Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №361/929/25 — Київський апеляційний суд

справа № 361/929/25

головуючий у суді І інстанції Писанець Н.В.

провадження № 22-ц/824/1903/2026

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лічмана Олександра Миколайовича на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2025 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У січні 2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» (надалі по тексту - позивач, кредитодавець) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі по тексту - відповідач, позичальник), в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 75827673 (АНУЇТЕТ) від 30 червня 2021 року у розмірі 24 202 грн 20 коп., яка складається з: 12 120 грн 60 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 081 грн 60 коп. - сума заборгованості за відсотками, судові витрати у розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора у порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», було укладено кредитний договір № 75827673 (АНУЇТЕТ).

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами та правилами надання коштів у позику, які розміщені на веб-сайті товариства та беззастережно приєднався до умов договору.

За умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за його користування в повному обсязі у визначені строки та на умовах передбачених договором.

Позивач повністю виконав умови кредитного договору надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 15 000 грн на строк 64 дні зі сплатою відсотків за його користування.

Натомість, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, тому утворилася заборгованість за договором позики у розмірі 24 202 грн 20 коп., яка складається з: 12 120 грн 60 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 081 грн 60 коп. - сума заборгованості за відсотками.

21 грудня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2112, відповідно до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язалося відступити ТОВ «Фінансова компанія управління активами» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 75827673 від 30 червня 2021 року.

31 березня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу №310323-ФМ, відповідно до умов якого, ТОВ «Фінансова компанія управління активами» зобов`язалося відступити ТОВ «Фінпром Маркет» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 75827673 від 30 червня 2021 року.

Відповідно до реєстру прав вимог до договору факторингу №310323-ФМ від 31 березня 2023 ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 24 202 грн 20 коп., яка складається з: 12 120 грн 60 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 081 грн 60 коп. - сума заборгованості за відсотками.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути із відповідача суму заборгованість за кредитним договором № 75827673 від 30 червня 2021 року у розмірі 24 202 грн 20 коп., яка складається з: 12 120 грн 60 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 081 грн 60 коп. - сума заборгованості за відсотками, судові витрати у розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2025 року задоволено позов ТОВ «Фінпром Маркет».

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики № 75827673 у розмірі 24 202 грн 20 коп.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, позивач виконав свої зобов`язання, відповідач не надав суду обґрунтованих доказів на підтвердження відсутності заборгованості.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Лічман О.М. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, які мають значення для справи, не застосовано норми права стосовно строків позовної давності, що призвело до незаконного рішення у справі.

Із наданого позивачем розрахунку не вбачається порядку визначення суми заборгованості за тілом кредиту та суми нарахованих процентів. За таких обставин, неможливо встановити правильності нарахованих сум, із достовірністю яких відповідач не погоджується, що не враховано судом першої інстанції

Позивачем не надано підтверджень, що відповідач дійсно був ознайомлений з договором та Правилами надання грошових коштів у позику, який як стверджує позивач, розміщений на сайті первісних кредиторів, та погодився з ним, а також не має підтверджень, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо строку дії договору позики та сплати процентів.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Також апелянт вважає, що у цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті первісних кредиторів неодноразово змінювалися самими первісними кредиторами в період - з часу виникнення спірних правовідносин (з червня 2021 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (січень 2025 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані відповідачем розрахунків заборгованості не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідно до деталізованого розрахунку заборгованості, що надав позивач до суду разом з позовною заявою, а саме за період з 30 червня 2021 року по 22 грудня 2021 року заборгованість договором і по нарахованим та не сплаченим процентам становить 24 202 грн 20 коп.

Початок перебігу позовної давності за цією позовною вимогою у позивача настав 22 грудня 2021 року в останній день зазначений розрахунку заборгованості за кредитом. Отже позивач, звернувшись із цією позовною заявою 03 грудня 2024 року пропустив трьохрічний строк позовної давності, у межах якого він міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а це є підставою для відмови у задоволенні позову.

Позивач заперечив проти апеляційної скарги, подав відзив, де просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, встановила таке.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (частина 1 статті 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у статті 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у статті 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Таким чином, укладаючи кредитний договір у такий спосіб, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема щодо форми його укладення, що передбачено викладеними вище апеляційним судом нормами законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора kmbm2NVWw, який був направлений йому 30 червня 2021 року на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», було укладено кредитний договір № 75827673 (АНУЇТЕТ), за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 15 000 грн, строк позики - 64 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.6 % в день (базова процентна ставка/фіксована).

Клієнт ОСОБА_1 з яким укладений договір ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с. 36).

Відповідно до п. 5.2. договору позики №75827673, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у Позику на умовах ануїтету (надалі - «Правила»), розміщені за посиланням https://mycredit.ua/ru/documents-license.

Згідно із п. 6.7. Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі невнесення чергового ануїтетного платежу, до складу якого входить частина позики, позичальнику на таку частину позики нараховується процентна ставка у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем сплати такого ануїтетного платежу, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів по кожному подібному ануїтетному платежу. Після оплати ануїтетного платежу та процентів, нарахованих за понадстрокове користування позикою (або її частиною), подальше повернення позики здійснюється згідно з Графіком платежів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Згідно із 8.7. Правил, передбачено, що під час дії особливих умов виконання договору позики, встановлених для позичальника в рамках програми лояльності, позичальник порушить взяті на себе зобов`язання за договором позики, такі особливі умови виконання договору позики втрачають силу, а нараховані згідно з умов договору позики проценти підлягають перерахуванню та оплаті позичальником в повному обсязі на загальних умовах за весь період дії договору позики і незалежно від пропонованих особливих умов Програми лояльності.

Отже, у договорі встановлено строк позики 64 дні. Також Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.

Таким чином, з наведеного алгоритму укладання договору позики апеляційний суд встановив, що без ознайомлення/погодження з Умовами договору позики та Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах ануїтету) подальше укладення електронного договору позики на сайті є неможливим. Таким чином, підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України (аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20).

За умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за його користування в повному обсязі у визначені строки та на умовах передбачених договором.

30 червня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на виконання умов договору перерахувало грошові кошти у сумі 15 000 грн на банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК «Фінекспрес», що підтверджується електронною платіжною інструкцією в якій отримувачем вказаний ОСОБА_1 , платіжний інструмент -НОМЕР_1 (а.с. 41), довідкою №КД-000001955 від 23 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Фінекспрес`про перерахування коштів на картковий рахунок відповідача (а.с. 65).

Отже, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредитні кошти у розмірі, передбаченому договором, що підтверджується платіжним дорученням.

Натомість відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання. Згідно з розрахунку наданого позивачем, загальна сума заборгованості за кредитним договором № 207778100 від 13 серпня 2021 року, становить 23 431 грн 69 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 14 814 грн 87 коп. та заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом у розмірі 8 616 грн 82 коп. (а.с. 89, 113-115). Також на підтвердження вказаної суми позивачем надано виписку з особового рахунку за період 28 жовтня 2024 року - 19 листопада 2024 року (а.с. 38).

Щодо факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 207778100 від 13 серпня 2021 року, встановлено, що 21 грудня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2112, відповідно до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язалося відступити ТОВ «Фінансова компанія управління активами» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 75827673 від 30 червня 2021 року.

31 березня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу №310323-ФМ, відповідно до умов якого, ТОВ «Фінансова компанія управління активами» зобов`язалося відступити ТОВ «Фінпром Маркет» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 75827673 від 30 червня 2021 року.

Відповідно до реєстру прав вимог до договору факторингу №310323-ФМ від 31 березня 2023 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 24 202 грн 20 коп., яка складається з: 12 120 грн 60 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 081 60 коп. - сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до п.1 частини1 статті512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини 1 статей 513, 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 1077, 1079ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор), яким може бути лише банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року у справі №727/2790/25 виклав такі висновки: допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги; наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу; майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу; у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки); майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що даними наявних в матеріалах справи договорів факторингу, витягів з реєстру боржників і прав вимоги, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача, тому позивач набув права вимоги по кредитному договору № 207778100 від 13 серпня 2021 року.

Щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає таке.

При укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що строк позики 64 днів, проте оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання - не виконав, у зв`язку із чим строк договору автоматично пролонговується. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.

Дослідивши розрахунок заборгованості, наданий позивачем, розмір відсотків за користування кредитом у розмірі 8 616 грн 82 коп. нараховувалася за період 90 днів з 30 червня 2021 року по 27 вересня 2021 року (а.с. 89, 113-115).

Отже, доводи апеляційної скарги щодо безпідставного нарахування заборгованості за процентами - є необгрунтованими, оскільки таке нарахування здійснювалось відповідно до умов договору.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2025 рокуухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лічмана Олександра Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська