Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №759/15423/18 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/15423/18 Головуючий у 1 інстанції: Журибеда О.М.

Провадження № 22-ц/824/14507/2026 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Кафідової О.В., Оніщука М.І.,

секретар Тіткова І.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року, ухвалене в м. Києві в складі судді Журибеди О.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» до ОСОБА_2 , треті особи: Обслуговуючий кооператив «Багатоповерховий гараж «Аврора», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зубкова Ольга Леонідівна, про витребування майна з чужого незаконного володіння про скасування державної реєстрації,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Обслуговуючий кооператив «Багатоповерховий гараж «Аврора», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зубкова О.Л., про витребування майна з чужого незаконного володіння про скасування державної реєстрації. Зазначало, що ТОВ «Будівельник» є власником нерухомого майна, а саме гаражів (літ. Б) - 5 407,40 кв. м, (літ. В) - 559,40 кв. м, (літ. Г) - 848,20 кв. м, (літ. Ж) - 135,20 кв. м, (літ. Е) - 523,90 кв. м, (літ. Д) - 426,20 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності ТОВ «Будівельник» на це майно є рішення Господарського суду Київської області від 24 січня 2012 року та ухвала Господарського суду Київської області від 31 травня 2012 року. З відкритих державних реєстрів ТОВ «Будівельник» стало відомо, що 06 грудня 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зубкова О.Л. зареєструвала за ОСОБА_2 право власності на гаражний бокс загальною площею 245,00 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 Підставою виникнення у ОСОБА_2 права власності на вказаний гаражний бокс зазначені: довідка про членство в кооперативі та внесення пайового внеску від 06 грудня 2017 року, серія та номер 06-127/105Д, видавник ОК «Багатоповерховий гараж «Аврора»; виписка зі списку членів кооперативу від 06 грудня 2017 року, серія та номер 06-127/105В, видавник ОК «Багатоповерховий гараж «Аврора»; лист-підтвердження від 24 листопада 2017 року, серія та номер 062/14-14469, видавник Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське БТІ»; протокол загальних зборів членів кооперативу від 03 квітня 2015 року, серія та номер 4, видавник ОК «Багатоповерховий гараж «Аврора». Разом з тим, гаражний бокс, загальною площею 245,00 кв. м., який був зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 , у дійсності є складовою гаражного комплексу загальної площі 248,90 кв. м, який належить ТОВ «Будівельник».

Посилаючись на те, що за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на належне ТОВ «Будівельник» нерухоме майно, позивач просив:

витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ТОВ «Будівельник» об`єкт нерухомого майна - гаражний бокс загальною площею 245,00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - гаражний бокс загальною площею 245,00 кв. м за адресою відповідно до даних державної реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта 1433867780000, номер запису про право власності 23859930.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року позов ТОВ «Будівельник» задоволено.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ТОВ «Будівельник» об`єкт нерухомого майна - гаражний бокс загальною площею 245,00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом його вилучення у ОСОБА_2 та передачі ТОВ «Будівельник».

Скасовано державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - гаражний бокс загальною площею 245,00 кв. м за адресою відповідно до даних державної реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта: 1433867780000, номер запису про право власності: 23859930.

Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Будівельник» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 98 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Будівельник» витрати на проведення будівельно-технічної експертизи у сумі 30 073,00 грн.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року та додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року залишено без змін.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Будівельник» витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000,00 грн.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 та ТОВ «Будівельник» подали до суду касаційні скарги.

Постановою Верховного Суду від 05 березня 2025 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року, додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року залишено без змін. Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року змінено, збільшено розмір стягнутих витрат на правничу допомогу з 15 000,00 грн до 70 000,00 грн.

У вересні 2025 року апеляційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року подала ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі у суді першої інстанції. Просила скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові ТОВ «Будівельник». Посилалася на те, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 11 листопада 1998 року. Спірний гаражний бокс є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки побудований у 2016-2017 роках за спільні сімейні кошти та спільними зусиллями. Суд першої інстанції неправильно застосував положення ст.ст. 387, 388 ЦК України та не залучив її до участі у розгляді справи як співвласника, не з`ясував джерела фінансування, час набуття майна та наявність згоди на розпорядження спільним майном.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року - без змін. Апеляційний суд виходив з того, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року не містить висновків щодо прав ОСОБА_1 , оскільки стосується виключно витребування майна від ОСОБА_2 як незаконного володільця. ОСОБА_1 не є стороною спору, її майнові інтереси не порушені.

У березні 2026 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року.

Постановою Верховного Суду від 17 червня 2026 року узадоволенні клопотання ТОВ «Будівельник» касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд зазначив, що питання про те, чи стосується рішення суду першої інстанції прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, є першочерговим завданням для апеляційного суду, і тільки в разі встановлення факту, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Водночас у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася з апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті. Водночас, якщо апеляційний суд дійде висновку, що визначений позивачем у позові склад сторін у справі не відповідає реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах, то слід враховувати, що незалучення до участі у справі особи як належного відповідача / співвідповідача є підставою для відмови в задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Під час нового розгляду представник ТОВ «Будівельник» подав клопотання, в якому просив закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року.

В апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представник ТОВ «Будівельник» просить повернути апеляційну скаргу з тих підстав, що ОСОБА_3 зловживає процесуальними правами або закрити апеляційне провадження, оскільки оскаржуваним рішенням не вирішувалися питання про права і обов`язки ОСОБА_1 .

В судове засідання ОСОБА_2 і треті особи не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ТОВ «Будівельник» є власником нерухомого майна - гаражів (літ. Б) - 5407,40 кв. м, (літ. В) - 559,40 кв. м, (літ. Г) - 848,20 кв. м, (літ. Ж) - 135,20 кв. м, (літ. Е) - 523,90 кв. м, (літ. Д) - 426,20 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 17 вересня 2018 року № 137918524 («ІД № 137918524»).

Підставою виникнення права власності на це майно у ТОВ «Будівельник» є рішення Господарського суду Київської області від 24 січня 2012 року та ухвала Господарського суду Київської області від 31 травня 2012 року.

06 грудня 2017 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна загальною площею 245,00 кв. м. (гаражний бокс) за адресою: АДРЕСА_1 ; зазначеному об`єкту присвоєно новий реєстраційний номер 1433867780000.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 18 липня 2018 року № 131296884 державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказане майно провів приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зубкова О.Л. 06 грудня 2017 року о 17:00:44, номер запису про право власності 23859930. Підставою внесення запису є рішення приватного нотаріуса Зубкової О. Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 38649056 від 11 грудня 2017 року, 15:16:12.

Підставою виникнення права власності на цей об`єкт нерухомого майна у ОСОБА_2 зазначено такі документи: довідка про членство в кооперативі та внесення пайового внеску від 06 грудня 2017 року, серія та номер 06-127/105Д, видавник - ОК «Багатоповерховий гараж «Аврора»; виписка зі списку членів кооперативу від 06 грудня 2017 року, серія та номер 06-127/105В, видавник - ОК «Багатоповерховий гараж «Аврора»; лист-підтвердження від 24 листопада 2017 року, серія та номер 062/14-14469, видавник Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське БТІ»; протокол загальних зборів членів кооперативу від 03 квітня 2015 року, серія та номер 4, видавник - ОК «Багатоповерховий гараж «Аврора».

Таким чином, за однією адресою ( АДРЕСА_1 ), однак у різний час, було зареєстровано два об`єкти права власності: у 2012 році право власності на вказане нерухоме майно зареєстроване за ТОВ «Будівельник», а у 2017 році право власності на об`єкт нерухомого майна загальною площею 245,00 кв. м за цією ж адресою зареєстроване за відповідачем.

Посилаючись на те, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на майно, яке належить ТОВ «Будівельник», останнє порушило питання про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 гаражного боксу загальною площею 245,00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на вказаний гаражний бокс.

Суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість вказаних позовних вимог ТОВ «Будівельник».

Колегія суддів вважає, що таке рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

У статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями статей 328, 329 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Відповідно до положень статей 386, 387 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц у постанові від 23 листопада 2021 року вказувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника - позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.

Поряд з цим, відповідно до ст. 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Такі ж положення містяться і у ст. 368 ЦК України. Тобто, чинним законодавством передбачено презумпцію спільної сумісної власності подружжя щодо майна, набутого під час шлюбу. А тому у разі реєстрації права власності на майно у шлюбі, набувачами такого майна слід вважати обох із подружжя, а не одного із них.

Відповідно, у випадку, коли набувачами спірного майна є подружжя, відповідачами за вимогами позивача про витребування такого майна мають бути обоє, не зважаючи на те, що в державному реєстрі право власності зареєстроване лише на одного з них.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу №4 Загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу «Багатоповерховий гараж «Аврора» від 05 квітня 2015 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про вихід з членів кооперативу та задоволено заяву про прийняття до членів кооперативу ОСОБА_2 (а.с. 106 т. 5).

Відповідно до копії свідоцтва про одруження, виданого 11 листопада 1998 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого району м. Києва, ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 з 06 січня 1989 року(а.с. 25 т. 5).

Враховуючи те, що право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме, гаражний бокс загальною площею 245,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , 06 грудня 2017 року було зареєстровано за ОСОБА_2 , вимога про витребування цього нерухомого майна безпосередньо зачіпає права та інтереси ОСОБА_1 . Відповідно, як учасник спірних відносин ОСОБА_1 мала бути залучена до участі в справі як співвідповідач.

При цьому як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Будівельник» було обізнане з перебуванням ОСОБА_2 у шлюбі із ОСОБА_1 . Зокрема, у поданому до суду першої інстанції відповіді на відзив ТОВ «Будівельник» зазначило, що воно перебувало у договірних відносинах щодо будівництва спірного гаражу з дружиною ОСОБА_2 - ОСОБА_1 . Оскільки з ОСОБА_1 не було підписано акт приймання-передачі гаражу, у остання не змогла зареєструвати за собою право власності. Проте, вважаючи, що гараж був побудований за їх спільні з дружиною кошти, ОСОБА_2 знайшов спосіб зареєструвати право власності на гараж в інший спосіб.

Разом з тим, ТОВ «Будівельник» не було пред`явлено вимоги до ОСОБА_1 .

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конструкції України), що є одним із основних принципів цивільного судочинства (пункт 1 частини третьої статті 2 ЦПК України), яким керуються суди під час розгляду справ (стаття 129 Конституції України, стаття 10 ЦПК України).

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина четверта статті 41 Конституції України).

Суд застосовує Конвенцію, в статті 1 Першого протоколу до якої зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи викладене, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові ТОВ «Будівельник» до ОСОБА_2 , треті особи: Обслуговуючий кооператив «Багатоповерховий гараж «Аврора», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зубкова О.Л., про витребування майна з чужого незаконного володіння про скасування державної реєстрації.

За наслідком розгляду апеляційної скарги з ТОВ «Будівельник» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 5286,00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та 7048,00 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» до ОСОБА_2 , треті особи: Обслуговуючий кооператив «Багатоповерховий гараж «Аврора», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зубкова Ольга Леонідівна, про витребування майна з чужого незаконного володіння про скасування державної реєстрації.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» на користь ОСОБА_1 5286,00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги,та 7048,00 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» на користь ОСОБА_2 5286,00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, та 7048,00 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Кафідова О.В.

Оніщук М.І.