Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №761/36149/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/36149/24 Головуючий у І інстанції Притула Н.Г.

Провадження №22-ц/824/9910/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,

за участі секретаря Кононової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дяченка Валерія Васильовича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2026 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про стягнення невиплаченої заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року позивач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Дяченко В.В., звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - відповідач, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг») на користь позивача оплату за роботу у нічний час в розмірі 97 295,11 грн та оплату за роботу у святкові та вихідні дні в розмірі 1 093 396,97 грн.

В обґрунтування позову зазначав, що в період часу з 11.08.2020 року по 25.06.2024 року позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем.

Як зазначає позивач, відповідно до його посадових обов`язків та витягом з інформаційної платформи оператора газотранспортної системи підтверджується його робота в нічний час, святкові та вихідні дні у період з жовтня 2020 року по червень 2022 року.

Відповідач, у порушення положень діючого законодавства, не здійснив оплати його роботи у вихідні, святкові дні та в нічний час за вказаний період та не провів повного розрахунку при звільненні позивача, а тому для захисту порушеного права позивач звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся його представник - адвокат Дяченко В.В., який, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Зокрема, скаржник не погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивач у спірний період виконував трудові обов`язки за місцем свого проживання та відсутні належні та допустимі докази виконання позивачем власних трудових обов`язків за місцем знаходження роботодавця.

Зазначає, що досліджені судом накази відповідача про надання дозволу на виконання роботи позивачем за місцем проживання, не є належними доказами, які підтверджують факт виконання позивачем трудових обов`язків за місцем проживання. Вважає, що суд бездоказово ототожнив право позивача на віддалену роботу, з фактом можливої віддаленої роботи.

Відповідно до ст. 9 КЗпП України, умови трудових договорів, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними. Таким чином, законом передбачено, що навіть за наявності угоди сторін до трудового договору не можуть включатися умови, які погіршують становище працівника, а відтак стаття 9 КЗпП України імперативно кваліфікує такі умови недійсними. Таким чином, судом було надано неправильну оцінку доказам, які в силу приписів ст. 9 КЗпП України є недійсними.

Законодавством передбачено, саме на роботодавця покладається обов`язок забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи. Однак, відповідач та суд в оскаржуваному рішенні намагаються перекласти цей обов`язок на позивача.

Скаржник вважає, що відповідач не надав будь-яких доказів роботи позивача в нічний час, вихідні та святкові дні, так як не зацікавлений у встановленні судом фактів порушення ним трудового законодавства.

Недостовірність даних в табелях обліку робочого часу, наданих відповідачем, підтверджується інформацією, яка була надана оператором газотранспортної системи та оператором газосховищ, відповідно до якої ОСОБА_1 виконував свої посадові обов`язки, серед іншого в нічний час, вихідні та святкові дні

Відповідальність за організацію ведення обліку робочого часу покладається на роботодавця, а тому неточності в табелях обліку робочого часу щодо відсутності робочих годин ОСОБА_1 в нічний час, святкові та вихідні дні, які надані відповідачем, не можуть мати негативних наслідків для особи, щодо якої такі документи складені. Фактичне виконання позивачем трудових обов`язків у нічний час, а також у вихідні та святкові дні підтверджується об`єктивними даними інформаційних платформ оператора газотранспортної системи та оператора газосховищ, які містять відомості про час входу позивача до системи та вчинення ним конкретних дій. Зазначені дані є технічно сформованими, не залежать від волі сторін та безпосередньо відображають факт виконання роботи позивачем у відповідні періоди

Вказав також, що розгляд справи судом без участі позивача, який не був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, без участі представників, які подали клопотання про відкладення розгляду справи з доказами поважності їх відсутності, свідчить про неналежне виконання судом обов`язків із забезпечення всебічності, повноти і справедливості судового розгляду.

Щодо правильності розрахунку недонарахованої заробітної плати скаржник зазначає, що під час розгляду справи було проведено судово-економічну експертизу, на виконання якої судовий експерт ОСОБА_3 надала висновок №65 від 13.10.2025 року. Згідно вказаного висновку, документально та арифметично підтверджується сума недонарахованої заробітної плати за роботу в нічний час та за роботу в вихідні та святкові дні, що обрахована ОСОБА_1 в позовній заяві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1) код ЄДРПОУ 42399676, по справі №761/36149/24, що розглядається Шевченківським районним судом міста Києва, в меншому розмірі, а саме: за роботу в нічний час в розмірі 69 353,78 грн, за роботу у вихідні та святкові дні в розмірі 826 110,34 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник відповідача, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», адвокат Вольда М.А. заперечує проти задоволення вимог скарги, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Зазначає, що під час судового розгляду не встановлено жодних підтверджених належними та допустимими доказами обставин, які б свідчили про залучення позивача до роботи у вихідні чи святкові дні у порядку, визначеному КЗпП України, Колективним договором та Правилами внутрішнього розпорядку підприємства. У матеріалах справи відсутні накази роботодавця про залучення позивача до роботи у такі дні, відсутні докази фактичного відпрацювання відповідних годин, а також відсутні будь-які документи, які б підтверджували виникнення у відповідача обов`язку здійснювати оплату роботи у підвищеному розмірі.

Звертає увагу, що матеріали справи містять табелі обліку робочого часу, які не відображають залучення позивача до роботи у вихідні чи святкові дні, у нічний час чи надурочно та не підтверджують виконання ним трудових обов`язків у такі періоди. Зазначені табелі є первинними документами обліку робочого часу та узгоджуються з іншими доказами у справі щодо встановленого для позивача режиму роботи.

Вказує, що ведення обліку робочого часу працівника в Товаристві здійснюється з урахуванням наданої ним інформації щодо самостійного щоденного ведення обліку робочого часу. Таким чином, облік робочого часу позивача здійснювався Товариством на підставі наданої позивачем же інформації та отримуючи заробітну плату за весь період трудових відносин зауважень, заперечень чи скарг щодо ведення обліку робочого часу та розміру нарахованої заробітної плати не висловлював та не оскаржував дії Товариства.

Позивачем було отримано заробітну плату за період 2020 - 2022 року за фактично відпрацьований час, що підтверджується табелями обліку використання робочого часу. Отже, в табелях обліку використання робочого часу позивача за період з 12.10.2020 по 30.06.2022 відсутні відомості про фактичну кількість відпрацьованих годин в надурочний час, у вихідні та святкові дні, у нічний час, а тому підстав для нарахування і виплати позивачу грошової компенсації за роботу в надурочний час, у вихідні та святкові дні, у нічний час немає.

Представник відповідача наголошує, що твердження позивача про нібито виконання роботи у нічний час, у вихідні та святкові дні не можуть ґрунтуватися виключно на припущеннях або власних розрахунках, оскільки сам факт дистанційної роботи не свідчить про виконання роботи у спеціальних режимах робочого часу у розумінні трудового законодавства.

У судовому засіданні представник відповідача, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», адвокат Вольда М.А., проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Дяченко В.В. у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у відповідності до вимог процесуального законодавства - шляхом направлення судових повісток до електронних кабінетів учасників справив підсистемі «Електронний суд», що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції (том 4 а.с. 81, 82). Про причини неявки суд не повідомляли.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, процесуальним законом суду апеляційної інстанції надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи, незалежно від причин їх неявки.

Виходячи з наведеного, колегія суддів у межах своїх повноважень дійшла висновку про визнання неявки ОСОБА_1 та його представника в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи та ухвалила проводити розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача - адвоката Вольди М.А., яка підтримала доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, врахувавши доводи, наведені у відзиві, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження виконання роботи в нічний час, святкові та вихідні дні.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується.

Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників.

Згідно з положеннями статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Стаття 50 КЗпП України визначає, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Згідно із статтею 54 КЗпП України, при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (пункт 2 частини першої і частина третя статті 51).

Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

{У період дії воєнного стану норми частини першої та другої статті 54 не застосовуються згідно із Законом № 2136-IX від 15.03.2022}.

Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

Стаття 60 КЗпП України передбачає, що за письмовим погодженням між працівником і роботодавцем незалежно від форми власності або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу, що передбачає саморегулювання працівником часу початку, закінчення роботи та тривалості робочого часу упродовж робочого дня, на визначений строк або безстроково, під час прийняття на роботу або пізніше.

На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру гнучкий режим робочого часу може встановлюватися наказом (розпорядженням) роботодавця. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження гнучкого режиму робочого часу.

Гнучкий режим робочого часу - це форма організації праці, за якою допускається встановлення іншого режиму роботи, ніж визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи іншої, встановленої на певний обліковий період (тиждень, місяць, квартал, рік тощо), норми тривалості робочого часу.

Гнучкий режим робочого часу передбачає:

1) фіксований час, протягом якого працівник обов`язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов`язки. При цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини;

2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;

3) час перерви для відпочинку і харчування.

Роботодавець, виходячи із структури робочого часу та встановленого облікового періоду норми його тривалості для кожного окремого працівника, узгоджує час роботи працівника, для якого встановлено гнучкий режим робочого часу, з режимом роботи інших працівників шляхом регулювання фіксованого, змінного часу і часу перерви для відпочинку і харчування.

Запровадження гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

Стаття 60-2 КЗпП України (набрала чинності 27.02.2021 року) передбачає, що дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.

При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.

Порядок і строки забезпечення працівників, які виконують роботу дистанційно, необхідними для виконання ними своїх обов`язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами, порядок і строки подання такими працівниками звітів про виконану роботу, розмір, порядок і строки виплати працівникам компенсації за використання належних їм або орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту інформації та інших засобів, порядок відшкодування інших пов`язаних з виконанням дистанційної роботи витрат визначаються трудовим договором про дистанційну роботу.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов`язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи.

Стаття 71 КЗпП України передбачає, що робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.

Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках:

1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;

3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) роботодавця.

{У період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 71 згідно із Законом № 2136-IX від 15.03.2022 з урахуванням змін, внесених Законом № 2352-IX від 01.07.2022}

Згідно з положеннями статті 72 КЗпП України, робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 107 КЗпП України, робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

В той же час, згідно з положеннями статті 108 КЗпП України, робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується (стаття 94 КЗпП України).

Пункт 2 Прикінцевих положень КЗпП України передбачає, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Закон України «Про особливості регулювання трудових відносин під час воєнного стану» визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану". На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

Цей Закон діє протягом воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану, крім частини третьої статті 13 цього Закону, яка втрачає чинність з моменту завершення виплати державою, що здійснює військову агресію проти України, відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що наказом від 11.08.2020 № 36-К (далі - Наказ № 36-К) ОСОБА_1 призначено на посаду головного фахівця з балансування газу Відділу реалізації природного газу та контролю за розрахунками на умовах строкового трудового договору з посадовим окладом згідно штатного розпису з 12.08.2020 по 31.12.2020.

ОСОБА_1 ознайомився з Наказом № 36-К 12.08.2020, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 в день вручення цього наказу (том 1 а.с. 160).

Відповідно до пункту 1 Істотних умов праці на посаді головного фахівця з балансування газу Відділу реалізації природного газу та контролю за розрахунками, які є додатком до Наказу № 36-К (далі - Додаток до Наказу № 36-К), ОСОБА_1 може бути дозволено виконання трудових обов`язків за місцем проживання. Підставою для виконання трудових обов`язків за місцем проживання є щомісячне погодження з начальником Відділу реалізації природного газу та контролю за розрахунками або особою, яка виконує його обов`язки, заяви Працівника, у якій визначається адреса виконання Працівником трудових обов`язків.

Пунктом 4 Додатку до Наказу № 36-К встановлено, що у випадку виконання Працівником трудових обов`язків за місцем проживання Працівник самостійно:

4.1. визначає початок та закінчення робочого дня, початок та закінчення перерв для відпочинку та харчування; 4

4.2. контролює дотримання ним Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників апарату Товариства;

4.3. забезпечує на робочому місці, якщо робоче місце визначено за місцем проживання Працівника, безпечні та нешкідливі умови праці, контролює дотримання Працівником на своєму робочому місці вимог інструкцій з охорони праці та протипожежної безпеки.

Відповідно до пункту 5 Додатку до Наказу № 36-К облік робочого часу Працівника здійснюється Роботодавцем (начальником Відділу реалізації природного газу та контролю за розрахунками або особою, як його замінює). Про будь-які зміни робочого часу Працівника начальник Відділу реалізації природного газу та контролю за розрахунками або особа, як його замінює у встановленому порядку, зобов`язані до 14 та 30 кожного місяця інформувати менеджера з персоналу.

Згідно з пунктом 8 Додатку до Наказу № 36-К, що оплата роботи у святкові, неробочі та вихідні дні (стаття 107 КЗпП України), оплата роботи у нічний час (стаття 108 КЗпП України) Роботодавцем не здійснюється у випадку виконання Працівником роботи за місцем проживання працівника. (том 1 а.с. 161)

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав суду доказів що він оскаржував вказаний наказ. Суду не було надано доказів що вказаний наказ був скасований чи змінений в спірний період часу (жовтень 2020-червень 2022 року). Таким чином вбачається, що позивач погодився на ту умову трудового договору, що працюючи за місцем власного проживання, роботодавець не здійснює позивачу оплату роботи у святкові, неробочі та вихідні дні та у нічний час.

Крім того, місцевим судом встановлено, що позивач у спірний період виконував трудові обов`язки за місцем свого проживання та відсутні належні та допустимі докази виконання позивачем власних трудових обов`язків за місцем знаходження роботодавця.

Так, з матеріалів справи вбачається, позивачем у спірний період неодноразово було подано заяви на ім'я Генерального директора ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про встановлення для нього дистанційного режиму роботи, а саме:

- заява від 22.10.2020, відповідно до якої позивач просив відповідача дозволити йому у період з 22.10.2020 по 31.12.2020 виконувати свої трудові обов`язки за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заява від 28.12.2020, відповідно до якої позивач просив відповідача дозволити йому у період з 04.01.2021 по 28.02.2021 виконувати свої трудові обов`язки за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заява від 25.02.2021, відповідно до якої позивач просив відповідача дозволити йому у період з 01.03.2021 по 30.04.2021 виконувати свої трудові обов`язки за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заява від 30.04.2021, відповідно до якої позивач просив відповідача дозволити йому у період з 01.05.2021 по 30.06.2021 виконувати свої трудові обов`язки за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заява від 30.06.2021, відповідно до якої позивач просив відповідача дозволити йому у період з 01.07.2021 по 31.08.2021 виконувати свої трудові обов`язки за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заява від 30.08.2021, відповідно до якої позивач просив відповідача дозволити йому у період з 01.09.2021 по 30.09.2021 виконувати свої трудові обов`язки за адресою: АДРЕСА_1 (том 3 а.с. 239-244).

Зазначені заяви свідчать про те, що дистанційний режим роботи позивача був ініційований самим позивачем і охоплював саме ті періоди, за які позивач заявляє вимоги про стягнення додаткових виплат.

Позивач свідомо обрав інший порядок організації праці, який передбачав виконання трудових функцій за місцем проживання без обов`язкової фізичної присутності в адміністративних приміщеннях Товариства.

Крім того, наказом №1-к від 04.01.2021 року позивачу було дозволено виконання трудових обов`язків тимчасово за місцем проживання в період з 04.01.2021 року по 28.02.2021 року. В подальшому, на підставі наказу №10-к від 26.02.2021 року позивачу було дозволено виконувати трудові обов`язки за місцем проживання з 01.03.2021 по 30.04.2021; на підставі наказу №26-к від 05.05.2021 року позивачу було дозволено виконувати трудові обов`язки за місцем проживання з 05.05.2021 по 30.06.2021; на підставі наказу №40-к від 30.06.2021 року позивачу було дозволено виконувати трудові обов`язки за місцем проживання з 01.07.2021 по 31.08.2021; на підставі наказу №50-к від 31.08.2021 року позивачу було дозволено виконувати трудові обов`язки за місцем проживання з 01.09.2021 по 30.09.2021; на підставі наказу №81-к від 15.11.2021 року позивачу було дозволено виконувати трудові обов`язки за місцем проживання з 01.10.2021 по 31.12.2021.

Як зазначено в наказах, працівникам, яким дозволено виконання трудових обов`язків за місцем проживання, дотримуватись умов праці працівників товариства затверджених наказом «По особовому складу» від 31.03.2020 №14-К.

З 01.02.2022 року на підставі наказу №9-к від 20.01.2022 року ОСОБА_1 було переведено на посаду головного фахівця Відділу диспетчеризації Департаменту диспетчеризації.

На підставі наказу №30-К від 24.02.2022 року запроваджено з дня видання цього наказу строком на один місяць виконання працівниками ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» трудових обов`язків на умовах дистанційної роботи.

Додатком №1 до зазначеного наказу є Істотні умови дистанційної роботи працівників ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».

Так пунктом 2.4 передбачено обов`язок працівника виконувати вимоги Правил внутрішнього трудового розпорядку Товариства, дотримуватись установленого для нього внутрішніми документами Товариства режиму роботи та відпочинку, самостійно щоденно вести облік робочого часу та обсягу виконаних ним завдань та доручень, повідомляти безпосереднього керівника або визначену ним особу про фактично відпрацьований ним час та обсяг виконаних ним завдань і доручень, а також про місце виконання своїх трудових обов`язків та його зміну.

Крім того, згідно з п.3 Додатку, облік робочого часу працівника здійснює Товариство у встановленому порядку з урахуванням його повідомлень про фактично відпрацьований час.

Як вбачається з Розділу 5 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», введеними в дію наказом від 08.10.2018 № 4, встановлено час початку і закінчення щоденної роботи працівників та час перерви для відпочинку і харчування: початок роботи - 08:30; перерва - 12:30-13:15; закінчення роботи - 17:30 (16:15 кожну п`ятницю).

Для виконання невідкладної і непередбачуваної роботи (статей 71, 72,73 КЗпП України) працівники можуть за наказом керівника Товариства з`являтися на роботу у вихідні, святкові та неробочі дні. Робота у ці дні оплачується відповідно до статті 107 КЗпП України у подвійному розмірі за фактично відпрацьований час.

На бажання працівника, який працював у вихідні, святковий або неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку. У цьому разі оплата за роботу в цей день проводиться в одинарному розмірі.

У даній справі судом першої інстанції не встановлено, а позивачем не доведено належними доказами, що останній залучався до роботи у вихідні чи святкові дні у порядку, визначеному КЗпП України, Колективним договором та Правилами внутрішнього розпорядку підприємства.

У матеріалах справи відсутні накази роботодавця про залучення позивача до роботи у такі дні, відсутні докази фактичного відпрацювання відповідних годин, а також відсутні будь-які документи, які б підтверджували виникнення у відповідача обов`язку здійснювати оплату роботи у підвищеному розмірі.

У постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 493/2031/17 зроблено висновок, що належним підтвердженням кількості фактично відпрацьованих годин, зокрема у надурочний час, вихідні та святкові дні (які підлягають оплаті), є табель обліку використання робочого часу.

Матеріали справи містять табелі обліку робочого часу, які не відображають залучення позивача до роботи у вихідні чи святкові дні, у нічний час чи надурочно та не підтверджують виконання ним трудових обов`язків у такі періоди.

Зазначені табелі є первинними документами обліку робочого часу та узгоджуються з іншими доказами у справі щодо встановленого для позивача режиму роботи.

Облік робочого часу позивача здійснювався Товариством на підставі наданої ним інформації.

Апеляційний суд звертає увагу, що отримуючи заробітну плату за період 2020 - 2022 року за фактично відпрацьований час, позивач зауважень, заперечень чи скарг щодо ведення обліку робочого часу та розміру нарахованої заробітної плати не висловлював та не оскаржував дії Товариства.

Приписами частин першої та другої статті 76, частини першої статті 81 ЦПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтями 77, 79, 89 ЦПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наявні у справі накази ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та заяви позивача у своїй сукупності підтверджують, що у спірний період позивач виконував трудові обов`язки у дистанційному режимі, а тому його вимоги про оплату роботи у нічний та надурочний час, вихідні та святкові дні не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та суперечать встановленому порядку організації праці.

Колегія суддів апеляційного суду відхиляє, як необґрунтовані, доводи скаржника про те, що судом першої інстанції було надано неправильну оцінку доказам, які в силу приписів статті 9 КЗпП України є недійсними.

Статтею 9 КЗпП України визначено, що умови трудових договорів, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Позивач не конкретизував, які саме положення та умови укладеного з ним трудового договору він вважає такими, що погіршують права працівника, порівняно із законодавством України.

Таким чином, положення статті 9 КЗпП України не можуть бути застосовані абстрактно, поза встановленням факту виникнення відповідного права у позивача.

В апеляційній скарзі позивач зазначає також про недостовірність даних в табелях обліку робочого часу та те, що робота позивача в нічний час, святкові та вихідні дні підтверджується даними з інформаційної платформи оператора газотранспортної системи та оператора газосховищ, які були надані останніми, де відображається час доступу та відповідна хронологія дій позивача, як особи, яка виконувала посадові обов`язки перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем.

Поряд із цим, наявний в матеріалах справи витяг з інформаційної платформи Оператора газотранспортної системи України не є документом, який може підтверджувати обставини, пов`язані з фактичним виконанням позивачем трудових обов`язків або наявністю у нього права на додаткову оплату. Цей документ жодним чином не свідчить про тривалість, інтенсивність чи характер роботи позивача, не містить відомостей про конкретний час виконання завдань, а тому не може бути використаний для встановлення фактів, що входять до предмета доказування у даній справі.

В межах трудового спору доказування обсягу виконаної роботи, її тривалості, часу виконання завдань чи залучення працівника у певні періоди (зокрема, в нічний або святковий час) здійснюється виключно на підставі первинних облікових документів - табелів обліку робочого часу, розпоряджень про залучення до понаднормової роботи, відомостей про оплату праці тощо.

За таких обставин, саме по собі посилання позивача на власні розрахунки або на виконання ним певних завдань не може вважатися доказом роботи надурочно, або у вихідні чи святкові дні, або у нічний час у розумінні трудового законодавства, а отже, не створює правових підстав для нарахування та виплати відповідних сум.

Суд першої інстанції також обґрунтовано не взяв до уваги висновок експерта від 13.10.2025 № 65 яким, на думку позивача, документально та арифметично підтверджується сума недонарахованої заробітної плати за роботу в нічний час та за роботу в вихідні та святкові дні, яка обрахована ОСОБА_1 .

Апеляційний суд наголошує, що предметом дослідження у даній справі є встановлення факту наявності або відсутності заборгованості із заробітної плати, а також правомірності дій відповідача щодо нарахування та виплати заробітної плати позивачу.

За відсутності належних доказів, підтверджуючих факт виконання позивачем роботи надурочно, у вихідні чи святкові дні, або у нічний час у розумінні трудового законодавства, сама по собі перевірка арифметичної правильності розрахунків позивача не має правового значення у даній справі.

Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо порушення судом права на захист у зв`язку із розглядом справи без участі позивача та його представника за відсутності доказів належного повідомлення позивача про судове засідання.

Як вбачається із матеріалів справи, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 17.02.2026 року через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» подав до Шевченківського районного суду м. Києва клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 18.02.2026 року о 13 год. 30 хв. у зв`язку із зайнятістю його у розгляді іншої справи Попільнянським районним судом Житомирської області.(том 4 а.с. 16)

Того ж дня, адвокат Дяченко В.В., як представник позивача ОСОБА_1 , через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» також подав до Шевченківського районного суду м. Києва клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 18.02.2026 року о 13 год. 30 хв., пославшись на неможливість явки у зв`язку із хворобою.

Вирішуючи зазначені клопотання, суд першої інстанції, враховуючи категоричне заперечення представника відповідача щодо відкладення розгляду справи, враховуючи строк перебування справи в провадженні суду, взяв до уваги, що сторони подали всі процесуальні заяви та докази, закрито підготовче провадження та вислухано вступні слова сторін; позивач не відмовлявся від позову, з метою уникнення затягування вирішення справи судом, суд відхилив заявлені клопотання, як такі, що спрямовані на затягування вирішення позовних вимог та ухвалив про подальший розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Колегія суддів не вбачає процесуальних порушень в діях суду першої інстанції, оскільки представники позивача неодноразово не з`являлись у судові засідання та подавали клопотання про відкладення, зокрема, 09.12.2024, 24.06.2025, 25.06.2025, 05.02.2026 які були задоволені судом.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Зважаючи на вищевикладене, суд правомірно, на підставі пункту 2 частини третьої статті 223 ЦПК України розглянув справу.

Таким чином, під час апеляційного перегляду не знайшли свого підтвердження та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди із рішенням суду першої інстанції і переоцінки доказів, яким було надано вірної оцінки судом, та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, всі понесені позивачами судові витрати покладаються на них, і перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дяченка Валерія Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений 18 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді : О.В. Борисова

С.А. Голуб