Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №756/10170/24 — Київський апеляційний суд

справа № 756/10170/24

головуючий у суді І інстанції Примак-Березовська О.С.

провадження № 22-ц/824/4926/2026

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Применко Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ковганич Тетяни Андріївни на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2025 року

за скаргою ОСОБА_1 , в особі представника Ковганич Тетяни Андріївни на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року ОСОБА_1 , в особі представника Ковганич Т.А. звернулася до Оболонського районного суду міста Києва зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. у якій просила суд:

визнати незаконними дії приватного виконавця Павелків Т.Л. щодо звернення стягнення на декретні кошти ОСОБА_1 у розмірі 48 732 грн 72 коп., які стягнуті з рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 ;

зобов`язати приватного виконавця Павелків Т.Л. вчинити дії щодо повернення неправомірно стягнутих декретних коштів в розмірі 48 732 грн 72 коп. на рахунок НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 .

Скарга обґрунтована тим, що 27 червня 2025 року приватним виконавцем Павелків Т.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа № 756/10170/24 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АК «Київводоканал» заборгованості.

Скаржник ОСОБА_1 працює на посаді старшого оператора у ТОВ «Нова Пошта». Наразі перебуває у декретній відпустці та отримує декретні виплати та виплати за пологи.

На підставі постанови про арешт коштів боржника безпідставно та передчасно накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку заробітної картки НОМЕР_2 .

Внаслідок дій виконавця заблоковано рахунок, що унеможливило користування коштами, що надходять як декретні, допомога у зв`язку з пологами.

Наразі, скаржник ОСОБА_1 не працює у ТОВ «Нова Пошта», бо перебуває у декретній відпустці та проживає за кордоном. Роботодавець за весь час відкритого виконавчого провадження здійснював лише разову виплату декретних коштів та допомоги у зв`язку з пологам, на рахунок НОМЕР_2 яка оформлена в АТ «ПриватБанк» .

14 липня 2025 року направлено заяву про зняття арешту з рахунку скаржника НОМЕР_2 , на який надходять декретні кошти. На підтвердження того, що на рахунку містяться декретні кошти нею надано: заяву про перерахунок коштів на картковий рахунок та виписку з рахунку, де зазначена лише одна отримана сума - декретні кошти.

На підставі постанови про зняття арешту з коштів від 23 липня 2025 року арешт з рахунку заробітної картки НОМЕР_2 було знято.

Проте 25 серпня 2025 року відбулось стягнення декретних коштів з раніше вказаного рахунку за виконавчим провадженням № НОМЕР_3 у розмірі 48 732 грн 72 коп.

Не розуміючи чому кошти було стягнуто, перебуваючи в цей час в пологовому будинку, скаржник через адвоката звернулася з цим питанням до приватного виконавця, 28.07.2025 року направивши адвокатський запит.

У відповідь, на адвокатський запит, від 08 вересня 2025 року повідомлено, що стягнуті кошти у розмірі 48 732 грн 72 коп. не були декретними коштами, а тому підлягали стягненню.

Але, відповідно до історії зарахувань на рахунок НОМЕР_2 - інших коштів, окрім як декретних ОСОБА_6 не отримувала.

Так, 14 липня 2025 року в 13:21 скаржник отримала виплату у розмірі 66 228 грн 12 коп. із призначенням «цільове зарахування ТОВ «Нова Пошта» -декретні на КР працівників за липень 2025 року згідно з відомості №1903 від 10 липня 2025 року». Цю квитанцію також було надано приватному виконавцю Павелків Т.Л. під час направлення заяви про зняття арешту з рахунку, яка в свою чергу, знала що ці кошти декретні і на цій підставі зняла арешт з рахунку. Будь-яких інших коштів скаржник не отримувала. А тому стягнута сума у розмірі 48 732 грн 72 коп. - є декретними коштами, які не мали право стягувати.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 , в особі представника Ковганич Т.А .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обраний заявницею спосіб захисту не відповідає меті, яка покладена в основу скарги, оскільки правовідносини стосуються дій банку всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Матеріали скарги та встановлені судом обставини не свідчать про те, що приватний виконавець Павелків Т.Л. звернула стягнення на кошти, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, або на рахунок із спеціальним режимом використання або інший рахунок, звернення стягнення на які заборонено законом, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Ковганич Т.А. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу на дії приватного виконавця.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що саме приватний виконавцем було порушено норми чинного законодавства, а наведене судом першої інстанції рішення Верховного Суду у постанові від 18 жовтня 2024 року (справа № 199/6670/15-ц) та позиція, про невірний спосіб захисту, що виражається в помилково обраній стороні до якої адресована скарга, на думку заявника, є не правильним адже результатом порушення прав заявника було не наявність арешту, а факт списання коштів на підставі платіжного доручення приватного виконавця, вже після розблокування рахунку та повідомлення, що кошти, що знаходяться на рахунку заявника - є декретні кошти.

27 червня 2025 року накладено арешт на грошові/електронні кошти, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/ електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1

23 липня 2025 року приватним виконавцем Павелків Т.Л. винесено постанову про зняття арешту виключно з коштів, які надходять від ТОВ «Нова пошта» у вигляді декретних та допомоги у зв`язку з пологами на розрахунковий рахунок, що належить боржнику.

01 серпня 2025 року рахунок було розблоковано АТ «ПриватБанк», що свідчить про виконання вимог законодавства банком.

Однак, 22 серпня 2025 року приватним виконавцем виставлялись платіжні інструкції на банківські рахунки боржника, в тому числі на рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк». У відповідному платіжному дорученні вказано необхідність списати кошти з рахунку заявника у розмірі бору, без зазначення будь-яких обмежень.

25 серпня 2025 року відбулось стягнення декретних коштів зі вказаного рахунку боржника у розмірі 48 732 грн 72 коп., що підтверджується випискою з картки ОСОБА_1 .

Тобто, стягнення відбулося не самовільно банком, а саме на підставі платіжного доручення, яке було сформоване приватним виконавцем без зазначення заборони стягувати декретні кошти.

Окрім того, приватним виконавцем у відповіді на адвокатський запит не оспорюється той факт, що вони в межах виконавчого провадження стягнули суму грошових коштів, тобто вони визнають той факт що звернули стягнення на декретні кошти, однак приватним виконавцем зазначається, що стягнута сума не є декретними коштами, не дивлячись на те, що згідно з виписки з рахунку інших коштів окрім декретних заявниця не отримувала. А тому, вважає, що саме приватним виконавцем були здійснені протиправні дії, а не банком.

Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без її участі, у якій просить урахувати доводи її апеляційної скарги.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що постановою приватного виконавця Павелків Т.Л. від 27 червня 2025 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 щодо примусового виконання виконавчого листа № 756/10170/24, виданого Оболонським районним судом міста Києва від 06 травня 2025 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення заборгованість у розмірі 105 092 грн 64 коп., суму інфляційних втрат у розмірі 34 647 грн 17 коп., 3% річних у розмірі 8 108 грн 96 коп., витрати за відомості з Державного реєстру речових прав у розмірі 45 грн та судовий збір у розмірі 3 028 грн (а.с. 74).

Постановою приватного виконавця Павелків Т.Л. від 27 червня 2025 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 накладено арешт на грошові/електронні кошти, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 (а.с. 77).

14 липня 2025 року на рахунок заявника, відкритий у АТ КБ «ПриватБанк», надійшли кошти у розмірі 66 228 грн 12 коп. з цільовим призначенням «Декретні на КР працівників за липень 2025 року від ТОВ «Нова пошта» (ЄДРПОУ/ІПН 31316718) згідно з відомостями № 1903 від 10 липня 2025 року» (а.с. 85).

14 липня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ковганич Т.А. звернувся до приватного виконавця Павелків Т.Л. із заявою про зняття арешту з рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_2 , на який надходять декретні кошти у зв`язку із народженням дитини (а.с. 78-79).

23 липня 2025 року приватним виконавцем Павелків Т.Л. винесено постанову про зняття арешту виключно з коштів, які надходять від ТОВ «Нова пошта» у вигляді декретних та допомоги у зв`язку з пологами на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 , що належить боржнику ОСОБА_1 (а.с. 82).

25 серпня 2025 року відбулось стягнення коштів зі вказаного рахунку боржника у розмірі 48 732 грн 72 коп., що підтверджується випискою з картки ОСОБА_1 (а.с. 86).

У відповідь на адвокатський запит Ковганич Т.А. від 28 серпня 2025 року приватний виконавець Павелків Т.Л. повідомила, що арешт знято не з усіх рахунків боржника, а виключно з грошових коштів, які надходили у вигляді декретних та допомоги. Натомість зазначила, що 22 серпня 2025 року приватним виконавцем виставлялись платіжні інструкції на банківські рахунки боржника, в тому числі на рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 89-90).

Однією з фундаментальних засад судочинства та конституційних цінностей закріплених в Конституції України визначено обов`язковість судових рішень (пункт 9 статті 129 Конституції України).

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 1, 2 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України (частина 4 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження»).

За змістом частини 2 статті 48 цього Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до пунктів 5, 6 частини 1 статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення не може бути звернено на такі виплати: 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини.

Частиною 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що знаходяться на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про накладення арешту на кошти, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повернути постанову виконавця без виконання в частині накладення арешту на такі кошти, що знаходяться на рахунках, із зазначенням причини її повернення.

У вказаній справі, що переглядається солідарними боржниками, до яких відноситься і ОСОБА_1 не було добровільно виконано рішення суду № 756/10170/24 та приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання у межах виконавчого провадження № НОМЕР_4.

Приватним виконавцем накладено арешт на кошти ОСОБА_1 , що містяться на її рахунках у банківських установах.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.

При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Після отримання приватним виконавцем Павелків Т.Л. від представника ОСОБА_1 - адвоката Ковганич Т.А. документального підтвердження, що на рахунок НОМЕР_2 надходять декретні кошти у зв`язку із народженням дитини, 23 липня 2025 року приватним виконавцем на виконання вимог частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про зняття арешту виключно з коштів, які надходять від ТОВ «Нова пошта» у вигляді декретних та допомоги у зв`язку з пологами, звернення стягнення на які заборонено законом

Також на АТ «ПриватБанк», на яке нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку НОМЕР_2 виконало.

Тобто АТ «ПриватБанк» не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме на банк, який виконує постанову про арешт коштів боржника, оскільки на кошти, які зараховуються як допомога у зв`язку з вагітністю та пологами, у зв`язку з народженням дитини, та знаходяться на рахунку боржника, не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю, та після отримання від боржника клопотання 23 липня 2025 року такий арешт виконавцем знятий з грошових коштів, які надходять на рахунок, у вигляді декретних (а.с. 81-82) та повторно не накладався, а АТ «ПриватБанк» 25 серпня 2025 року списані кошти з рахунку НОМЕР_2 , деталі операції -стягнення відповідно до виконавчого провадження, відсутні підстави для висновку про обґрунтованість скарги ОСОБА_1 .

Доводи скарги боржника та встановлені судом обставини справи не свідчать про те, що приватний виконавець звернув стягнення на кошти, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, або на рахунок із спеціальним режимом використання або інший рахунок, звернення стягнення на які заборонено законом; банківська установа, на яку нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати можливість накладення арешту на кошти на рахунку або списання коштів в примусовому порядку, платіжну інструкцію приватного виконавця виконала, тобто не визначила кошти на ньому у відповідній сумі такими, на які законом заборонено звертати стягнення.

Крім того, апеляційний суд враховує, що у матеріалах справи відсутні докази на спростування тієї обставини, що на картковий рахунок ОСОБА_1 не надходили інші грошові кошти, крім декретних, на які можливо звернути стягнення, а стягнуті грошові кошти є саме декретними.

Також судом першої інстанції правильно відмовлено у задоволенні вимоги скарги про зобов`язання приватного виконавця Павелків Т.Л. вчинити дії щодо повернення неправомірно стягнутих декретних коштів у розмірі 48 732 грн 72 коп. на рахунок ОСОБА_1 , оскільки така вимога не підлягає розгляду у порядку, визначеному статтею 447 ЦПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Підстави для скасування ухвали суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковганич Тетяни Андріївни залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 18 вересня 2026 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська