Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №373/2132/25 — Київський апеляційний суд

справа № 373/2132/25

головуючий у суді І інстанції Опанасюк І.О.

провадження № 22-ц/824/3122/2026

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 04 вересня 2025 року

у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

АТ КБ «ПриватБанк» (надалі по тексту - позивач, банк, кредитодавець) звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 (надалі по тексту - відповідач, позичальник) на свою користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 24 квітня 2023 року у розмірі 65 402 грн 87 коп., що складається з 53 207 грн 72 коп. заборгованості за тілом кредиту та 12 195 грн 15 коп. заборгованості за простроченими відсотками. Також, просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Позов обґрунтовано тим, що 02 грудня 2021 року відповідач ознайомилася з умовами кредитування та підписала Паспорт кредиту.

24 квітня 2023 року відповідач підписала Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодилася на наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту - відновлювальна кредитна лінія до 200 000 грн 00 коп.; тип кредитної картки - картка «Універсальна»; строк кредитування -12 місяців з пролонгацією; процентна ставка, відсотків річних - 42 %; кількість та розмір платежів, періодичність - сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту; розмір мінімального обов`язкового платежу - 5% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно, або 20 % від заборгованості, але не менше 100 грн щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення; проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості у розмірі - 60 %.

На підставі укладеного договору відповідач отримала платіжний інструмент - кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії - 03/23, тип - Універсальна, що підтверджується випискою по рахунку.

Відповідач користувалася кредитним лімітом, повертала використану суму кредитного ліміту та сплачувала відсотки за користування кредитним лімітом, але припинила надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом.

У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 02 червня 2025 року має заборгованість - 65 402 грн 87 коп., яка складається з 53 207 грн 72 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 12 195 грн 15 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.

Рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 04 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволення позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг містить декілька видів програм кредитування: різні види банківських карток, різні розміри можливого кредитного ліміту, різні розміри процентної ставки. Разом з тим, будь-яких позначок чи вказівок на те, який саме вид кредитування був обраний відповідачем та погоджений банком, дана Заява не містить.

Паспорт споживчого кредиту також містить декілька видів програм кредитування: різні види банківських карток, різні розміри можливого кредитного ліміту, різні розміри процентної ставки. І будь-яких позначок чи вказівок на те, який саме вид кредитування був обраний відповідачем та погоджений банком, даний Паспорт не містить. Крім того, відповідачу надана інформація по паспорту споживчого кредиту - 02 грудня 2021 року та актуальна до 17 грудня 2021 року, а Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг підписана відповідачем 24 квітня 2023 року. Отже на час підписання Заява про приєднання інформація зазначена у паспорті споживчого кредиту втратила чинність.

Копія анкети-заяви, яка додана до позовної заяви, не може підтверджувати існування кредитних відносин між сторонами у справі, так як не містить всіх істотних умов договору: розмір кредитного ліміту, відсутня умова про надання позивачем тієї чи іншої суми, про обов`язок повернення цих коштів відповідачем, відсутні дані про вид договору, реквізити розрахункових рахунків, номер платіжної карти та інше.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що анкета-заява не дає уявлення про істотні умови кредитного договору, який укладається.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 04 вересня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву про приєднання до Умов і Правил надання послуг від 24 квітня 2023 року.

Виписка по рахунку свідчить про те, що відповідач користувалася кредитним коштами, здійснювала відповідні погашення по кредиту, що свідчить про прийняття власними діями сторони умов кредитного договору від 24 квітня 2023 року.

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором, позивач зазначав, що банком нараховувались відсотки за користування кредитними коштами у повній відповідності до письмово погоджених сторонами умов кредитування, а саме за ставкою 42; річних або 3,5% на місяць для карток «Універсальна», яка і була отримана відповідачем.

Відповідач, під час розгляду справи в суді першої інстанції, договір не оспорювала, власних розрахунків заборгованості, з урахуванням погоджених умов кредитування не надавала.

Позивач в апеляційній скарзі просив поновити строк для подання нових доказів та приєднання до матеріалів справи: фотофіксація отримання кредитної картки відповідачем; історія зміни розміру кредитного ліміту по кредитній картці відповідача.

Проте вказане клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи фотофіксації отримання відповідачем кредитної картки та історії зміни розміру кредитного ліміту за кредитною карткою відповідача, оскільки зазначені докази не подавалися до суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Разом із тим, заявником не наведено обставин, які б свідчили про неможливість подання зазначених доказів до суду першої інстанції, а також не надано належних і допустимих доказів існування об`єктивних причин, що перешкоджали їх своєчасному поданню. Подані до апеляційного суду матеріали були у розпорядженні скаржника або могли бути ним отримані та подані під час розгляду справи судом першої інстанції.

За таких обставин підстави для прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів відсутні, у зв`язку з чим клопотання про долучення фотофіксації отримання відповідачем кредитної картки та історії зміни розміру кредитного ліміту за кредитною карткою відповідача задоволенню не підлягає.

Щодо правової позиції відповідача.

Станом на день ухвалення постанови апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції в порядку частини 6 статті 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1615874 від 29 липня 2025 року відповідач з 27 січня 2017 року був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та знятий з реєстрації 21 листопада 2024 року (а.с. 72).

Апеляційний суд направляв на останню відому зареєстровану адресу відповідача повідомлення разом з копією ухвали про відкриття апеляційного провадження, копію апеляційної скарги та доданих до неї документів.

Відповідач кореспонденцію суду не отримав, надіслана апеляційним судом кореспонденція повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідача, апеляційним судом розміщувалося оголошення на сайті судової влади про призначення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Таким чином, апеляційний суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (надалі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій статті 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено пунктами 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (оголошення на сайті судової влади), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, апеляційний суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо апеляційної скарги.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.

За змістом частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, враховує таке.

Встановлено, що 24 квітня 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» та відповідач уклали договір про надання банківських послуг, який складається з: паспорту споживчого кредиту, заяви про приєднання до умов та правил надання послуг, умов та правил надання банківських послуг, тарифів.

24 квітня 2023 року відповідач електронним шляхом підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (підпис відтворений на планшеті) та погодив наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту - відновлювальна кредитна лінія до 200 000 грн; тип кредитної картки - картка «Універсальна»; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; процентна ставка, відсотків річних - 42 %; кількість та розмір платежів, періодичність - сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту; розмір мінімального обов`язкового платежу - 5% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення; проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості у розмірі - 60 % (а.с. 32-43).

Копія паспорта споживчого кредиту містить інформацію про контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію. Дата надання інформації - 02 грудня 2021 року. Ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 17 грудня 2021 року. 02 грудня 2021 року споживчий паспорт підписаний ОСОБА_2 (а.с.27-31).

Суд апеляційної інстанції враховує, що під час підписання Заяви приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 24 квітня 2023 року та паспорта кредиту від 02 грудня 2021 року відповідач мала ПІБ - ОСОБА_2 , згодом відповідач змінила ПІБ на ОСОБА_1 .

Відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку № НОМЕР_2 , строк дії - 03/24, тип - «Універсальна», що підтверджується випискою руху коштів за рахунком (а.с. 44-58).

Згідно з копії виписки за договором № б/н за період 01 квітня 2023 року -02 червня 2025 року відображено рух коштів за вказаним договором та вбачається, що відповідач активно користувалася кредитними коштами у повному обсязі та частково погашала заборгованість (а.с. 61-64).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 24 квітня 2023 року, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 02 червня 2025 року становить 65 402 грн 87 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 53 207 грн 72 коп., заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 12 195 грн 15 коп. (а.с. 59-65).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1,3 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частина 1 статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).

Таким чином, апеляційний суд вважає, що між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився, про що розписався у Заяві про приєднання до умов та правил надання послуг. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях статті 634 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частин 1,2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до п. п. 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити:1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 456/3643/17, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 20 листопада 2024 року у справі № 214/1423/15-ц, від 25 грудня 2024 року у справі № 501/2018/16-ц , від 17 квітня 2025 року у справі № 280/1099/19, вказував на те, що виписка за рахунком може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Суд зобов`язаний при наявності кредитної заборгованості стягнути ту суму, яка є для суду доведеною, а не взагалі відмовляти у позові. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 204/2217/16-ц.

У постанові від 30 червня 2023 року у справі №274/7221/19 Верховним Судом зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Велика Палата Верховний Суду постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц виснувала про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08 травня 2024 року, справа № 381/1647/21.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

Апеляційний суд вважає, що підписавши Заяву про приєднання до умов та правил банку, відповідач погодилася із запропонованими їй умовами кредитування.

Тобто, відповідач підписавши заяву, погодилася зі всіма істотними умовами кредитування, а саме отримання кредитного ліміту, умови погашення заборгованості, розмір відсотків і відповідальність за прострочення чергового платежу.

Отже, під час підписання заяви приєднання, відповідачу було відомо про всі умови кредитування.

Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.

Згода відповідача підтверджена його власноручним підписом у заяві. Укладений правочин не оспорювався, відповідно є дійсним і правомірним та обов`язковим до виконання його сторонами.

Отже встановлені у справі обставини дають підстави для висновку про те, що договір від 24 квітня 2023 року укладений відповідно до вимог ЦК України, на умовах, зазначених у заяві відповідача про приєднання до умов та правил надання послуг. Зокрема, в умовах договору чітко зазначена вся інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, вказаний порядок повернення кредиту. Таким чином, сторонами були погоджені умови кредитування щодо нарахування та сплати відсотків.

Оскільки наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення між сторонами договору та факт існування за договором заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків по сплаті кредиту, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є вимоги позивача про стягнення заборгованості у визначеному позивачем розмірі, за тілом кредиту та за простроченими відсотками, обов`язковість сплати яких позичальником передбачена положеннями договору та нормами цивільного законодавства.

Таким чином апеляційний суд встановив, що відповідач отримала кредитні кошти, активно користувалася кредитними коштами шляхом їх зняття з кредитної картки, а також поповнювала картку власними коштами, однак їх розмір не є таким, що в повному обсязі покриває розмір кредитних зобов`язань про що свідчить виписка за рахунком. При цьому відповідач не спростувала факт наявності та розміру заборгованості, власного розрахунку заборгованості не навів, доказів погашення боргу суду теж не надано.

Висновки суду першої інстанції щодо недоведеності факту укладення між сторонами договору, погодження умов кредитування та існування заборгованості у нарахованому банком розмірі оцінюються колегією суддів критично, оскільки повністю спростовуюються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи під час її перегляду.

Також, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними висновки суду першої інстанції та посилання суду на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19), оскільки правовідносини та обставини, встановлені судами в справі № 342/180/17, на думку колегії суддів, не є тотожними до правовідносин та обставин, встановлених судами у справі, що наразі є предметом апеляційного перегляду.

Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість висновку суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 24 квітня 2023 року, яка станом на 02 червня 2025 року становить 65 402 грн 87 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 53 207 грн 72 грн, заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 12 195 грн 15 коп.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про ухвалення у справі нового рішення про задоволення позову, за таких обставин, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. - сплачений судовий збір при подачі позову (а.с. 5) та 3 633 грн 60 коп. - сплачений судовий збір при подачі апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 04 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 24 квітня 2023року у розмірі 65 402 грн 87 коп. станом на 02 червня 2025 року, що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 53 207 грн 72 коп. та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 12 195 грн 15 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» судовий збір за подання позову у розмірі 2 422 грн 40 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633 грн 60 коп.

Реквізити сторін:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ: 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська