Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №754/18442/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 754/18442/25

номер провадження 22-ц/824/9741/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянуву порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» - Гурського Германа Юрійовича на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року /суддя Грегуль О.В./

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» звернулося до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3456408425-479805 від 30 вересня 2021 року.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 17 400,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - тіло кредиту, 12 400,00 грн - проценти за користування кредитом, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» 5 000,00 грн кредиту, 696,09 грн судового збору та 2 873,56 грн витрат на правничу допомогу. У задоволенні позовних вимог про стягнення 12 400,00 грн процентів відмовлено. /а.с. 79-85/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ТОВ «Кошельок» Гурський Г.Ю. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції, неповне з`ясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права. Вважає, що судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки кредитний договір було укладено 30.09.2021, тобто до моменту призову чоловіка відповідачки на військову службу (01.07.2023), а проценти за договором нараховані за період з 20.10.2021 по 17.01.2022, що передує настанню пільгового статусу. Зазначає, що норма ч. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII не має зворотної дії в часі відповідно до ст. 58 Конституції України та не може скасовувати обов`язок, який виник та існував до настання пільги. Крім того, апелянт наголошує, що відповідачка не зверталася до позивача із заявою про застосування пільги та не надавала документів, встановлених листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142, що унеможливлювало застосування пільги. На обґрунтування своєї позиції апелянт посилається на ст. 58 Конституції України, ст. 1054 ЦК України, ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 12, 76-81, 89, 263, 264, 367, 374, 376 ЦПК України, а також на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.09.2024 у справі № 426/4264/19.

Відповідач ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що її чоловік, ОСОБА_2 , з 01.07.2023 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою. Вважає, що ч. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII має імперативний характер та поширюється на всі кредитні зобов`язання, що існують у період служби, незалежно від дати підписання договору. Крім того, відповідачка зазначає, що 20.03.2026 добровільно виконала рішення суду першої інстанції, сплативши 8 569,65 грн, а тому апеляційна скарга не має предмета задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження - процентів за користування кредитом у розмірі 12 400 грн, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню в частині відмови у стягненні процентів з ухваленням в цій частині нового рішення на підставі наступного.

Судом встановлено, що 30 вересня 2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3456408425-479805 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов договору відповідачці надано кредит у розмірі 5 000,00 грн строком на 20 днів під проценти (ставка 2,50 % за кожен день користування кредитом). Пунктом 3.6 договору передбачено, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом. Згідно з п. 3.7 договору зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів. Відповідно до п. 3.8 договору з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 % річних, що становить 2,2 % в день від суми кредиту.

На виконання ухвали про витребування доказів АТ «Сенс Банк» надіслало лист з випискою за рахунком, відповідно до якого у банку емітовано картку на відповідача та на яку 30.09.2021 о 12:37 зараховано 5 000,00 грн. Отже, позивач виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі.

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 19.10.2018 відповідач (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) 19.10.2018 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 . Згідно з довідкою в/ч НОМЕР_1 сержант ОСОБА_2 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 з 01.07.2023 по цей час.

Проценти за договором нараховані позивачем за період з 20.10.2021 по 17.01.2022, тобто за період, що передує призову чоловіка відповідачки на військову службу.

Відмовляючи у стягненні процентів, суд першої інстанції керувався ст. 1054 ЦК України про те, що за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» про те, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що оскільки чоловік відповідачки проходить військову службу з 01.07.2023, на неї поширюється дія ч. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII, а тому позовні вимоги про стягнення процентів у розмірі 12 400,00 грн є безпідставними. Позов задоволено частково, стягнуто 5 000,00 грн тіла кредиту, а судові витрати розподілено пропорційно задоволеним вимогам.

Однак з таким висновком суду в частині відмови у стягненні процентів погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір між сторонами укладено 30 вересня 2021 року. Проценти за користування кредитом нараховані позивачем за період з 20 жовтня 2021 року по 17 січня 2022 року. Чоловік відповідачки був призваний на військову службу з 01 липня 2023 року.

Отже, на момент виникнення у відповідачки обов`язку сплатити проценти за користування кредитом жовтень 2021 - січень 2022 року, пільга, передбачена ч. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII, не діяла щодо відповідачки, оскільки її чоловік ще не був мобілізований. Норма закону, яка набрала чинності пізніше, не може скасовувати обов`язок, який виник та існував до настання пільгового статусу, оскільки це суперечило б принципу правової визначеності та ст. 58 Конституції України.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19, для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники (або їх подружжя) повинні надати фінансовій установі перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Матеріали справи не містять доказів звернення відповідачки до позивача із заявою про застосування пільги та наданням підтверджуючих документів. Відтак, позивач правомірно нарахував проценти за спірний період.

Посилання відповідачки на те, що пільга має імперативний характер та поширюється на всі кредитні зобов`язання, що існують у період служби, незалежно від дати підписання договору, не ґрунтуються на правильному тлумаченні норм матеріального права. Пільга, передбачена ч. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII, застосовується з моменту настання відповідного статусу (призову на військову службу) і не має зворотної дії щодо зобов`язань, які виникли та існували до цього моменту. Водночас, ОСОБА_1 не позбавлена звернутись безпосередньо до позивача із заявою про застосування пільги

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, та підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 12.02.2025, укладений між ТОВ «Кошельок» та АБ «Герман Гурський», додаток до договору від 15.10.2025 з детальним описом робіт (наданих послуг), обсягу та вартості на суму 10 000,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН № 5506 від 29.05.2019 та довіреність від 18.05.2025. Зазначені докази знаходяться в матеріалах справи /а.с. 27-28/ та є належними й допустимими.

Відповідачем не подано заперечень щодо розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, клопотань про їх зменшення або доказів їх неспівмірності. За таких обставин, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, а також те, що розмір гонорару визначений сторонами договору у фіксованому розмірі та підтверджений відповідними доказами, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 10 000,00 грн є обґрунтованими, співмірними з виконаною адвокатом роботою та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Щодо судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу, пропорційно задоволеним вимогам. Оскільки апеляційна скарга подана лише в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом у розмірі 12 400,00 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги розраховується пропорційно до оспорюваної суми. Частка оспорюваної суми від ціни позову становить 0,71264 (12 400,00 ? 17 400,00). Судовий збір за подання позовної заяви, що припадає на оспорювану суму, становить 2 158,00 грн (3 028,00 ? 0,71264). З урахуванням ставки 150 % за подання апеляційної скарги та коефіцієнта 0,8 для документів, що подаються в електронній формі, судовий збір за подання апеляційної скарги становить 2 589,60 грн (2 158,00 ? 150 % ? 0,8), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом у розмірі 12 400,00 грн - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (ЄДРПОУ: 40842831, адреса: 08135, Київська обл., Бучанський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, 8-А) проценти за користування кредитом у розмірі 12 400 (дванадцять тисяч чотириста) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (ЄДРПОУ: 40842831) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (ЄДРПОУ: 40842831) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 589 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 60 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: