підтверджено операцію від 01.11.2023 на суму 27 000,00 грн.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди, якими продовжувався строк дії договору.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 265 від 02.01.2024 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 56 149,20 грн.

31 липня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 31/0724-01. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 31.07.2024 до договору факторингу № 31/0724-01 від 31.07.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 126 149,40 грн.

29 травня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників № б/н за договором факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 126 149,40 грн.

Відповідач порушив умови кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту, у зв`язку з чим за кредитним договором № 120015069 від 01.11.2023 утворилася заборгованість у розмірі 126 149,40 грн, яка складається з: 27 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 99 149,40 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався ст. 526 ЦК України про те, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства; ч. 1 ст. 612 ЦК України про те, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; ст.ст. 610, 611 ЦК України про те, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; ст. 625 ЦК України про те, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; ст. 1054 ЦК України про те, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що встановлені обставини підтверджують факт укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, умовами якого було визначено суму кредиту, розмір відсотків, порядок повернення грошових коштів та строк дії кредитного договору, при цьому факт отримання грошових коштів підтверджується відповідними доказами. Оскільки відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту перерахування коштів, відхиляються з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту перерахування кредитних коштів позивачем надано платіжне доручення № 3fdf9f44-deae-4a11-affd-42a3cf0ceec2 від 01.11.2023 з відміткою кредитодавця, а також лист АТ «Універсал Банк» від 03.07.2025 № БТ/-5296, наданий на виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів, згідно з яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_1 і підтверджено операцію від 01.11.2023 на суму 27 000,00 грн. /а.с. 126/

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ може бути створений, переданий і збережений у будь-якій формі, придатній для сприйняття людиною, включаючи електронне чи паперове відображення. Це підтверджує, що електронний документ є належним доказом проведення операції. Згідно зі ст. 8 цього Закону юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Колегія суддів зазначає, що надане платіжне доручення містить всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суми цифрами. Крім того, лист АТ «Універсал Банк» підтверджує, що картка № НОМЕР_1 емітована саме на ім`я ОСОБА_1 та на неї 01.11.2023 зараховано 27 000,00 грн. В довідці АТ «Універсал Банк» від 27.06.2025 р. зазначено повний номер картки /а.с. 126/

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже, зобов`язання за кредитним договором виникають з моменту отримання боржником кредитних коштів. Сукупність наданих позивачем доказів підтверджує факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 27 000,00 грн.

Посилання апелянта на те, що лист АТ «Універсал Банк» не містить повного номеру банківської картки, не спростовує факту отримання коштів, оскільки відповідно до вимог законодавства про захист персональних даних та банківської таємниці банк не зобов`язаний надавати повний номер картки. Номер картки підтверджено в ході розгляду справи в суді першої інстанції. При цьому відповідач не надав суду доказів того, що вказана картка йому не належала або що кошти ним не отримувалися.

Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, відхиляються з таких підстав.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки заборгованості, долучені позивачем, містять всі необхідні реквізити, охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються, та узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема з витягами з реєстрів прав вимоги до договорів факторингу. Також рух коштів відображено в довідці АТ «Універсал Банк» від 27.06.2025 р. /а.с. 127-128/ Крім того, відповідач не надав суду контррозрахунку заборгованості або доказів на спростування розрахунку позивача.

Відхиляються і доводи апеляційної скарги про те, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн є надмірними та неспівмірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2025 між адвокатським бюро «Тараненко та Партнери» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 та погоджено вартість послуг до договору. 30.05.2025 між адвокатським бюро «Тараненко та Партнери» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено додаткову угоду № 25770747873 до договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025. 05.06.2025 адвокатським бюро «Тараненко та Партнери» та ТОВ «ФК «ЕЙС» затверджено акт приймання-передачі наданих послуг на суму 7 000,00 грн.

Таким чином, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу. Розмір цих витрат є обґрунтованим, пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову 126 149,40 грн, підтвердженим відповідними документами та не є завищеним.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та ґрунтуються на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, у разі залишення апеляційної скарги без задоволення покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: