Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №758/437/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 758/437/24 Головуючий у 1 інстанції: Блащук А.М.

Провадження № 22-ц/824/16144/2026 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Кафідової О.В., Оніщука М.І.,

секретар Тіткова І.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 10 липня 2026 року, постановлену в м. Києві в складі судді Блащук А.М., про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кривошеї Дмитра Станіславовича, стягувач: Державне підприємство «Дослідний експериментально-механічний завод» Науково-технологічного алмазного концерну «Алкон» Національної академії наук України,

в с т а н о в и в:

В червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на рішення, дії та бездіяльність старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кривошеї Д.С. Відповідно до заявлених вимог ОСОБА_1 просив скасувати постанову державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кривошеї Д.С. про арешт коштів від 09 червня 2026 року Послався на те, що постанова вона не відповідає вимогам ч.3 ст.9, ч.4 ст.48, ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мін`юсту від 02 квітня 2012 року № 512/5, згідно з якими арешт може бути накладений лише після виявлення конкретного майна або коштів на рахунках в результаті проведеного розшуку, який проводиться у 10-денний строк з дня відкриття провадження, та із зазначенням у відповідній постанові специфікації майна та суми коштів, на які накладається арешт. Просив скасувати постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 09 червня 2026 року, оскільки в ній відсутні посилання на конкретні види витрат та їх розмір, на підставі яких отримана наведена у ній сума, а також визнати неправомірною бездіяльність старшого виконавця щодо виконання вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», яка полягає у ненадісланні до електронного кабінету боржника копій всіх матеріалів виконавчого провадження, як того вимагає зазначена стаття, і зобов`язати державного виконавця припинити порушення вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 10 липня 2026 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кривошеї Д.С.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким його скаргу задовольнити. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно послався на ненадання копії оскаржуваних постанов, не врахувавши, що у скарзі було зазначено ідентифікатор повного доступу до матеріалів виконавчого провадження, що надає можливість ознайомитися з оригіналами відповідних електронних документів. Суд безпідставно поклав обов`язок доведення на нього, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні його скарги.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у відсутність апелянта.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в поданій до суду скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанови, винесені державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кривошеєю Д.С. 09 червня 2026 року у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виданого Подільським районним судом міста Києва 18 березня 2025 року виконавчого листа № 758/437/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДП «Дослідний експериментально-механічний завод» судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10000,00 грн., зазначивши ідентифікатор доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, та зобов`язати державного виконавця припинити порушення вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» щодо надіслання йому документів виконавчого провадження.

В результаті дослідження документів в автоматизованій системі виконавчого провадження було встановлено, що 09 червня 2026 року державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кривошеєю Д.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, згідно з якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа, зобов`язано боржника ОСОБА_1 протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно, та стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 1000 грн.

Також 09 червня 2026 року державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кривошеєю Д.С. було винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, згідно з якою визначено для боржника ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 269,00 грн. та постанову про арешт коштів боржника, згідно з якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 11269 грн.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 . Колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення першої інстанції.

Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Аналогічні положення містяться також у ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частинами 5, 7 ст. 26 Закону визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, рахунки у цінних паперах у депозитарних установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші/цінні папери боржника, що існують в електронній формі.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження проводить перевірку наявності в електронних державних базах даних та реєстрах права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та звертає на нього стягнення у строки та порядку, передбачені цим Законом.

Частиною 1 с. 56 Закону визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Згідно з ст. 42 Закону кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;2) авансового внеску стягувача;3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

ОСОБА_1 не було наведено доводів, які б вказували не невідповідність вказаним вимогам Закону постанов державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кривошеї Д.С. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт коштів боржника від 09 червня 2026 року.

Визначення державним виконавцем для боржника ОСОБА_1 розміру мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 269,00 грн. а накладення арешту на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 11269 грн., відповідає ст.ст. 18, 26, 42, 56 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

Також є безпідставним посилання ОСОБА_1 на невиконання державним виконавцем вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» щодо надіслання до електронного кабінету боржника копій матеріалів виконавчого провадження, оскільки вказані вони не відповідають матеріалам справи. Як вбачається зі змісту скарги, ОСОБА_1 ознайомлений з ходом виконавчого провадження та змістом усіх рішень, що були винесені державним виконавцем. Відтак, у суду відсутні підстави для поновлення прав ОСОБА_1 щодо отримання таких документів.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять обґрунтування неправомірності дій та рішень ОСОБА_1 . Колегія суддів не вбачає поршень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 10 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Кафідова О.В.

Оніщук М.І.