Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №755/4713/22 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 755/4713/22

номер провадження 22-ц/824/6776/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2025 року /суддя Коваленко І.В./

за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 липня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» про поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 липня 2024 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Стиль Д» про поновлення на роботі.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами визнано неподаною та повернуто заявнику. /т. 2 а.с. 146-147/

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та передати матеріали справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалася на необґрунтованість висновків суду першої інстанції та неправильне застосування норм процесуального права. Вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення частини другої статті 423 ЦПК України, оскільки її заява ґрунтувалася на пункті 1 цієї норми - істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі заявнику, а суд застосував вимоги пункту 2 - фальсифікація доказів, що підтверджена вироком суду, вимагаючи надання вироку або ухвали у кримінальному провадженні. Зазначає, що нововиявленою обставиною є ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 19 вересня 2025 року, якою зобов`язано внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за її заявою про кримінальне правопорушення, а також факт використання судом документа, про який їй не було відомо та який вона не подавала. Апелянт наголошує, що суд першої інстанції, повертаючи заяву, фактично здійснив розгляд по суті, надав оцінку характеру обставин та їх можливому впливу на судове рішення, що суперечить усталеній практиці Верховного Суду (постанови від 28 жовтня 2024 року у справах № 420/12385/24 та № 815/5156/16), згідно з якою на стадії вирішення питання про відкриття провадження суд не має права оцінювати доказову силу обставин. Також зазначає, що вимога надати вирок або ухвалу у кримінальному провадженні є юридично неможливою для виконання, оскільки кримінальне провадження не завершене та перебуває поза межами її контролю, що порушує її право на доступ до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідач про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформований належним чином, через електронну пошту, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертався.

Колегія суддів, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі наступного.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 липня 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Стиль Д» про поновлення на роботі.

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вказаного рішення.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Серед недоліків зазначено, що до заяви не додано вирок або ухвалу про закриття кримінального провадження, яким встановлено факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення.

03 листопада 2025 року ОСОБА_1 подала заяву про усунення недоліків, вирок або ухвалу у кримінальному провадженні до заяви не додала.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами визнано неподаною та повернуто заявнику у зв`язку з неусуненням недоліків.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався статтею 185 ЦПК України про те, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві; частиною другою статті 423 ЦПК України про те, що підставою для перегляду за нововиявленими обставинами є, зокрема, встановлений вироком або ухвалою суду про закриття кримінального провадження факт фальсифікації доказів.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що оскільки заявниця не усунула недоліки заяви у встановлений строк, зокрема не надала вирок або ухвалу у кримінальному провадженні, заява підлягає поверненню.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком або ухвалою суду про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення.

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, остання посилалася на пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України, а саме на істотні для справи обставини, які не були і не могли бути відомі їй на час розгляду справи. Заявниця зазначала, що нововиявленою обставиною є ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 19 вересня 2025 року про зобов`язання внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за її заявою, а також факт використання судом у справі документа, про який їй не було відомо та який вона не подавала.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, на стадії вирішення питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами суд не має права оцінювати доказову силу обставин, а повинен лише перевірити відповідність заяви формальним вимогам закону. З`ясування того, чи є обставина істотною та чи могла вона вплинути на рішення суду, здійснюється під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження (постанови Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року у справі № 420/12385/24 та від 28 жовтня 2024 року у справі № 815/5156/16).

Таким чином, суд першої інстанції, вимагаючи від заявниці надання вироку або ухвали у кримінальному провадженні, фактично застосував пункт 2 частини другої статті 423 ЦПК України, тоді як заява ґрунтувалася на пункті 1 цієї ж норми. Вимога надати вирок або ухвалу у кримінальному провадженні, яке не завершене, є необґрунтованою та такою, що перешкоджає доступу заявниці до правосуддя.

Відповідно до частини 1 статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст.ст. 379, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2025 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: