Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №754/5049/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 754/5049/24

номер провадження 22-ц/824/6285/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянуву порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Сперкача Сергія Володимировича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року /суддя Сенько М.Ф./

у справі за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді за договором № 9015099 від 13 листопада 2018 року у розмірі 123 272,70 грн, інфляційних втрат у розмірі 32 477,99 грн, 3% річних у розмірі 8 457,24 грн, а всього 164 207,93 грн, а також судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором, у зв`язку з чим за період з грудня 2021 року по січень 2024 року утворилась заборгованість у зазначеному розмірі.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії у розмірі 123 272,70 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, а всього 126 300,70 грн.

У задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних відмовлено. /а.с. 196-198/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Сперкач С.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення боргу в розмірі 61 636,00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції та неправильне застосування норм матеріального права. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що в лютому-березні 2022 року співробітниками позивача не проводилось зняття даних теплових лічильників, у зв`язку з чим нарахування за спожиту теплову енергію здійснювалось за формулою теплового навантаження до травня 2022 року, хоча постачання теплової енергії було припинено з березня 2022 року. Зазначає, що з 31 березня 2022 року відповідач не споживає теплову енергію, оскільки опалення приміщення здійснювалось електричними обігрівачами. Наголошує, що в нежитловому приміщенні окрім основного лічильника встановлено дублюючий лічильник, який повірено та опломбовано позивачем. Показники дублюючого лічильника (19 Гкал) відрізняються від показників основного лічильника (38 Гкал) у два рази, при цьому відстань між лічильниками не перевищує 20 метрів, що унеможливлює списання такої різниці на технічні втрати. Вказує, що позивачем не надано актів приймання-передачі та рахунків на оплату поставленої теплової енергії, а звіти про обсяги спожитої теплової енергії підписані представником відповідача лише за січень-березень 2022 року. Вважає, що фактично спожито лише 19 Гкал теплової енергії, а тому стягнення заборгованості за 38 Гкал є безпідставним.

Позивач - КП «Київтеплоенерго» через представника Б. Банецького подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом, відповідач не надав контррозрахунку, факт підключення будинку до централізованого опалення підтверджується матеріалами справи, а відсутність письмового договору не звільняє від оплати спожитих послуг. Позивач не навів жодних заперечень по суті доводів апелянта щодо нарахування за тепловим навантаженням після припинення опалення, різниці показників основного та дублюючого лічильників та фактичного обсягу спожитої теплової енергії.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що 13 листопада 2018 року між КП «Київтеплоенерго» та ОСОБА_1 укладено Договір № 9015099 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідач ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , які обладнані будинковим лічильником, опломбованим позивачем, а також дублюючим лічильником, встановленим спеціалізованою організацією з дозволу позивача, повіреним та опломбованим.

У лютому-березні 2022 року співробітниками позивача не проводилось зняття даних теплових лічильників, у зв`язку з чим нарахування за спожиту теплову енергію здійснювалось за формулою теплового навантаження до травня 2022 року. Постачання теплової енергії було припинено з березня 2022 року. Відповідач зазначає, що з 31 березня 2022 року не споживає теплову енергію, опалення приміщення здійснювалось електричними обігрівачами.

29 липня 2022 року представником відповідача підписано та передано позивачу звіти про обсяг спожитої теплової енергії за січень-березень 2022 року, згідно з якими обсяг спожитої теплової енергії становив: у період з 20.01.2022 по 20.02.2022 - 9,813 Гкал; у період з 21.02.2022 по 28.02.2022 - 1,798 Гкал; у період з 01.03.2022 по 31.03.2022 - 8,428 Гкал.

За період з грудня 2021 - січень 2024 у відповідача утворилась заборгованість, яка становить 123272,70 грн..

25 березня 2025 року уповноваженими особами позивача складено акт №1374 за наслідками виходу та обстеження теплолічильників, які розташовані в будинку АДРЕСА_2 .

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» про те, що тарифи на теплову енергію є регульованими та затверджуються органами місцевого самоврядування; статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» про те, що споживач здійснює оплату за спожиті послуги щомісяця; статтями 525, 526 ЦК України про те, що зобов`язання має виконуватися належним чином, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; статтями 76-81, 141 ЦПК України про оцінку доказів та розподіл судових витрат.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що оскільки відповідач, порушуючи умови Договору та норми законодавства, не розрахувався із постачальником теплової енергії за період з грудня 2021 року по січень 2024 року, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 123 272,70 грн, а доказів сплати заборгованості відповідачем не надано, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. При цьому суд виходив з того, що факт підключення будинку до централізованого опалення підтверджується матеріалами справи, а наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним доказом.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем здійснено нарахування за 38 Гкал теплової енергії, тоді як фактично спожито лише 19 Гкал, а тому стягненню підлягає лише половина заявленої суми заборгованості, колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, уповноваженими особами позивача під час розгляду справи проведено коригування та перерахунок обсягів спожитої теплової енергії, що підтверджує вжиття позивачем заходів для забезпечення достовірності нарахувань. /а.с. 166-168/ Складено також акт №1374 від 25.03.2025 р. щодо проведення виїзної комісії стосовно встановлення причин різниці показань в лічильниках та з`ясування фактичного споживання. /а.с. 179/

Посилання апелянта на показники дублюючого лічильника не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до пункту 5.1 Договору № 9015099 від 13.11.2018 облік споживання теплової енергії проводиться за приладом обліку, визначеним сторонами як основний. Дублюючий лічильник, на який посилається апелянт, не є комерційним приладом обліку, а тому його показники не можуть бути підставою для визначення обсягу спожитої теплової енергії.

Крім того, апелянтом не надано контррозрахунку заборгованості, який би спростовував наведені позивачем розрахунки. В апеляційній скарзі апелянт фактично пропонує зменшити суму заборгованості вдвічі, взявши половину від загального обсягу спожитої теплової енергії (38 Гкал / 2 = 19 Гкал) без наведення жодних розрахунків та без врахування того, яким чином ці обсяги мають бути розподілені та підтверджені.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, не спростував наданих позивачем доказів та не довів, що обсяг спожитої теплової енергії є меншим, ніж зазначено в розрахунку позивача.

Отже, доводи апеляційної скарги про необхідність зменшення суми заборгованості на 61 636,00 грн є безпідставними, ґрунтуються виключно на припущеннях апелянта та не підтверджені жодними доказами.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Сперкача Сергія Володимировича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року - залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: