Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №620/6202/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/6202/26

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної охорони України про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної охорони України, в якому просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Управління державної охорони України, протокол з питань призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 20%, протокол № 5 від 19.02.2026 року.

Стягнути з Управління державної охорони України на мою користь 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) грн. за завдану позивачу моральну шкоду, що виявилось у порушенні моїх прав на вказану виплату, постійне затягування розгляду моїх звернень (розглядалось в період з 14.11.2025 року по 07.03.2026 рік та навмисне не надання номеру протоколу комісії, подальше його звернення до УДО України 09.03.2026 року та затягування з наданням відповіді на це звернення, відповідь з УДО України надійшла тільки 13.04.2026 року), моральних стражданнях, погіршення стану здоров`я (перебуваю в стадії реабілітації після перенесеної операції в Національному інституті раку у зв`язку з онкологічним захворюванням), загострення серцево - судинних хвороб та відволікання позивача від виконання службових обов`язків військової служби в зоні бойових дій (на даний час я є діючим військовослужбовцем ЗС України по мобілізації).

В обґрунтування позову вказано, що під час військової служби позивач отримав захворювання пов`язане з проходженням військової служби та за результатами огляду експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи причиною втрати професійної працездатності визнано захворювання пов`язане з проходженням військової служби, а саме 20%. Проте комісія УДО України відмовила у виплаті одноразової грошової допомоги , мотивуючи це тим, що встановлення військовослужбовцю, який проходив військову службу за контрактом, ступеню втрати працездатності без установлення інвалідності, причиною якої є захворювання, пов`язане з проходженням військової служби не підпадає під жоден з абзаців пункту 18 Порядку призначення і виплат одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975. Також, такі дії УДО України призвели до моральних страждань, необхідності постійного витрачення часу та зусилля на відновлення прав (на даний час проходжу службу по мобілізації у ЗС України та перебуваю в зоні бойових дій, що ускладнює оскарження протиправного рішення УДО України), УДО України постійно затягувало час розгляду звернень чим виявляло явну неповагу. Це призвело до постійних стресів та до значного погіршення стану здоров`я, що підтверджується довідками з медичних закладів.

У відзиві на позов відповідач заперечує проти задоволення позову та вказує, що у позивача встановлено причинний зв`язок набутого захворювання саме із проходженням військової служби, а не виконання обов`язків військової служби, що у відповідності до чинного законодавства та висновків Верховного Суду не є тотожними поняттями. Тому підстави для отримання Позивачем одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності відсутні. Отже УДО України, його посадові особи, при прийняття рішення, оформленого Протколом Комісії №5 від 19.02.2026, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормативно-правовими актами.

На підставі розпорядження керівника апарату Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 №559 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи» дану справу, у зв`язку припиненням повноважень судді Житняк Л.О., призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Зазначену справу, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, передано на розгляд судді Лукашової О.Б.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 12.12.2025 №17/26/4749/ВП позивачу з 21.02.2025 встановлено 20% втрати професійної працездатності, Захворювання пов`язане з проходженням військової служби.

З свідоцтва про хворобу від 29.05.2025 Військово-лікарська комісія центрального госпіталю ВМУ СБУ за направленням ПКЗ УДО України, встановлено, що позивач визнаний - непридатний до військової служби з повторним медичним оглядом через 6 місяців. Захворювання пов`язані з проходженням військової служби.

Листом від 20.02.2025 №2/12-92 Управління державної охорони України повідомила позивача, що комісія розглянула його заяву від 24.12.2025 щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 20% (двадцяти відсотків) ступеню втрати працездатності без установлення інвалідності, причиною якої є захворювання, пов`язане з проходженням військової служби, та відмовила призначення та виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, який проходив службу за контрактом, у разі втрати працездатності без установлення інвалідності, причиною якої є захворювання, пов`язане з проходженням військової служби, не встановлено чинним законодавством, у зв`язку з чим в УДО України відсутні підстави для встановлення відповідної виплати.

Аналогічні підстави для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги зазначені в протоколі засідання комісії Управління державної охорони України від 19.02.2026.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 31.03.2026 №17/26/41105/В позивачу з 18.03.2026 встановлено ІІІ групу інвалідності на 1 рік. Захворювання пов`язане з проходженням військової служби.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» державна охорона здійснюється Управлінням державної охорони України.

Управління державної охорони України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, підпорядкованим Президентові України та підконтрольним Верховній Раді України (частина 1 статті 11 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб»).

Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця Управління державної охорони України здійснюється в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (частина 1 статті 21 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб»).

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на:

військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей;

військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей;

членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.

Згідно із частиною 1 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;

встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;

отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;

отримання військовозобов`язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 16-3 Закону №2011-XII).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі- Порядок №975).

Згідно із положеннями абзацу 5 пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата огляду, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідці медико-соціальної експертної комісії.

Одноразова грошова допомога призначається у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через один рік після звільнення її з військової служби (підпункт 7 пункту 4 Порядку №975).

Абзацом другим пункту 18 Порядку № 975 (у редакції, чинній на дату встановлення позивачу ступеня втрати професійної працездатності) визначено, що у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи або медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках прожиткового мінімуму:

70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 08 листопада 2023 року у справі №320/4821/19, аналізуючи положення пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII, дійшов висновку, що остання є спеціальною правовою нормою, яка містить критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, зокрема:

суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовці та особи звільнені з військової служби;

визначений час настання страхового випадку (встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності) - військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які частково втратили працездатність внаслідок отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби;

відсутність умови про встановлення втрати працездатності без встановлення інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Отже, суд зазначає, що аналіз вищевказаних положень Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975 дозволяє дійти висновку про те, що право військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності обмежено причинами отримання такою особою поранення (контузії, травми або каліцтва) або захворювання, оскільки останні повинні бути набуті особою саме під час виконання нею обов`язків військової служби.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2024 року у справі № 260/2081/23.

Повертаючись обставин цієї до справи, суд звертає увагу, що позивачу з 21.02.2025 встановлено 20% втрати професійної працездатності, у зв`язку із захворюванням пов`язаним з проходженням військової служби.

Причинний зв`язок захворювання позивача встановлений свідоцтва про хворобу від 29.05.2025 Військово-лікарська комісія центрального госпіталю ВМУ СБУ за направленням ПКЗ УДО України, яким встановлено, що позивач визнаний - непридатний до військової служби з повторним медичним оглядом через 6 місяців. Захворювання пов`язані з проходженням військової служби

Відмовляючи у виплаті одноразової грошової допомоги відповідач вказав, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, який проходив службу за контрактом, у разі втрати працездатності без установлення інвалідності, причиною якої є захворювання, пов`язане з проходженням військової служби, не встановлено чинним законодавством

Отже, спірним питання, яке підлягає вирішенню у цій справі є з`ясування чи є тотожними поняття «захворювання, пов`язане з проходженням військової служби» та «захворювання, отримане під час виконання обов`язків військової служби».

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону №2011-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 24 Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ) визначено початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, а також час та місце виконання обов`язків військової служби.

За змістом частини четвертої цієї статті військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

При цьому частиною першою цієї ж статті окремо визначено, що початком проходження військової служби вважається:

1) день відправлення у навчальну частину (центр) з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (збірного пункту) - для громадян, направлених для проходження базової військової служби;

2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;

3) день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних;

4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;

5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, для громадян України, які добровільно прибули до військової частини для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період;

6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відтак, із системного аналізу наведених положень Закону №2011-XII та Закону №2232-ХІІ убачається, що законодавець чітко розмежовує поняття «проходження військової служби» та «виконання обов`язків військової служби», визначаючи їх як самостійні правові категорії, з якими пов`язуються різні юридичні наслідки.

Так, проходження військової служби охоплює весь період перебування особи на військовій службі з моменту її початку до моменту закінчення у порядку, визначеному частиною першою статті 24 Закону №2232-ХІІ, та характеризує загальний правовий статус особи як військовослужбовця.

Натомість виконання обов`язків військової служби є спеціальною юридичною категорією, яка відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №2232-ХІІ пов`язується із настанням конкретних обставин, умов, часу, місця та характеру діяльності військовослужбовця, зокрема перебуванням на території військової частини у робочий час, виконанням службових завдань, перебуванням у службовому відрядженні, виконанням наказу командира, здійсненням заходів з охорони правопорядку, державної власності чи рятування життя людей.

Таким чином, законодавець не ототожнює факт проходження військової служби із виконанням обов`язків військової служби, а навпаки - пов`язує останнє із наявністю додаткових функціональних, територіальних та часових критеріїв, встановлених законом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що поняття «проходження військової служби» та «виконання обов`язків військової служби», хоча і є взаємопов`язаними та спорідненими за своєю правовою природою, однак не є тотожними.

Законодавець розмежував їх як на рівні закону за функціональними, територіальними та часовими критеріями, що свідчить про самостійний правовий зміст та нормативне значення цих понять.

У зв`язку з цим ототожнення зазначених понять є безпідставним, оскільки такі поняття мають різний правовий зміст та самостійне нормативне регулювання.

На цій підставі суд зазначає, що для застосування пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII визначальним є не саме лише проходження військової служби, а встановлений компетентним органом причинний зв`язок того захворювання, яке спричинило часткову втрату працездатності, з обставинами, що за своїм змістом відповідають виконанню обов`язків військової служби. У цій справі такий причинний зв`язок щодо захворювання позивача не встановлений, оскільки у свідоцтві про хворобу причиною втрати професійної працездатності зазначено захворювання, пов`язане з проходженням військової служби.

Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що захворювання позивача, у зв`язку з яким позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності, пов`язане саме з виконанням обов`язків військової служби у розумінні пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач помилково вважає, що має право на призначення одноразової грошової допомоги, оскільки не врахував визначального значення встановленого у передбаченому законом порядку причинного зв`язку захворювання, унаслідок якого позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності.

Суд звертає увагу, що визначення причинного зв`язку захворювання, поранення, контузії, травми чи каліцтва військовослужбовця належить до компетенції військово-лікарських комісій, тоді як встановлення ступеня втрати професійної працездатності - до компетенції медико-соціальних експертних комісій. Суд не вправі підміняти собою спеціально уповноважений орган та самостійно змінювати встановлене у передбаченому законом порядку формулювання причинного зв`язку ушкодження здоров`я.

У цій справі 20 % втрати професійної працездатності встановлено позивачу саме внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби. Матеріали справи не містять доказів того, що зазначений ступінь втрати професійної працездатності встановлений унаслідок захворювання, причинний зв`язок якого визначено як пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби.

З огляду на наведене у межах цього спору суд оцінює правомірність рішення суб`єкта владних повноважень з урахуванням тих висновків ВЛК та експертної команди, які були чинними і поданими на момент вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги, однак не вправі самостійно змінювати встановлене компетентним органом формулювання причинного зв`язку.

Отже, для застосування підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII визначальним є встановлений у належному порядку причинний зв`язок саме того захворювання, поранення, контузії, травми чи каліцтва, яке спричинило часткову втрату професійної працездатності, з виконанням обов`язків військової служби.

Сам по собі факт проходження військової служби не замінює встановленого у передбаченому законом порядку причинного зв`язку саме того захворювання, яке спричинило часткову втрату працездатності, з виконанням обов`язків військової служби. Для цілей пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII юридичне значення має не загальний статус військовослужбовця, а причинний зв`язок конкретного ушкодження здоров`я, зазначеного у документах ВЛК та експертної команди, із виконанням обов`язків військової служби.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідач довів правомірність оскаржуваного рішення комісії Управління державної охорони України, протокол з питань призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 20%, протокол від 19.02.2026№ 5, а тому відсутні підстави для його скасування.

Враховуючи, що позов в частині стягнення моральної шкоди є похідним від вимоги про визнання протиправним рішення комісії Управління державної охорони України, протокол з питань призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 20%, протокол № 5 від 19.02.2026 щодо якого суд дійшов висновку про його правомірність, то відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління державної охорони України про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач:Управління державної охорони України (вул.Богомольця, 8, м.Київ, 01024, код ЄДРПОУ 00037478).

Повний текст рішення складено 22.09.2026.

Суддя Олена ЛУКАШОВА