Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №760/24682/25 — Київський апеляційний суд

справа № 760/24682/25

головуючий у суді І інстанції Криворот О.О.

провадження № 33/824/2671/2026

головуючий суддя Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Мостової Г.І., за участю секретаря Чертової О.С., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Чернецького Руслана Володимировича на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року

у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в :

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, призначивши йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1 700 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 грн 60 коп.

При розгляді адміністративної справи судом встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 91/2025 від 04 вересня 2025 року, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», будучи ознайомленим з вимогами антикорупційного законодавства, на порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», припинивши 12 квітня 2023року виконання функцій держави, 30 квітня 2024 року, несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (після звільненні), шляхом заповнення електронної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, через власний персональний кабінет суб`єкта декларування, у системі Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Чернецький Р.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить: скасувати постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року, провадження у справі відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 172-6 КУпАП на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП (закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу).

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що день складання протоколу про адміністративне правопорушення 04 вересня 2025 року не може вважатися днем виявлення правопорушення, так як положення частини 2 статті 254 КУПАП передбачають, що протокол про адміністративне правопорушення у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Скаржник вважає, що при перевірці дотримання строків накладення на особу адміністративного стягнення за вчинення нею адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, підлягає з`ясуванню фактичний момент виявлення такого проступку, оскільки саме з дня такого виявлення повинні обчислюватися строки притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Вказує, що моментом виявлення порушення, пов`язаного з корупцією є момент отримання суб`єктами уповноваженими на складання протоколів про адміністративні корупційні правопорушення інформації про таке порушення.

Відповідно до листа Національного агентства з питань запобігання корупції №?47-06/44712-25 від 22 травня 2025 року встановлено несвоєчасне подання декларації ОСОБА_2 , повідомлення про що надіслано до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, яке останнім отримано 26 травня 2025 року.

Зазначає, що оскільки особа, яка вчинила правопорушення, була виявлена одразу, разом з виявленим правопорушенням і вказана у повідомленні, шестимісячний строк визначений статтею 38 КУпАП починає свій відлік від дати отримання компетентним органом відповідного повідомлення - 26 травня 2025 року і відповідно закінчення цього строку припадає на дату 26 листопада 2025 року.

Таким чином, шестимісячний строк, передбачений статтею 38 КУпАП, для можливого накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_2 сплив 26 листопада 2025 року, тому провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 підлягало закриттю у зв`язку з закінченням строків для притягнення до відповідальності.

Одночасно захисником ОСОБА_1 - адвокатом Чернецьким Р.В. заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження указаної постанови, яке обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 отримав копію оскаржуваної постанови 05 березня 2026 року і того ж дня звернувся за правовою допомогою, 25 березня 2026 року Північний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги видав доручення, а 02 квітня 2026 року захисник ознайомився з матеріалами справи.

Вирішуючи клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує таке.

За змістом частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову ухвалено 26 лютого 2026 року.

Останнім днем для подання апеляційної скарги на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року, у розумінні частини 2 статті 294 КУпАП, було 09 березня 2026 року.

Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 05 березня 2026 року.

З матеріалів справи вбачається, що захисник ОСОБА_1 - адвокат Чернецький Р.В. ознайомився із матеріалами справи 02 квітня 2026 року, докази отримання ним копії оскаржуваної постанови у матеріалах справи відсутні.

Гарантуючи відповідно до частини 1 статті 55 Основного Закону України право особи на судовий захист, Конституція України визначає основні засади судочинства, метою закріплення яких є, зокрема, забезпечення неупередженості здійснення правосуддя судом, відповідність винесеного рішення верховенству права, а також своєчасне, ефективне та справедливе поновлення особи в правах протягом розумних строків.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Отже, реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанцій; перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

На підставі викладеного, строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції підлягає поновленню.

16 вересня 2026 року від захисника ОСОБА_1 - адвоката Куліша Б.М. до апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, який призначений на 16 вересня 2026 року о 16:15 год., у зв`язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні.

До указаного клопотання додано роздруківка із Сайту судової влади, погана якість якого перешкоджає встановити її зміст.

Вирішуючи подане клопотання, суд ураховує, що до клопотання не надано доказів на підтвердження обставин, які у ньому зазначені, а згідно з частиною 6 статті 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Зважаючи на належне повідомлення ОСОБА_1 та його захисника, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Прокурор Ониськів А.М. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями статті 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Чернецький Р.В. в апеляційній скарзі посилається на те, що шестимісячний строк, передбачений статтею 38 КУпАП, для можливого накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_2 сплив 26 листопада 2025 року, тому провадження у справі підлягало закриттю у зв`язку з закінченням строків для притягнення до відповідальності.

Частиною першою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» передбачений обов`язок осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (зазначених, зокрема, у пункті 1 частини першої статті 3 названого Закону), щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК декларацію за минулий рік за формою, що визначається НАЗК.

За диспозицією частини 1 статті 172-6 КУпАП несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП, є правопорушенням, пов`язаним з корупцією.

Частиною 4 статті 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Отже за змістом наведеної норми особливістю розглядуваного правопорушення є те, що початок перебігу строку для накладення адміністративного стягнення розпочинається з дня його виявлення, а можливість застосування адміністративного стягнення обмежується двохрічним строком, який рахується від дня вчинення правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу, що предметом цього провадження є не неподання декларації, а несвоєчасне подання декларації без поважних причин. Саме тому до моменту фактичного подання декларації неможливо встановити ні дату її подання, ні факт порушення строку, ні наявність чи відсутність поважних причин такого порушення.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення № 91/2025 від 04 вересня 2025 року, датою вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, зазначено - 30 квітня 2024 року, а фактичним моментом його виявлення вчиненого адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, - дата складання адміністративного протоколу, тобто 04 вересня 2025 року, тобто момент коли уповноваженою особою, що має право складати протоколи зібрано, проаналізовано зібрані фактичні дані, зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення та оформлено такий висновок у вигляді протоколу.

Однак, частина 4 статті 38 КУпАП чітко вказує, що адміністративне стягнення може бути накладено з дня його виявлення, тобто з часу, коли відповідні уповноважені особи дізнались про факт порушення, а не з часу, коли цей факт був підтверджений зібраними під час перевірки доказами та документами.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, який фіксує факт, час та місце вчинення правопорушення. Однак, не можна ототожнювати дату складання протоколу та дату виявлення правопорушення, оскільки виявлення і фіксування правопорушення є різними юридичними фактами.

Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2019 року у справі №149/2498/17 (провадження №К/9901/4274/18) зазначив, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Днем виявлення правопорушення слід також вважати і день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

Фактичним моментом виявлення вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП України апеляційний суд визнає 30 квітня 2024 року, у цьому випадку за встановлених вище обставин, днем закінчення передбаченого частиною 3 статті 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення слід вважати 30 квітня 2026 року.

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 рокуОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та застосовано до нього адміністративне стягнення.

Оскільки строки накладення адміністративного стягнення на час винесення судом оскаржуваної постанови не спливли, суд апеляційної інстанції не вбачає законних підстав для задоволення апеляційної скарги та закриття провадження у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого частиною 4 статті 38 КУпАП.

З урахуванням викладеного, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення суддею норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, як на це посилається захисник ОСОБА_1 у поданій апеляційній скарзі.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суд, -

у х в а л и в :

Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Чернецького Руслана Володимировича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду задовольнити.

Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Чернецькому Руслану Володимировичу строк на апеляційне оскарження постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Чернецького Руслана Володимировича залишити без задоволення.

Постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.І. Мостова