Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи щодо стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - 1/4, на двох дітей - 1/3, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину
Дата: 17 вересня 2026 р.
Справа: №381/4704/26
Суддя: Борисова Олена Василівна
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/15600/2026
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 вересня 2026року місто Київ
справа № 381/4704/26
Київський апеляційний судв складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2026 року про відмову у видачі судового наказу, постановлену під головуванням судді Ковалевської Л.М., у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 ,-
В С Т А Н О В И В:
В липні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2026 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі судового наказу.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, заявник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог посилалася на те, що між неюта боржником зареєстрований шлюб, який на теперішній час не розірваний.
Вказувала, що до заяви про видачу судового наказу було додано свідоцтво про народження дитини, в якому батьком дитини зазначено: ОСОБА_2 , таким чином, походження дитини від боржника підтверджується офіційним документом органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підтвердження походження дитини не відповідає матеріалам справи.
Відзиву на апеляційну скаргу заявника до суду апеляційної інстанції не надійшло.
Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відмовляючи ОСОБА_1 у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заяву подано з порушенням вимог п.4 ч.3 ст.163 ЦПК України, оскільки до заяви не додано: ні копії свідоцтва про шлюб (якщо сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі), ні Витягу про реєстрацію актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ст.126 СК України (за заявою батьків), ні рішення суду (у разі визнання батьківства в судовому порядку).
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною 5 ст.183 СК України передбачено право батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Вимоги до форми і змісту заяви про видачу судового наказу встановлені ст. 163 ЦПК України.
За змістом статті 163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. У заяві повинно бути зазначено:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;
3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження;
4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;
5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються:
1) документ, що підтверджує сплату судового збору;
2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника;
3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;
4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Статтею 165 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу, зокрема, згідно з частиною першою цієї статті визначено, що суддя відмовляє у видачісудового наказу, якщо:
1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу;
2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу;
4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу;
5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою;
6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ;
7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті;
8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу;
9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.
Згідно з ч.2 ст.125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.
Відповідно до ч.1. ст.135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Положеннями частини 1 статті 126 СК України визначено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Як вбачається з матеріалів заяви, в ній заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Заяву обґрунтовано тим, що заявник є матір`ю дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком дитини є ОСОБА_2 . Дитина фактично проживає з заявникому Федеративній Республіці Німеччина та перебуває на повному її утриманні. Боржник добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини у необхідному розмірі не надає.
На підтвердження вимог про стягнення аліментів, заявником до заяви було додано копії: свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; довідок про місце проживання заявника та дитини; довідки з дошкільного навчального закладу.
У заяві про видачу судового наказу заявник не зазначала чи перебуває вона у шлюбі з ОСОБА_2 , чи народжена дитина у шлюбі чи ні. Вказана обставина є визначальною для встановлення походження дитини саме від боржника, який зазначений у заяві.
До заяви заявником не було долучено: ні копії свідоцтва про шлюб (якщо сторони перебувають/перебували у зареєстрованому шлюбі) та/або копії свідоцтва про розірвання шлюбу, ні Витягу про реєстрацію актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі ст. 126 СК України (за заявою батьків), ні рішення суду (у разі визнання батьківства в судовому порядку).
А відтак, встановивши, що заявник не зазначила чи перебуває вона у шлюбі з боржником та не надала суду ні копії свідоцтва про шлюб (якщо сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі), ні Витягу про реєстрацію актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі ст. 126 СК України (за заявою батьків), ні рішення суду (у разі визнання батьківства в судовому порядку), суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні заяви про видачу судового наказу.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua