Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №378/763/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Справа №378/763/26

№33/824/4502/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Зеленчука М.М.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Ставищенського районного суду Київської області від 12 серпня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №683362 від 04 червня 2026 року, 04 червня 2026 року о 00:20 год. за адресою: Ставищенська ОТГ, Київська область, Білоцерківський район, дорога 0102107, 20 км у напрямку автодороги Т1014, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Lada FS035L-AOL-51, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився із застосуванням газоаналізатора Grager Alcotest 6820, ARHK 0514. Результат позитивний - 1.46 ‰, чим порушив п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою Ставищенського районного суду Київської області від 12 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Не погоджуючись з такою постановою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів порушення ним як водієм Правил дорожнього руху, яке відповідно до закону могло бути підставою для його зупинки працівниками поліції.

Відтак, на його думку, вимоги працівників поліції він не був зобов?язаний виконувати, а складені відносно нього процесуальні документи не можуть бути використані як належні та допустимі докази його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Вказує, що працівниками патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення було порушено встановлений ст.266 КУпАП порядок проведення огляду на стан наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З огляду на це вважає, що наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, належними та допустимими доказами не підтверджена.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, зазначену в апеляційній скарзі, тому суд апеляційної інстанції вважав можливим провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху України визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №683362, 04 червня 2026 року о 00 год. 20 хв. за адресою: Ставищенська ОТГ, Київська область, Білоцерківський район, дорога 0102107, 20 км у напрямку автодороги Т1014, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Lada FS035L-AOL-51, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився із застосуванням газоаналізатора Grager Alcotest 6820, ARHK 0514. Результат позитивний - 1.46 ‰, чим порушив п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме:

даними, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 04 червня 2026 року серії ЕПР1 №683362;

даними проведеного тесту за допомогою приладу Drager, за результатами якого у ОСОБА_1 виявлено наявність алкоголю в розмірі 1,46‰;

актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

рапортом поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №2 ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП сержанта поліції Святецької Т.П.,в якому зазначено, що 04 червня 2026 року під час несення служби в складі наряду Вулкан 0810 під час вільного патрулювання о 00:20 год. за адресою: Ставищенська ОТГ, Київська область, Білоцерківський район, дорога 0102107 20 км в напрямку АД Т1014, було зупинено транспортний засіб Lada FS035L-AOL-51 з д.н.з. НОМЕР_2 в порядку ст.35 Закону України «Про Національну поліцію». Під час спілкування із водієм ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп?яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Водієві було запропоновано у встановленому законодавством порядку пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Драгер 6820 ARHK-0514, на що водій погодився, результат позитивний 1,46 проміле, тест 4893. Проїхати до найближчого закладу охорони здоров?я до лікаря нарколога водій категорично відмовився, оскільки погодився з результатом на місці. Відносно ОСОБА_1 було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП серії ЕПР1 №683362, п.2.9 (а) ПДР України. Водія відсторонено від керування, шляхом залишення транспортного засобу на місці зупинки без порушень ПДР;

відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції №476466, №476761, №476741, на яких відображено обставини зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Як вбачається з відеозапису, працівниками поліції у ОСОБА_1 було виявленоознаки алкогольного сп'яніння у зв'язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер, на що останній погодився (00:24:45-00:26:50). За результатами проведеного огляду встановлено позитивний результат - 1,46 ‰ (00:26:54). З результатом огляду ОСОБА_1 погодився та від проходження огляду у медичного закладу відмовився (00:27:45-00:27:54).

Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та в своїй сукупності підтверджують факт порушення ОСОБА_1 п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України.

Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вони спростовуються доказами, які містяться в матеріалах даної справи.

Доводи ОСОБА_1 про те, що матеріали справи не містять доказів порушення ним, як водієм, Правил дорожнього руху, яке відповідно до закону могло бути підставою для його зупинки працівниками поліції, судом апеляційної інстанції відхиляються, виходячи з наступного.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.

За приписами п.5 ч.1ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану як, зокрема, запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світлового та інших видів маскування.

Згідно з абзацом 3 п.8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2020 року №573 (далі - Порядок) на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до п.5 Порядку комендантська година та встановлення спеціального режиму світломаскування запроваджується шляхом видання наказу військовим командуванням або військовою адміністрацією (у разі її утворення).

Підпункт 4 пункту 16 Порядку визначає, що патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право тимчасово обмежувати або забороняти на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях перебування або пересування осіб, рух транспортних засобів, зокрема транспортних засобів іноземних, консульських установ чи представництв міжнародних організацій; виводити осіб з окремих ділянок місцевості та об`єктів, евакуйовувати транспортні засоби.

За розпорядженням Київської міської військової адміністрації з 26 березня 2023 року та на момент вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення в м. Києві комендантська година діяла щодня з 00:00 до 05:00 годин.

ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції 04 червня 2026 року о 00:21 год., тобто, під час комендантської години, перепустки на право пересування у комендантську годину не надав.

Враховуючи вказані положення чинного законодавства України, рух особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на автомобілі в період обмежень, які запроваджені комендантською годиною, тобто, в період дії комендантської години, є достатньою та законною підставою для зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції, у зв`язку із чим зупинка транспортного засобу Lada FS035L-AOL-51 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 працівниками поліції є правомірною.

Будь-яких порушень Інструкції №1452/735 від 09 листопада 2015 року працівниками поліції та норм КУпАП, у тому числі при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції не встановлено.

Докази, які містяться в матеріалах справи відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності є достатніми та переконливими для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.9 (а) ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.9 (а) ПДР України та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Ставищенського районного суду Київської області від 12 серпня 2026 року, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду В.В. Саліхов