Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №756/15770/16-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 756/15770/16-ц Головуючий у суді першої інстанції - Жук М.В.

Номер провадження № 22-ц/824/13647/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Марченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 02 червня 2026 року, постановлену під головуванням судді Жука М.В., у місті Києві, у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чаленко Ірина Володимирівна, ОСОБА_3 , на дії державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії держаного виконавця, у якій просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця при винесенні постанови від 07 квітня 2026 року про накладення на боржника штрафу у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів та обчисленню заборгованості в сумі 199 628, 61 грн, а також скасувати постанову державного виконавця від 07 квітня 2026 року про накладення штрафу.

В обґрунтування скарги зазначав, що на виконанні у державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві перебуває виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа № 756/15770/16-ц виданого 23 серпня 2017 року Оболонським районним судом міста Києва, згідно якого з стягується з нього на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів його доходу (заробітку), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 червня 2016 року і до досягнення повноліття.

Зазначає, що станом на 2024 рік у нього була відсутня заборгованість зі сплати аліментів, станом на 09 квітня 2025 року заборгованість складала 48 030, 75 грн, яку він заявою від 26 березня 2026 року просив списати з його поточного рахунку.

Оскільки він військовослужбовець та до нього не може бути застосовано штраф, державний виконавець Подільського ВДВС у м. Києві КМУ МЮУ не повідомивши про розрахунок заборгованості боржнику, виставила до банку платіжну інструкцію на списання коштів в розмірі 199 628, 61 грн та прийняла постанову від 07 квітня 2026 року про накладення на нього, як боржника, штрафу на користь стягувача у розмірі 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 99 814, 20 грн.

ОСОБА_1 вважає, що неправомірні дії державного виконавця полягали у здійсненні 07 квітня 2026 року розрахунку заборгованості аліментів у розмірі 199 628, 61 грн та прийнятті постанови про накладення на нього штрафу у розмірі 99 814, 20 грн, у зв`язку з чим був вимушений звернутися до суду для захисту свого порушеного права.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 02 червня 2026 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням 17 червня 2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу засобами електронного зв`язку через систему «Електронний суд». Крім того, 18 червня 2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу засобами поштового зв`язку через суд першої інстанції до суду апеляційної інстанції. Вказані апеляційні скарги є тотожними між собою, а тому їх слід вважати однією апеляційною скаргою, поданою представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 02 червня 2026 року, відповідно до якої просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити скаргу ОСОБА_1 на дії держаного виконавця в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що державним виконавцем безпідставно визначено заборгованість зі сплати аліментів та винесено постанову про накладення штрафу, оскільки постановою Київського апеляційного суду від 10 липня 2023 року було змінено рішення Оболонського районного суду від 24 травня 2017 року, а саме розмір аліментів з 1/3 частини на 1/4 всіх видів заробітку.

На підставі чого державним виконавцем зроблено перерахунок заборгованості і 14 грудня 2023 року видано довідку - розрахунок заборгованості по аліментам за період з 06 грудня 2012 року по 06 грудня 2023 року, згідно якої заборгованість зі сплати аліментів станом на 06 грудня 2023 року становила 1668, 00 грн.

За даними АСВП 06 лютого 2024 року державним виконавцем винесено постанови про скасування заходів примусового виконання та тимчасових обмежень, підставою для чого стала відсутність заборгованості зі сплати аліментів, про що прямо зазначено у відповідних постановах.

Крім того, наявні в матеріалах АСВП звіти про здійснення відрахувань із заробітної плати боржника свідчать про відсутність заборгованості зі сплати аліментів, починаючи із січня 2024 року.

Водночас, на думку ОСОБА_1 , суд першої інстанції не перевірив порядок здійснення відрахувань із заробітної плати боржника та не встановив, чи була відсутня заборгованість за відповідний період.

Вказує, що у період з 03 липня 2024 року по 15 червня 2025 року останній не отримував дохід від заробітної плати у в/ч НОМЕР_1 , тому за зазначений період розрахунок по сплаті аліментів повинен розраховуватися згідно інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості.

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що з 15 червня 2025 року боржник проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , з його заробітної плати здійснюються відрахування аліментів, а також, що державним виконавцем були вжиті заходи примусового виконання, зокрема накладено арешт на кошти та звернуто стягнення на заробітну плату боржника.

Розрахунок заборгованості у сумі 199 628,61 грн не відповідає звітам про здійснення відрахувань із заробітної плати, оскільки заборгованість могла бути нарахована лише за період з 03 липня 2024 року по 15 червня 2025 року і становить 88 794,21 грн, що не перевищує суми відповідних платежів за один рік.

У зв`язку з цим боржник вважає безпідставним застосування державним виконавцем штрафу у розмірі 50 % суми заборгованості.

Вказує, що суд першої інстанції не витребував матеріали виконавчого провадження, таким чином не перевірив розрахунок від 07 травня 2026 року.

03 липня 2026 року від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 надійшов відзив, відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.

Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі вказує, що постанова державного виконавця від 07 квітня 2026 року про накладення штрафу прийнята відповідно до вимог закону та в межах наданих повноважень.

Зазначає, що боржник був належним чином обізнаний про рішення суду, відкриття виконавчого провадження та обов`язок зі сплати аліментів, однак протягом тривалого часу аліменти не сплачував.

На думку стягувача, розрахунок заборгованості від 07 травня 2026 року підтверджує наявність заборгованості, сукупний розмір якої перевищував суму платежів за три роки, що було підставою для накладення штрафу у розмірі 50 % відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому довідка-розрахунок від 14 грудня 2023 року, на яку посилається апелянт, не може бути врахована, оскільки відсутня в АСВП та, на її думку, містить помилкові розрахунки. Також зазначає, що подальше погашення боржником заборгованості, у тому числі шляхом стягнення коштів та відрахувань із заробітної плати під час проходження військової служби, не спростовує правомірності оскаржуваної постанови.

Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 07 травня 2026 року здійснено відповідно до вимог закону та рішення суду.

Наголошує, що для застосування штрафу визначальним є наявність заборгованості та її розмір на момент винесення постанови, а не дата її виникнення.

Також зазначає, що положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не поширюються на штраф, передбачений ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стосуються виключно договірних зобов`язань.

З огляду на це вважає, що за наявності у боржника заборгованості зі сплати аліментів на момент винесення постанови суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про правомірність її прийняття.

При апеляційному розгляді справи представник апелянта ОСОБА_1 адвокат Данилов Ю.В. підтримав, доводи викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати та постановити у вказаній справі нове судове рішення про задоволення поданої скарги та скасувати винесену державним виконавцем постанову про накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми заборгованості по аліментам.

Представник стягувача у справі ОСОБА_3 адвокат Красіловський В.С. заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції просив залишити без змін, посилався на те, що скаржником не доведено, що встановлена державним виконавцем сума заборгованості по аліментам у розмірі 199 628,61 грн не відповідала дійсності. Навпаки, до матеріалів справи доданий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 07 травня 2026 року, яким повністю спростовуються доводи апелянта. Вважає ухвалу суду постановлено з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства.

Державний виконавець, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи ( а.с. 245 т.2) до суду апеляційної інстанції не з`явився.

У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, щорішенням Оболонського районного суду міста Києва від 24.05.2017, зміненим постановою Київського апеляційного суду від 10.07.2023 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини з усіх видів його доходу (заробітку), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.12.2016 і до досягнення дитиною повноліття.

У провадженні приватного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві КМУ МЮ України перебуває виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа № 756/15770/16-ц, виданого 23.08.2017 Оболонським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої ОСОБА_5 у розмірі частини з усіх видів його доходу (заробітку), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.12.2016 і до досягнення дитиною повноліття.

Як вбачається з розрахунку зі сплати аліментів № НОМЕР_5 від 07.05.2026 ОСОБА_1 почав сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої у лютому 2023 року та станом на початок квітня 2026 року ним сплачено 612 531 грн. 37 коп., сукупний розмір заборгованості з моменту відкриття провадження становив 186 882 грн. 68 коп., сукупний розмір заборгованості становив 213 775 грн. 93 коп. У квітні 2026 року стягнуто/сплачено 216 901 грн. 26 коп. та станом на 01.05.2026 загальний розмір заборгованості становить 7 840 грн. 92 коп.

При цьому, суд не бере до уваги надану позивачем довідку-розрахунок № НОМЕР_5/15 від 14.12.2023, у якій зазначено, що загальна заборгованість станом на 06.12.2023 складає 1 668 грн. 00 коп., оскільки за даними АСВП вказаний документ відсутній, а під цим номером та датою міститься вимога державного виконавця, адресована військовій частині НОМЕР_3 у складі ВЧ НОМЕР_4 , відповідно до якого заборгованість станом на 01.01.2023 становить 307 023 грн. 34 коп.

Крім того вказана довідка-розрахунок не може братись до уваги у зв`язку із помилковими розрахунками суми від середньої заробітної плати у меншу сторону, що не відображає реальної заборгованості.

03.04.2026 державним виконавцем Подільського ВДВС у м. Києві КМУЮ МЮ України складено платіжну інструкцію № 98770 за якою з ОСОБА_1 стягується 199 628 грн. 61 коп. з призначенням платежу: за ВП № НОМЕР_5; з виконання виконавчого документу: Виконавчий лист; № 756/15770/16-ц; виданий; 23.08.2017; документ видав; Оболонський районний суд міста Києва.

Постановою державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві КМУ МЮ України Чаленко І.В. від 07.04.2026 в рамках ВП № НОМЕР_5 у зв`язку із наявною заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки накладено на ОСОБА_1 штраф на користь стягувача у розмірі 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 99 814 грн. 30 коп.

09.04.2026 з ОСОБА_1 стягнуто 186 450 грн. 67 коп. за ВП № НОМЕР_5.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 ЗСУ МО України № 2081/47 від 31.07.2025 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_2 .

Розглядуючи подану ОСОБА_1 скаргу та залишаючи її без задоволення, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що на час винесення оскаржуваної постанови від 07 квітня 2026 року про накладення згідно до ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» на боржника штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості по аліментам заборгованість боржника ОСОБА_1 дійсно становила 199628,61 грн, тобто сукупний розмір даної заборгованості перевищує суму відповідних платежів за три роки.

Обґрунтовуючи вказаний висновок суд першої інстанції послався на те, що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 № НОМЕР_5 від 07.05.2026 (а.с. 76-78 т.2), який здійснений державним виконавцем Подільського ВДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління МЮ України Чаленко І.В., відповідає правилу визначення заборгованості за аліментами, оскільки аліменти нараховувались, й заборгованість розраховувалась відповідно до рішення суду у розмірі частини доходу, а за відсутності доходу частини середньомісячної заробітної плати для відповідної місцевості. Дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість застосування штрафу до боржника. Визначальним для вирішення справи є встановлення наявності такої заборгованості на час винесення постанови про накладення штрафу та її сума, з якою пов`язано визначення розміру штрафу. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року №2610/27695/2012).

Посилання ОСОБА_1 на ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» як підставу неможливості застосування до нього штрафу в порядку ч. 14 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» суд визнав необґрунтованим зіславшись на те, що Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» в тому числі статтею 14, передбачено не нарахування військовослужбовцям штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом. Вказана норма не передбачає звільнення платника аліментів від стягнення штрафів у зв`язку з їх несплатою, а стосується виключно договірних зобов`язань, тому оспорюваний штраф міг бути застосований відносно нього.

Враховуючи, що на момент ухвалення постанови про накладення штрафу боржник мав заборгованість по аліментах, невідповідність розрахунку виконавця від 07.05.2025 вимогам закону скаржником не доведено, основна сума заборгованості по аліментам сплачена, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу відповідає ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачене накладення штрафу за наявності заборгованості зі сплати аліментів на момент ухвалення постанови про накладення штрафу.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про залишення без задоволення скарги відповідає з огляду на наступне.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Права та обов`язки виконавців передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагород. (пункт 5 частина перша стаття 3 Закону України "Про виконавче провадження").

28 серпня 2018 року набрав чинності Закон № 2475-VIII, яким доповнено статтю 71 Закону України "Про виконавче провадження" частиною чотирнадцятою такого змісту: "За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу". Отже, посилено відповідальність за несвоєчасну сплату аліментів.

Згідно з постановою від 07 квітня 2026 року у виконавчому провадженні № 5461828 про накладення штрафу у розмірі 99814,30 грн, станом на 03 квітня 2026 року у боржника ОСОБА_1 , утворилась заборгованість зі сплати аліментів на користь ОСОБА_8 у розмірі 199628,61 грн та перевищувала суму відповідних платежів за три роки.

Відповідно до абзацу третього частини чотирнадцятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" передбачають накладення штрафу у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у певному розмірі. Тобто зазначена норма права містить вказівку на суму заборгованості, за якої виникають підстави для накладення штрафу на боржника.

Встановивши, що відповідно до даних виконавчого провадження станом на час винесенні постанови заборгованість боржника ОСОБА_1 перед стягувачем ОСОБА_3 становила 199 628,61 грн та перевищувала суму відповідних платежів за три роки.

Вказані обставини підтверджується наданим розрахунком заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 № НОМЕР_5 від 07 травня 2026 року (а.с. 76-78 т.2), який здійснений державним виконавцем Подільського ВДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління МЮ України Чаленко І.В..

Належних та допустимих доказів того, що вказаний розрахунок здійснений з порушенням правил визначення заборгованості за аліментами, апелянтом подано не було.

Згідно до ч. 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом ( частин 8 статті 71 вказаного Закону).

Належних та допустимих доказів того, що державним виконавцем сума заборгованості за аліментами станом на 03 квітня 2026 року у розмірі 199 628,61 грн та перевищувала суму відповідних платежів за три роки, була розрахована невірно ОСОБА_1 та його представником до суду подано не було.

Посилання апелянта на довідку-розрахунок від 14 грудня 2023 року у виконавчому провадженні НОМЕР_5, що здійсненна державним виконавцем Подільського ВДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління МЮ України Василюшко В.В. обґрунтовано відхилена судом першої інстанції, оскільки не містить підпису державного виконавця та печатки відділу ДВС. Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що у АСВП за вказану дату не зареєстровано вказаного документа.

Обґрунтовано суд першої інстанції зазначив, що визначальним для вирішення справи є встановлення наявності такої заборгованості на час винесення постанови про накладення штрафу та її сума, з якою пов`язано визначення розміру штрафу. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року №2610/27695/2012).

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, зводяться до власного тлумачення норм процесуального права та до незгоди з судовим рішенням, висновків суду першої інстанції не спростовують, на їх законність та обґрунтованість не впливають, не можуть бути підставою для їх скасування.

Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення в оскаржуваній частині відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 02 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 вересня 2026 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді : Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагеєв